Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Галина Михайлик
... Поезіє! О, музико зі слів,
у ритми серця із небес улита
в сакральний час від сутіні до світла
десь на межі свідомості і снів...

Отримані вами коментарі| Залишені коментарі| Інші коментарі

Коментатор е ю, [ 2017-05-16 23:47:10 ],
на сторінці твору     "Про вельбучних і не тільки…"   Михайлик Галина

Свіітлано,
для дівчаток-невігласів...
"У 2012 рік..."
"2012" – в якому році... "рік" – тривалість перебування. Все вірно – інша справа, що для Вас стандарт – вище за думку.
Будь-ласка, не вважайте себе за довершеність... Її просто не буває! )
Коментатор Галина Михайлик, [ 2017-05-16 23:52:17 ],
на сторінці твору     "Про вельбучних і не тільки…"   Михайлик Галина

Крім "генія" і "талант", там є ще про "візіонера" :)
Коментатор Галина Михайлик, [ 2017-05-17 00:10:56 ],
на сторінці твору     "Про вельбучних і не тільки…"   Михайлик Галина

Я дякую, пані Світлано, за Ваш коментар. Хоча здивована, що ви побачили у моєму дописі зверхність і звинувачення.
Я просто поділилася своїми роздумами, які передували тому, тепер уже не існуючому, моєму коментарю, який викликав таку дискусійну бурю. Більше пояснювати я не маю що.
Пишете про випадковість збігу. Не свідомо, не спеціально...
Я вже Вам майже вірю.
Що ж, таїна підсвідомого ще так мало досліджена...
Можливо, це десь звідти Вам виринуло.

Я теж буду втішена порозумінням.
Всього доброго.
Коментатор Галина Михайлик, [ 2017-05-17 00:20:28 ],
на сторінці твору     "Про вельбучних і не тільки…"   Михайлик Галина

На загал, вся ця історія ще раз підтверджує, як може ранити одне-одніське слово...
Спасибі за небайдужість!
Коментатор Світлана Майя Залізняк, [ 2017-05-17 00:31:00 ],
на сторінці твору     "Про вельбучних і не тільки…"   Михайлик Галина

І знову за рибу гроші.....
"Я дякую, пані Світлано, за Ваш коментар. Хоча здивована, що ви побачили у моєму дописі зверхність і звинувачення.
Я просто поділилася своїми роздумами, які передували тому, тепер уже не існуючому, моєму коментарю, який викликав таку дискусійну бурю. Більше пояснювати я не маю що.
Пишете про випадковість збігу. Не свідомо, не спеціально...
Я вже Вам майже вірю.
Що ж, таїна підсвідомого ще так мало досліджена...
Можливо, це десь звідти Вам виринуло.
Я теж буду втішена порозумінням.
Всього доброго".

Майже вірите... А мені вже байдуже до Вашої віри і невір`я.

Що саме "несвідомо", що виринуло?
Пані Галино, я вдесяте пояснюю: усі слова у вільному користуванні. Я жодного натяку не робила на сумну подію. Ви це можете зрозуміти нарешті...чи затялися...підозрювати...
У Сумській олб є Зайці Перші і Зайці Другі.
Може, ще заборонити вживати слово заєць? бо щось десь у когось...асоціації певні...
У мене когнітивний дисонанс.
Вас переконують, а Ви тягнете своєї... Вже майже вірите мені.
Та я не хочу витрачати ні на вас із Ларисою, ні сайт хвилини життя. Все вказує на те, що затялися вигризти із сайту яскраву авторку. Ранить Вас одне слово...пишете-зітхаєте...
А скільки враз (ран) ви завдаєте сучасниці? Витримаю. Обстріляна.
Кінець дискусії.
Коментатор е ю, [ 2017-05-17 00:46:58 ],
на сторінці твору     "Про вельбучних і не тільки…"   Михайлик Галина

Мені це все нагадує казочку про хлопчика, який завжди обманював, викрикуючи: "Вовки, вовки!", а коли, нарешті, і справді вовки стались, то йому ніхто й не повірив!..
Світлано, це не чужа дискусія, коли Ви з такою зверхністю ображаєте інших людей, в особливості жінок... Ніщо не дає на це право, навіть те, що Ви також жінка, або навіть те, що Ви себе самочинно знесли на якусь "вершину"!..
Жоден талант і тим більше геній ніколи не перейде етичної межі – до кривд та образ – оскільки про будь-яку світлу сторону цієї людини тоді одразу можна забути!.. Не ставайте темною складовою цього сайту та й взагалі, Світлано, будь-ласка!
Коментатор Світлана Майя Залізняк, [ 2017-05-17 00:55:25 ],
на сторінці твору     "Про вельбучних і не тільки…"   Михайлик Галина

А мені це нагадує таке: Ви у рясу праведника, Юрію, рядитеся, а в самого роги стирчать під шапкою...
якщо така людина...як ви...починаєте мене виховувати.... допомагаючи наклепниці та...ще одній підозріливій авторці, то я впевнена...Сайт треба залишати негайно.
І Ви таки клон, цілком можливо.
Я не можу стати темною, бо світло вказує на закутків бруд, павутину...тощо.
Мені достатньо років, щоб не потребувати порад і настанов. Хто я...хто Ви - бачить Всевишній.
На вершині я чи під нею...це не Ваша турбота. І не провокуйте, святеннику...на коментарі. Ліпше працюйте над віршами. Безкоштовна порада. А далі вже за гроші.
Тому не пишіть. ............
Коментатор Галина Михайлик, [ 2017-05-17 00:57:48 ],
на сторінці твору     "Про вельбучних і не тільки…"   Михайлик Галина

Я не завдавала Вам ран. Я двічі написала "Вибачте". Пишу про порозуміння. Цього Вам все одно не достатньо.
Нема на то ради.
Коментатор Галина Михайлик, [ 2017-05-17 01:04:19 ],
на сторінці твору     "Про вельбучних і не тільки…"   Михайлик Галина

Там не про прізвище йдеться. Про населений пункт.
Збіг? - можливо...
Дякую за небайдужість.
Коментатор е ю, [ 2017-05-17 01:05:57 ],
на сторінці твору     "Про вельбучних і не тільки…"   Михайлик Галина

І скільки ж Ви хочете за свої "дорогоцінні" поради?.. З приводу моїх віршів, звісно!..
Таку можливість не можна втрачати нізащо!
........................
Коментатор Світлана Майя Залізняк, [ 2017-05-17 01:12:40 ],
на сторінці твору     "Про вельбучних і не тільки…"   Михайлик Галина

Шановна Галино... Не лукавте. Нещирість вибачення надто помітна. І написали Ви допис, бо Вам таки соромно, цілком можливо. А от визнати, що абсолютно безпідставно поставили лінк на мій вірш на стор ... де повідомлення про сумне...не хочете.
І дискусії б не було.
Щодо шпильок, які я завдавала комусь... От задумалася: де ж хоча б один текст, в якому та шпилька? цвях... Соромно мені за Ларису, навіть пояснити не можу собі її поведінки. Навіщо обтяжувати душу наклепами... я не здатна розуміти таких людей.
Я не знала про її життя, а вона ВОЛАЛА "Людоньки...мене образили...написали про мене..."
манія?
Потім вибачалася і знову наклепи - отут від неї.
Переймається, у що сайт обернеться. Та сама ж болото розводить.
Я не хочу бути поряд із такими. Як відсторонитися?

Усі мої поезії оригінальні. Ваші переглянула, теж цікаві... Позбавляйтеся підозріливості. Ми усі такі різні, ойкумени свої у нас... я не звикла обмежувати свободи творчості.
Мені справді недостатньо вибачення у такому тоні, бо
моєї вини нема. А моя честь заплямована.
Порозуміння - лише тоді, як визнаєте безпідставність підозри.
Коментатор Галина Михайлик, [ 2017-05-17 01:27:31 ],
на сторінці твору     "Про вельбучних і не тільки…"   Михайлик Галина

Я написала допис, бо вирішила почистити сумну сторінку від зайвих коментарів. Якщо б я цього допису не написала, будь-хто міг би сказати, що я тихенько стерла те все і сховалася. Я не ховаюся. Я пояснюю логіку моїх роздумів.
Підозри, заплямована честь - для чого вдаватись у такі крайні визначення?
Всього-на-всього асоціативні роздуми, емоційні враження...
Не подобається тон вибачення. За хвилю - не там стоятиме кома, чи крапка, і т.д.

Коли є бажання - шукається можливість. Коли нема бажання - шукається причина...

Надобраніч!
Коментатор е ю, [ 2017-05-17 01:41:21 ],
на сторінці твору     "Про вельбучних і не тільки…"   Михайлик Галина

Знаєте, Галино, я отут поділюсь зі всіма одним своїм "секретом"... З приводу поезій, звісно – куди ж мені радити стосовно особистих якостей когось?..

Я дуже давно для себе прийняв рішення стосовно усіх авторів, які публікуються, зокрема, й на цьому сайті... Стосовно їх світлої та темної сторін...

І це універсальна ознака. Будь-яка підлота, гидота чи хоча б недбалість у ставленні до інших людей – а в поезії це одразу кидається в очі – стає присудом...
Немає жодного сенсу читати поезії людей, які за рахунок зовнішніх чи формальних ознак тимчасових стандартів віршування приховують свій брутальний, ганебний або просто мерзенний зміст...

Такої поезії необхідно сторонитись. Що я і роблю... Майстерність – лиш справа часу та бажання, а от щирість, доброзичливість та душевне тепло – це нескінченність неперервної роботи над собою кожної своєї миті, у будь-якій ситуації та без жодних винятків чи виправдань...

Якось про це забувається. Дехто навіть героізує демонічні чи просто жорстокі складові людської природи та й суспільства в цілому.
Ніхто не цінує зусиль тих людей, які боронять добро та правду. Тому що вони ніколи не здаються... І саме тому зло і підлість ніколи не перемагають.

І як би хтось не намагався підмінити справжню красу та неосяжність внутрішньою природи людини – стандартами, правилами та канонами – чуйність, щедрість та світла радість людської душі завжди перемагають... Просто тому, що більшого щастя – аніж відчуття власної причетності до Чогось вічного та нетлінного – ніхто не здатен вигадати чи підмінити...

Ви ж розумієте, що я не намагаюсь повчати чи говорити це лиш для того, щоб відокремити ганебних "творців" від чудових, насправді, людей?..

Я лиш висловлюю власну думку!..
Коментатор Світлана Майя Залізняк, [ 2017-05-17 02:29:25 ],
на сторінці твору     "Про вельбучних і не тільки…"   Михайлик Галина

Дивоглядія... продовжується. Юрій (чий він клон?) секретами ділиться...

"Я дуже давно для себе прийняв рішення стосовно усіх авторів, які публікуються, зокрема, й на цьому сайті... Стосовно їх світлої та темної сторін..."..

От невгамовний... Єрметов. Що Ви знаєте про світло і тьму? Чи здатні відділяти грішне від праведного...чи дієте разом із тими, що кричали: "Розіпни!"?
А люмінограф примінити стосовно себе не пробували?!
Бо, вимірюючи потоки світла чи тьми ...Ви забуваєте про свою сутність. Зміряйте свої!
Кого Ви знаєте особисто?
Чого Ви підпряглися до цієї дивної дискусії? Що Ви знаєте про кожного учасника?
От я завжди думала: як міг Гітлер зібрати військо...повести знищувати...
Як можна запевнити, що людина - ворог...?
А просто: варто вказати на ціль...наснажити...
І вже ось я - мішень... вже я погана, нечуйна...нетерпима до фальші...
Пишу про всіх...про кожного...Штрикаю шпицями...сумління... вивищуюся, бо не згодна із наклепами... Де я і мої речі...)))))))))))
А кого саме я штрикала? За віщо? Словом ось завинила, не в той час написала його у рядку. Не погодилася викинути...
Де "ганебні" мої дії? Час від часу друкувалася на сайті, трималася дещо осторонь. Зауважувала...хвалила...мовчала.....
Майстерні, сайт для зростання. Чи для невігластва...графоманії... і кількох майстрів...? Хвалити недолуге це не моя прерогатива.
Та звідси підуть і ті, хто лишався...якщо погідний клімат не запанує. Де порядність, людяність? Творіть без мене.
Я перманентно...з року в рік мушу відбиватися від нападів. Лише тому, що інша. Яскрава і вільна. Колись я хотіла піти із сайту......але мудра віруюча жінка, поетеса Т. Селіванчик мені написала: "Ви левиця, не давайте себе принижувати!". І я трималася.
Мені не властиве "унічіженіє"... така порода. Авжеж, я погана, бо вимагаю поважати гідність.
Де ж те вічне і нетлінне у душі Юрія, Лариси...усіх, хто час від часу суне сірою навалою проти митця? Хто їх зупинить...... ряжених у лати брехні... зверхності, підлості...?
Питання риторичне. А я справді залишаю це болото...де є численні оази-сторінки достойників. Не хочу бути поряд із чужими по духові. Треба себе нарешті берегти.
Кому потрібна, знайдуть можливості спілкуватися. Забажаю, то повернуся. Шануйтеся.
Коментатор е ю, [ 2017-05-17 03:54:17 ],
на сторінці твору     "Про вельбучних і не тільки…"   Михайлик Галина

Золотце – Ви, Свєто!..
І як таке дивко можна оминути? Забаєш і не оминеш...
Ви ж собі ціни не знаєте!.. Хвалите – й не нахвалитесь! Хтось ж не "спокуситься" на отаке маркетингування?
Може, так і треба? Хвалити себе... Привертати до себе увагу усіма можливими й неможливими способами... І вести "титанічну" боротьбу...
От тільки де ж Ваші вороги? І де краса Вашого, так би мовити, мистецтва? Не майстерність, а саме краса? Що осяює і живить, й надихає?
Те, що починається з правди – і правду боронить... Те, що любить усіх – і радіє разом з ними... Те, що прозріває в неосяжне та не погрожує, усміхається та підморгує, ледь дуркує і з найменших крапелинок створює райдужне свято...
Де воно, ото, скажіть? Хочу побачити!..
Коментатор Світлана Майя Залізняк, [ 2017-05-17 04:26:27 ],
на сторінці твору     "Про вельбучних і не тільки…"   Михайлик Галина

Авжеж, давно знаю - хто, навіщо - Я. Кому слугую.
А дуркують блазні, паяци. Підморгують лукаві.
А я чиста, із Божою Іскрою, що осяває шлях.
.............................................
А бачить зрячий, а не прикритий маскою. Натхнення шукайте деінде, а не в ковтьобах.
Оце й усе, Юрію. Книгу замовити можна - і насолоджуватися золотим словом.
Коментатор е ю, [ 2017-05-17 04:50:46 ],
на сторінці твору     "Про вельбучних і не тільки…"   Михайлик Галина

*забажаєш
Коментатор е ю, [ 2017-05-17 04:57:10 ],
на сторінці твору     "Про вельбучних і не тільки…"   Михайлик Галина

Почуття гумору – найліпші ліки від незугарності та пересічності.
"Смійтеся, панове, смійтеся, тому що усі дурощі цього світу стаються саме з серйозним виразом обличчя"
;)
Коментатор Галина Михайлик, [ 2017-05-17 11:17:44 ],
на сторінці твору     "Про вельбучних і не тільки…"   Михайлик Галина

Ок. Просто: "Вірю".
Ок. Просто: "Вибачте".
Коментатор Світлана Майя Залізняк, [ 2017-05-17 15:24:30 ],
на сторінці твору     "Про вельбучних і не тільки…"   Михайлик Галина

Як підсумок дискусій

***

Великі поети не вміють писати віршів.
Клював їх орел в печінку і сумнів сни випасав.
Графоманові краще. Графоман вирішив
написати –
і написав.

Про що завгодно.
Коли завгодно.
Скільки завгодно.
І завжди всує.
Головне, що не антинародно.
Народ засилосує.

А геніальні поети – такі бездарні!
Виходять з ночей аж чорні, як шахтарі з забою.
А ті клаптенята паперу – то смертельні плацдарми
самотньої битви з державами,
з часом,
з самим собою.

Ліна Костенко.
1   ...   186   187   188   189   190   191   192   193   194   ...   211