Василь Герасим'юк
* * *
Дощ на світанку стих, але за мить
він перейшов у вариво огненне.
Сполохано ти горнешся до мене,
а я тебе не можу захистить...
Усе - як у пророцтві. Все. Однак
здалось мені, що це було вже. Наче
я чув цей грім, я це шаленство бачив,
я стан цей знаю: це не крах, а знак.
Хто грає світом? На яких правах?
Чи Богом даних? Та невже нам, темним,
очистившись і полум'ям пекельним,
воскреснути з олжею на устах?!
* * *
Я вижив тут, і я тобі віддам
ці гори, ці черешні між лісами.
Вони тремтять, вони цвітуть над нами,
й це може називатися життям
у царстві Божім. Хай - єдина мить.
Один лиш подих. Крок лише єдиний.
Неізреченний черешневий іній
над небесами темними тремтить!
Сліпу свободу видихнемо! Грім
паде в потоки - вірить тільки водам,
бо Царством задихається Господнім,
бо страхом захлинається людським.
|
ДВОРЯДКОВІ ХРОНІКИ
Здається, гроші вирішать усе,
та основне ховається в "здається".
Сита морда в шир бігборда -
“Патамушто!” - “в трі акорда”!
Вимагаю - життя розумнішого!
й того типа, що в дзеркалі, - іншого!
Ще звуть трагедії і драми фарсом -
це у крові у мосьок, хворих Марксом.
І може нині відпочинемо від крові,
від “слави”, “братства”, від насильної любові.
Білим плином стежин до старої мети
застилає пороша вчорашні сліди...
Занадто холодно, щоби отут стояти,
але тепліше тільки спати, звично спати...
Не вір епатажу - наступного разу
уже не здолати бандитську заразу.
Горить сміття осінньої пори
крокує влада з мерсів в табори...
Нізащо не голосуватиму -
лиш лаятиму і чекатиму!
Любиться "дурачиво"?
Вибирай Мукачево!
Зачепившись за влади ліану,
джунглі! - вам я співаю Осанну!
Одне - Україна, та інше – держава,
тут - землі батьків, там - злочинців орава.
"Совість і розум, Наше лице –
Юлія, Ющенко? – вибери все!"
|
Перша сторінка: