почуваюся в небезпеці
порожня дірява ніби сопілка
хтозна
може мене зробило якесь хлоп'я
для дослідження свого дихання
та світу звуків
вони вириваються з її отворів
наче хижі звірі вислизають
з-за ґрат клітки
ласі до тиші
ласі до тепла
вони вимітають своїми хвостами
мій останній спокій
такий схожий на пил
і несуть його на своїй шерсті
у широчінь

а ти цілий
зціпивши рота
муркочеш ніби кіт
пісеньку без початку та кінця
твій звук не вилітає наче куля
а кружляє пушинкою
яка носить в собі насіння
та шукає місцини
де б їй упасти

хочу притулитися губами до твоєї шиї
хай звук не блукає манівцями
хай проростає тут
у моєму горлі
хай залатає своїм триванням
його загроженість від світу
його власне зло

23.10.24