Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Павло Сікорський (1994)

Отримані коментарі | Залишені вами коментарі| Інші коментарі

Коментатор Павло Сікорський, [ 2025-02-14 21:30:31 ],
на сторінці твору     "***"   Сікорський Павло

Я сприймаю це як лірику в прозі. Вона ритмізована, що видно з довжини речень і абзаців
Коментатор Павло Сікорський, [ 2025-02-15 21:12:21 ],
на сторінці твору     "***"   Сікорський Павло

Добре; як скажете
Коментатор Павло Сікорський, [ 2025-03-10 06:27:01 ],
на сторінці поезії     "Ангели"   Трефович Діон

Поспостерігаємо за подальшим
Коментатор Павло Сікорський, [ 2025-03-17 19:24:16 ],
на сторінці поезії     "ІІІ. Віланель"   Сікорський Павло

Щиро дякую за таку оцінку!
Ще є куди рости, та щось є уже й у цьому
Коментатор Павло Сікорський, [ 2025-04-15 13:33:35 ],
на сторінці поезії     "Пам‘яті Маріо Варгаса Льйоси"   Гундарєв Юрій

Одна із головних трагедій цього світу, що у засвіти йдуть усі, навіть найвидатніші люди. Але їхні подвиги залишаються з нами
Коментатор Павло Сікорський, [ 2025-04-16 20:42:26 ],
на сторінці поезії     "Музей"   Герман Олег

Ну що ж, мій любий Хельґі, Ви знову вражаєте як своєю людяністю та образністю, так і простотою. Як далеко Ви відстоїте від... але зараз не про це.
У Нотр-Дам Ви припустилися описки. До того ж, це єдиний п'ятискладовий рядок у вірші. Певно, Ви, як і будь-яка нормальна людина хотіли би сказати саме "Нот(е)р-Дам", але завагалися перед правописом. Хоча видно, що і сам рядок вибивається з римовоного ряду, не перестаючи бути органічним і дзвінким. Можете, наприклад, поставити апостроф у слові "Нот'р" - тоді буде видно, що це складотворчий приголосний сонор, як він є у французькій, хорватській і т.д. Саме слово запозичине, тому це не виглядатиме дивакувато. Ну або можете залишити як є чи змінити увесь рядок. Ви - справжній поет, тому це все тільки технічні якість моменти; а ніхто Вам щось заперечити не може. Як я вже й сказав: звучить органічно та влито
Коментатор Павло Сікорський, [ 2025-04-16 20:44:41 ],
на сторінці поезії     "Музей"   Герман Олег

Звучить саме так, бо послуговуєтеся асонансною римою, що цілком прийнятно та гарно
Коментатор Павло Сікорський, [ 2025-04-19 20:52:48 ],
на сторінці поезії     "Пам‘яті Маріо Варгаса Льйоси"   Гундарєв Юрій

Так, ще у шкільні роки вивчав його "Дім на горі" та "На полі смиренному". Добре знайомий із химерною прозою і завжди високо ставив думку та творчість Шевчука
Коментатор Павло Сікорський, [ 2025-05-18 20:38:09 ],
на сторінці поезії     "Моїй дорогій подрузі Анастасії Солод присвячую"   Паламар Федір

Хм. Це чи не найкращий твір, що я читав за останній час. Особливо незвично знаходити таке в... скажімо так, на електронних ресурсах.
Бачу, у Вас і прекрасна мовна підготовка. Чи не хотіли би трохи поспілкуватися особисто?
Коментатор Павло Сікорський, [ 2025-06-02 11:49:19 ],
на сторінці поезії     "Пам'яті миттєвості"   Герман Олег

Вірш гарний. Але рими якось занадто... асонансні. Для сонету не підходить. Спробуйте відточити риму в подальшому
Коментатор Павло Сікорський, [ 2025-06-02 12:38:27 ],
на сторінці поезії     "Пам'яті миттєвості"   Герман Олег

Верлен був ґеніальним композитором від поезії й чи не найвидатнішим символістом свого часу, тому йому й багато дозволено - він цілком виправдовував свої експерименти тим, що міг усі римовані рядки написати через співзвучні голосні чи вміло проставити цезуру. Як-то кажуть, що можна Зевсу, того...
Але гадаю, саме тут ідеться не про формальність, а про якісь традиційні особливості. Звісно ж, ніхто не говорить про ті "канони", які були вигадані якимись німецькими теоретиками ХХ ст., і нині деким сприймаються ніби такі, що їх пропагував і сам Петрарка. Згадаємо, наприклад, те, що італійська поезія силабічна й у ній рими традиційно тільки жіночі. Але у такій "твердій" формі все ж хочеться якоїсь суворости написання, яка би додала їй закінчености; а точна рима - це якраз про те саме, принаймні, у слов'янському віршуванні. Знову ж, згадаю, що в англомовній поезії асонансна рима - ключова; але там і поезія, переважно, тонічна, і навіть пишеться архаїчним правописом (у нашому розумінні це була би церковнослов'янщина, напів язичіє), що дуже віддаляє її від нашої. Якщо поет хоче і вірш хороший (а цей вірш хороший), то чому б і ні. Але я помітив, що Хельгі взагалі тяжіє до асонансів усюди, а це інколи мені здається трохи невиправданим і збиває гармоніку там, де її би дуже хотілося
Коментатор Павло Сікорський, [ 2025-06-02 12:45:45 ],
на сторінці поезії     "Пам'яті миттєвості"   Герман Олег

А Ви спробуйте якось: Глаша - параша - каша - наша. І почуєте як вірш добре звучить, що й будь-яку дурню напишеш - а вже шедевр!
Ведь иной, придумав глупость, свяжет рифмою конец,
И твердит, как мул упрямый: вот искусства образец!
Коментатор Павло Сікорський, [ 2025-06-02 12:53:24 ],
на сторінці поезії     "Пам'яті миттєвості"   Герман Олег

Не засмучуйтеся, тут і деякі напівграмотні театрали (взагалі ніколи не розумів, як дизайн, театр і фізкультуру можна називати освітою) й письменники за правом народження літературної теорії не вивчали - але це їм не заважає! У Вас є всі шанси притягти муз від Парнасу до Говерли
Коментатор Павло Сікорський, [ 2025-07-20 21:24:50 ],
на сторінці твору     "Аб'юзивні стосунки: коли межі розмиті, а трактування неоднозначні"   Герман Олег

Хороший оглядовий нарис, Хельґі. Добре, що питання "популярної психології" також порушується цілком ґрунтовно. Розумію, що люди самі по собі дурники і якщо ніякого "повчального досвіду" немає, то вони його вигадають. Але здається, "популярна психологія" на Ютубі наробила нам багато проблем, особливо - молодшим людям. Взагалі складно уявити, як вони будуватимуть нормальні здорові стосунки з усіма їхніми перероздутими особистими межами й обідками
Коментатор Павло Сікорський, [ 2025-07-23 15:50:12 ],
на сторінці поезії     "Оплески для Оззі Осборна"   Гундарєв Юрій

Ґеній рок-музики. Я ріс на ньому. Світова втрата
Коментатор Павло Сікорський, [ 2025-07-29 21:26:22 ],
на сторінці твору     "Чому я боюся психічно здорових людей?"   Герман Олег

Вітаю, Хельґі; ось і я. Висловлюся з приводу цієї публікації, з одного боку, як психолог за освітою, з іншого - як людина, що мала досвід безпосередньої взаємодії із жовтим домом, а з третьої - як... вчений, філософ, певно.
Мені здається, що Ваша стаття має багато хороших думок, але сама по собі внутрішньо ділиться щонайменше на три незалежні сигменти. Ви нібито і лікар-психіатр із суворим поглядом на патологію. Але також Ви і антипсихіатр у стилі Фуко. Останній, наприклад, стверджував, що шизофренії як хвороби не існує, а це тільки здорова реакція людини на суперечності суспільства й економіки. У Вас же - хвороба, в деякому сенсі, - це емансипація від суспільного очікування. І зрештою, по-третє, Ви постаєте як публічний інтелектуал-соціолог, або культуролог, коли розмірковуєте про деякий наратив у всьому західному світі: успішна психічно здорова людина, що саморозвивається. Усі ці думки самі по собі мають місце, і з деякими із них я погоджуюся, що вони перегукуються з моєю новою статтею про постдемократію. Але у мене викликає внутрішній супротив ось той момент, що патологія - це деяка ідеологічна умовність. Ви, звісно, як психіатр, цілковито розумієте, що хвороба мозку - це все ж таки хвороба мозку і результат його фізичного (нейронного) пошкодження. З одного боку сумно, що в людини "немає душі", а її хвороби можна пояснити, наприклад, тим, що її свого часу вдарили ломом по голові й деформували кору лівої півкулі. Але з іншого, - це дає нам надію і стабільність. У певному сенсі, "механічні" вади механіко-медично можна і виправити. А як виправити хворобу нематеріальної душі? Просто віддамо людину на довічне самокатування чи маніхейську маячню з прибульцями-буддистами? Я бачив таких хворих на власні очі, і знаю, що лікарям вони багато чого не догововорюють: через страх, через нерозуміння самих себе, що щось є патологією, з бажання поскоріше вийти зі стаціонару, бо наявне лікування не допомагає. Отже якщо в людини є хвороба - то це все ж таки хвороба, "патос" - страждання. Воно може по-різному виявлятися: тільки на себе чи ще й на інших, або тільки на інших.
Але варто врахувати ще й специфіку нового покоління, друже. Надивившись легкодоступного аматорського Ютубу, багато хто завважав, що у нього є якась хвороба. Часто це - СДУГ, депресія, ОКР і т.д. Воно - палиця двох кінців: добре, якщо цього насправді немає, адже я Вам скажу, що і ворогу би не побажав пройти через такі страждання; пишатися тут нічим: це - пекло посеред життя. Але також можливо (і це частіше, по-моєму), що людина симулює хворобу та надумує її, причому так, що вирахувати можна доволі швидко, якщо постійно бути десь поруч. Х третього боку, як уже я казав вище, Ви асоціюєте реально-надуману патологію з емансипацією та бунтом проти "реклами", проти тренду, моди. Якби я Вас не знав і не розумів Вашої логіки, то, знову ж, міг би нашвидку подумати, що для Вас патологія-химера та -бунт проти штучного нормативу є чисось синонімічним. Але я вважаю це саме опискою, спричиненою малим об'ємом тексту. Все ж, тут не 12 академічних сторінок, а ніби публікація для газети, де треба максимум висловити за мінімум об'єму. А не дарма наші попередники-філософи писали книжки по 400 сторінок, а потім ще додавали до них "Пролегомени2 та "Післямови" - адже такого місця не вистачало, щоби чітко висвітлити та вирішити проблему. Тож я схильний думати, що Ви спробували забагато нового пояснити людям недотичним до своєї галузі.
Але все ж, якщо подумати. Так, я згоден, що принаймні деяка частка психічно нездорових людей сприймає "здорових" за ідеальних, інколи заздрить їм, сприймає їх як чужих для близьких взаємин. Але також я можу і сказати те, що швидко доходиш до висновку, що ти не виродок, а ті "ідеальні люди" - вони зрозуміліші, надійніші, передбачуваніші. Якщо чесно, інколи проклинаєш себе за те, що ти не можеш просто зійтися зі здоровою жінкою, народити з нею дітей і про все забути. Ні, твоє прокляття - воно поки, на рівні сучасної медицини, з тобою, і ти можеш легко передати його своїм невинним дітям. Але все ж це як "язва", виразка, присуд, а не відчуття власної недолюдності - кажу це з точки зору "досвідченого" хворого. Здорові люди - вони просто не такі, вони дійсно "здоровіші" та життєздатніші, але це не означає, що я не маю права на щастя чи на роботу, на відповідне місце у суспільстві. Це тільки на початку. Якщо ж переживеш цей період - ніби й воскреснеш, хоча і розумітимеш, що ти інший: без ненависті, можливо, з деякою заздрістю, можливо, - із благословінням та легким сумом. Ви знаєте, що я ще той атеїст, але я чудово розумію християнську мораль і святих подвижників. Бо мені здається, що вони якраз вийшли з мого табору. Як бачите, користь від таких людей може бути навіть у загально-суспільній практиці.
Але я все ж протестую проти того, щоби існувала нечітка межа між здоров'ям, награністю та патологією. Ці стреси, про які Ви кажете, переживаються за кілька років: людина перероджується і знаходить власне місце у світі, без спіритуалізму обраности чи ненависти до інших - мені так здається. З іншого боку, це поки й не лікується, і це, все ж, не юнацький максималізм. Прокляття - це прокляття, хоча з ним і можна жити. Я не сприймаю душевно хворих як ідолів, і не думаю, що від них статистично багато мистецької чи будь-якої іншої користи. Проте, цілком зрозуміло, що були в історії абсолютні ґенії, в яких явно не все було добре з кукухою Це, скоріше, винятки, ніж правило, бо хвороба - вона майже завжди призводить до смерті, фізичної чи інтелектуальної. І тому, я вважаю, таким людям як ОКРці, шизофреники, БАРці потрібна допомаога, інколи, навіть примусова, бо самі вони часом не зрозуміють своєї небезпечности й неадекватности щодо себе й інших.
І все ж, це не та емансипація від суспільних очікувань, якою би хотілося пишатися. Так, проблема є відповідна. Але просто бути йокнутим - це не вихід, а патологія. Брати на себе відповідальність, формувати власний характер і власні риси - це ознака зрілої людини, щрілої психіки. Таких мало. Але це й не означає, що всі інші "хворі" чи "здорові". Це просто... об'єктивна норма, об'єктивний ідеал людяности, який не вимагає ані конформізму, ані фізичних порушень структур мозку
Коментатор Павло Сікорський, [ 2025-07-31 00:26:18 ],
на сторінці твору     "Порошкова плетениця"   Асорті Пиріжкарня

Хі-хі-хі, дотепно, дотепно)