Автори /
Сергій СергійКо (1953)
|
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Не тільки про зиму
•
Жахливий сон
•
Театр
•
Пишіть для гурманів
•
Голодомор
•
Без тебе
•
Пам'ятай
•
Країна потвор
•
Мій рідний край
•
Парасолька
•
До тих, хто прагне серцем діалогу
•
Париж
•
Не відчув
•
«Звіри»
•
Ранкового туману окуляри
•
Болюча байка
•
Вільні козацькі дрони
•
Страждає небо
•
Чекаю зустрічі
•
Про вовка промовка
•
Молюсь
•
Ода сонцю
•
Нас двоє
•
Я сьогодні відкрив Америку!
•
Погляд твій
•
Ми отруєні
•
Круглий стіл
•
Намалюй мені...
•
Мотанка
•
Чи потрібна осінь?
•
Рефлекси
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Згадалася зима давні́ша
З далеких радісних часів:
З далеких радісних часів:
Ніч наповнена жахом,
Ще страшнішим за сон, –
Ще страшнішим за сон, –
Поповзла завіса, схоже,
Зал готує очі й слух.
Зал готує очі й слух.
Щось значуще знайти у римах –
Ніби скарб – не усім дано.
Ніби скарб – не усім дано.
На теренах родючих земель,
Де життя вирувало і квітло,
Де життя вирувало і квітло,
На фотографії під склом – портрет, подібний міражу.
Щодня повз нього, поряд з ним, та не дивлюсь – боюсь, біжу.
Щодня повз нього, поряд з ним, та не дивлюсь – боюсь, біжу.
Хмари, хмари примарні, зловісні,
Небосхилу розхитують ребра,
Небосхилу розхитують ребра,
Вогнем оманливих ідей
Там харчувалися потвори,
Там харчувалися потвори,
Мій рідний край – це неосяжний простір,
Де у безхмарні, чи
Де у безхмарні, чи
Сприймай її надійним обладунком,
Бо й у речей складні бувають ролі –
Бо й у речей складні бувають ролі –
Народжуються десь, а може поруч,
Цнотливі та незаймані слова.
Цнотливі та незаймані слова.
Безліч творчих людей
Тут приймали за честь
Тут приймали за честь
Не відчув він тепла середземних країн,
Незнайомі Берлін, Люксембург.
Незнайомі Берлін, Люксембург.
(Про бійку між Гітлером і Сталіним)
Дивлюсь на сплячі силуети крізь
Ранкового туману, окуляри.
Ранкового туману, окуляри.
Ну нащо їм ділити простір?
Удав внизу, Лелека зверху.
Удав внизу, Лелека зверху.
Наші вільні козацькі дрони –
Це і шаблі, і наші очі.
Це і шаблі, і наші очі.
Страждає небо, згадуючи літо,
Ховаючи в імлу скорботний абрис.
Ховаючи в імлу скорботний абрис.
Не бачив ще, ні Риму я, ні Лондона,
Варшави навіть, хоч І поруч – он вона!
Варшави навіть, хоч І поруч – он вона!
Я мало жив і жив у лісі.
Це вам не те, що в шоубізі,
Це вам не те, що в шоубізі,
Серед сліз, серед крові й розрухи,
Де суцільне жахіття триває,
Де суцільне жахіття триває,
За вікном моїм – сумний краєвид.
Вогкість і сірість. Голова напружена.
Вогкість і сірість. Голова напружена.
Ти вмієш слухати мене роками поспіль.
Ти вмієш слухати мовчання навіть дужче.
Ти вмієш слухати мовчання навіть дужче.
Я сьогодні відкрив Америку!
Та не ту, що Колумбом знайдена,
Та не ту, що Колумбом знайдена,
Розчинились дерева й кущі
Після, сонця за обрієм втечі.
Після, сонця за обрієм втечі.
Ми отруєні власним авто –
Його швидкістю пересування.
Його швидкістю пересування.
Круглий стіл врівноважив стосунки,
Бо не має він гострих кутів.
Бо не має він гострих кутів.
Аркуш тіла свого підставляю під сонячний промінь.
Хай на білому щось намалює в рожевих тонах.
Хай на білому щось намалює в рожевих тонах.
Причепурена ти у барвисте,
Ніби квіти цвітуть у степу,
Ніби квіти цвітуть у степу,
(Сонет)
Білосніжна стіна,
А на ній біла рама.
А на ній біла рама.
