Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Юля Бро (1979)

Отримані вами коментарі| Залишені коментарі| Інші коментарі

Коментатор Ґеорґус Аба, [ 2010-09-04 12:13:47 ],
на сторінці поезії     "можно брать любые слова..."   Бро Юля

Коментатор Юля Бро, [ 2010-09-04 13:16:41 ],
на сторінці поезії     "можно брать любые слова..."   Бро Юля

Коментатор Олександр Христенко, [ 2010-09-17 16:57:36 ],
на сторінці твору     "в епіцентрі міста (уривок з роману)"   Бро Юля

Гарна проза!
Не зовсім рівна по досконалості: поряд з посередніми шматками - надзвичайно вишукані.
І заради останніх - варто читати, а, можливо, і перечитувати.
Особливо сподобалосьце:
"Так буває, коли хворіє хтось близький, за ким потрібно доглядати. Ти любиш його, ти запевняєш себе, що любиш його, але як тільки відчуєш запах хвороби, ледве стримуєшся аби не відсахнутися, не затулити долонею ніс. "
"квіти, що випхалися за межі дроту"
"Кет відповіла, ніби в пусту мушлю, де, здається мешкає голос моря, а насправді – то ілюзія, бо голос, що ховається у мушлі належить самоті"
"Якщо всі люди знали б, хто про кого що думає, ніхто ні з ким не розмовляв би"
"Жодної живой людини. Не лише на відстані долоні, а у цілому химерному світі"
"Може, на тому березі є люди? Може хоч десь є людина в очі якої не огидно дивитись"
"Хотілося померти. Або ж народити від першого-ліпшого. Щоб було на світі хоча б єдине створіння, яке відчувало би потребу у ній, саме у ній, лише у ній одній. "
Коментатор Юлія Шешуряк, [ 2010-10-19 18:01:56 ],
на сторінці поезії     "З незмінного"   Бро Юля

Коментатор Юлія Івченко, [ 2010-10-19 18:49:58 ],
на сторінці поезії     "З незмінного"   Бро Юля

Ось мабуть вірш-натхненник, бо чогось склалося, шкода вашу героїню, але кожен жне те, що сіє.

Якби я була, як ти… Але двох однакокових не буває
І краще писати у Києві ( він жартівливий дід!:))
Ти, як тарілка розбита. Той, під гітару Байрон
Гратиме юній кралі впевнений переліт.

Знаєш – спати – ластитись, ласо тулитись до шиї
Марно. У вимріяних жінок не вірять чоловіки.
Краще забудь, бо стане завтра йому за дружину
Буде нести його зірку гордо по світляки.

Будуть ласкаві діти –від ласок втечуть одуди,
То ж така ніжна осінь ходить твоїм селом…
Ти на її коралі стільки наляпала бруду,
Маєш тепер життя – іпохондричний синдром.

«Ом» по воді , по трубах , наче скаженний собака
Виє, тебе заносить аж із ПМ на Фейсбук.
Образи, рими, картини, наче зів’ялі маки.
Пахне брехею довіри твій свіжовижатий друк.

Знаєш , спали листи, листя сліпе кленове
Вже облетіло з тебе. Шия. Чуже плече…
В бовтаннях і бовтаннях стисне тебе Казанова.
Будеш із ним навіки, будеш його Піночет.

1   ...   51   52   53   54   55   56   57   58   59   ...   63