Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Печаль Усміхнена



Художня проза
  1. Закохана у вигадку

    Кохати по-справжньому можна навіть того, кого в природі не існує.





    Він захопив її серце, заполонив її думки своїм поглядом, своєю посмішкою. Вона навіть не думала пручатись: мрія про кохання сиділа в її милій голівці вже далеко не перший день і вона була твердо впевнена, що будь-які почуття завжди значно кращі, ніж їх відсутність.




    Давно знайомий і звичний парк був обкутаний промінням тьмяного, стомленого мандрами, осіннього світила. Як не намагалось воно нести не лише сяйво, а й тепло, сил на це не вистачало: дорога його була вже надто довгою, без жодної хвилини відпочинку.
    І хоча Квітослава ще тільки починала свою життєву дорогу, яка, на перший погляд, була безтурботною і цікавою, їй, як і сонцю, що мандрувало разом з нею на захід, бракувало сил. День у день сама на цій землі, не дивлячись на те, що її завжди оточувало багато людей.
    Вона завжди цінувала і своїх рідних, і друзів, і просто гарних знайомих, знала, що може розраховувати на них. Не завжди переслідувана була й думками про самотність: були миттєві захоплення, що відволікали її від роздумів роздвоєної душі.
    Так, її душа завжди була поділена навпіл. Одна частина цієї таємничої субстанції, що знаходилась десь у тілі, хоча достеменно не відомо де, завжди домінувала. Це залежало від дня, у якому прокидалась дівчина: кожному з них судилось бути або щасливим, або повним розпачу, або байдужим, або хвилюючим, або безтурботним, або сповненим відповідальності ледь не за весь світ.
    А ще частіше ці половинки боролися за першість не день-у-день, а щохвилини, щомиті.
    Той ранок Квітослава намагалась почати з усмішки.
    Університет. Пари. Нове життя, до якого вона вже встигла звикнути.
    Наче подобалось...
    „Але...(це було улюблене слово кожної з половинок, коли та тимчасово не знаходилась про владі)...але ж я все ще сама” – виривалось десь із середини. – „Вже не один день, місяць, рік... Себе не обманути. За великим рахунком я завжди була сама.”
    І сльози вже хотіли вийти з берегів двох озерець, прокласти свій солоний шлях по білому личку і впасти на байдуже-сірий асфальт.
    „Все ще в тебе буде,” – промовило завжди підбадьорююче Я, – „все ще по переду... Закохатись у посмішку може твоя доля, а от сльози можуть закрити її від твого серця , коли та буде поряд. Посміхнись.”
    І Квітослава таки посміхнулась.
    Сонце, що в парку загравало з своєю подругою через гілочки, зараз засвітило своїм червонуватим західним сяйвом в обличчя.
    Крок за кроком, думка за думкою, дівчина підійшла до свого будинку. Тінь упала їй на обличчя разом з новою хвилею таких же не світлих думок. ...


    лютий 2007


    сподіваюсь на продовження...


    Прокоментувати
    Народний рейтинг -- | Рейтинг "Майстерень" -- | Самооцінка -

  2. Мрія

    Спати, і бачити прекрасні сни... свіжість сірого ранку переходить в рожеву небесність світанку... політ... банально, але приємно... чудово... гедонія переповнює тіло і душу... хмари лоскочуть обличчя, плечі, п’ятки... вітерець ледь-ледь б’є по щокам, не даючи знепритомніти... на зустріч не знати чому, далеко від когось... зустріч там, у небі з кимось новим, незнайомим, невідомим...

    І ось, у цей момент найпрекраснішого, щось лоскоче шийку і забирає звідти стрімко, миттєво і безповоротно... вже тут, але очі відкривати не поспішаєш: а раптом вдасться повернутись туди, де було так ранково... свіжо... ніжно... Але носик відчуває знайомий аромат... такий приємний і завжди звично-новий... очі таки наважуються відкритись і показати себе новому дню... перші, хто їх бачать – очі напроти... посмішка мимоволі розтягує кутики губ, вітаючись з очима, що посміхаються у відповідь... рука переплітається з рукою... уста бажаюсь небесного ранку устам напроти... немає потреби в словах... і ні на хвилинку в душі не з’являється жаль, що витягнули з-під ковдри сну, під якою було так тепло, ніжно і приємно... бо сон наяву триває вже не день і навіть не планує закінчуватись... він кольоровіший, ніжніший, палкіший і чуттєвіший за будь-який союз спокою ночі та уяви...


    Прокоментувати
    Народний рейтинг -- | Рейтинг "Майстерень" -- | Самооцінка -