Автори /
Микола Вінграновський (1936)
Рубрики
• 1954 рік
• 1955 рік
• 1956 рік
• 1957 рік
• 1958 рік
• 1959 рік
• 1960 рік
• 1961 рік
• 1962 рік
• 1963 рік
• 1964 рік
• 1965 рік
• 1966 рік
• 1967 рік
• 1968 рік
• 1969 рік
• 1970 рік
• 1971 рік
• 1972 рік
• 1974 рік
• 1975 рік
• 1976 рік
• 1977 рік
• 1978 рік
• 1979 рік
• 1980 рік
• 1981 рік
• 1982 рік
• 1983 рік
Огляди
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
З різних років (54, 64, 75, 81)
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
ОКСАНІ
•
* * *
•
* * *
•
БАБУНИН ДОЩ
•
В ОРСЬКУ
•
ЕЛЕГІЯ
•
* * *
•
МЕРАНІ З Ніколоза Бараташвілі
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
ТАНГО — 1945
•
* * *
•
ДЕНЬ ПЕРЕМОГИ
•
1945-й КІЛОМЕТР — БАМ
•
* * *
•
ДОВЖЕНКО
•
* * *
•
ВЕЛИЧАЛЬНА НАРОДОВІ
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
ВЕЛИЧАЛЬНА МОЛОДОЇ ДЛЯ МОЛОДОГО
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
ХЛІБ. Присвячую Корольову
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
ПІСНЯ ПРО ЖИТТЯ
•
* * *
•
ГАЙЯВАТА
•
* * *
•
МОЯ ОСІНЬ
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
ПАМ'ЯТІ КІНООПЕРАТОРА МИКОЛИ БИКОВА
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
ОКСАНА
•
НОВОРІЧНА КОЛИСКОВА
•
СПОГАД ПРО ВІЙНУ
•
* * *
•
* * *
•
СІЛЬСЬКА ПОЕМА
•
* * *
•
СЕРПНЕВА ЕЛЕГІЯ З Лівіу Даміана
•
ПОВЕРНЕННЯ ДО ЛЬВОВА
•
ВАСИЛЮ ЗЕМЛЯКУ
•
ПРИСВЯЧУЮ НІКОЛОЗУ БАРАТАШВІЛІ
•
ВЕЛИЧАЛЬНА МОЛОДІЙ ТА МОЛОДОМУ
•
Дитячі вірші
•
СКІФСЬКА КОЛИСКОВА
•
Дитячі вірші
•
ДУМА ПРО БРИТАНКУ Юрію Яновському
•
МОЯ МОЛИТВА З Ніколоза Бараташвілі
•
ГОГОЛЮ
•
ГОЛУБІ СЕСТРИ ЛЮДЕЙ
•
ГРІМ
•
* * *
•
ДО СЕБЕ
•
ЯК ІШЛИ НЕКВАПИ ЗИМУ ЗИМУВАТИ
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
СОН
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Пам'яті Василя Симоненка
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
КИЇВ
•
* * *
•
* * *
•
ЩУЧЕ
•
* * *
•
ПОВЕРНЕННЯ ХІКМЕТА
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
ЧОРНА РАЙДУГА
•
* * *
•
* * *
•
ЛЮДИНА І НІЧ
•
ІМПЕРАТРИЦЯ ВАРВАРА
•
* * *
•
НА БОЛОТІ
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
ПРИСВЯЧУЮ ОЛЕКСАНДРУ ДОВЖЕНКОВІ
•
* * *
•
* * *
•
ПРОРОК З Пушкіна
•
ФУГА
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
МАРІЯ
•
* * *
•
* * *
•
ПЕРША КОЛИСКОВА
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
ЕЛЕГІЯ
•
* * *
•
* * *
•
І Є НАРОД…
•
* * *
•
ТРИПТИХ
•
РОМАНС
•
ДЕРЕВА
•
ПРЕЛЮД ЗЕМЛІ
•
КІНОТРИПТИХ
•
* * *
•
ПРЕЛЮД № 13
•
СТАНСИ
•
* * *
•
ТОСТ
•
ЕЛЕГІЯ
•
УКРАЇНСЬКИЙ ПРЕЛЮД
•
ПРЕЛЮД
•
* * *
•
* * *
•
СІКСТИНСЬКА МАДОННА
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
САДУ
•
ДВАДЦЯТИЙ ПРЕЛЮД
•
* * *
•
КВІТЕНЬ
•
ОСЯЯННЯ
•
* * *
•
* * *
•
ЗОРЯНИЙ ПРЕЛЮД
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
ІНДУСТРІАЛЬНИЙ СОНЕТ
•
СЛОВО ДИМАРЯ
•
КАННИ
•
МОЄМУ МОРЮ
•
* * *
•
ЗОЛОТІ ВОРОТА
•
ВОГНЕННА ЛЮДИНА
•
ВІНОК НА БЕРЕЗІ ЮНОСТІ
•
СИНЄ
•
ВЕЧІРНЄ
•
НА ЗОЛОТОМУ СТОЛІ О. Довженку
•
* * *
•
ВОРОН
•
СОНЕТ
•
ЮЛІЇ ІПОЛИТІВНІ СОЛНЦЕВІЙ
•
МОРСЬКОЇ ОСЕНІ
•
ЖОРЖИНА
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
ПІЧ
•
ТОПОЛЯ
•
ПРАДІД
•
* * *
•
* * *
•
* * *
Я сьогодні не прийду додому —
Де я?
Де я?
Ліс в осені стояв. Дивився на райцентр.
Смолою синьою перекипало літо,
Смолою синьою перекипало літо,
Може бути, що мене не буде,
Перебутній час я перебув,
Перебутній час я перебув,
Що сама тоненька, як бриндуша,
Бистроцвітна, як бриндуша, теж…
Бистроцвітна, як бриндуша, теж…
Поглянь і глянь: з-за весен зими стали.
Настав той день, я думав — промине.
Настав той день, я думав — промине.
І Оксану, мою зорю,
Мою добру долю…
Мою добру долю…
Ні жінки, ні хати тієї нема,
Старі лиш валяються капці,
Старі лиш валяються капці,
Стояла баба, руки склала.
Старій давно пра-пра-пра-про…
Старій давно пра-пра-пра-про…
Бабунин дощ, на клямці цяпота,
І стежка в яблуках вже стежкояблуката,
І стежка в яблуках вже стежкояблуката,
Не ти сидів тут, богом битий,
Не ти орав слізьми Орю,
Не ти орав слізьми Орю,
Одійде, і вишневі сади одійдуть,
Одійде, і моя біля тебе пора одійде,
Одійде, і моя біля тебе пора одійде,
В ясновельможному тумані,
Де під березою бугор,
Де під березою бугор,
Без дороги-сліду мчить мене Мерані.
Сивий ворон карка в чорному тумані.
Сивий ворон карка в чорному тумані.
Темніє вечір, вівці і горби,
Погуцали під гору дві смереки,
Погуцали під гору дві смереки,
І замалий, і неширокий
Цей світ без берега і меж,
Цей світ без берега і меж,
У лісі темно. В лісі ніч.
Сидить навпочіпки світання,
Сидить навпочіпки світання,
Димів долинних вечорове стлище,
Крила низького повечірній плин,
Крила низького повечірній плин,
Щока та тінь, та тінні очі,
І ми самі на самоті…
І ми самі на самоті…
Винова дама, — а гора Хомок, —
Винові крила темінь розпустила,
Винові крила темінь розпустила,
Лошиця нюхає туман,
З туману пахне їй туманом
З туману пахне їй туманом
Ярами бурими, гнідими
Тумани впали, поповзли,
Тумани впали, поповзли,
Тут я запишу письмо своє БАМу на проголодь часу.
Розум державний в очах: сорок п'ятого року, дев'яте.
Розум державний в очах: сорок п'ятого року, дев'яте.
Де дихає Байкал, де не встига повітря,
Де все з усюд — не хочу і не дам! —
Де все з усюд — не хочу і не дам! —
Благословенні води літ,
Літа Десни благословенні
Літа Десни благословенні
Поїхали на Сквиру, на гриби,
На свіже слово, на меди на темні,
На свіже слово, на меди на темні,
На ясні зорі і на чисті води
Ми кажемо, ми скажемо ізнов:
Ми кажемо, ми скажемо ізнов:
Поснули — сплять оса з осиною,
Змерз чорний кетяг бузини,
Змерз чорний кетяг бузини,
Передчуттям любові і добра
І в ці рази я тішусь та радію!
І в ці рази я тішусь та радію!
Вже ночі під листопадом ночують,
Примерзла опустилася латать,
Примерзла опустилася латать,
Вже неминуче буде сніг
З хвилини на хвилину…
З хвилини на хвилину…
Кого я так люблю? люблю тільки тебе,
Рука моя в твоїй руці співає,
Рука моя в твоїй руці співає,
Пристою коло тебе і візьму
Ту вогнелику пам'ять незабуту:
Ту вогнелику пам'ять незабуту:
Встав я, — ранній птах, —
Зелене диво лебедило, —
Зелене диво лебедило, —
Сидів і довго думав над собою
Блакитний вечір вдома навесні,
Блакитний вечір вдома навесні,
З-поза чого, з далекого незгоддя, —
Заснув у глині шумерійський серп, —
Заснув у глині шумерійський серп, —
Учителю, уже ми вдвох з тобою…
Немолодість твоя і молодість моя…
Немолодість твоя і молодість моя…
На міднім небі вечір прочорнів.
Малі, без голосу у ніч летіли птиці.
Малі, без голосу у ніч летіли птиці.
Вас так ніхто не любить. Я один.
Я вас люблю, як проклятий. До смерті.
Я вас люблю, як проклятий. До смерті.
На тепле поле
Дивився дощик,
Дивився дощик,
Коло тебенько я — дивись!
Ходять хмари нехмарним небом,
Ходять хмари нехмарним небом,
Я дві пори в тобі люблю.
Одну, коли сама не знаєш,
Одну, коли сама не знаєш,
Заспіваю твоє ім'я,
Твоє тихе ім'я вишневе,
Твоє тихе ім'я вишневе,
Ще під інеєм човен лежав без весла,
Ще не скреснув мороз, далина не воскресла —
Ще не скреснув мороз, далина не воскресла —
Над лиманом білять синім,
Білять білим над лиманом,
Білять білим над лиманом,
І те, і те: як птах ранковий
Раптово випурхне з трави,
Раптово випурхне з трави,
Шепоче дощ про тебе у траві,
Ріку читає сірими очима.
Ріку читає сірими очима.
Блакитно на душі… забув, коли мовчав…
Вже гасли пальці, билася дорога,
Вже гасли пальці, билася дорога,
Не руш мене. Я сам самую.
Собі у руки сам дивлюсь.
Собі у руки сам дивлюсь.
За птахом піниться вода.
В малому полі мак червоний
В малому полі мак червоний
Позахолодало на ріллю,
На ріллю, де енко-єнко-венко-,
На ріллю, де енко-єнко-венко-,
Але було вже пізно мальвам,
І літові, і ластівкам,
І літові, і ластівкам,
На синю синь води лягла від хмари тінь,
Посумувала хмара за собою.
Посумувала хмара за собою.
Ти, водо, пливи, і ти, вітре, війни:
Де кратер бджоли? Де життя синій кратер?
Де кратер бджоли? Де життя синій кратер?
Вологий запах, запах паші
В сухому сяєві Стожар,
В сухому сяєві Стожар,
Горить собі червоний глід в ярах,
По вибалках, по балках в павутинні.
По вибалках, по балках в павутинні.
Я скучив по тобі, де небо молоде,
Два наших імені розлука вполювала
Два наших імені розлука вполювала
У лісі вже нічого не цвіте,
Цвіте лиш дятел на сосні сумливій
Цвіте лиш дятел на сосні сумливій
Лягла зима, і білі солов'ї
Затьохкали холодними вустами.
Затьохкали холодними вустами.
Довго-довго давнє літо давніло,
Де не йшло — стояла синя мла.
Де не йшло — стояла синя мла.
І спродалась, й скупилась, та й додому,
Окрай дороги стежкою собі…
Окрай дороги стежкою собі…
Сніг приліг на землю, льольо,
Притуливсь до тебе я,
Притуливсь до тебе я,
Сумні без батька двоє діток цих.
На пагорбах, на вицвілім стернищі
На пагорбах, на вицвілім стернищі
В кукурудзинні з-за лиману,
Де тихі дині в жовтих снах,
Де тихі дині в жовтих снах,
Затям собі на віки вічні,
Навіки в собі загублю,
Навіки в собі загублю,
На сірому крилі, на скіфській сірій ночі,
Де все жага, і доля, і мана, —
Де все жага, і доля, і мана, —
Заходить сонце. Сніг іде,
І серце на ніч місце мостить,
І серце на ніч місце мостить,
Ніжне творіння, тебе я не завжди докликую,
Наче ту пару з небачених чаш із віків,
Наче ту пару з небачених чаш із віків,
Десь далеко-далеко, що лиш слово домове,
Десь глибоко-глибоко в стародавньому дні,
Десь глибоко-глибоко в стародавньому дні,
Чи то було мені, чи снилося мені —
Синіли груші, груші чи смереки, —
Синіли груші, груші чи смереки, —
Чужинцем варене на мило,
Тираном прокляте у снах,
Тираном прокляте у снах,
Водо молоденька,
Громе молодий,
Громе молодий,
Почапали каченята
та по чаполоті,
та по чаполоті,
Колесо котить себе.
В голосі колеса сухо.
В голосі колеса сухо.
Вві сні наш заєць знову задрімав.
Якби не в сні, то де б йому дрімати?
Якби не в сні, то де б йому дрімати?
На срібнім ковилі, на сизім полині,
На півдні України при лимані,
На півдні України при лимані,
Отче небесний, син твій спокушений,
Утихомир мої страсті земні.
Утихомир мої страсті земні.
В Холодній Балці ніч відьмача,
Чорти в зеленому чаду,
Чорти в зеленому чаду,
ГОЛУБІ СЕСТРИ ЛЮДЕЙ
Була гроза, і грім гримів,
Він так любив гриміти,
Він так любив гриміти,
Іде кіт через лід
Чорнолапо на обід.
Чорнолапо на обід.
Не дивись у сніги на дорогу оту,
Не дивися на заячий слід у сльоту,
Не дивися на заячий слід у сльоту,
У Неквапи білі лапи,
А в Неквапоньок — свої:
А в Неквапоньок — свої:
У ластівки — ластівенятко.
В шовковиці — шовковенятко.
В шовковиці — шовковенятко.
Озирнулись маки: що таке?
Вітер крикнув макам: утікайте!
Вітер крикнув макам: утікайте!
Котик, котик,
золотий животик,
золотий животик,
— Синичко, синичко,
А де твоя спідничка,
А де твоя спідничка,
Вночі, під ранок, у гнізді
У комишах при мамі
У комишах при мамі
Поїду з Києва. Важке, підтале серце
На води і на зорі понесу —
На води і на зорі понесу —
Вже небо не біжить тим синьо-білим бігом
В своєму зорехмарному ряду.
В своєму зорехмарному ряду.
Над гаєм хмара руку простягає
І гається, і гається над гаєм.
І гається, і гається над гаєм.
Уже тоді, оповесні, коли
Горища пахнуть першим сіном
Горища пахнуть першим сіном
Не починайся. Ні з очей,
Ні з губ мені не починайся.
Ні з губ мені не починайся.
Прощалось літо. Тьмянів лист,
І лев лежав під кленом.
І лев лежав під кленом.
Не маю зла до жодного народу.
До жодного народу в світі зла не маю.
До жодного народу в світі зла не маю.
Качки летять! Марієчко, — качки…
Качки летять! У крилах свище небо…
Качки летять! У крилах свище небо…
Мій Києве, гайда до неї.
Гайда, мій Києве-листопад —
Гайда, мій Києве-листопад —
ПІСНЯ
Вже сказано “ні” в одлетілому літі,
Хоч вчора-звечора було іще “так”,
Хоч вчора-звечора було іще “так”,
Наш Василь іде по найдовшій у світі дорозі
З розплющеними 28-літніми очима
З розплющеними 28-літніми очима
На лист, на сніг, на квіт, на тіні,
У шелест і нешелестінь
У шелест і нешелестінь
Ти схожа. Дві краплі води
Упало з весла золотого.
Упало з весла золотого.
Коли моя рука. то тиха, то лукава,
В промінні сну торкнеться губ твоїх
В промінні сну торкнеться губ твоїх
На срібнім березі Дніпра
Слов'янства золота столице,
Слов'янства золота столице,
У срібне царство цвіркунів
Од вітру голубого
Од вітру голубого
Я сів не в той літак
Спочатку
Спочатку
Озер осінніх сонні небеса,
І щучі дні, наструнені на спінінг,
І щучі дні, наструнені на спінінг,
Ходить ніч твоя, ходить ніч моя,
Їм не велено ночувать.
Їм не велено ночувать.
Тремти, Туреччино! Він вирушив до тебе.
Свою труну розбивши опівночі,
Свою труну розбивши опівночі,
Це ти? Це ти. Спасибі… Я журюсь.
Проходь. Сідай. У дні оці і ночі
Проходь. Сідай. У дні оці і ночі
Цвітуть на білому хати.
У грудях грудня — зими, зими.
У грудях грудня — зими, зими.
Як світле сниво, як плавба
Легкої хмари, як левкої
Легкої хмари, як левкої
Вже все прощально. Я боюсь.
Боюсь учора і сьогодні.
Боюсь учора і сьогодні.
Не дівчина, не мати, не сестра —
Богине віри і добра богине…
Богине віри і добра богине…
Ще молодесенька. Навшпиньках не ходило
Її ще серце під вікном любові.
Її ще серце під вікном любові.
У синьому небі я висіяв ліс,
У синьому небі, любов моя люба,
У синьому небі, любов моя люба,
Усе роздягнено, і все напоготові.
Ніч повертає голову: пора!
Ніч повертає голову: пора!
Ні бекання, ні мекання у мжичці,
Куди не кинь — по голову плюта.
Куди не кинь — по голову плюта.
Так треба. Повернень — доволі!
Не треба. Даремно.
Не треба. Даремно.
Хто розцвів, хто розцвів —
запитало.
запитало.
Ходімте в сад. Я покажу вам сад,
Де на колінах яблуні спить вітер.
Де на колінах яблуні спить вітер.
Учора ще я в цьому колі жив,
Я думав, що ж, міщани, ну, міщани,
Я думав, що ж, міщани, ну, міщани,
Води із очерету хлюпавиця,
І місяця над очеретом ріг,
І місяця над очеретом ріг,
Ти плачеш. Плач. Сльозам немає влади.
Нема закону, перешкод нема.
Нема закону, перешкод нема.
Стоять сухі кукурудзи,
Й сухе волоття суше просо.
Й сухе волоття суше просо.
Лошиця з дикими і гордими ногами,
Із ніздрями рожевими на сонці
Із ніздрями рожевими на сонці
Що хулою протята хвала?
Що хвалою протята зневидь?
Що хвалою протята зневидь?
Сосновий день хиливсь в сосновий вечір,
І помідорне сонце обливалось
І помідорне сонце обливалось
Дитиноньку мені носить,
Тихо плаче в ночі.
Тихо плаче в ночі.
То дощ, то сніг, то знову дощ,
І листя лопотіло,
І листя лопотіло,
Духовним присмерком жахливим
Гнітився я, йдучи один.
Гнітився я, йдучи один.
Сутеніло. Сатаніло. Погляд сходив кров'ю…
В скафандрі хмар ішло землею небо.
В скафандрі хмар ішло землею небо.
До думи дума доруша…
Стодоли дум — в одну стодолу!
Стодоли дум — в одну стодолу!
Сестри білять яблуні в саду.
Мати білять хату та у хаті.
Мати білять хату та у хаті.
До нас прийшов лелека
З косою на плечі,
З косою на плечі,
Ти, сивий лісе в сутіні прозорій,
І ви, гаї в зелених льолях літ,
І ви, гаї в зелених льолях літ,
Сміятись вам, мовчати вами,
Вашим ім'ям сповнять гортань
Вашим ім'ям сповнять гортань
Будеш, мати, мене зимувати,
Будеш мати мене коло хати,
Будеш мати мене коло хати,
На базарі рученьки ісклала,
В білій хустці, в сірім піджаці,
В білій хустці, в сірім піджаці,
Зазимую тут і залітую,
В цій великій хаті не своїй,
В цій великій хаті не своїй,
Цієї ночі птах кричав
У небо відлетіле.
У небо відлетіле.
Спи, моя дитино золота,
Спи, моя тривого кароока.
Спи, моя тривого кароока.
Тринадцять руж під вікнами цвіло.
Тринадцять руж — чотирнадцята біла.
Тринадцять руж — чотирнадцята біла.
Коли починається ніч
Все починається спочатку
Все починається спочатку
Минулося. І вже не треба.
Воно минуло, не болить.
Воно минуло, не болить.
Над гаєм грає птичий грай,
В дощі вдягаються тополі,
В дощі вдягаються тополі,
Безневинним жовтавим гроном
Вона ще йшла жовтаво, без вини,
Вона ще йшла жовтаво, без вини,
За літом літо, літо літо лове,
Чорніє ніч, де вчора день ходив.
Чорніє ніч, де вчора день ходив.
Літа жадань, літа сум'ять і знади!
Усе, усе — водою з-під човна.
Усе, усе — водою з-під човна.
Снігами вітровінь поля відволочила,
Прижовклено збіліла далина —
Прижовклено збіліла далина —
Де ти, мій коню з Дніпра-Дунаю?
Зацокоти мені, коню-птах!
Зацокоти мені, коню-птах!
На сизих пагорбах рясне село горіє,
І сірі вітряки докрилюють свій вік.
І сірі вітряки докрилюють свій вік.
…Ви чуєте? Ви чуєте — він спить!
Я жду вас, товариство, як епоху!
Я жду вас, товариство, як епоху!
Тут все говорить із прадавніх пір,
Тут вічність диха тихо серед гір.
Тут вічність диха тихо серед гір.
Не говори, не говори
Про світанковий яр,
Про світанковий яр,
Коли ви, як зелені волейболісти,
Перекидаєте місяць вночі одне одному над собою,
Перекидаєте місяць вночі одне одному над собою,
Із океанами, полями і стодолами,
Із місяцем і сонцем на плечах
Із місяцем і сонцем на плечах
Ти зла, як дика груша при дорозі,
Ти відьма мого серця. Я — тиран,
Ти відьма мого серця. Я — тиран,
Душа наїлася, та бреше.
А бреше як! і те і се.
А бреше як! і те і се.
За віком вік — до Курської дуги.
Від пірамід — до атомної згуби.
Від пірамід — до атомної згуби.
Люблю я думать. Я люблю
Очима тишу цілувати,
Очима тишу цілувати,
Не чіпай наші сиві минулі тривоги!
Ми далеко тепер від інтриг і халеп!
Ми далеко тепер від інтриг і халеп!
Ти тут! Ти тут! Кохана, ти, як світ, —
Початок і кінець твій загубився…
Початок і кінець твій загубився…
Зіходить ніч на витишений сад…
Глибокий вересень шумить крилом качиним,
Глибокий вересень шумить крилом качиним,
Останній міст проплив у далині,
Колеса змащені росою голубою —
Колеса змащені росою голубою —
Мені привиділось затемнення Землі:
Водневих бомб чорнолетючі зграї,
Водневих бомб чорнолетючі зграї,
Вона була задумлива, як сад.
Вона була темнава, ніби сад.
Вона була темнава, ніби сад.
Народе мій! Поки ще небо
Лягає на ніч у Дніпро —
Лягає на ніч у Дніпро —
Заміновані Гітлером в чорній воді у підвалі,
Ви стояли. Мадонно, в останніх обіймах життя —
Ви стояли. Мадонно, в останніх обіймах життя —
Мій день народження — це ти.
Повите муками у тебе є минуле.
Повите муками у тебе є минуле.
Ми підійшли до скирти, і впізнала
Мене відразу скирта молода,
Мене відразу скирта молода,
За гай ступило сонце, і пішло,
І далину покликало з собою…
І далину покликало з собою…
Опала тінь на землю обігріту,
Чоловіки заснули біля хат,
Чоловіки заснули біля хат,
ДВАДЦЯТИЙ ПРЕЛЮД
Червоною задумливою лінією
У сизих вербах, в голубій імлі
У сизих вербах, в голубій імлі
На крилах журавлів весна вже сушить весла,
Загомоніли про життя діди,
Загомоніли про життя діди,
В той день були мої найближчі друзі,
Вони прийшли до мене на світанні
Вони прийшли до мене на світанні
Ти — вся любов. Ти — чистота,
Довірливість благословенна.
Довірливість благословенна.
Боюсь поворухнутись… тишина…
Я ще не знав такої легкості й свободи:
Я ще не знав такої легкості й свободи:
В тихім світлі нічних заграв
Пахло море вечірнім сіном…
Пахло море вечірнім сіном…
Синій сон у небесному морі,
Сплять часи, і віки, і літа.
Сплять часи, і віки, і літа.
Я думаю, як і чиню,
Але скажи, хіба це горе,
Але скажи, хіба це горе,
За селом, за посірілим тином,
В лопухах великої весни,
В лопухах великої весни,
Сто чорних димарів на Батьківщині.
Сто світлих гімнів рідної землі!
Сто світлих гімнів рідної землі!
Я належу землі, бо ім'я моє — глина.
Я лежав в тишині від життєвого плина.
Я лежав в тишині від життєвого плина.
Канни цвітуть над морем…
Канни — червоні чайки!
Канни — червоні чайки!
Прийшла моя пора тебе зустріти,
Ступить на твій клекочучий поріг!
Ступить на твій клекочучий поріг!
Вставай, рибалко! Гаснуть метеори,
В загуслу північ б'ються каюки.
В загуслу північ б'ються каюки.
Підіймаються грози на тлі вечорів,
У тих грозах серця позливались з громами.
У тих грозах серця позливались з громами.
Не в кам'яній, не в дерев'яній ері —
Зустрілися ми в атомній добі,
Зустрілися ми в атомній добі,
Твій берег я пройшов, моя ріка!..
Вже згадки дихають в обличчя, наче коні…
Вже згадки дихають в обличчя, наче коні…
Червоні ружі синьою водою
В саду учителя я поливав.
В саду учителя я поливав.
Чорніє повітря… Шляхи засиніли,
Гойднулися квіти пахучими снами,
Гойднулися квіти пахучими снами,
Над безоднею світу багряна скала
Стоїть і хитається в хмарах синіх.
Стоїть і хитається в хмарах синіх.
До порога моєї землі
Поспішай, моя доле строга.
Поспішай, моя доле строга.
Мчить теля від зляканої квочки,
Де трава розхлюпала курчат,
Де трава розхлюпала курчат,
Зоря над містом піднімає весла.
Зоря чекає, доки тиша скресне,
Зоря чекає, доки тиша скресне,
Мене осяяння сповняє перед Вами
Від Ваших дум і серця висоти.
Від Ваших дум і серця висоти.
Стоїть голубою журбою
Осінь морська голуба,
Осінь морська голуба,
Впали бомби на видноколі,
Червоніла капусти грядка…
Червоніла капусти грядка…
Над Чернівцями вороняччя,
Над Чернівцями голуби,
Над Чернівцями голуби,
Стояла в травах ніч, а трави пахли літом,
За кленами сіріло джерело,
За кленами сіріло джерело,
Сеньйорито акаціє, добрий вечір.
Я забув, що забув був вас,
Я забув, що забув був вас,
Серпень ліг під кущем смородини,
Шепотів: дозрівай, будь ласка, —
Шепотів: дозрівай, будь ласка, —
Ви, як стежка, кохана.
Лине сон мій по вашій стежині.
Лине сон мій по вашій стежині.
Зірок запізнілі курчата
Розбіжаться від мене в ніч —
Розбіжаться від мене в ніч —
Коли засне, немов дитя шалене,
Глибоке місто неспокійним сном,
Глибоке місто неспокійним сном,
Заколисує вітер ліс,
Його душу наповнює снами.
Його душу наповнює снами.
Перепеленят перепелиці
Обняли тісніше у тривозі.
Обняли тісніше у тривозі.
Даленіє вечір в бабиному літі,
І поміж тополі з поля до села
І поміж тополі з поля до села
Димить стерня над синіми ярами,
Ряхтить між кленами рожева далина —
Ряхтить між кленами рожева далина —
Огляди