Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Тетяна Роса (1964)

Отримані коментарі | Залишені вами коментарі| Інші коментарі

Коментатор Тетяна Роса, [ 2020-03-05 17:59:44 ],
на сторінці поезії     "Варіації перекладу"   Роса Тетяна

Дякую на доброму слові, пані Світлано.
Коментатор Тетяна Роса, [ 2020-03-05 18:17:55 ],
на сторінці поезії     "Варіації перекладу"   Роса Тетяна

:) Іще один варіант. Вам чудово вдалось передати настрій оригіналу, пане Ігоре. Цей вірш добре піддається перекладу, правда ж? Мого першого варіанту тут немає. Я його забракувала, бо то було занадто просто у плані римування, адже в оригіналі дієслівних рим немає…
Коментатор Тетяна Роса, [ 2020-03-05 18:35:43 ],
на сторінці поезії     "***"   Дем'янюк Марія

Торкає за душу, пані Маріє. Але у - «Й питає тихо: де ти був? І шепотітимеш: Не знав. Блукав. Забув.» -мені бачиться неузгодження у часі. Якби було «спитає» - то в се гаразд. Але якщо «питає» - то далі пасувало б «шепочеш ти…», «ти нітишся…», « ти запинаєшся…» чи щось таке… Пан Юрій слушно каже…
Коментатор Тетяна Роса, [ 2020-03-05 18:38:29 ],
на сторінці твору     "Бредятина…"   Олехо Олександр

О, якби це й справді був просто поганий сон...
Коментатор Тетяна Роса, [ 2020-03-05 18:59:16 ],
на сторінці твору     "Яки"   Потьомкін Іван

С большим интересом прочитала, спасибо. Мне кажется, Яки немножко ближе к этим детям,чем другие люди, они ему понятны... На сколько я понимаю, такие детки тоже очень педантично относятся к выполнению своих требований и тоже предпочитают действовать, а не говорить...
Коментатор Тетяна Роса, [ 2020-03-05 19:10:30 ],
на сторінці поезії     "Коли...( Магосвіт)"   Вірлан Роксолана

Дякую за задоволення від прочитаного, пані Роксолано. Ваші твори завжди вирують образами, що дивним чином поєднують у єдине ціле різні часи і свою власну різноманітність…
Коментатор Тетяна Роса, [ 2020-03-09 19:22:22 ],
на сторінці поезії     "Крижана Галатея"   Роса Тетяна

Щиро дякую, пані Таню, не помітила.Виправляю.
Коментатор Тетяна Роса, [ 2020-03-14 00:20:19 ],
на сторінці твору     "Різниця"   Олег Оранжевый Олег

Певна доза здорового націоналізму необхідна будь-якій нації для виживання так само, як імунітет для людини. А от коли націоналізм починає хворіти на великодержавний шовінізм – отут і з’являється нацистсько-фашистська ідеологія. Про те, що росіянам притаманний великодержавний шовінізм – ще Ленін писав. Радянська влада заховала цей великодержавний націоналізм під маску «старшого брата» з його нав’язливою «братською любов’ю» у плані стирання здатності до самоідентифікації «братніх народів», та якої форми лайну не надавай – запах не зміниться. Історично українцям великодержавний шовінізм не властивий, бо ми ніколи не були панівною нацією імперії. Єдине, що траплялось – сплески жорстокості і боротьбі за власне виживання, та й то, зазвичай, як реакція на спроби знищення чи приниження ( у томі числі й ментального) з боку інших націй. Та таке траплялось з усіма націями у часи їхнього формування. І весь вереск росіян щодо нібито українського фашизму пояснюється бажанням звалити з хворої голови на здорову. Отака от різниця… Дякую, пане Олеже, що піднімаєте цю тему. Про це варто і треба говорити.
Коментатор Тетяна Роса, [ 2020-03-14 01:47:28 ],
на сторінці поезії     "*****"   Білінська Ірина

Гарний вірш, пані Ірино. Актуальний, схоже, на багато років уперед… Навіть виникло бажання і собі розвинути цю тему.:)))
Якби любові істини прості
Корінням проросли в всесвітній розум –
Зламати люттю вражені хребти
Могло би людство будь-яким загрозам.
Лють катаклізмів знищує людей,
Хворіє світ на віруси та війни.
Бракує людству правильних ідей,
Хоча у технологіях ми сильні.
Можливо, що колись сльоза чужа
Пектиме у серцях, неначе власна,
Жадоби з нас обсиплеться іржа –
Й життя постане вільне і прекрасне…
Коментатор Тетяна Роса, [ 2020-03-17 10:44:44 ],
на сторінці поезії     "Пандемія"   Левицька Тетяна

:))) Класно. Мені анекдот нещодавно розповіли: "Сидить мудрець під деревом, а повз нього йде пандемія. Він її і питає, куди та прямує.
- Он до того великого міста, дві тисячі душ забрати треба.
Став мудрець її просити, аби нікого зайвого не забирала. Пообіцяла пандемія, що дві тисячі і ні душею більше, та й пішла. Пройшов час і розповіли мудрецю, що у місті двадцять тисяч людей померло. Коли пандемія знов проходила повз мудреця, став він їй докоряти, що обіцянку порушила, а пандемія йому і відповідає:
- Нічого я не порушувала. Все, як обіцяла: дві тисячі і ні душею більше. А всі інші не від мене померли, а від переляку.
У нас тут якось не панікують. Кажуть, що кожного року новий грип по Україні ходить, так що нічого нового. А ще, що ми, можливо, перехворіли ним ще до китайців.
Коментатор Тетяна Роса, [ 2020-03-17 19:34:12 ],
на сторінці голосування

Система не дає мені проголосувати, говорить, що я не під своїм іменем увійшла:))) Я підтримую в людях антипанічний настрій.
Коментатор Тетяна Роса, [ 2020-03-17 20:37:33 ],
на сторінці голосування

Ну так без логіну і паролю я б і коментар цей не написала.:))
1   ...   110   111   112   113   114