Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Петро Скунць (1942 - 2007)
...Та я живу. Бо тільки догорю,
бо тільки зблідну,знидію, загину, –
збідніє людство на одну людину,
осліпне всесвіт на одну зорю...

Отримані вами коментарі| Залишені коментарі| Інші коментарі

Коментатор Василина Іванина, [ 2010-03-09 22:32:12 ],
на сторінці поезії     "Втомлений вечір"   Скунць Петро

От, дописала :)
це уривок із поеми "Розп’яття"
Коментатор Василина Іванина, [ 2010-03-09 22:33:15 ],
на сторінці поезії     "Замість студентського реферату"   Скунць Петро

і цей твір можна перечитати...
Коментатор Василина Іванина, [ 2010-03-09 22:35:32 ],
на сторінці поезії     "Сльоза України"   Скунць Петро

Дякую усім, це справді геніально...
Коментатор Василина Іванина, [ 2010-03-09 22:36:33 ],
на сторінці поезії     "З досвіду"   Скунць Петро

Без сумніву Майстер, Юрію :)
Коментатор Василина Іванина, [ 2010-03-09 22:40:21 ],
на сторінці поезії     "Любому парламенту (2002)"   Скунць Петро

Звісно, цікаво... Та ще й гірко дуже.
Коментатор Василина Іванина, [ 2010-03-09 22:45:00 ],
на сторінці поезії     "Друзям"   Скунць Петро

... як людині повинно боліти, аби таке адресувати друзям...
То не вбивайте, дайте просто вмерти.
Боя ні з ким не стану на війну.
Коментатор Василина Іванина, [ 2010-03-09 22:47:40 ],
на сторінці поезії     "Тарас"   Скунць Петро

...Смерть ліпшою не стане від прикрас,
якщо вона і генієва навіть...
Так юний автор – про безсмертя і смерть
Коментатор Венгер Емілія Опаленик, [ 2011-02-09 17:43:49 ],
на сторінці поезії     "Школа під калиною"   Скунць Петро

Дивно! Аж через 2 роки випадково заблукала на сторінку про Скунця й мою Маму. А в цьому вірші є й про мене
"Потім доля-мачуха наше серце вклинює
в щастя, здавна визнане, але нам – чуже.
А калина все-таки не стає Килиною
і під серцем потайки вогник береже."
Це Петро писав про те, як моя Мама була вагітна мною. А учні, особливо хлопці, які були в неї всі закохані (бо й було за що), ревнували Марію Федорівну до мене, ще не народженої. Адже до цього вся Мамина любов дарована була тільки їм, і тільки їм.
Я теж віршую, хоч і лікар. Десь потім вдарю шапкою сором’язливості об землю - та й опублікуюся у вас.
Емілія Опаленик-Венгер, донька Марії Федорівни Опаленик
Коментатор Юлія Шешуряк, [ 2011-02-09 17:50:58 ],
на сторінці поезії     "Школа під калиною"   Скунць Петро

як цікаво! звичайно, публікуйтеся!!!
Коментатор Юлія Шешуряк, [ 2011-02-09 17:51:51 ],
на сторінці поезії     "Школа під калиною"   Скунць Петро

Дивовижний вірш.
Коментатор Вікторія Осташ, [ 2011-02-14 18:12:33 ],
на сторінці поезії     "Школа під калиною"   Скунць Петро

...так дивно переплітаються Долі!
Коментатор Іван Зубар, [ 2011-02-18 00:10:51 ],
на сторінці поезії     "Школа під калиною"   Скунць Петро

Пані Василино, учителі, як і учні, бувають дуже різні...
Кажуть у народі, добре того вчити, хто хоче все знати.
А цей вірш не тільки і не стільки про конкретну вчительку, думаю.
Коментатор Іван Зубар, [ 2011-02-21 23:54:44 ],
на сторінці поезії     "Замість студентського реферату"   Скунць Петро

Розтануть, як у часі давнина,
в теплі любові діалекти й мови,
і витвориться з них одна земна –
велика мова Всесвіту.
Умови
в країні нашій визріли уже,
а прийде час – і визріють повсюдно.
1   ...   4   5   6   7   8