От день уже світиться повнею
І очі румянять безсонністю дум.
Розпука лиха володіє Княгинею,
Любовні стинання розшарпують ум…

***

- Про що ж, Княгине, марите ночами,
І сновидінь не глядите ще Ви?

- О, Князю, марю я лиш Вами,
До мене стежку аби Ви знайшли.
Невже за Час Ви не бажали
Бодай на мить узріти лик?
І гадка не штрикнула наче жало,
Не чули мого серця клик?

- Княгине люба, служба геть скорила,
Заполонивши мої сили і думки.
Але для Вас усе ж знайшлася хвиля
Щоб зичить снів солодких і терпких.

- Це все, на що я залужила?!
Це все, що скажете мені?!

- Княгине моя, де-факто, я не розумію,
Чим корите мене Ви, поясніть?

- Облиште, Князю, я прозріла!
Шляхи тут наші розійшлись…

- Ну що ж, Княгине, Ваша воля,
Збагнете помилку колись…

***

Тепер Княгиня денно й ночно
Оплакує гордині наглий блуд.
А Князь зневіривсь остаточно,
І серцем він осліп й оглух…

12.11.2008

Смішні сніги, розсудливі морози
П’янке Різдво в передчутті кохання
І щему серця збутися не в змозі
Зоря займеться перша і остання…

Чужі думки, самотні білі ночі
Гаптують мрії взором віщий сон
Сплелись магічним тлом дива пророчі
Завія з маревом кружляє в унісон

Й осіли чари на повіки сонні
Сльоза змела минулого сум’яття
І все рекли передріздвяні дзвони
Танки вертіли з сніжного латаття

І в хвилі тій що освітить звіздою
Аж до глибин дрімотного обійстя
Повстане образ свячений любов’ю
Що так давно стромить у серці вістрям

Таячи подих вийдеш в ніч зірчасту
Там сипле сніг окутуючи в ласку
Звінчає одіж осяйним намистом
Й ця ніч різдвяна зміниться на казку!

Плакали каштани листям
бурим до води
О негадана, неждана
наша зустріч - ти

і змужнілий, і змарнілий,
аж до самоти
у багряній хвилі суму,
серця теплоти

Там де літо проминає,
ти шукав мене,
Наче те, що мало статись
восени мине.

Наче вірила у казку,
де шептала ніч
про чаклунку – златовласку,
послух - віч-на-віч.

З літа бабиного мчали
Мрії навісні,
І думки мої палали,
Танучи в тобі,

Залишаючи по собі
Ніжність і печаль,
Наче дивишся на мене
і в осінню даль.

Ніби кращого за погляд
дотику нема,
наче краще за обійми -
я тобі сама.

Та не знало літо біле
що прийшов вже час.
Що роки весни злетіли
розгубивши нас.

Це лише листва каштанів
на долонях мрій.
Оксамитних днів останніх -
ПовітрЯний змій...

Там, де упало сонце за горою
Ховаючи печаль в безмежжі трав,
Рясним дощем вкриваючись постою,
Згадавши смак солених його страв.

І там, далеко від очей сторонніх,
Жалі втопивши серця у туман,
Змахну вологі пасма я зі скроні,
Сп’янівши від нічних страхів й оман.

І там, де злива креслить кіл перетин,
Де темні води пестить хутро мли,
Ховатиму свій плач. А слів тенета
Розвіють тихі опівнічні сни.

17/07/2009

Явилося мариво сріблом присипане
І в мороці ночі дрижить небо видивом
Вогненная Діва неслась колісницею
Майнувши, як жезлом, жагучою крицею
Твердінь наче плоть розтинала на два...

Провісниця зламу окутана шатами
Хмариння простьобане нитками златими
Упряжено в збрую чвірку огИрів аспідних
Самоцвіти з підков осліпляли, й з-під них
Сльозилась хлющем небозводу ріка...

А слідом за нею свавіллям розгніваний
Володар огласу борні небожителів
Він незмінним ескортом Діві гласом вторить
Й от - перунами розшарпане небо - вердикт
Що гніву його не уникне повік...

І ця блискавиця, що з громом повінчана
Єднала всі роки загублені з вічними
Стікали поглинуті зливою спогади
По вістрям уламків одвічної сповіді
А мариво згинуло в плетеві сну...

29/06/2009

Скажи мені,
Чия провина?
Лишень забудусь уві сні
Небесний килим зорі сіє
В обітований край видінь.
Рисує плетиво серпанок
(Старанно ховану печаль).
Скажи мені,
Чом наостанок
Оскомить душу згадка-жаль.
Чому бунтуєш у видіннях
Коловоротами думок,
Де танучи до днин осінніх,
Все спопеляє сна танок.
А зранку мій кришталь у пастці,
Сплітають віти кімлям вись.
Скажи мені,
Чи в Бога ласці?
Сугестію здолать колись...

02/12/2008

О тисяча, і ще одна така
Розкішно-срібна ніченька - п’янка
Яко медових манго-уст слова
Зоріла пляжно-забуття ріка

Лазурі даль й пісочна бронза
Бурштино-днів метаморфоза
Пастеллю чудесія ночі
Й ванілі аромат морочить

Перлиться вітер в шалі злата
І водам блиски зорь посвята
У плетиві Ніч - Королева
Намистом хвиль смарагди звела

Іскрились дні - шампані бризки
Мов бісер зоряний на низки
Й на сукню взором Літа – Діви
Шаліли танцем нас Мальдіви

08/12/2008

Я малювала тебе фарбами, не бачачи твоїх очей
Літала мріями я давніми. Устами маяв ти - Мон Шер
Я розсипала зорі обрієм, ділила біль напополам
На хвилях колисала спокоєм. Невідана печаль словам
Проте малюнок мій знебарвився, облудно зроблений мазок
Палітра знову чорно-біла вся. Спів джерела повік замовк
Стікала фарба хмар ланітами, скувавши мрякою Монмартр
Я малювала тебе веснами. Осіннім вітром став мольберт

24/11/2008

Піду вторгую нову душу
Хай час тепер біжить назад
Ілюзію явитись змушу
Щоб стерегтись химер принад

Вже нудить з награних амбіцій
Цих меншовартості плодів
А гонор - чистка інквізицій -
По краплі совість знекровив

І тяма скута в мішури обнову
Лукавства опій венами потік
Піду... вторгую душу нову
Облуді я вкорочу вік

09/10/2008

Я загубилася у ваших лицях,
Три постаті одного ймення – культ?
Коли ж ви справжнім є? Одним назвіться!
Як вчитель? джентльмен? чи ж бо поет?

Чи помиляюся, чи справді права?
Від змін ролей йде кругом голова.
Того вчите чи журите ізнову,
Чи просто такт являєте злослову...
У похвалі схиляєтесь галантно,
для майстра слова, вельми делікатно,
А деколи з холодного естета
Ще перетворюєтесь на поета...

Що ж - особистість вельми колоритна.
І розум гострий, з перчиком слова.
Учитись цьому на ПМ елітно,
Щоб за потреби стать акулою пера?

Та знову ж проклятуща «біла пляма».
Як Ваша ласка, поясніть мені,
Де „нік” такий хитрющий підібрали,
Півмережі у пошуках пройшли?

А ще в кінці сказати певно мушу, -
В якому б образі Ви не зайшли,
Примушуєте відчувати душу
Віршів.

07/10/2008

Наснився мені дивний сон
Лунав в палаці голос шансоньоє з вікон
І в залі чудній опинившись раптом
Умліла запальним фокстротом
Маестро вправно ритм підтримував спектаклю
Мільйони люстр... свічки... барви текстилю...
І апогею вже досяг цей маскарад
А маски на обличчях – суцільний бум шарад
Одні облудно вірили облесній мові інших
Втрачали тяму від фальшивих слів сп’янівши
Ховали ж другі свою підступність пильно
В личині праведників суд вершили підло
Та свій фінал отримав і цей парад машкар
Вже сонцем здоланий калейдоскоп лампад
Парча і маски ниць летять під ноги
Під ними що?.. це тільки лиць пустих облуди...

Наснився мені дивний сон
Мотивом тихим десь звучав шансон...

P.S.

Зірви, я прошу, маски ти оманні
Від них нехай назавжди будем вільні
І не шукай ти логіку у моїх діях
Не згоден? Що ж...
Іди, та не згубись в своїх дорогах
У темряві пустих кімнат ховайся
Ця гра давно уже в ніщо звелася...
Хоча... зажди! а зрештою,
Сьогодні хід я зроблю першою....

30/09/2008

Хто ТИ?
Та, що згубилася у часі...
Блукаєш поміж бути і не бути
Шукаєш чи то віру, чи то щастя...
Навіщо вигнала себе із Раю
Сліди свої присипала печаллю
Як пасербиця неба ти землею клячеш
Вгадати пробуєш, що мантра долі значить

Хто ТИ?
Той, що є завше їй супроти...
Що зрікся розуміння суті болю
Жбурнувши в прірву забуття імення своє...
Втекти бажаєш від своєї тіні
Закривши очі кажеш ти на чорне – біле
І вперто обираєш глухий кут зневіри
З байдужості у собі зводиш стіни

І на краю свідомості стоять чужими
Два наслідка єдиної причини
Вона йому кричить
- Це звична серця чулість...
А він у відповідь
- Є божевільна ця нормальність.

***

А хто є він? -
Десь шепотів пустельний суховій...
А хто вона? -
Вторила джерела вода...

***

Душа тікаючи, блукала в безвісті,
А розум од своїх думок п’янів тверезості

2008

Роки змінили роки - будні чередою. Це життя.
Чи доля доброю була до мене - може злою. Було й каяття.
Та все чекала я чогось - все вірила. Таки мабуть що знала.
І все було у мене вже - все мала. Але ще ТАК я не кохала.
Весь світ взірвався - все змінилось. Тільки моє серце,
Болить і плаче - час зламався. Та з памяті уже не стреться.
Нехай усе не так - нехай по-іншому. Та це кохання.
Хоч ти не чуєш - чи не хочеш. У відповідь завжди мовчання.
Що відчуваю я - сама все знаю. Таке лиш часом сниться.
Наперекір закону сна - його зламаю. Знаю що здійсниться.
Бо неймовірною ціною - мрією. А ще душою.
Я заслужила щастя це - щоб бути тут. З тобою.

Ще тільки мить - завжди... Лише з тобою...



09/06/2008

Може завтра щось зміниться
Бо сьогодні життю вже кінець
Я б на це й не надіялась
Та і в грудях не серце. Свинець.
Все затягнуте холодом
Важко падає подих. Як лід.
І малює мороз синім кольором
Витинає клейма чіткий слід...

Може завтра щось зміниться
Десь пустеля, як сад зацвіте
Сонце зійде.
Хоч мені в цей й не віриться
Моя віра сліпа.
В темноті тільки з світу зведе...

Може завтра щось зміниться
Бо сьогодні бажань вже нема
І холодить думки слів хурделиця
Вже не літо в душі. А зима...

Може завтра щось зміниться
Як молитву повторюю знов
Зрада в темнім кутку. Мені шкіриться.
Знаю. Вип’є тої ночі усю мою кров...

Все ще зміниться... Точно.
Ранок вилиє сонця тепло
Не для мене.
Кінець.
Остаточно.
Знайдеш келих розбитий
Пролите червоне вино...

03/06/2008