Автори /
Сергій Руденко (1964)
|
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
У щастя немає меж?
•
Різдво в АТО.
•
Небесна сотня.
•
***
•
Драгдилер грудень.
•
Все пам’ятає Городницький ліс.
•
Журавлина журба.
•
Курчиця.
•
Фестиваль "Мі-сі-соль"
•
Дев*ята школа.
•
Біда, та й годі!
•
Сексуальний мань”як.
•
Птахи зими.
•
Олімпійське свято.
•
Одесса.
Под песню моря Чёрного
•
Дві маленькі сірі мишки.
•
Сон.
•
Колискова.
•
Патрульний інспектор ДАІ.
•
Моя улюблена команда.
•
Ще в місті палять осінь.
•
Синичка.
•
Нас кожний день звільняє від ілюзій,
•
Шматочок неба.
•
Мой дом из чувств и снов...
•
Не полишай мене, моє різдвяне небо!
•
Різдвяне.
•
Хіба ж це мати научала сина...
•
О,Музонько, на хвилю.. залети..!
•
Коли твоя безмежна самота (недосконала інструкція по сходженню на Голгофу)
•
Художник - подорожник.
•
Діліться радістю.
•
Весела дівка – молода весна.
•
Лютий.
•
Січень.
•
Скрипалик.
•
Мухи творчества.
•
Безмежно – нереальні діти неба.
•
ПАНІ ОСІНЬ
Може щось на небі сталось, може доля... Я не знаю.
•
Незграбне тіло з розбитим носом.
•
Блюз доброй надежды.
Давай всё бросим.Уедем. Улетим.
•
Мухи творчості.
Мандряк бездомський забендюхав в трюльку,
•
Полинові роздуми.
Байдужий до подій диспетчер – Осінь,
•
***
•
Втома
•
Чорна кава.
•
Пісня про Київ.
•
Туманный вечер над водой...
•
Байка про літака і мудака.
•
Песня про шиши.
•
***
•
Забута Весна.
•
Війна.
•
На ліжку вбогому вмирає хвора мати
•
Я душу серед поля покладу.
•
***
•
Мэгги, милая Мегги.
•
И чувствовать, и верить, и любить
•
Маестро.
•
Ничто не вечно в этом вечном мире
•
Листи з майбутнього.
(Розставляючи крапки над «і».)
•
Революційно – еволюційна містерія.
•
***
•
Хробаки.
«Ой, ніхто мене не любить…
•
Гончарі.
•
Конь в пальті.
•
Солодкий і гіркий гречаний мед.
•
Безсонна ніч- моя недбала мати.
•
Лист другові.
У щастя немає меж.
І розмірів теж нема.
І розмірів теж нема.
Непевний час... Ідуть у вічність друзі...
А в муках в світ приходить Божий Син!
А в муках в світ приходить Божий Син!
Я розповім тобі, мій сину, про героїв наших днів,
Які за волю віддавали душу й тіло,
Які за волю віддавали душу й тіло,
Кохання - це завжди сум
Хоча і на серці свято!
Хоча і на серці свято!
Драгдилер грудень вже фасує дози,
І відкладає в хмари до пори.
І відкладає в хмари до пори.
Поглянь , мій друже, це – твій рідний край!
Тут все до болю близьке і знайоме.
Тут все до болю близьке і знайоме.
В журавлиній Журавлівці зажурились журавлі
Журавлиною журливою журбою.
Журавлиною журливою журбою.
Жовтий листок, ніби в вальсі, закрутиться
І упаде в лісове джерело…
І упаде в лісове джерело…
Між потоків машин, у шалених містах
Ми втрачаємо душу і тіло…
Ми втрачаємо душу і тіло…
Був кожен з нас малим і кволим…
Ми пам*ятаємо той час,
Ми пам*ятаємо той час,
Протече крізь пальці літо,
Мов ота вода…
Мов ота вода…
Мерседес – то кльова "тачка",
Це тобі не „Жигулі”...
Це тобі не „Жигулі”...
В ситі вікна чужого світу
Зазирають птахи зими.
Зазирають птахи зими.
Под песню моря Чёрного
Дві маленькі сірі мишки
Уночі читали книжки.
Уночі читали книжки.
Прекрасний сон побачив я -
Дитинство золоте...
Дитинство золоте...
За селом зелений гай
Сонно затихає,
Сонно затихає,
Пронизана рясно стрічками доріг
Моя Україна, моя Україна…
Моя Україна, моя Україна…
Знов стадіон скандує дружно,
Піднявши в гору сотні рук.
Піднявши в гору сотні рук.
Ще в місті палять осінь, а за містом
Вже йде зима… Холодним білим змістом
Вже йде зима… Холодним білим змістом
Сидить синичка на сухому гіллі.
Теплом останнім тішиться маленька.
Теплом останнім тішиться маленька.
Нас кожний день звільняє від ілюзій,
І тверезіючи ми вловлюємо суть,
І тверезіючи ми вловлюємо суть,
Дивись, це - твій шматочок неба
Тобі засяяв поміж хмар.
Тобі засяяв поміж хмар.
Мой дом из чувств и снов...
Уйду туда, где нет страдания и боли.
Уйду туда, где нет страдания и боли.
Не полишай мене, моє різдвяне небо,
(Де срібний місяць, зірочки малі...)
(Де срібний місяць, зірочки малі...)
Ти не ходи дорогами біди,
(Вона тоді прийде, як буде треба)
(Вона тоді прийде, як буде треба)
"Чи довго ще на сім світі
Катам панувати??"
Катам панувати??"
Дружня пародія на прекрасні
вірші Поета Мандрівного.
вірші Поета Мандрівного.
Коли твоя безмежна самота
Клубком безвиході в твоєму горлі стане,
Клубком безвиході в твоєму горлі стане,
Мы с тобою, как жёлтые листья летим,
С тёплым ветром попутным - куда захотим,
С тёплым ветром попутным - куда захотим,
Діліться радістю, бо смутку й так багато...
Проблеми крають серце, мов ножі...
Проблеми крають серце, мов ножі...
Весела дівка – молода весна
(У міру і розбещена й цнотлива),
(У міру і розбещена й цнотлива),
Непевний час тріскучої спокути,
Коли все вимерзає (навіть зло)…
Коли все вимерзає (навіть зло)…
Дивні люди
У цьому, такому холодному
У цьому, такому холодному
В старому місті кафе і бари,
Салони модні «Палє Рояль»…
Салони модні «Палє Рояль»…
Мандряк бездомский забендюхал в трюльку,
Закурломыдрал: « Аньте! Брабындыс!!!»
Закурломыдрал: « Аньте! Брабындыс!!!»
Гадаємо ми всі: що буде з нами…
Яка там доля (як це там) «гряде»?
Яка там доля (як це там) «гряде»?
Може щось на небі сталось, може доля... Я не знаю.
Задивитися б угору і забутись,
Так, щоб вічність непомітно пролетіла…
Так, щоб вічність непомітно пролетіла…
Давай всё бросим.Уедем. Улетим.
Мандряк бездомський забендюхав в трюльку,
Байдужий до подій диспетчер – Осінь,
Зелене літо, раптом, стало знову
Сухим листком, що падає до ніг…
Сухим листком, що падає до ніг…
Втома
жене до раю,
жене до раю,
Я в порожньому кафе…
У кишені – п*ять «зелених»
У кишені – п*ять «зелених»
Моїм любим киянам - від щирого серця!
Туманный вечер над водой...
Огни во тьме ещё не утонули...
Огни во тьме ещё не утонули...
Стоїть літак.
Іде мудак.
Іде мудак.
Приходили алкаши
Принесли карандаши.
Принесли карандаши.
Розтрушуючи пил старих альбомів,
Я змішую буденне й неземне…
Я змішую буденне й неземне…
Забута, за буднями, спала Весна,
Прокинулась, бачить: лишилась одна...
Прокинулась, бачить: лишилась одна...
Я знов один, і знову переправа
Чиїсь гармати блискають в імлі,
Чиїсь гармати блискають в імлі,
На ліжку вбогому вмирає хвора мати...
Ні слова з вуст, лиш слізоньки з-під вій.
Ні слова з вуст, лиш слізоньки з-під вій.
Я душу серед поля покладу,
(Нехай її брудну омиють роси),
(Нехай її брудну омиють роси),
Кто сказал, что облака
улетают безвозвратно?!
улетают безвозвратно?!
Мы разучились считать минуты,
встречи, улыбки, дожди…
встречи, улыбки, дожди…
И чувствовать, и верить, и любить
Я научился, может быть, недавно,
Я научился, может быть, недавно,
Ще лічить такти кров у скронях,
Це- дуже дивне відчуття,
Це- дуже дивне відчуття,
Ничто не вечно в этом вечном мире
И, растворяясь в суетности дней,
И, растворяясь в суетности дней,
(Розставляючи крапки над «і».)
Коли зайці, знедолені вовками,
Повстануть на криваву боротьбу,
Повстануть на криваву боротьбу,
Довірливим, маленьким кошеням
Дитяча радість зазирає в душу,
Дитяча радість зазирає в душу,
«Ой, ніхто мене не любить…
Спочатку не було ніяких слів,
Бо світ мовчав і поглядав здалека
Бо світ мовчав і поглядав здалека
Колись, коли я був іще дитиною,
Я посміхався щиро дітлахам…
Я посміхався щиро дітлахам…
Згадав дитинство, коли ми - «босота»,
До пасіки навідались гуртом
До пасіки навідались гуртом
Безсонна ніч- моя недбала мати,
Знов потайки народжує мене,
Знов потайки народжує мене,
Сергієві Татчину, у відповідь на його "Листи другові" ... З вдячністю за дружбу і вірші.
Огляди