Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Літугрупування «палата нумер тринадцять» (2008)

Отримані коментарі | Залишені вами коментарі| Інші коментарі





ужеж, Ваші теми направду цікаві
виклад імпонує тим, що завжди охоче читається від початку до кінця

із увагою та подячністю хотів би додати трохи своїх рефлексій, до масиву

прослуховування музики (особливо, вартісної, хоча і це не мусово)
мені представляється пов’язаним із медитацією
ціллю медитації не обов’язково є робота з тривогою, абощо
нерідко медитація є самоціллю
для чималої кількості підлітків, юнок і юнаків, прикладом

звісно, так само як все може бути текстом, чи музикою
так само будь-що може слугувати об’єктом для медитації

щодо власне важкої музики, я мислю вона почала активно розвиватися
ще в середині 1960х, і в 1968 вже набула певного звучання
сотні гаражних груп, які використовували овердрайв
копіюючи звук гітари Джимі Гендрикса, чи Лі Стівенса
вибралися на відкриті майданчики, маючи здебільшого слабку апаратуру
але вони теж хотіли бути почутими, 1968 був роком масових протестів

від великих фестивалів кінця 60-х і далі до стадіонного року 70-х
рок-музика була гепенінґом, місцем енергій, безпосередніх сильних чуттів
само собою, чим важче і чим голосніше, тим роковіше
прослуховування тут стає зануренням в енергії, дуже такі розігріті
взагалі, якщо хтось не зміг побувати на рок-концерті
то пояснити душевний стан юнака, перебуваючого в тім вареві, неможливо
просто прослуховувати записи концертів не зовсім то
не зувсім той самий катарсис

певний, що поки існують живі групи, які вміють грати рок
і поки є можливість виступати вживу, занепаду не буде
симфонічну музику для публіки грають і досі, джаз теж, все має свою авдиторію
щодо субкультури, то чому би не існувати їй, і населення Землі все прибуває

1   ...   487   488   489   490   491