21-03-2007 (10:00) :: Життя»Закарпаття
Віра МАКОВІЙ.

Закарпаття межує з багатьма європейськими країнами і завжди була дивовижною та надзвичайною: люди тут говорять різними мовами — на заході так званою русинською (схожою до угорської), на південному заході — схожою до румунської, а на сході, де мешкають гуцули, мова має свій місцевий колорит, який викликає посмішку в туристів. Взяти б лише їхнє «йо» замість «так». Люди тут щирі та простодушні, вони завжди раді поділитися своїми культурними надбаннями.
Чучкова чудасія — «Деца у Нотаря» Письменник, бізнесмен, музикант, голова сільради — Павло Чучка Закарпаття межує з багатьма європейськими країнами і завжди була дивовижною та надзвичайною: люди тут говорять різними мовами — на заході так званою русинською (схожою до угорської), на південному заході — схожою до румунської, а на сході, де мешкають гуцули, мова має свій місцевий колорит, який викликає посмішку в туристів. Взяти б лише їхнє «йо» замість «так». Люди тут щирі та простодушні, вони завжди раді поділитися своїми культурними надбаннями.

ПИСЬМЕННИК

Подорожуючи по Закарпаттю я дізналася про унікальну людину — кандидата філологічних наук Павла Чучку, який написав сатиричні книги «Деца у нотаря», «Вичурки по-баранинськи» (вичурки — це висловлювання, які вживають в селі Баранинці) та «Читанка для тверезих і п’яних». Автор вважає: «Якщо вам не до вподоби тексти, то біда не в них. Біда у читачеві. Поміняйте свій стан і — читайте знову. Ця книжка видана для читацького задоволення і для прибутку авторові. Якщо після її прочитання Ви не отримайте задоволення, то авторові залишиться тільки прибуток ... або не реалізований тираж». Наприкінці його книжок є навіть українсько-український словник (для тих, хто не розуміє закарпатського діалекту). Його «Вичурки» мають цікаву історію. Під час навчання в Києві пан Чучка писав друзям вірші в листах. У себе нічого не зберігав. Коли ж поїхав в Ужгород, друзі принесли йому всі написані листи. Пан Павло вирішив видати збірку. Ці вірші, зібрані за останні 15 років, люди читають скрізь — при зустрічі на весіллі, в купе поїзду, в клубі. Розійшовся увесь десятитисячний тираж.
Ось приклад однієї «вичурки», яка називається «Виборча платформа закарпатського центриста»:
«Я обіцяю Вам: я дам, я дам усім, я присягаю. Я вже даю, я витягаю. Я — Ваш єдиний кандидат. Я — чистий, я гріхів не маю. Я не жебрак і не багач. Я — і не лівий, і не правий. Я — не бандит, не бюрократ, я Ріо-Устича не знаю. Я не фальшивий демократ. Я паспорт ще не поміняв, я з усіма, бо я — русин. Я — слов’янин, я ваш земляк. Я — міжнародний патріот, єрусалимський я козак. Я інтер-наці-он-нал, я — і бензал. Я — православний уніат, я католицький єговіст: я — і нацфронт, і комуніст — ко-ко, му- му, ні-ні, центрист. Я — друг дітей і друг тварин. Я — мойдодир, гав-гав, ква-ква, му- му, ку-ку-ріку, няв-няв».

ГОЛОВА СІЛЬРАДИ ТА ЕКСКУРСОВОД

Працює Павло Чучка головою сільради, до якої входять чотири села. Після робочого дня сільрада стає палацом для дітей. Там проводяться різні цікаві та розвиваючі програми, ініціатором і відкривачем яких є сам русинський поет. Він часто зустрічає гостей з-за кордону і організовує для них туристичні мандрівки та фольклорні заходи. Таким чином, відкриває їм Закарпаття. ВЛАСНИК КОРЧМИ Окрасою цього села, а також гордістю та потіхою його людей, є власна корчма Павла Чучки — музей «Деца у Нотаря». Вислів «деца у нотаря» — в перекладі на літературну мову означає «100 грам у голови сільської ради». В «Деці у Нотаря» творилося щось дивовижне: дощ цибинить на дах. Такий звук, наче Бог б’є в барабан. На стінах корчми я побачила щось схоже на барометр і зраділа: можна спрогнозувати погоду! Але, як виявилося потім, це була чергова смішинка. На дошках висів «циганський» баронметр, посеред якого був причеплений мотуз. Тут так визначають погоду: якщо мотуз мокрий, значить йде дощ, якщо сухий — сонце, його не видно — туман, якщо він твердий — мороз, коливається — вітер, має тінь — сонце, без тіні — хмарна ніч. Найтихіше місце у цьому етнографічному комплексі — цвинтар. Тут можна знайти хрести справжньому журналістові, «вибору-2004», нечесному офіціанту, великому та малому п’яницям, вірній вдові, тим, хто помилився на виборах. А також є два великі пні, на одному з яких відрубували голови багатим, а на другому — вішали бідних. Сюди приїжджає багато знаменитих людей. Всі вони в спеціальній книзі залишили на згадку господарю слова вдячності.
Левко Лук’яненко написав такі рядки: «Пану Павлу Чучці, поету, вченому і підприємцю: я захоплений дотепним, художнім оформленням Вашого закладу, сама назва корчми заслуговує на найширшу популяризацію по Україні. Захоплений Вашим умінням встигати займатися і політикою, і поезією, і Вашою корчмою. Політикою — задля добра всієї України, поезією — задля задоволення душі своєї та Ваших доброзичливих відвідувачів, корчмою — задля зміцнення здоров’я українців. Хай Господь Вам допомагає».
Віра МАКОВІЙ.
"День"

7 липня 2005р. ПопАрт-Поступ. ПРЯМА МОВА
Розмовляла Інна КОРНЕЛЮК

Другий міжнародний фестиваль українського гумору "Карпатський словоблуд" розпочнеться цими вихідними у знаменитій ужгородській корчмі "Деца у нотаря". Організатор фесту -- громадський діяч, найвідоміший письменник-сатирик серед корчмарів і найуспішніший корчмар серед поетів, господар згаданої корчми "Деца" Павло Чучка закликає всіх охочих узяти участь у фесті -- якщо не учасниками, то принаймні вдячними глядачами.

Єдине застереження: клептоманів широкого діапазону, яким присвячено вірш Павла Чучки "ПЕРЕД КІНЦЕМ" просимо поводитися чемно. Хіба ж можна в таке нині вірити: Ще раз вкраду. / Ще раз і все. / I перестану. / Ще раз візьму, / раз согрішу / і чесним стану. / Ну, може, ще раз ризикну... / А, може, братиму / аж поки не охляну? / Ще раз цих лохів обману, / відтак на пенсію піду / і заспокоюсь. (У таких випадках потрібен фахівець, тобто "деца" (100 грамів. -- Авт.) не заспокоїть).

Сміхотерапія заспокоїть на "Карпатському словоблуді" небезнадійних людей (і з добрим почуттям гумору): найхимерніші скетчі (театралізовані сцени), пісні, вірші, "приправлені" гумором, сатирою... Правила участі в "Деці" прості, тож ми дуже не розписували їх в інтерв'ю для "Поступу" з паном Чучкою. Одно слово, поїхали...

-- Пане гумористе, чи могли б Ви аргументувати, чому такі артисти, як Сердючка, заробляють у нашій країні? Причому набагато більше, ніж "великі звьозди" вкраїнського шоу-бізу чи україномовні гумористи-артисти оригінального жанру разом узяті.

-- Дев'ять років концертної та телевізійної розкрутки дали свої плоди: Сердючка заробляє більше, ніж у неї вкладають. Про це мріє кожен професійний актор, спортсмен чи науковець. Сердючка фотографує наше життя, а фотографія зрозуміліша масам, ніж переосмислення в образі чи картині. Якби такі гроші довший час вкладати в розкрутку гурту "Баби" з Тернополя чи кабаре Стефка Оробця зі Львова, то "ефект Сердючки" був би не меншим і вплив на культуру був би точно позитивним.

-- Які взагалі перспективи в українського гумору? Якби не "Карпатський словоблуд", то з'явилася б думка, що в Україні немає ні гумору, ні почуття гумору. З огляду ще й на те, що російський гумор у нас усюди (бо ж він мав би бути в Росії і для Росії).

-- Наш гумор "убитий на замовлення" антиукраїнської влади медведчука-табачника в усьому масмедіальному просторі. Порожнечу заполонив російськомовний продукт єрусалимських козаків, гусаків, білих папуг, кроликів, джентльменів, цицькатих вагонних провідниць... Живим залишилося тільки фольклорне середовище на периферії з усіма його етнографічними і мовними особливостями. "Карпатський словоблуд" -- це прояв реформації, чи то реанімації, втраченого. Інтерес до цього руху показує, що біда українська є міжнародною, а загроза позбутися весільного стану душі мобілізує...

Від того, що два дні на рік українці шаліють в Ужгороді, гірше нікому не стане, хіба що хтось лопне від сміху та випитого пива. До речі, для всіх його учасників фестиваль важить не менше, ніж сходження на Говерлу, бо це культ духу.

-- Як головний майстер слова, п. Павле, розкажіть детально від імені оргкомітету фесту, яка програма "Карпатського словоблуду-2005".

-- Оргкомітет планує і зобов'язується: 9 липня з 17.00 до 23.00 провести конкурсний концерт. 10 липня з 16.00 до 20.00 організувати гала-концерт учасників, а також конкурс весільних старостів (у межах гала-концерту).

Компенсуємо учасникам витрати: за транспорт, нічліг і харчування. Закарпатські фіглярі запрошуються без нічлігу.

Фестиваль пройде у корчмі "Деца в нотаря" у присутності 600-700 глядачів.

Тривалість конкурсного виступу обмежується 12 хвилинами (включно з оплесками або закидуванням яйцями). Конкурсний виступ весільного старости обмежуємо показом весільної гри і виголошенням авторизованого тосту.

Кожен учасник отримає пам'ятну медаль, навіть якщо глядачі будуть проти. Члени міжнародного журі не тільки судитимуть, але вийдуть на сцену і суджені будуть. Відвідувачі (глядачі) проникатимуть на територію фестивалю ("Деци у нотаря") за запрошеннями (запрошення можна придбати з 1 липня в ресторані "Деца у нотаря").

-- Як журналістові, розкажіть, будь ласка, чому люди, які бували в "Деці у нотаря" і куштували Ваші страви, так довго того не можуть забути?

-- Тому що вони там не просто їли, вони причащалися у Карпатському храмі -- саме такою є ідея цього вже культового місця в Ужгороді. Я поклав на неї одинадцять років праці, готувався ще довше. Це від батьків і від Бога, по-моєму, вийшло переконливо і непогано. Багато що звідси запозичено і реалізовано далеко за межами Закарпаття. Це куди краще, ніж копіювати чуже! Чуже -- холодне, а рідне гріє довго і на віддалі. Ось таке таїнство.

-- Живого Подерев'янського цього разу можна буде побачити в журі "Словоблуду"?

-- Іменний стілець Леся Подерев'янського у корчмі нагадує про нього всім і щодня. Цього року на ньому головуватиме в журі хтось інший. ...Ротацію вигадали, щоб не засиджувалися.

-- Кого Ви запросили в журі, яке судитиме майстрів слова?

-- Арбітрами цього чудернацького (і з мовного погляду) українського фестивалю гумору будуть Євген Дудар з Києва, письменник і журналіст Василь Проstopчук із Луцька, українознавець Рене Кочік із Праги, літературознавець Ярослав Джоганік, письменник Юрій Винничук, директор ліцею ім. Шевченка з румунського міста Сігет Теодор Попович. Кілька з них виступлять із власними творами поза конкурсом.

-- Чула, що Павло Чучка говорить притчами. А можна якусь мудру притчу для "Поступу"?

-- Із "Карпаторуського Сіонника". "Про карпатську Іудею"... Як відомо, найвища гора українських Карпат Говерла є залишком Вавилонської вежі. Її мурували з кам'яних скрижалей та глиняних вальок у формі клинописних табличок задовго до піраміди Хеопса. Це був перший словник людей кам'яного віку. Розпочинався словник літерою "А" біля підніжжя гори і мав закінчитися літерою "Ь" на вершині, тобто на 32-му ярусі.

Однак роботи зупинилися на букві "У", точніше на слові "українці". Будівельники пересварилися, бо одні хотіли записатися русинами, інші -- руснаками, треті -- бойками, четверті -- лемками, п'яті -- гуцулами... Поки одні словоблудили, інші розбрелися на чотири боки. А недобудована вежа заросла лісом-кругляком по 30 срібляників за кубометр.

Один із мулярів, античний герой Дот (англійською Hero@dot) записав, що назва Говерла буквально означає: гора, на яку щороку видираються українці і роздивляються довкола, куди би податися за ліпшим життям, замість того, аби самим навести лад у своїй країні.

-- А в якій Вашій книжці це можна прочитати?

-- У другому збірнику матеріалів нинішнього фестивалю, який видрукуємо за місяць-два.