Автори /
Євген Маланюк
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
* * *
•
Сучасники
•
Сучасники
•
Пам'яті Куліша
•
Ісход
•
Епілог
•
Держава Жовтня
•
Демон мистецтва
•
Вчора
•
Вітри історії
•
* * *
•
Весна
•
Біографія
•
Біль
•
Березіль
•
* * *
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Оттак. Горілки хміль жорстокий,
Корчма, шинкарка, гурт п’яниць.
Корчма, шинкарка, гурт п’яниць.
Павлові Тичині
Максимові Рильському
Малоросам
Не забути тих днів ніколи:
Залишали останній шмат.
Залишали останній шмат.
Вітри загасли. Грози вмерли.
Жовтнева закипає ржа.
Жовтнева закипає ржа.
Гетьманським палацом засяв
Осінній ліс крізь світлий спокій.
Осінній ліс крізь світлий спокій.
Бідне серце віддав на поталу нещадним спрагам
Обернув лютий розум у трактор на ниві слів.
Обернув лютий розум у трактор на ниві слів.
Німий осінній день над полем
Сіріє мертвим мовчанням,
Сіріє мертвим мовчанням,
Знов на Богдановій дідизні
Історії свистять вітри,
Історії свистять вітри,
Вже на єдвабі неба осінь
Гаптує золотом лазур,
Гаптує золотом лазур,
Співає сонце: «Слава в вишніх!»
Весняний день в теплі умлів.
Весняний день в теплі умлів.
Завжди напружено, бо завжди — проти течій.
Завжди заслуханий: музика, самота.
Завжди заслуханий: музика, самота.
Питаю крізь туман розлук:
Скажи, скажи, яка ж тепер Ти?
Скажи, скажи, яка ж тепер Ти?
Весняний вітер віє листям ржавим.
Снує туман. Земля стопила сніг.
Снує туман. Земля стопила сніг.
Безкровна Муза — нежива,
А я несу їй в бідній жертві
А я несу їй в бідній жертві