Автори /
Влад Псевдо (1993)
|
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
sss
•
українцю
•
--
•
confiteor
•
---
•
---
•
ad lunam
•
ikk
•
є
•
!
•
-б
•
О.
•
-
•
Α і Ω
•
lll
•
---
•
777
•
з циклу безsomnia.3
•
з циклу безsomnia.2
•
з циклу безsomnia
•
пппп
•
nnn
•
....
•
mmm
•
V
•
)()()(
•
***
•
---
•
---
•
-
•
-
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Я боюся всіх слів. Я боюся цієї отрути.
Світ мене без причин, як найгіршого ворога, злив.
Світ мене без причин, як найгіршого ворога, злив.
Як казочку на ніч
Читаю – рахую до ста:
Читаю – рахую до ста:
Знав би куди, то давно пішов би:
Рідний дім мені – домом жовтим!
Рідний дім мені – домом жовтим!
Padre, perdona. За спиною маю гріх.
(Ні, не за спиною – в грудях і в мозку, звісно)
(Ні, не за спиною – в грудях і в мозку, звісно)
Не падай духом - не твоя прикмета,
І не розмінюйся - це ж не рушій.
І не розмінюйся - це ж не рушій.
Це сталось так: надламано, бо зопалу.
День посолонь мій шлях стинав…
День посолонь мій шлях стинав…
Ти на нього так гордо глянула
Із високих своїх палат,
Із високих своїх палат,
Віє січневий холод,
В голову вдарив хміль…
В голову вдарив хміль…
Зачем нам в памяти пробелы?
Глухой перрон, пустой вокзал...
Глухой перрон, пустой вокзал...
Вами кинуте каміння
Вам же поверну - віршем!
Вам же поверну - віршем!
Поминальна неділе, згадуй
Свого блудного сина в крові!
Свого блудного сина в крові!
Завари мені чаю - міцного до дикого болю,
Дай мені сірники - всоте я себе отрую.
Дай мені сірники - всоте я себе отрую.
Не сльози – холодний сліпий цирконій,
Не видих, а почесть остання серцю.
Не видих, а почесть остання серцю.
Вони цілувались просто
І не торкались губ:
І не торкались губ:
Не рятують ніякі ремедії,
Ліки видихались, як вино…
Ліки видихались, як вино…
Між моєю і , також, твоєю правдою
Простяглася вперта брехня,
Простяглася вперта брехня,
Крилам рухатись, знаєш, боляче
У вогнях твоїх, небо сьоме!
У вогнях твоїх, небо сьоме!
Травень. Вітер. Сміливі запахи.
Слово ще – і я впаду замертво.
Слово ще – і я впаду замертво.
У моїх чотирьох квадратних
Кожен шелест розколе череп,
Кожен шелест розколе череп,
Обірвані сни у неповний місяць.
Сповідь подушці. Ковдра сповзла.
Сповідь подушці. Ковдра сповзла.
Криги можуть ніколи і не зійти…
Час все терпкіше карбує мої палімпсести.
Час все терпкіше карбує мої палімпсести.
Який раз ті самі граблі,
Що лоб мав би стати мудрим…
Що лоб мав би стати мудрим…
Шкребуться на душі коти:
Чому мені фігово?
Чому мені фігово?
Букви із часом стерті,
Змінилося золото в бляху.
Змінилося золото в бляху.
Ти кров мою бери. Я дозволяю.
Мені не страшно зовсім вже, повір.
Мені не страшно зовсім вже, повір.
Я тут, де тиша тепло спить,
Де вже ніхто не скаже слова.
Де вже ніхто не скаже слова.
Давайте стрибнемо з балкона –
Тіло з тілом:
Тіло з тілом:
Вже стільки слів відкинуто в нікуди,
Думок прописано вчорашнім днем…
Думок прописано вчорашнім днем…
Весна пускає вогкі щупальця
У змерзлі груди вишні.
У змерзлі груди вишні.
Зникали рефлекси, кричали інстинкти…
Дзвони мені, де ти, скажи мені, з ким ти?
Дзвони мені, де ти, скажи мені, з ким ти?
«Кому цей вінок?» – «Тобі
Й твоєму сусіду – Богу.» –
Й твоєму сусіду – Богу.» –