Це запитання залишатиметься на невизначений час риторичним, якщо ніхто в Україні не поставить перед собою цю амбітну мету. Йдеться не про письменників – поетів і прозаїків. Творчі люди, як правило, не мають організаційних та матеріальних можливостей „виводити” свої твори на „навколоземну орбіту”.
Але проблема відсутності українських імен серед нобелівських лауреатів таки сформульована на сторінках „Поетичних майстерень”, а це вже є першим кроком до її вирішення.
Тому, по-перше, щиро дякую Майстерень Редакції за оперативну відповідь на мій коментар порушеної проблеми щодо браку українських авторів серед лауреатів найпрестижнішої у світі Нобелівської премії.
По-друге, щоб не дублювати попередні думки процитую відповідних авторів:
1. Нобелівська премія в галузі літератури - „Найсерйозніша літературна нагорода. Як правило, її лауреатами є "академічні" письменники, часто відомі лише у наукових колах. Багато видатних письменників (Джойс, Борхес, Кортасар, Фаулз) її не отримали через свою оригінальність. Також кілька разів премія вручалась із не літературних міркувань - Черчіллю, Солженіцину та ін., чиї твори не мають очевидного художнього спрямування. Та, у випадку Солженіцина, напевно є трохи іншим проявом геніальності. Та хто це достеменно знає.” – Майстерень Редакція, 29.02.2008.
2. „Публікуємо повний список лауреатів Нобелівської премії у галузі літератури. Переконаний, що тут явно не вистачає і українців.” - Майстерень Редакція, 29.02.2008.
3. Мій коментар до порушеної проблеми відсутності українців серед нобелівських лауреатів: „Дійсно, актуальне зауваження щодо браку українських авторів серед лауреатів Нобелівської премії. Та хіба твори (проза) Марії Матіос не є достойними цієї міжнародної премії? Йдеться не про „Солодку Дарусю”. Марія Василівна має більш глибинні і не кон’юнктурні „речі”, здатні здивувати світ та Нобелівський комітет. Але звідки дізнаються про українських авторів та їх твори члени Нобелівського комітету? Українською мовою вони не володіють. Спілка письменників України цьому теж не сприятиме. Пересічна жаба... Урядові та президентські структури, користуючись нагодою, займаються політичним „бізнесом”, а престиж держави без особистої вигоди чиновників для них це утопічна „дурня”. А чому б не Редакції Майстерень розпочати „просування” українських імен на літературну „Говерлу” світу? Серед редакторів є і знавці англійської мови, які проживають в англомовних країнах. Спочатку талановитий переклад. Потім поширення української книги у світі. Нарешті – подання до Нобелівського комітету. До роботи, шановні пані та панове!” – Володимир Мельников, 23.05.2009.
4. Відповідь Майстерень Редакції на попередній коментар:” Дякую, пане Володимире, - це ви таке надзавдання поставили, що на декілька поколінь вистачить роботи!
Особисто я вважаю, що Нобелівська не зовсім той еталон, який нас здатен виміряти, чи задати нам вірний напрямок. Але суттєвим є те, що кращі наші автори повинні бути колись перекладеними. І вони будуть публікуватись багатьма мовами світу, якщо писатимуть щось таке важливе для всіх, так? А чи є щось таке важливе для всіх, ще невідоме загалу? Не знаю.
Жаль, що хорошу поезію не перекласти без втрат, але надзвичайно хорошу - думаю, що можна. Єдина проблема - перекладачі. Тобто ті, хто перекладатиме з нерідної на рідну.
Тобто, передусім, повинен зявитися масовий читач української книжки. Якого наразі ще не має.
Причини об'єктивні. Одна з найголовніших - автори наші (після краху СРСР) іще на стадії дорослішання, зростання. Читач, як на мене, далеко перегнав автора (цьому значно важче швидко розвиватися). Хороша книжка, як на мене, повинна відкривати читачеві світ наново, а таких авторів у нас чи багато? Я не кажу про юних, які взагалі тільки-но взялися за осягання світу, і мислять "по-приколу" і в рамках "очі-ночі", кажу про дорослого читача, і відповідно - про ХОРОШУ книжку.” – Майстерень Редакція, 23.05.2009.
По-третє, не полемізуючи щодо наявності в сучасній українській літературі „щось... важливого для всіх, ще невідомого загалу”, хочу закликати редакторів та інших авторів, які водночас є і „читачами”, зробите усе, що від нас залежить, для того, щоб випадково не пропустити існуючий чи майбутній літературний „діамант” українського автора. Наприклад, запровадити для цього розділ на „Поетичних майстернях” з назвою „Українська книга, яка є достойною для номінації міжнародними преміями. Думка читача” . Було б ідеально анотації пропозицій та аргументів перекладати на англійську мову. З цього розділу потенційні видавці і перекладачі дізнаватимуться про ХОРОШІ книги, які слід перекладати і поширювати в інших країнах.