Автори /
Віра Шмига (1956)
|
Рубрики
• Вірші
Огляди
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Відео
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
СТАРА КНИЖКА
•
* * *
•
БАБИНЕ ЛІТО
•
* * *
•
ЛІЖКО БіЛЯ ВіКНА
•
* * *
•
ЗА ЧАШКОЮ КАВИ
•
Рідній школі
•
* * *
•
* * *
•
ДІАЛОГ З ГІТАРОЮ
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
ЛИСТ ДО ОСЕНІ
•
* * *
•
МАКСИМОВА АКАЦІЯ
•
* * * Бела Ахмадуліна
•
БУЗИНА Марина Цвєтаєва
•
КОЛИСКОВА ДЛЯ СЕБЕ
•
* * *
•
* * *
•
МАРЕННЯ МОРЕМ
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
ОСІННЄ СОНЕЧКО
•
ЗІРКА
•
ВІДЧУТТЯ КАРТИНИ
•
ВИШНЕВИЙ ВІТЕР пісня
•
МАКИ пісня
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
ДИВЛЯЧИСЬ НА КУРГАН
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
Молитва
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
* * *
•
ОПІВДНІ. САНАТОРІЙ
•
* * *
•
* * *
•
Cніжний кальвіль
•
ЧАС ДИКОЇ ЧЕРЕШНІ
Скачать.
http://depositfiles.com/files/to3tq42bk
http://depositfiles.com/files/to3tq42bk
В місті, де вічний степ
Ходить по нашій вулиці,
Ходить по нашій вулиці,
Котрий раз ти сказав: “Зима”.
Та хіба то чиясь провина?
Та хіба то чиясь провина?
Чом не жалію ніг –
Міряю стежку кроками?
Міряю стежку кроками?
В обіймах у зими
затерпли хризантеми.
затерпли хризантеми.
Мою гординю згасить стародрук.
Із титулу зачепить душу вензель.
Із титулу зачепить душу вензель.
Насамперед обов’язок зими –
Трусити сніг і вабити малечу.
Трусити сніг і вабити малечу.
Десь там за ґратами дощів
Сніжинок круговерть патлата,
Сніжинок круговерть патлата,
Я у веснах давно відбулась,
Вони, дивні-
Вони, дивні-
А сьогодні я загорнулася,
Ніби в мамину любу хустку
Ніби в мамину любу хустку
Бабин вік.
Мою тінь на брамі
Мою тінь на брамі
Скло зустрічі крихке,
як перша крига .
як перша крига .
І не сумно мені і не весело.
Це щось інше: і вічність, і мить.
Це щось інше: і вічність, і мить.
Здається, вік
у місті хлипав дощ,
у місті хлипав дощ,
Передзима переді мною.
Вітрів задума біля брами.
Вітрів задума біля брами.
– Будем знову удвох.
– Ох!
– Ох!
Я не старію–я іще росту.
Мурашкою повзу
Мурашкою повзу
Я кохаю за справжність бажань
Скромний порух обачного тіла,
Скромний порух обачного тіла,
Невідоме ім’я раба,
Та хеопсовеє нетління
Та хеопсовеє нетління
„Я помру уночі серед літа”.
Павло Вольвач.
Павло Вольвач.
Не пиши мені, Осінь, листа.
Просто літо – загальна адреса.
Просто літо – загальна адреса.
„Горе от ума”
А.С.Грибоедов
А.С.Грибоедов
Де кожна стежка,
має вік билини,
має вік билини,
По вулиці моїй багато літ
За кроком крок – товариші уходять.
За кроком крок – товариші уходять.
Залила увесь сад бузина!
І зелена, зелена вона!
І зелена, зелена вона!
В пелюшках у ночі – сон,
В пелюстках у сну – надія.
В пелюстках у сну – надія.
Ви вгадали ім’я, перехожий,
А на мрію я вашу не схожа.
А на мрію я вашу не схожа.
Байдужі до спекоти
лиш кряжі,
лиш кряжі,
Пожаданою хвилею
Небо мчить у обійми
Небо мчить у обійми
Тільки глянути у вікно:
Гірчить полин з Чорнобиля,
Гірчить полин з Чорнобиля,
Немає тихішої та темнішої ночі, ніж у Криничках.
Тільки зірка крізь картате віконце заглядає.
Тільки зірка крізь картате віконце заглядає.
Лежать троянди на пероні –
На стику зустрічі й
На стику зустрічі й
Змиває дощ малюнки на асфальті.
Там синє небо ллється в жовте жито.
Там синє небо ллється в жовте жито.
Місяць у повні
В зоряній повені
В зоряній повені
Вже хмари, дощем важкі,
Спираються на асфальт,
Спираються на асфальт,
Фіранки важко дихали у сні,
І протяг зачіпляв
І протяг зачіпляв
Гріло сонечко річку,
І лужок, і порічки,
І лужок, і порічки,
Мабуть, у неба в кишені є дірка –
Як би могла з неба випасти зірка?
Як би могла з неба випасти зірка?
Ці зітхання на тлі
угамованих звуків
угамованих звуків
Дерево лікується смолою,
А душа лікується сльозами.
А душа лікується сльозами.
Мене втішали маки в житі,
Коли повільний плин років.
Коли повільний плин років.
А я ні в чому не шукаю смислу,
Хоч і живу під ритм його мовчання.
Хоч і живу під ритм його мовчання.
Вже у тебе сивина.
А в мене – зачіска
А в мене – зачіска
Як засніжило! Бо урочою
І воскреслою встане синь.
І воскреслою встане синь.
У мурованій вежі,
За дверима й замками,
За дверима й замками,
Молилася –
була на те біда.
була на те біда.
Не спиться.Ліхтарна варта
У скло заглядає скоса.
У скло заглядає скоса.
... Не йде гора, Володарю.
Могилою вона.
Могилою вона.
Знов пірнає високе небо
У обмежений в стінах простір.
У обмежений в стінах простір.
Катерино, танцюй рок-н-рол.
Вже, здається, і руху не стане.
Вже, здається, і руху не стане.
Злякали в парку вовка самоти,
Коли сказали, що мене шукали ви.
Коли сказали, що мене шукали ви.
Дощ пеленою двору.
Падають долі долу.
Падають долі долу.
Мудрості трішечки перед спасінням
Дай мені, Боже.
Дай мені, Боже.
Ранкова тінь завищила тополю,
В надії зачепитися за баню.
В надії зачепитися за баню.
Стали дзвони із передмістя
Солов’ями на кладовищі,
Солов’ями на кладовищі,
Списала злива травня аркуш,
Відмив театр старі афіші,
Відмив театр старі афіші,
Скаженим сном
Нудьга трояндових алей
Плелась ліниво в тепле море.
Плелась ліниво в тепле море.
Із Крижополя в село – шляхом,
Із Вапнярки, по стерні, полем.
Із Вапнярки, по стерні, полем.
Тут між Космосом* і вокзалом,
Якщо змія пускали в синь,
Якщо змія пускали в синь,
Сад старий, і яблук шати
Не покинув, сам би ліг.
Не покинув, сам би ліг.
У пригорщі – черешні.
Не ягоди – літа.
Не ягоди – літа.
Огляди