Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Віра Шмига (1956)

Рубрики

Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   Відео
    Скачать.
    http://depositfiles.com/files/to3tq42bk
  •   * * *
    В місті, де вічний степ
    Ходить по нашій вулиці,
  •   * * *
    Котрий раз ти сказав: “Зима”.
    Та хіба то чиясь провина?
  •   * * *
    Чом не жалію ніг –
    Міряю стежку кроками?
  •   * * *
    В обіймах у зими
    затерпли хризантеми.
  •   СТАРА КНИЖКА
    Мою гординю згасить стародрук.
    Із титулу зачепить душу вензель.
  •   * * *
    Насамперед обов’язок зими –
    Трусити сніг і вабити малечу.
  •   БАБИНЕ ЛІТО
    Десь там за ґратами дощів
    Сніжинок круговерть патлата,
  •   * * *
    Я у веснах давно відбулась,
    Вони, дивні-
  •   ЛІЖКО БіЛЯ ВіКНА
    А сьогодні я загорнулася,
    Ніби в мамину любу хустку
  •   * * *
    Бабин вік.
    Мою тінь на брамі
  •   ЗА ЧАШКОЮ КАВИ
    Скло зустрічі крихке,
    як перша крига .
  •   Рідній школі
    І не сумно мені і не весело.
    Це щось інше: і вічність, і мить.
  •   * * *
    Здається, вік
    у місті хлипав дощ,
  •   * * *
    Передзима переді мною.
    Вітрів задума біля брами.
  •   ДІАЛОГ З ГІТАРОЮ
    – Будем знову удвох.
    – Ох!
  •   * * *
    Я не старію–я іще росту.
    Мурашкою повзу
  •   * * *
    Я кохаю за справжність бажань
    Скромний порух обачного тіла,
  •   * * *
    Невідоме ім’я раба,
    Та хеопсовеє нетління
  •   * * *
    „Я помру уночі серед літа”.
    Павло Вольвач.
  •   ЛИСТ ДО ОСЕНІ
    Не пиши мені, Осінь, листа.
    Просто літо – загальна адреса.
  •   * * *
    „Горе от ума”
    А.С.Грибоедов
  •   МАКСИМОВА АКАЦІЯ
    Де кожна стежка,
    має вік билини,
  •   * * * Бела Ахмадуліна
    По вулиці моїй багато літ
    За кроком крок – товариші уходять.
  •   БУЗИНА Марина Цвєтаєва
    Залила увесь сад бузина!
    І зелена, зелена вона!
  •   КОЛИСКОВА ДЛЯ СЕБЕ
    В пелюшках у ночі – сон,
    В пелюстках у сну – надія.
  •   * * *
    Ви вгадали ім’я, перехожий,
    А на мрію я вашу не схожа.
  •   * * *
    Байдужі до спекоти
    лиш кряжі,
  •   МАРЕННЯ МОРЕМ
    Пожаданою хвилею
    Небо мчить у обійми
  •   * * *
    Тільки глянути у вікно:
    Гірчить полин з Чорнобиля,
  •   * * *
    Немає тихішої та темнішої ночі, ніж у Криничках.
    Тільки зірка крізь картате віконце заглядає.
  •   * * *
    Лежать троянди на пероні –
    На стику зустрічі й
  •   * * *
    Змиває дощ малюнки на асфальті.
    Там синє небо ллється в жовте жито.
  •   * * *
    Місяць у повні
    В зоряній повені
  •   * * *
    Вже хмари, дощем важкі,
    Спираються на асфальт,
  •   * * *
    Фіранки важко дихали у сні,
    І протяг зачіпляв
  •   ОСІННЄ СОНЕЧКО
    Гріло сонечко річку,
    І лужок, і порічки,
  •   ЗІРКА
    Мабуть, у неба в кишені є дірка –
    Як би могла з неба випасти зірка?
  •   ВІДЧУТТЯ КАРТИНИ
    Ці зітхання на тлі
    угамованих звуків
  •   ВИШНЕВИЙ ВІТЕР пісня
    Дерево лікується смолою,
    А душа лікується сльозами.
  •   МАКИ пісня
    Мене втішали маки в житі,
    Коли повільний плин років.
  •   * * *
    А я ні в чому не шукаю смислу,
    Хоч і живу під ритм його мовчання.
  •   * * *
    Вже у тебе сивина.
    А в мене – зачіска
  •   * * *
    Як засніжило! Бо урочою
    І воскреслою встане синь.
  •   * * *
    У мурованій вежі,
    За дверима й замками,
  •   * * *
    Молилася –
    була на те біда.
  •   * * *
    Не спиться.Ліхтарна варта
    У скло заглядає скоса.
  •   ДИВЛЯЧИСЬ НА КУРГАН
    ... Не йде гора, Володарю.
    Могилою вона.
  •   * * *
    Знов пірнає високе небо
    У обмежений в стінах простір.
  •   * * *
    Катерино, танцюй рок-н-рол.
    Вже, здається, і руху не стане.
  •   * * *
    Злякали в парку вовка самоти,
    Коли сказали, що мене шукали ви.
  •   * * *
    Дощ пеленою двору.
    Падають долі долу.
  •   Молитва
    Мудрості трішечки перед спасінням
    Дай мені, Боже.
  •   * * *
    Ранкова тінь завищила тополю,
    В надії зачепитися за баню.
  •   * * *
    Стали дзвони із передмістя
    Солов’ями на кладовищі,
  •   * * *
    Списала злива травня аркуш,
    Відмив театр старі афіші,
  •   * * *
    Скаженим сном
  •   ОПІВДНІ. САНАТОРІЙ
    Нудьга трояндових алей
    Плелась ліниво в тепле море.
  •   * * *
    Із Крижополя в село – шляхом,
    Із Вапнярки, по стерні, полем.
  •   * * *
    Тут між Космосом* і вокзалом,
    Якщо змія пускали в синь,
  •   Cніжний кальвіль
    Сад старий, і яблук шати
    Не покинув, сам би ліг.
  •   ЧАС ДИКОЇ ЧЕРЕШНІ
    У пригорщі – черешні.
    Не ягоди – літа.

  • Огляди

    1. Відео


      Скачать.
      http://depositfiles.com/files/to3tq42bk
      Рік: 2005

      ""

      Коментарі (10)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. * * *
      В місті, де вічний степ
      Ходить по нашій вулиці,
      Наче в бджолинім вулику
      Гаряче пахне мед.

      Вулиця Степова
      В липні сонців настоянка.
      Спека! Ой спека! Он яка!
      Рідко така бува.

      Жарить підошви пил,
      Сохне у гіллі вишенька.
      Квітнуть двори, як вишивки,
      А у очах - ковил.

      До степових прикмет
      Гріті асфальти туляться.
      Саме по нашій вулиці.
      Ходить у місто степ.

      2010



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. * * *
      Котрий раз ти сказав: “Зима”.
      Та хіба то чиясь провина?
      Бавить Хортицю хуртовина,
      Барви з’їв сніговий лиман.
      Десь за спиною білий стан –
      Ледь стоїть на ногах зупинка.
      Білий погляд всмоктав стежинки,
      Недоречно блакитним став.
      Колір є, а тебе нема.
      Вже автобус летить у вирій.
      І можливо тобі повірить,
      Що між нами горить зима.




      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. * * *
      Чом не жалію ніг –
      Міряю стежку кроками?
      Я тут чатую сніг.
      Грудня годинник цокає.
      Я до жаданих свят
      Виміряю околицю.
      Вулиці сірий ряд
      Снігом врочистим твориться.
      І я милуюсь цим
      Рипом, що крок од кроку.
      Рідко йде свято зим
      В будень нового року.





      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. * * *

      В обіймах у зими
      затерпли хризантеми.
      Чи доля ще мені
      зомліти від снаги?
      Якщо дитячий крик
      не зранить ранок темний,
      Крик жінки уночі
      не матиме ваги.
      Вгадати зможу я
      бажання хризантеми?
      У неї в бровах
      свіжо так мороз пашів.
      Я про таємний біль
      нескінченої теми,
      Як дихають за комір
      сироти вірші.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. СТАРА КНИЖКА

      Мою гординю згасить стародрук.
      Із титулу зачепить душу вензель.
      На сторінки зійде натхнення рук.
      Злякають книжку зайди сорок весен.
      Коли прапрадід мій садив городину,
      Ця книжка вже тоді була старою.
      Хто не читав, для того німотою.
      А когось вік її прадавнім надихнув.
      Магічних істин спрощені слова
      Пережили руйнації всіх воєн.
      Тут дух віків щозору оживав.
      Не взагалі, а кращий його прояв.
      Коли піду за прадідом, за пра...
      У чомусь бідна, в чомусь із надлишком,
      На спас душі, як дух цілющих трав,
      Прийде до внука старовинна книжка.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    7. * * *
      Насамперед обов’язок зими –
      Трусити сніг і вабити малечу.
      Ще поки день не зледенів під вечір,
      Ми чистимо від пилу килими.
      Сніг пудрить сонцю щоки і чоло,
      Наш Рудик нюхає лапаття зимне.
      І не сказати вже, що небо синє.
      Усе однаково-зимове тло.
      Намріялось.
      Насправді осінь лине.
      Предтеча снігу.
      Дощичок мрячить.
      Чи подарує вимріяну мить
      Південно-східне місто України?



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    8. БАБИНЕ ЛІТО
      Десь там за ґратами дощів
      Сніжинок круговерть патлата,
      А тут зеленокосі дні
      Мороз примушує тікати.
      Ще кіт опівдні ніжить спину
      Та мружить схожі з небом очі.
      Співає шпак в останню днину:
      Приворожить надію хоче.
      Над ранок осінь неспроста
      Туманні вішає вуалі:
      Від злого ока відверта.
      Є недоторканість в печалі.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. * * *
      Я у веснах давно відбулась,
      Вони, дивні-
      у скошених літах.
      Жде на мене сумний пізній вальс,
      І не можна йому запобігти.
      І коли вже посуне іржа
      По судьбі,
      як по зимному полю,
      Боже, збав
      відгукнутись на жаль
      Перебіжної юної долі.
      На цій жилавій древній Землі
      Усе більше молодших за мене.
      Зрозуміють мене і еллін,
      І могила рідненької нені,
      Як банально заплачу і я.
      Дух високий над полем витає –
      То моє старовинне ім’я
      Між сухої стерні проростає.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    10. ЛІЖКО БіЛЯ ВіКНА
      А сьогодні я загорнулася,
      Ніби в мамину любу хустку
      В день шовковий,
      і здивувалася,
      Що приплутали павутинки
      Кульку сонячну до ялини,
      І посивіли скроні золотом,
      Тополині та ясенові.
      На блакитному полі шибки
      Давніх слів ожили краплини.
      Так незвично зраділа тілу,
      Й молоку в лікарняній склянці.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. * * *
      Бабин вік.
      Мою тінь на брамі
      Розкроїв павутинний кресляр.
      А душа у морському вбранні,
      У його довгім літі десь я,
      Ясних днів випадкова хмарка.
      Баба осінь за мною стежить.
      Ще не колеться сад на скалки.
      Так невчасно у моря нежить.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. ЗА ЧАШКОЮ КАВИ
      Скло зустрічі крихке,
      як перша крига .
      Осінньої тремтливої калюжі.
      У дзеркалі вітрини
      паленіють
      Тендітні вогники
      із поглядів і слів –
      Обрамлення незайманої теми.
      На низці невагомої розмови,
      На рівні губ висить
      порожня чашка,
      Тривку увагу помережив дух
      Неждано швидко випитої кави.
      Тривалість зустрічі
      обмежують повіки,
      Раптово зупинивши в дзеркалах
      Бунтарство забороненої теми.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Рідній школі

      І не сумно мені і не весело.
      Це щось інше: і вічність, і мить.
      Мідним дзвоником з Першого вересня
      Моє серце у грудях дзвенить.
      І коли даруватиму квіти,
      Щось дитяче зітхне у мені.
      Я вже визнала, що повторити
      Можна тільки уроки шкільні.
      Зустрічатиме школа та сама,
      Та відмінність одна є у тім,
      Що кричать вже „Вітчизна” і „мама”
      Букви з крейди в дорослій руці.
      І не сумно мені і не весело.
      Це щось більше: і вічність, і мить.
      Мідним дзвоником з Першого вересня
      Моє серце у грудях дзвенить.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    14. * * *




      Здається, вік
      у місті хлипав дощ,
      Розводив сум
      в покірних ґлянцях листя.
      Між нами скелі вулиць,
      прірви площ,
      Янтарних вікон
      плутане намисто.
      А дощ торочив нам
      вже котрий раз.
      Я слухала його молитву
      всоте.
      Що він один і той же тішив нас.
      Нам хутряна була одна
      темнота.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. * * *

      Передзима переді мною.
      Вітрів задума біля брами.
      Добу молитви і мінору
      Весь час зажура мірно краде.
      Повітря стисле, мов у кульці.
      От вибухне веселим снігом.
      І буде лоскітно у русі
      Вітрам від зірваного бігу.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. ДІАЛОГ З ГІТАРОЮ

      – Будем знову удвох.
      – Ох!
      Пустота обізвалась гітари.
      – Недоречного дзвін.
      – Він...
      – Що про нього сказати мала?
      Відбудую мости.
      – Ти?
      – Ти зіграєш для нього зваби.
      Буде затишно хай...
      – Ха!
      – Не сваритись з тобою нам би.
      Помовчи у куту.
      У...



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    17. * * *
      Я не старію–я іще росту.
      Мурашкою повзу
      до серця квітки.
      Я знаю смак нектару через втому,
      І чую його витвір по теплу
      Стеблини,
      що утримує мене...
      І не старію тому, що росту.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    18. * * *
      Я кохаю за справжність бажань
      Скромний порух обачного тіла,
      3а невиразність образу – дань.
      Я жадане із неї ліпила.
      Хоч і здатна любити, проте
      Я любов дарувати не вмію.
      Небо синню і досі цвіте.
      Що йому вже приречені мрії.
      Буде море зеленим завжди.
      Бач, розбавлене сонцем любові.
      Я лиш вгадую вічні сліди
      На коханні –
      первісній основі.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    19. * * *
      Невідоме ім’я раба,
      Та хеопсовеє нетління
      Стереже гробаря ропа
      В пірамідовому творінні.
      Невідоме ім’я раба,
      А тим паче -
      ім’я рабині,
      Що викохувала раба
      Іменованому камінню.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. * * *
      „Я помру уночі серед літа”.
      Павло Вольвач.

      А я помру в останню заметіль
      Лелечих крил над тілом породіллі.
      Шугатиме у скло волога сіль.
      Земля в пологах запітніє сіллю.
      Обуряться кватирки у осель.
      Останній безум. Далі буде тихо.
      Заплаче немовля, заграє Лель,
      Чи зарида...
      Не чутиму,не лихо.





      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. ЛИСТ ДО ОСЕНІ


      Не пиши мені, Осінь, листа.
      Просто літо – загальна адреса.
      Задоволення подих настав?
      Зупинилися жорна-колеса?
      І у скриньку на хвіртці Зими
      Не закинь звабний зміст випадково.
      Коли щось приховаємо ми –
      Скористається Казка Зимова.
      Кажуть, правда, чудова зима.
      Чи дива ще бувають на світі?
      Може й так, та мене вже нема –
      Захлинулась в бездонному літі.





      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    22. * * *
      „Горе от ума”
      А.С.Грибоедов




      Найвиразніші вікна –
      за ґратами.
      Тільки з них, годуючи птаха,
      Глузують над вигадками розумних,
      І співають про смерть –
      весело,
      Моляться криком,
      не соромлячись бажань.
      Недосяжні –
      вікна за ґратами.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    23. МАКСИМОВА АКАЦІЯ

      Де кожна стежка,
      має вік билини,
      А в кропиві сховався грубний жар,
      Там соняшник голівкою дитини
      Акацію у сонце проводжав.
      Максимом звали батькового діда.
      Не вигадав,
      а так здавна велось –
      Поставив хрест
      на хрест доріг.
      Чи відав
      Онуків долю?
      Й деревце вжилось.
      Відчервоніли вишні у долині.
      Максимів знак розбили в димну ніч.
      А з вікон перекреслених і нині
      Кричить в пітьмі „по-хоо-вав”
      хатній сич.
      Та, як і правди,
      роду діти ніде.
      Ми від акації – звичайна річ –
      В село не подорожніми увійдем,
      Впізнають нас по виразам облич.




      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    24. * * * Бела Ахмадуліна
      По вулиці моїй багато літ
      За кроком крок – товариші уходять.
      І друзів всіх моїх повільний хід
      Темноті, що за вікнами все годить.
      О, самота, суворий норов твій!
      Поблискуючи циркулем залізним,
      Як зимно замикаєш в коло світ,
      Зважаючи запевненням капризним.
      Так ти поклич мене, нагороди!
      Тобою пещена, жива тобою,
      Утішуся, вгамуюсь на груді,
      І стужею умиюсь голубою.
      Навшпиньки стати дай у лісі цім,
      І на кінці сповільненого жесту
      Знайти листок, відчути на лиці,
      Прийняти це сирітство як блаженство.
      Даруй всю тишу всіх бібліотек,
      Твоїх концертів сповнені мотиви,
      І – мудра – я забуду зовсім тих,
      Хто ще живі і хто на смертній ниві.
      І я пізнаю мудрість і печаль,
      Таємний смисл мені довірять речі.
      Природа, пригорнувшись до плеча,
      Дитячі розповість мені секрети.
      І ось тоді зі сліз, із темноти,
      З невігластва минулого, з основи
      Прекрасні риси друзів з німоти
      Появляться і розчиняться знову.





      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. БУЗИНА Марина Цвєтаєва




      Залила увесь сад бузина!
      І зелена, зелена вона!
      Зеленіша за плісень на чані.
      І зелена, бо літу початок!
      Голубінь до кінця, до країв!
      Зеленіша за очі мої!

      Через ніч загорить багаттям
      Ростопчинським! В очах відбиття
      Бузинової пінної трелі.
      Червоніша за кір у постелі.
      В кожній порі моїй неба зір,
      Розсипається-сиплеться кір

      Бузини...
      Не дзвени! Не дзвени!
      Що за фарби розведені
      У солодшої за отруту!
      Кумачу, сургучу і бруду –
      Суміш. Знаю коралів знак,
      Крові, що запеклася смак.

      І покарана ти, бузина!
      Залила увесь сад бузина
      Кров’ю юних і кров’ю чистих ,
      Кров’ю гілочок вогнекистих –
      Веселішою за всі крові:
      Кров’ю серця мого любові.

      Буде знов водоспадом зерна,
      Буде чорна моя бузина,
      Із сливово-липкою міткою.
      Біля хвіртки, що стогне скрипкою,
      Біля дому, котрий пустий, –
      Лиш кущу бузини рости.

      Новосели, вам - новини?!
      Через ягоду бузини,
      Вся дитяча жага багрово,
      Через древо і через слово:
      Бузина (по цей день – з почину)
      Трута – вбиранная очима...





      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    26. КОЛИСКОВА ДЛЯ СЕБЕ

      В пелюшках у ночі – сон,
      В пелюстках у сну – надія.
      Стиглій тиші в унісон
      Шепче віхола-завія:
      – Не губила – не знайдеш,
      Охолонь в теплі видіння,
      Тільки сни не мають меж,
      Лиш в спочинку є прозріння.
      Всім однаковий полон.
      Досить днем себе морочить.
      – Був же день...
      – Та я про сон.
      Все вгамує прірва ночі.





      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. * * *
      Ви вгадали ім’я, перехожий,
      А на мрію я вашу не схожа.
      Але в мріях невиразні цілі,
      Поки мариться,
      доти і білі.
      Я так само і вам перехожа.
      Підглядати думки все ж негоже
      На чужих випадкових обличчях.
      Та, здається, вам справа ця звична.
      Не прощаюсь,
      бо я й не віталась.
      Зник у натовпі профіль.
      Зосталась.
      Неповторна ефірна хвилина –
      Компліменту пустого дитина.




      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    28. * * *
      Байдужі до спекоти
      лиш кряжі,
      І хоч вродливий
      та залежний сонях.
      Рядки ховають рими у межі,
      В полиннім дусі,
      в крапельках на скронях.
      Негоду жду.
      Тож кожному своє.
      Насунуть хмари
      крилами лелеки –
      І кожна злива
      віршами стає,
      Лункою парасолькою
      від спеки.




      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    29. МАРЕННЯ МОРЕМ


      Пожаданою хвилею
      Небо мчить у обійми
      Каравели білизни.
      На подвір’ї прибій мій.
      З бризок ранньої білості
      Та вечірньої сині.
      Відчуваю на дотик
      Повигадане нині.
      Вітер винайшов шкоду –
      Довгу чілку накинув
      На зеленії очі,
      Що в дівчати Марини.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    30. * * *
      Тільки глянути у вікно:
      Гірчить полин з Чорнобиля,
      Мати чекає сина
      З Афганістану або з Ірану,
      І я, ще майже дитина,
      Плачу за Україну.
      Дати злились воєдино.
      Мати. Полин. Україна.
      Тільки вийти у двір
      І не знайти чорногуза.
      П’яний сусід попросить
      Позичити на пляшку,
      Зустріну вітання сусідки,
      Яка позаторік зрадила
      свою дитину...
      Все злилось воєдино:
      Мати, біль...
      Україна.





      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    31. * * *
      Немає тихішої та темнішої ночі, ніж у Криничках.
      Тільки зірка крізь картате віконце заглядає.
      Тільки цвіркун озвучує зірку.
      Я під ковдрою родинної постілі, як у колисці всесвіту.
      Принишкла, навіть серця свого не чую.
      Може воно на ніч у тій калині сховалось, що за хатою,
      червоною кісточкою пломеніє?
      Чи не я люблю калину.





      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    32. * * *
      Лежать троянди на пероні –
      На стику зустрічі й
      прощання.
      Від неспроможності прощати
      Хтось не сколов собі долоні.
      Чи можна зважитись плекати
      Ще свіжий квіт
      чужого болю?
      Нервово тіпається доля
      В луні колісного стаккато.



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    1. * * *

      Змиває дощ малюнки на асфальті.
      Там синє небо ллється в жовте жито.
      І білий парус в синяві розтікся.
      Недовго ще, і дощ захопить місто,
      І перетворить у суцільне море,
      Зітерши грань між мокрим і сухим.
      І не врятує свято парасольок,
      Що бубонять під пальцями дощу.
      Вже під водою зебра переходу,
      Мов з глибини страховисько морське,
      Просвічується ребрами й боками.
      З-за рогу йде тролейбус батискафом.
      І я у нім – дослідниця дощу.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    2. * * *
      Місяць у повні
      В зоряній повені
      Світить лампадою.
      Я в нього падаю.
      Оком совиним
      Мовить: „Ти винна
      Кожною вадою”.
      Дужка молодика –
      Скинута гойдалка,
      Щезне,
      і нишком
      З’явиться низько
      Вербині віти
      Позолотити
      Гребенем скіфським.





      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    3. * * *
      Вже хмари, дощем важкі,
      Спираються на асфальт,
      І вітер конем баским
      Несеться у вікна хат,
      І куряву крадькома
      Цілує пітний чебрець.
      В негоду іду сама.
      Молитись почав чернець.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    4. * * *
      Фіранки важко дихали у сні,
      І протяг зачіпляв
      шпалерні квіти.
      Гвинтівка у кутку,
      чи костур...
      Ніч.
      Уяву полював досвітній вітер.
      Вокзалу звук –
      у склянці на столі,
      І синє з-під очей –
      у незабудці.
      Не спалося.
      Жаданий ранок тлів
      Сіреньким сподіванням на подушці.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    5. ОСІННЄ СОНЕЧКО


      Гріло сонечко річку,
      І лужок, і порічки,
      Молоко у корові,
      Навіть вуса шовкові
      Коту нашому – Вальці.
      У шпаринці, в асфальті
      Колисало билинку,
      Мов маленьку дитинку.
      Утомилося, ладо.
      Протягну я долоньці
      І погрію до ладу
      Охолоджене сонце.





      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. ЗІРКА

      Мабуть, у неба в кишені є дірка –
      Як би могла з неба випасти зірка?
      Я за парканом її дожидав.
      Досі не знав, що зірниця – жива!
      Вусики й лапки – точнісінький жук.
      Виповзла зірка у мене із рук.
      Потім у сінях, мов скрипка, співала.
      Тільки не знаю, в криницю як впала.






      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. ВІДЧУТТЯ КАРТИНИ

      Ці зітхання на тлі
      угамованих звуків
      Гарячіші за вітер
      з натомлених трав.
      На мої ще не зморені плечі і руки
      Світить відблиск майбутніх
      осінніх заграв.
      При падінні у безвість –
      це спалахи льоту.
      Кольорове прийдешнє
      зі смугами зим.
      Несподіваний подив мій,
      перший та сотий.
      Намальована мова
      незнайдених рим.





      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    8. ВИШНЕВИЙ ВІТЕР пісня

      Дерево лікується смолою,
      А душа лікується сльозами.
      Не соромся мудрості старої –
      Вітер вчив зеленими устами.

      Приспів:
      Мене вишнею заговори.
      Говори мені, вітречко, стиха.
      Знаю, вміють вишневі вітри
      Відмовляти від серденька лихо.

      Вишня дика, скиглиш край дороги?
      Я на тебе схожа та не дуже.
      Від біди, безсилля та тривоги
      Вже не можу плакати подруже.


      Марно вітер не дає спокою,
      Вчить мене вишневими устами.
      Дерево лікується смолою.
      Душу лікуватиму піснями.





      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    9. МАКИ пісня

      Мене втішали маки в житі,
      Коли повільний плин років.
      Ви звинуваченням обвиті.
      Людей помилка чи богів?

      Приспів:
      Закохані маки у жайвора.
      Мережиться небо руладами.
      І куряче зілля з кульбабами
      Насіяні, мов зорепадами.

      Хто квітку вкрав – душі лелеку,
      Дитяче світосприйняття?
      Крізь люті зими, літні спеки
      Мені всміхалася життям.


      Смертельне вариво налили.
      І не зарадиш, то й болить.
      Невже в красі не стало сили
      Вертати віру в щастя жить.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. * * *
      А я ні в чому не шукаю смислу,
      Хоч і живу під ритм його мовчання.
      А смисл так близько, що недобачаю
      Його багатозначність в крапку стислу.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. * * *
      Вже у тебе сивина.
      А в мене – зачіска
      на манір капелюшка.
      Кожного ранку
      звичайним коліщатком
      Я поновлюю хід
      механічного годинника.
      А ти спостерігаєш
      падіння пісчинок
      На дно пісочного.
      Якщо помітиш особливість
      нервового трепету
      У зухвалості моєї зачіски,
      У мене виникне здатність –
      Перехитрити Закон Земного
      Тяжіння:
      Повернути кришталь твого часу
      На початок.





      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    12. * * *

      Як засніжило! Бо урочою
      І воскреслою встане синь.
      Ну а поки що, заморочує
      Зимі голову заметіль.
      На очищення запорошує
      Моє селище і думки.
      І провулочки геть здорожені
      Вибіляються залюбки.
      Білим хрестиком та по білому
      Вишиває останній сніг.
      Заколисує бабу віхолу
      Жовтогрудки безжурний сміх.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. * * *
      У мурованій вежі,
      За дверима й замками,
      Я ховаю насмішницю –
      Вередливу й примхливу
      Жінку в щирому одязі,
      Що не схожа на мене.
      У статурі – Венеру,
      У бажаннях – розбійницю.
      Я приховую жінку,
      Щоб не далася істина
      Чоловічому голосу.
      Не за глум і презирство,
      За несхожість зі мною,
      За принадливість істини
      Я ховаю насмішницю.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. * * *

      Молилася –
      була на те біда.
      Поважчав сум,
      бо холодно без мами.
      Весну байдужий вітер розхитав,
      І я, як всі,
      бреду до свого храму.
      Молилася,
      бо поруч ні душі.
      І головне,
      що бажані далеко.
      Якби птахи злетіли в небо всі,
      Чи долетів би, хоч
      якийсь лелека
      На сповідь, прощу.
      Кого світ не мав,
      Той не вдягав іще його облуду.
      Від вперше „мама”,
      до востаннє „ма...”
      Звичайно, я молилася,
      і буду.




      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. * * *
      Не спиться.Ліхтарна варта
      У скло заглядає скоса.
      Не спиться тому, що завтра
      Розпуститься абрикоса.
      Ліхтар – божевільна втома.
      Та, все-таки, більш природно
      Не спати, коли судома
      Народження – вже сьогодні.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. ДИВЛЯЧИСЬ НА КУРГАН
      ... Не йде гора, Володарю.
      Могилою вона.
      А я у неї вродою
      Від скіфського вина...
      Із берега зухвалості
      З-під кам’яних повік
      Дві бабині цікавості
      Дивилися торік
      На мене,
      бо – кочівниця.
      А завтра – баба, пра...
      І зникла мова
      спіниться
      Між берегів Дніпра.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    17. * * *
      Знов пірнає високе небо
      У обмежений в стінах простір.
      То не примхи,то е потреба,
      Щоб хоч інколи в хату –гості.

      У воді не хилясай, рибко.
      Не базікай дарма, папужко.
      В мене гостя.Хіба не видко?
      Неба сині прозора смужка.

      Завітала – й думки кохаю,
      Мов росою дзвіночка вмиті.
      Ти заходь.Я тебе чекаю,
      Бо живу на краю блакиті.




      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    18. * * *

      Катерино, танцюй рок-н-рол.
      Вже, здається, і руху не стане.
      Темпераментно виграєш танець –
      Цю яскраву і радісну роль.

      На червоному жару стрічки
      Із бадьорістю стрибають вгору.
      Цей кімнатний ручай рок-н-ролу
      І у горах підживить річки.

      Катерино, танцюй рок-н-рол,
      Чуєш, молодість грають музики?
      Хай ця музика з часом не зникне.
      Катерино, танцюй рок-н-рол.




      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    19. * * *
      Злякали в парку вовка самоти,
      Коли сказали, що мене шукали ви.
      А під ногами мокне літнє паливо.
      Довірливі гілки до наготи.
      За щільними фіранками очей
      Вгадала я дрижання
      ваших сутінків.
      Та заспокойтесь,
      бо обоє взуті ми
      У гуму невимовлених речей.
      Наш вільний дощ розмови промине.
      Щоб чути нас,
      парк витягнувся в струнку,
      П’є легкість невибагливих
      стосунків,
      В яких не передбачено мене.





      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. * * *
      Дощ пеленою двору.
      Падають долі долу.
      Крихітки голубам,
      Долям окраєць там.
      Вікон бурштин розм’як.
      Я задивилась, як
      Сходить у двір порожній
      Ринвовий подорожній.




      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. Молитва
      * *


      Мудрості трішечки перед спасінням
      Дай мені, Боже.
      Краплю добра у мій келих терпіння,
      Поки порожній.
      Чутку лиху від синів відведи –
      Плями на сонці.
      Дай мені, Боже, живої води.
      Ще не на денці?
      Милому – щастя,
      немилому–рай.
      І ще до цього–
      Мамі здоров’я і спокою дай.
      Більше нічого.
      Мудрості трішечки перед спасінням
      Дай мені, Боже,
      Краплю добра у мій келих
      терпіння,
      Доки порожній.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. * * *



      Ранкова тінь завищила тополю,
      В надії зачепитися за баню.
      Безвітряно, мов дотики до раю...
      Зазорення розтануло в зорі...
      Сувієм розгортається крайнеба.
      Розхлюпує всі барви на дахи.
      Вже засвітило сонні очі вікон.
      Помірно тінь збавляє зріст тополі.
      І млосно, хоч вмирай,
      А хоч – живи.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. * * *



      Стали дзвони із передмістя
      Солов’ями на кладовищі,
      Вівтарем
      з пелюстків і листя,
      Щоб стороннього бути вище.
      А півонії квіт –
      не терній –
      Оберіг в поворотнім літі,
      Пахне спрагою
      до повернень
      В непостійність буття у світі.
      Іще Лета на цвіт не дише,
      А захожий уже постарів.
      У поділ вікової тиші
      Ляжуть радощі та печалі.





      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. * * *




      Списала злива травня аркуш,
      Відмив театр старі афіші,
      В гілках досвідченого парку
      Зірвала птаха голос тиші.
      У ручаїв ручні мотиви:
      Пологий, східцевий, драбинний...
      Пружніють сонячні тятиви
      Від скла до скла –
      на горобини.
      Трамваї юними жуками
      Спішать під вулицеву стріху,
      А стріха духмянить шапками
      Далекого гірського снігу.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. * * *



      Скаженим сном

      Переходить дідовий біль до мене,
      Карає за безвість
      у минулій війні.
      Повітря палить гарчанням.
      Я і земля – єдине тіло.
      Захисти кожну клітинку мою.
      Бачу лице-мумію льотчика.
      Байдужістю погляду вбиває,
      Заросле металом,
      Шулікою зависло,
      В уповільнених кадрах жаху.
      Невже і онукам моїм побачити,
      Закодований у крові сон?




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. ОПІВДНІ. САНАТОРІЙ
      Нудьга трояндових алей
      Плелась ліниво в тепле море.
      Під сонцем літній день зомлів.
      І тільки хвилі
      трансляційного сопрано
      Тремтіли у повітрі,
      наче бджоли
      У затишній пелюстковій купелі.
      У клаптику густої тіні,
      На рештках пофарбованої лави
      Дрімала напівлежачи людина.
      Минулу рану стягувала шкіра
      Відверто голої культі.
      Був йодний дух не з моря,
      А замасковане бузком вікно
      Не стримувало запах процедур.
      На світлому, як небо підвіконні
      В прозорім савані застигла постать
      Години мертвої
      годинника живого.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. * * *

      Із Крижополя в село – шляхом,
      Із Вапнярки, по стерні, полем.
      У низині Кринички дахом,
      Завітати вже нема долі.
      Там криниця в кропиві пахне
      Перецвілим та важким мохом.
      Перегукується сич хатній
      Із порожнім та сирим льохом.
      Перекресленим шибкам очі
      Вид калини поколов донно.
      Їм побачити таке злочин:
      На пустинному дворі сонно.
      Там про мене кожна мить марить,
      Та кричить луна криниць болем.
      Від Дніпра до Криничок
      хмари
      Не ідуть.
      В душі стерня коле.




      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    28. * * *



      Тут між Космосом* і вокзалом,
      Якщо змія пускали в синь,
      То не поверхами зміряли,
      А тополями височінь.
      Проти заходу зору воля є.
      У повітрі кричить глибінь
      Сумом зіткнення рейок з долею,
      Як благаючим: “Не покинь”.
      У провулочок поза хатами,
      Де лиш папороть не цвіла,
      Мабуть, з космосу зорі падали,
      І одна з них моя була.
      Тут, між Космосом
      і вокзалом.


      *Космос - мікрорайон у м.Запоріжжя



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": 5.5

    29. Cніжний кальвіль

      1
      Сад старий, і яблук шати
      Не покинув, сам би ліг.
      Гарно в яблуні стояти,
      Де врожай – тягар і свято,
      Під гілляччям, на гіллі.
      Дотяглася ледь, та пізно,
      Впало яблуко ницьма.
      Не даремно Кальвіль сніжний.
      Він, як сніг –
      хрумкий та ніжний.
      Мріє зимно квіт лиця.
      А як смерклося,
      у сінях
      Сніжний Кальвіль в сні осіннім
      Літнім полуднем запах.
      Вже не стрибає на дах.


      2
      Доля самотня саду –
      Стане сліпим на осінь,
      І на сирітський просив
      Зійде яблукопадом.
      Буде по даху гупать,
      Начебто в барабани.
      Слухайте,
      Богом даних,
      Діток,
      сердешний,
      губить!
      В хаті чужій на свято –
      Яблука на обрусі,
      А де нема бабусі,
      В місячнім сяйві босі
      Будуть вночі лежати
      Сироти коло хати.

      3


      Загубилась у яблуках
      Пристанційна провінція.
      Кида барвами райдуга
      В кожний кошик по вінця.
      Із далекого байдуже
      Поїзди у столиці.
      Дві хвилини на райдузі –
      Хмелю яблук напиться.
      Промайне в когось байчина,
      Мов зостатися хоче.
      Тільки тут ще побачити
      Суто Євині очі.




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    30. ЧАС ДИКОЇ ЧЕРЕШНІ
      У пригорщі – черешні.
      Не ягоди – літа.
      Черленим ранком креше
      Солодка гіркота.
      Агатові прикраси
      Дитячого лиця.
      Найкращий клаптик часу
      Рішучого кравця.
      Час дикої черешні –
      Мого дитинства знак.
      В жовтогарячім червні
      Гіркосолодкий смак.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --