Встаючи з кімнаних м'яких частин
Роблять крок по напівкрихкому паркету
Раніше сонця що сходить
З-за будинків лікарень кіосків
Їх перша ранкова зоря спалахує
Свічею в моторі внутрішнього згорання

Продуті урбо-бризом
З відчиненого вітрового скла,
Крізь потріскане скло попереду
Бачать перший придорожній гравій
Просвітлення сірого асфальту
Посіченого/зшитого дорожньою розміткою

Вони перемовляються між собою
Так наче й на своїй латинській
Так наче прочитують мантри:
"Я нині на одинадцятому, ти -
На дев'ятому, а де той курва
Стьопа, що мав виїати двадцять по..."
Спльовують вниз та тягнуть руку до пачки

Перший сніданок - безумовно
Гільза "Прими" чи "Бонду" у крайньому разі
Дим який поглинається з ковтками
Розчинної кави в білому тонкому пластику
Придбаній на кінцеві
За гроші сховані вчора під сидіння

Поділене сегментами коло керма
Тримається ніби само, коли
Треба відраховувати здачу з двадцятки
Перемкнути передачу під час
Розмови по пошарпаному мобільнику
І голос ніби сам проказує
Дверима не гупайте - то не холодильник

Вони не пам'ятають реклами в салоні
Що майоріє яскравими прямокутниками
На синтетичній обшивці
Проте вони знають що молоток
Щоб розбити скло має знаходитись у водія
А пасажири зобов'язані
Не курити в салоні
І не їсти зернята соняшника
Так ніби інші зернята чимось ліпші

Вони можуть не пустити в салон
Ветеранів війни та праці
Що їдуть з городів з мотиками
Чи афганців чи сліпих дітей
Якщо в салоні вже доволі пільговиків

Крити матом - нормально
особливо поліціянтів
блонднок за кермом
працівників дорожньої служби
провідниць трамваїв
чи водіїв тролейбусів
Що можуть відбити дзеркало

Віддати мікровібраціям
в жертву чоловічу силу
Це вже не настільки страшно
Страшно - коли летить шарова
Коли обблюовують салон
Страшно - пропоустити перед себе "десятого"
На кінцевій
Страшно - коли вже вдома тиснеш на педаль
Бо світ поза маршрутом
Це біла пляма на мапі життя

Приходять раніше за день
Підводяться із залізного ліжка
На пружинах із вовняним матрацом
З подушки з курячого піря
Вони стогнуть про себе про спину
І загортаються у вовняну хустку

Виходять на пустельні вулиці
І перші дегустють повітря
Зимовий морозяний тріскт
Ледь прибиту росою пилюку улітку
Запріле листя і потовчені каштани
Бруньки і свіжу траву над теплотрасою

Їх березови і логзові мітли
Із держаками що списами спрямовані в небо
Теблички і написом "ходу нема"
Як щити що зауляють небезпеку
Квадратні шухлі для недопалків
Як атичні підносидля бісеру і фруктів

Їх помаранчева кольчуга змушує
Випадкового ранкового мандрівника покинутись
Із зовсім сезонного арсеналу
Беруться вертикальні сокири
Лапаті шухлі для снігу
І загострені чавунні дротики-ломи

Вони швидко підіймаються східцями
А птім чи не годину долають
Свій щоденний шлях назад - з Голгофи
І як льодовик чи лавина
Змітають униз використані сірники
Недопалки, бите скло і пачки чіпсів

В процесі дослідження області праці
Формуються задачі і методи
Для відколупування приліплени жуйок
Швидкісного протирання ліфта
Рівномірної дисперсії піскосуміші
Чи прорубуванні рівчаків у талому льоді

Вертаючись додому пополудні
Ці санітари квадратурного міста
Купляють батон, половинку чорного
Півкілограма гречки, пакет цукру
Грузинський чай, сто грамів тюльки
І засинаючи на бамбетлі пропускають
Час коли сутеніє: раніш чи пізніше
Не залежно від літньості чи зимовосі
Часу за яким цокає годинник
Із римськими цифролітерами у колі

Монотонний гуркіт тарілок
Хаотичне гримання підносів
Зовсім вже рідкий дзенькіт горняток
Що в порцелянові шматочки
Розлітаються від дотику
До керамічої плитки

Стоячи за довгим прилавком,
Перепрошую, узагальненою стійкою
Закладу студентського хачування
Вони з металевих квадратів
Викладують на кружальця тарілок гарнір
Або кружальця побілілих монет
Відпускають квадрати-ємності каси

Їм не потрібні унікальний парфюм
Бо пара від запрілих котлет
Афродизіяки смаженої цибулі
Тушкованої у другосортній олії
Капусти, картопі і інших інгридієнтів рагу
Утворюють ідомий небагатьом запах-код.

Вони виливають окріп у горнята
Щоб вийшов дивний чай а-ля Віра Коломієць:
"Окропу відро і заварки доволі
Ви не бкли у гнас на полі
Отже не знаєте справжнього чаю"

Ці жінки-коралі вправно курсують
Долаючи з підносамиу руці
І вологою сердючою шматкою з колгот
У іншій, на тій що ще лигився перстень
Барикади із порозкидуваних стільців
І забутих сумок та парасоль

Чепчик на попсутому від хімії
Посивілому часто синюватому волоссі
Тримається ніби керований божою силою
Він білим вітрилом коралика
Формою гондоли, свіжістю крохмалю
Утворює модифікований долею німб

Вони точні як китайські лучники
Бо вчасно чують особливий характерний
Гуркіт баняка, клацання мікрохвилівки
Що сповіщають про прихід вечора
Чути останні лемент із награною злістю
На студентів що вперто не йдуть геть

Вони виходять на дві
Вдихають парникове свіже повітря
Роблять впевнений видих
І йдуть готувати вечерю дітям..

навчила мене літати
навчила мене бігати
та що навчила мене плавати
та що навчила мене пірнати
і дозволяла це робити
зі своїми зіницями, очима, віями

відтоді
цигарка сидячи на траві у горах
завжди йтиме поряд
із заплаканою постаттю
нічний променад дорогою -
то запитання із незрозумілими відповідями
присипана сніжком зимова трава
відлунюватиме усмішкою і новою надією
порожня палата чи коридор
з очікуванням на усмішку
замок та садопаркові кущі
битимуть у скроні відчуттям
невідвернутого невідворотнього

добро
безкорисність
мрія
люблю перемагати
хтось на них справді заслужив?

чи ватувало це мрії?
відповідь мусиш щоразу питати
у міцного ранкового чаю

вахтершам залишають сам-на сам
великі та пречисті коридори
полщини кахлів і плитОк
що вночі здаються безмежними

вони ж за довгі роки старості
звикли до закритих приміщень
кабін каптьорок ніш
вони формують дивний симбіоз
зрослись із ліжками
із вовняними ковдрами мінздрав
що дивом зникали із студентських гуртожитків

хоч не мають що писати
ознакою їх влади є невеликий письмовий стіл
із пластиковим склом
під яким ховаються
вирізки з газет про бурячки
портрети Ющенка
ікони Богоматері
церковні календарі
розклади руху поїздів
фотографії внуків

системою їх методів
є майно і мотлох з шухляд
клямки
іржаві цвяхи з домовин самогубців
лісові горішки
дві кулькові ручки
та жмені морського піску

вони мають два джерела живлення
банки і радіо - як інь і янь
обов'язковим харчем є борщ
його треба їсти з літрвої банки
обгорненої в газету з тижневою телепрограмою
а потім у кульочок з хлібного магазину
вони слухають радіо
тому цікавляться політикою
знають напамять пісні Степана Галябарди
та міністра Оксани Білозір

і лише їх чоловіки
котрі приносять борщ
можуть час-від-часу накурити
у їх закритих приміщеннях

вахтерші володіють кріслом
де кип'ятильник
лінчем зав'язаний на деревяній спинці

їх скарбниця - то цукор
в пластмасовій баночці з-під "рами"
і чайна ложечка
вкрадена в часи молодості
із закладу громадського харчування

вдень коли треба перевіряти посвідчення
їх влада виявляється
обмеженою начальством
та все ж вони єдині владарі
ночі в місті

Цвібак заЦВІ...
БАКтеріями і грибками вкрився
засох, а все могло бути інакше

його можна було з'їсти
на вербну неділю
в рік коли Паска десь у травні
серед гаю де вся травичка в жидиках
а потім вибирати
солодкі крихти
з розстеленої пасьонової капи

його шматочками може
відщипувати за кавою в суботу
дівчина що любить рими
що читає модерн і Костенко
що п'є м'яту і їсть шоколад
але при цьому
обов'язково потрібна кориця
чи принаймні корицеві ароматичні палички
з індійської крамниці

або взяти у дорогу
у плацкартний поїзд
загорнути у коричневий з жовтим
рушник "Києву: 1500"
щоб у крайньому разі
згодувати перебірливим шведським качкам

а так Цвібак заЦВІ...
БАКтеріями і грибками вкрився
засох, а все могло бути інакше

Кожен день вони сидять у клітці
З фіґурним ґратуванням
І хоч прорубане вікно
Воно ані полегшує дихання
Ані спонукає утекти
І стара пані все більше
Прикипає до крісла
Із поролоновою спинкою
Обтягнутою бурим дермантином

Гардеробщиця щось більше ніж мураха
Бо речі що хоче здати юний розумаха
Важать далеко немало
Взимі - це куртки і плащі
Пакунки з хардами чи радіодеталями
Також наплечники з двома пляшками пива
Позавчорашньою канапкою
Або пакетами сухого молока

Влітку їм також не легшає
Бо вироблена роками профпридатність
Вимагає вигадувати щось нове
У сварці за загублений номерок
Що після Юра трапляється частіше
Хоч нерви потім і вдається заспокоїти
Коли вирізати шкарадненький замінник
Із картонки з-під капронових колгот

З кожним роком дається все легше
Аналіз політичної ситуації в країні
З'являються нові епітети для опису
Фломастерних малюнків внуків, що
Їх ніхто в нас ще не вивішує на
Облуплений холодильник "Донбасс"

Щовечора їх нечасті слогани
І обмовки про випите працівниками
Установи відділу молоді і спорту
Міністерства науки і освіти
Розрізають тишу споночілих коридорів
Стоголоссям відбиваються від брунатних кахлів
І гальмуюються запльованим вікном

І жодна істота у цьому вимученому
Парниковим ефектом сірому світі
В чавунних клітках не поводиться
Так розмірено й сумирно