Автори /
Тетяна Яровицина (1979)
|
Рубрики
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Дідова наука (дитячий)
•
В тополі вчитимусь...
•
Розмова з учнем
•
Зігріймо день прийдешній
•
Києве!..
•
Півкроку до спокуси
•
Коти співають
•
Заспівай-но, тату!
•
Без ГМО
•
Бублик
•
Лютнева поезія
•
Яке воно, щастя? (Мій погляд)
•
В тата двоє наречених
•
Разом веселіше
•
Очі
•
Спробувати треба
•
Хто чого боїться?
•
А нам так хочеться бути богинями!
•
Нюанси любові
•
Поетові
•
Вовчатам про людей
•
Людям про дельфінів
•
Дивак-баламут
•
Не вмію любити...
•
Ти чому зажурилася, мамо?
•
Передчуття
•
Що ти робиш зі мною, oсене?!
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Ой, складна наука!
З дідусем онука
З дідусем онука
Дитячу пісеньку дзвінку співаючи,
я ранком сонячним у справах йду
я ранком сонячним у справах йду
Не плюй у душу вчителя – зажди!
Вона ж прозора й чиста, мов криниця!
Вона ж прозора й чиста, мов криниця!
Годинник природи нам гостя приводить –
вже місяць безпомічно згас...
вже місяць безпомічно згас...
Києве!..
Найпрекрасніше місто із міст,
Найпрекрасніше місто із міст,
Для мене ти – немов дарунок долі –
безмежно світлий, пристрасний, дзвінкий…
безмежно світлий, пристрасний, дзвінкий…
Березень. Весна надходить,
і коти співають.
і коти співають.
Менша доня радо
слуха татків спів
слуха татків спів
Із цікавістю сороки
розглядає дитинча
розглядає дитинча
Йшла вулицею мати із дитиною –
самотня, та з розправленою спиною –
самотня, та з розправленою спиною –
О друже, який ти красивий!
Хіба що... бракує тепла.
Хіба що... бракує тепла.
"Чи знаю, яке воно, щастя?" –
хто в себе про це не питав?
хто в себе про це не питав?
Простягнула донька татові долоньки,
на коліна сіла, щось залопотіла.
на коліна сіла, щось залопотіла.
– Мерщій взувайся вже, Натусю! –
на доню свариться матуся.
на доню свариться матуся.
Величне диво – материнські очі!
Мов смолоскипи на кордоні тьми,
Мов смолоскипи на кордоні тьми,
– Доню, годі вже, засни!
Рев у вухах свище!
Рев у вухах свище!
Мені чотири. Я – Ганнуся,
доросла дівчинка така!
доросла дівчинка така!
Я із тобою частенько стрічаюся.
Напевно, друже, десь поруч живеш?
Напевно, друже, десь поруч живеш?
Нюанси любові досліджуєш ти,
та чутні тихенькі зітхання...
та чутні тихенькі зітхання...
Енергія зірок у кожнім новім вірші,
бо саме коштом сну ти їм даєш життя...
бо саме коштом сну ти їм даєш життя...
– Лягайте, малі, і послухайте казку. –
Вовчиця казала стара. –
Вовчиця казала стара. –
На берег викинуло дельфіна...
Маленький зовсім, йому б ще жити...
Маленький зовсім, йому б ще жити...
А він – не такий, як усі,
і тим перехожих дивує:
і тим перехожих дивує:
Народе мій рідний! В розгубі стою:
птахи знову кличуть у вирій,
птахи знову кличуть у вирій,
Ти чому зажурилася, мамо?
Звідки сльози у тебе в очах?
Звідки сльози у тебе в очах?
...Ще солодко останні пахнуть квіти –
їх цілий рій «крилатиків» почув!
їх цілий рій «крилатиків» почув!
Що ти робиш зі мною, oсене?!
Я ще мрію: простоволосою,
Я ще мрію: простоволосою,