Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Тамара Ганенко
"Чи згадаєш мене, Раставице?.."

...Русалка з вод річок і Атлантичного ...


Рубрики

Інша поезія ⁄ Переглянути все відразу

  •   Замальовка з натури. Думки…
    Цвіте сонях,
    повитий крученими паничами.
  •   Етюд червоним
    Десь твоє серце далеко
    Неприкаяне
  •   * * *
    Маленький проміжок блиснув неждано
    У багатовимірнім байдужім світі
  •   Міні..
    Тюльпани моі догорають
    Квітневі рахуючи дні
  •   Переклад з Керолин Крідон
    ==Просто Шестирядник для Тебе, Дорогий Мій, Аби Розказати Що за Цікава Річ Трапилася зі Мною Поки Ти сидів удома, Погладжуючи Спину Дружині==
  •   Карпати
    Зеленогір“я теплий контур,
    Зоря висока, тихі ночі,
  •   Відлуння
    Шалений вітер надворі
    пробує видути
  •   * * *
    Голос твой обволакивает,
                 зачаровывает,
  •   По кругу
    Своими поцелуями сладкими, жаркими,
    Объятиями головокружительными,
  •   Наркотик
    Наче зiлля наркоману,
    Ти менi потрiбен,
  •   Смак щастя
    Смак щастя калиновий,
    гірко-солодкий.
  •   * * *
    Ходиш навколо,
    цвітеш оленячими очима,

  • Інша поезія

    1. Замальовка з натури. Думки…
      Цвіте сонях,
      повитий крученими паничами.
      Сонячно й вітряно.
      Гойдаються квіти
      моєї маленької
      України коло хати.
      Півколо синього неба
      пише серпневу симфонію
      летючими нотами пташок.
      Скільки квітів!
      Я зосереджую безліч іх на невеличкому клаптику землі.
      Нескінченно поливаю в спеку.
      Пишу ними вірші.
      Деякі цвітуть лиш один день,
      інші падають важкими зернами
      і сходять знову й знову…

      *
      Думаю про тебе.
      Риси гарного обличчя,
      білі музикальні пальці,
      очі з іскрами сміху.

      Хочеться почути голос.
      Але ще не час.
      І чи він буде?

      Незримі флюїди між нами ніде не ділись.
      То було наче вчора.
      Лиш протягнути руку.
      І прихилитися…

      Але ще не час. І чи буде.

      Зрілість, - уповільнює
      Дарує багато питань.
      І менше дій.

      Не так зустріч, як іі очікування…
      Твої слова.

      А тиха симфонія неба переливається кудись,
      поміж голову й серце.
      І пʼянить, запаморочує.
      Додає фарб і відтінків
      без того яскравому літу.

      А як зимою?
      Коли ці рятівливі квіти й кольори
      Сховаються й принишкнуть під брилами снігу.

      Чи так само тихо дзвенітиме
      а чи вибухне
      та симфонія літа?

      Виллється лавою,
      Накривши сумніви,
      понівечивши питання…

      І єдиним, що залишиться,
      буде дія:
      прихилитися й
      заглянути в очі.
      Поряд.



      19 серпня 2025







      Прокоментувати
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    2. Етюд червоним
      Десь твоє серце далеко
      Неприкаяне
      Піврозчахнуте
      Дике
      Горде
      Домашнє
      Умиротворене

      Вчаілась од нього
      У черепашку
      В хатинку равлика,
      У засушшя прози

      Скачала вірші в сувій
      Закинула на горище
      Згубила й драбинку

      - -
      Над синім озером
      Спускалась до мене
      Повітряна кулька
      Червона
      У формі серця

      Я вже знала, що ти
      Озовешся…

      8 серпня 2025



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    3. * * *
      Маленький проміжок блиснув неждано
      У багатовимірнім байдужім світі
      де шляхи їхні могли зіткнутись
      І в обійми кинутись.
      Слова там невагомі
      Незначимі, майже беззвучні
      А тиша дзвінка і цілюща
      Сповнена тепла і запахів.
      Вічність
      Котра пливе собі величаво,
      Нічого ні в чім не міняючи.
      Нема куди поспішати чи запізнюватись,
      Жаль за чимось жалкувати чи загадувати,
      У вічності плече надійне,
      По рамена дерева в тумані.
      Захід сонця медово тужавіє,
      Контури церкви до болю окреслені.
      Вуста пошерхлі і античний профіль
      У світі білім, снігом помереженім.



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    4. Міні..
      Тюльпани моі догорають
      Квітневі рахуючи дні

      А річка тече і тече...

      18.04.2017



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    5. Переклад з Керолин Крідон
      ==Просто Шестирядник для Тебе, Дорогий Мій, Аби Розказати Що за Цікава Річ Трапилася зі Мною Поки Ти сидів удома, Погладжуючи Спину Дружині==


      Марсіянин ввалився із вікон французького типу прямо мені в ліжко минулої ночі,
      Він не дуже від тебе відрізнявся, любий, хіба що
      волосся в носі мав зелене, а не коричневе, і в лівій руці стискав дев’ятидюймову супутникову антену (трохи більшу, коханий, від тієї, що в тебе) – але
      менше з тим, - він вибачився, що так несподівано завітав – а я запросила його побути трохи,-
      так, знаєш, поговорити про те про се, - про життя, любов, губну помаду, - тож він згодився і, власне, вийшло так, що він залишився у мене на ніч (на випадок, якщо це тебе цікавить, коханий, - ні, він нічого зі мною не мав),
      ми лиш сиділи, нудячись, і, знаєш, ніч ставала все душнішою, так що я винесла для нас тарелю морозива з горіхами – він її прямо вилизав, геть як місцевий, милий, і

      потім, коли ми грали в захоплюючий твістер на веранді, він підняв очі догори і
      помітив, що у мене все ще висять різдвяні вогні, посеред березня. Вони там,
      (я сказала) бо я завела одруженого коханця (це ти, мій дорогий супутнику)
      так що Різдво тепер – щодня, ура! (дорогий мій, я не сказала, що кожної ночі –
      ще й Пасха, коли ти розпинаєш мене, коханий). Я бачила що йому подобаюсь. Тримаючи свою
      антену, він стиснув її трохи сильніше, і запитав чи нема часом якого


      шансу його маленькій старенькій марсіянській персоні зазнати Земної любові. Я маю кілька одиноких товаришок (відповіла я) і
      вони таки у розпачі (не те, що я, коханий) є шанс, що вони не випхають тебе з ліжка – залишся
      із котроюсь із них і досить скоро, однієї ночі, ти випробуєш ту дев’ятидюймову антену


      несподіваним для тебе чином; не так вже й багато жінок одержують дев’ять дюймів антени
      (я йому сказала), насправді, деякі її й не мають зовсім. (ось у чому мені поталанило, правда, коханий?) Спекотна ніч вже охолоджувалась, так що ми перестали звішувати ноги з веранди і
      зайшли досередини, і тоді я побачила його валізи (там, біля ліжка) Ти не можеш залишитися
      (сказала я) Мій одружений коханець має скоро навідатися, вже ось будь-якого місяця і


      місце має бути вільним. Мене, може, навіть тут і не буде (сказала я) але
      (коханий, я тільки ПОЖАРТУВАЛА) марсіянин образився, спакував свою антену,
      ввічливо попросив скористатися моїм телефоном аби викликати таксі, сказав,
      що йому і в голову б не прийшло залиши
      тися й нашкодити в моїх любовних справах. Я запитала в марсіянина
      чи, може, ще щось він хотів би узнати. Так, він сказав, А яким є
      життя тут, на прекрасній Землі і
      я відповіла Прокинься – життя тут паскудне! Забери мене геть, прямо в ніч


      (Я сказала) але на той час уже був ранок, сонце сороміцько оголилося, ну і що говорити
      він пішов (сам)(забравши свою дев’ятидюймову антену), а я сиділа собі на кухні і кипятила на сніданок яйця. Чому не пішла з ним, чому
      залишилась (і ось, коханий, я
      тут, холодна і без антени, чекаю тебе
      приходь       в будь-який день       будь-якої ночі)



      Carolyn Creedon - талановита письменниця й редактор, живе, і працює офіціанткою, в штаті Вірджинія. Цей вірш я надибала в збірнику і вільно переклала кілька років тому (продовжую працювати над сестиною далі), а нещодавно мені приємно було дізнатись, що поетка минулого, 2011, року, була нагороджена почесною поетичною премією і публікацією книги.



      --------------
      Оригінал:

      Carolyn Creedon

      Just a Sestina to You, Honey, Letting You to Know What an Interesting Thing Happened to Me While You Were at Home Rubbing Your Wife’s Back

      A martian fell out of the french windows into my bed last night

      He wasn't much different from you, honey, except the

      hair in his nose was green not brown and in his left hand he clutched a nine inch satelite dish (that's a little bigger honey that the one you clutch) – any

      way he apologized for dropping in like that - I asked him to stay

      you know, chat for a while - life, love, lipstick - so he did stay

      actually he ended up spending the night (in case you are wondering honey, no, he did not get any)

      we just set around thumbwrestling and well the night was getting hot so I got us a dish

      of butter pecan ice cream - he really lapped it up like a native, honey, and



      then as we played a rousing game of Twister on my deck, he looked up and

      noticed that the Christmas lights were still up, in March. They stay

      up (I said) because I've got a married lover (that's you, my little dish)

      so every day is Christmas, hooray! (honey I didn't say how every night

      is Easter how you've crucified me baby) I could see he liked me, the

      dish he held, he clutched a little harder and asked if there were any



      chance for his little old martian self to experience any Earthly love. I have some single friends (I replied) and

      they're pretty desperate (not like me honey) the chances are good they wouldn't kick you out of bed – stay

      with one of them and pretty soon one night you'll get to try out that nine inch satelite dish



      in a way you haven't thought of; not many women get nine inches of dish

      (I told him), matter of fact, some women don't get any.

      (that's where I'm lucky, right honey?) The hot night

      grew cold, so we stopped hanging by our ancles from the deck and

      came in and then I saw his suitcases (there, by the bed) You can't stay

      (I said) My married lover could be by to see me any month now and the



      place has to be empty. I might not even be here (I said) but the

      (I was JUST KIDDING, honey) martian got huffy, packed up his dish,

      asked politely to use my phone to call a cab, said he wouldn't dream of stay

      ing and messing up my affairs. I asked the matrian if there were any

      thing else he wanted to know. Yes he said, How is life here on lovely Earth and

      I said Wake up - it sucks! Take me away, into the night



      (I said) but by then it was morning the sun was mooning us so any

      way he left (alone) (taking his nine inch dish) and I sat in my kitchen and

      poached some eggs. Why didn't I go with him, why do I stay (but honey here I

      am dishless and cold, waiting for you to

      come     any day     any night)



      Carolyn Creedon - талановита письменниця й редактор, живе, і працює офіціанткою, в штаті Вірджинія. Цей вірш я надибала в збірнику і і вільно переклала кілька років тому (продовжую працювати над сестиною далі), а нещодавно мені приємно було дізнатись, що поетка минулого, 2011, року, була нагороджена почесною поетичною премією і публікацією книги.



      Коментарі (18)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    6. Карпати
      Зеленогір“я теплий контур,
      Зоря висока, тихі ночі,
      Біля вогню пісні стрілецькі,
      А ще –
      електрострум
           од твоєї присутности.

      Перехід, привали, втома,
      Намет між лап густих соснових,
      В якім заснути неможливо
      Через
      електрострум
           од твоєї присутности.

      Ластівки очей тривожні,
      І чари гір, тумани, грози
      Все в жилах б“ються, нерозряджені,
      Як і
      електрострум
           од твоєї присутности.



      Коментарі (14)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    7. Відлуння
      Шалений вітер надворі
      пробує видути
          Останнє тепло зі втомлених вікон.
      Маленький срібний телефон
      блимає у моїй руці.

      О, ця магічна насолода -
      вслухатися у твій голос,
          уявляти синє сяєво твоїх очей...

      О, ця висока напруга
          несподіваного притягання,
      і мерехтливе відлуння з телефону:
      Люблю тебе теж...


      8 березня, 2005



      Outside, the wind works to blow heat from my wearied worn windows,
      my phone prompts me flashing in my hand
      By such magic I'm moved
      It is incomprehensible

      I am listening to your voice,
      I am imagining the blue flare of your eyes.

      Oh, this unexpected attraction
      has such a high voltage...

      From the phone
      I hear a shimmering echo:
      I love you too...


      http://maysterni.com/publication.php?id=77876




      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    1. * * *
      Голос твой обволакивает,
                   зачаровывает,
      Губы тянутся к твоим,
             теплым и мягким,
      Есть одно желание -
                  обнимать, целовать,
      Слиться воедино, задохнувшись
                  друг другом,
      Ласкать твои руки, губы, плечи...
      И потом оттягивать, оттягивать
                      минуту,
      когда снова надо
                  отпустить тебя,
      белую птицу,
      на
      всегда непредсказуемо долгое
      время,
      до следующего мгновения,
      до следующего совпадения
      в мире,
      где не бывает случайностей...




      2011



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    2. По кругу
      Своими поцелуями сладкими, жаркими,
      Объятиями головокружительными,
      Полынным запахом тела сильного
      Ты меня словно заклинаешь,
      Пеленая в ткани прозрачные,
      Прочные, невесомые,
      Легкие, лучезарные,
            И ничто не проходит сквозь них,
      Чтоб нарушить
      Мое ощущение счастья,
      Мою наполненность тобой,
      И этой, такой долгожданной, близостью.

      А когда дни идут без тебя,
             Пролетают или еле движутся,
      И теряют рубины надежд,
      И уже называются
             неделями,
      Без тебя
      Я стаю уязвимой и слабой,
      Ни во что, ничему я не верю,
      Среди снов, как в траве густой, путаюсь,
      И боюсь подать голос,
             И страшусь замолчать,
      Никогда с тобой больше не видеться.

      Но ты снова приходишь.
      Вбираешь меня глубокими глазами,
      Теплый и земной,
      Прижимая к колотящемуся сердцу,
      Как в последний раз,
      Завораживаешь, зачаровываешь,
              Обвиваешь защитным коконом,
      Заклинаешь от бед...

      И опять –
              Меня отпускаешь,
      Оставляешь одну,
      Идти по кругу...





      30 июля, 2011






      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    3. Наркотик
      Наче зiлля наркоману,
      Ти менi потрiбен,
      Мов кисень у задушливiм пiдваллi,
      I промiнь сонця -
      безнадiйним дням зимовим.

      До кровi у губах закyшених,
      До нігтiв, що гостро вп'ялися в долонi,
      До тваринної знемоги тiла,
      що конає в солодкiм бажаннi,
      Ти менi потрiбен,
      Ти...



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    4. Смак щастя
      Смак щастя калиновий,
      гірко-солодкий.
      Ягідко моя...

      Помежи снігів, нещадної зими,
      розчахнутої далечини -
      Спасибі тобі,
      що зустрівся,
      Спасибі за дари
      неземної цінності.

      Смак щастя калиновий.
      Ягідко моя...



      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -

    5. * * *
      Ходиш навколо,
      цвітеш оленячими очима,
      Усміхаєшся вишнево.

      Сплела б вінок
      із променів довкола тебе,
      Виліпила б кисть руки твоєї
      з довгими пальцями.
      Надихатися тобою неможливо.

      Зорі набирають блиску
      з очей наших,
      Вітер нас минає.
      ... Серцю затишно
      на лезі бритви.

      2008



      Коментарі (5)
      Народний рейтинг: - | Рейтинг "Майстерень": -