Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.04.06
19:03
не перевершити себе
до чого навіть намагатись
це усміхання де-не-де
не зовсім позначає радість
ту радість що усе підносить
і салютує бозна-чим
котрій ніколи не є досить
такий її бентежний чин
до чого навіть намагатись
це усміхання де-не-де
не зовсім позначає радість
ту радість що усе підносить
і салютує бозна-чим
котрій ніколи не є досить
такий її бентежний чин
2026.04.06
18:31
На улиці леви неспішні
Пси у жару, у сказі із піною
Звір, у серці міської кліті
Труп його матері
Гниє в літнім ґрунті
Із міста гайнув
На Південь курс, через кордон
Пси у жару, у сказі із піною
Звір, у серці міської кліті
Труп його матері
Гниє в літнім ґрунті
Із міста гайнув
На Південь курс, через кордон
2026.04.06
18:31
не торкаться долу
сонця не узріть
анічого тільки
біг біг біг
біжім
біжім
дім на пагорбі
сонця не узріть
анічого тільки
біг біг біг
біжім
біжім
дім на пагорбі
2026.04.06
17:06
Коли я повернусь, перший сніг долетить до землі,
А старенький таксист довезе із вокзалу додому.
Я згадаю, як мама казала слова непрості,
Як стрічала мене на порозі в халаті м’якому.
Коли я повернусь, місто буде холодним, чужим.
Наплюю, що ось так п
А старенький таксист довезе із вокзалу додому.
Я згадаю, як мама казала слова непрості,
Як стрічала мене на порозі в халаті м’якому.
Коли я повернусь, місто буде холодним, чужим.
Наплюю, що ось так п
2026.04.06
16:34
Столітній парк розорений, розбитий,
Осквернений вандалами, стоїть
У сотнях невловимих смолоскипах,
Де гасне час, перемагає мить.
Завзяті лиходії й тимчасовці
Спроможні потолочити красу.
Вони взялися погасити сонце
Осквернений вандалами, стоїть
У сотнях невловимих смолоскипах,
Де гасне час, перемагає мить.
Завзяті лиходії й тимчасовці
Спроможні потолочити красу.
Вони взялися погасити сонце
2026.04.06
15:53
Сергій Островой (1911-2005)
У лісі наодинці
жила Зима в хатинці;
вона солила сніжки,
поклавши їх до діжки;
замети нагортала,
У лісі наодинці
жила Зима в хатинці;
вона солила сніжки,
поклавши їх до діжки;
замети нагортала,
2026.04.06
11:35
лютого 2026 року в Україну повернули тисячу тіл (останків) загиблих захисників…
В безсонячний лютневий день
одна за одною машини:
колона траурна іде —
німі холодні домовини…
Нам повернули лиш тіла,
В безсонячний лютневий день
одна за одною машини:
колона траурна іде —
німі холодні домовини…
Нам повернули лиш тіла,
2026.04.06
11:24
…Як дні летять! Їх годі зупинити.
І аркуші злітають стрімголов
З календаря, мов невідчутні миті,
Та крізь папери проступає кров.
Зима, весна і літо пронесуться,
Як марення, як навіжений сон.
Крізь них прогляне невмолима сутність,
Немов гучн
2026.04.06
09:22
Весна заграє радісну симфонію,
Акордами розпустяться бруньки.
Я теж хотів піти до філармонії,
Та в долі закінчилися квитки.
Закрила серце злим чотирикутником
Тверда холодна кам'яна стіна.
Я не завжди був тінню та відлюдником!
Акордами розпустяться бруньки.
Я теж хотів піти до філармонії,
Та в долі закінчилися квитки.
Закрила серце злим чотирикутником
Тверда холодна кам'яна стіна.
Я не завжди був тінню та відлюдником!
2026.04.06
08:54
Втрачені сенси неможливо відновити.
Можна виростити інші – через ціннісне сито
просіяти коштовне зерня від лушпіння та інших видів сміття –
перетворивши втрату на зачин для нового життя.
Сенси, які загинули, мали базові вади:
приховані, замаскова
Можна виростити інші – через ціннісне сито
просіяти коштовне зерня від лушпіння та інших видів сміття –
перетворивши втрату на зачин для нового життя.
Сенси, які загинули, мали базові вади:
приховані, замаскова
2026.04.06
05:56
Коли поволі повзаю
Угору чи униз, -
Ловлю себе на роздумі
Про неймовірну слизь
Отам, де є залишені
Колінами сліди, -
Де мрії глумом знищені
Мені болять завжди.
Угору чи униз, -
Ловлю себе на роздумі
Про неймовірну слизь
Отам, де є залишені
Колінами сліди, -
Де мрії глумом знищені
Мені болять завжди.
2026.04.05
19:35
Найперше зійшлась грищенецька рідня,
Навіть ті, кого, на жаль, досі не знав.
А ось із саду лутовок, що на горі,
Став несміло Езоп на поріг.
Неспішно Овідій з Причорномор’я прийшов,
Струшує куряву з подертих уже підошов.
З мольбертом і скрипкою (не ч
Навіть ті, кого, на жаль, досі не знав.
А ось із саду лутовок, що на горі,
Став несміло Езоп на поріг.
Неспішно Овідій з Причорномор’я прийшов,
Струшує куряву з подертих уже підошов.
З мольбертом і скрипкою (не ч
2026.04.05
17:54
Мовчазна жура у домі
позбирала ртуть.
Бідолашний, ще не в комі,
я, ще поряд, тут.
Не знаходжу собі місця
для негожих рук.
Це за буревійним містом
позбирала ртуть.
Бідолашний, ще не в комі,
я, ще поряд, тут.
Не знаходжу собі місця
для негожих рук.
Це за буревійним містом
2026.04.05
17:51
Скажу чесно, без дешевої доброти і цехової фамільярності: модернізм, як Ви зазначили у таблиці, у цього вірша є, але "легкий", така собі модерністська стилізація експериментальної поезії без ознак високого модерну.
Втім, є модерністські риси, які у в
2026.04.05
17:31
Шановні друзі - однодумці! Вибачайте, це мій останій допис в Поетичні Майстерні. Маю вам зізнатись, що був інколи нестримний до ваших зауважень щодо моєї писанини… Огризався на гризотню де-яких… Але я горжусь тим, що прожив свій час, Богом даним, у пошука
2026.04.05
17:01
ніч постає
безрадно
непідзвітно
мов змок чи замк
ненависть продається
що ходовий артикул
будь спок будь спок
жеровисько як є
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...безрадно
непідзвітно
мов змок чи замк
ненависть продається
що ходовий артикул
будь спок будь спок
жеровисько як є
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2026.02.25
2026.02.11
2026.01.11
2025.12.24
2025.11.29
2025.08.19
2025.08.04
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тамара Ганенко /
Інша поезія
Переклад з Керолин Крідон
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Переклад з Керолин Крідон
==Просто Шестирядник для Тебе, Дорогий Мій, Аби Розказати Що за Цікава Річ Трапилася зі Мною Поки Ти сидів удома, Погладжуючи Спину Дружині==
Марсіянин ввалився із вікон французького типу прямо мені в ліжко минулої ночі,
Він не дуже від тебе відрізнявся, любий, хіба що
волосся в носі мав зелене, а не коричневе, і в лівій руці стискав дев’ятидюймову супутникову антену (трохи більшу, коханий, від тієї, що в тебе) – але
менше з тим, - він вибачився, що так несподівано завітав – а я запросила його побути трохи,-
так, знаєш, поговорити про те про се, - про життя, любов, губну помаду, - тож він згодився і, власне, вийшло так, що він залишився у мене на ніч (на випадок, якщо це тебе цікавить, коханий, - ні, він нічого зі мною не мав),
ми лиш сиділи, нудячись, і, знаєш, ніч ставала все душнішою, так що я винесла для нас тарелю морозива з горіхами – він її прямо вилизав, геть як місцевий, милий, і
потім, коли ми грали в захоплюючий твістер на веранді, він підняв очі догори і
помітив, що у мене все ще висять різдвяні вогні, посеред березня. Вони там,
(я сказала) бо я завела одруженого коханця (це ти, мій дорогий супутнику)
так що Різдво тепер – щодня, ура! (дорогий мій, я не сказала, що кожної ночі –
ще й Пасха, коли ти розпинаєш мене, коханий). Я бачила що йому подобаюсь. Тримаючи свою
антену, він стиснув її трохи сильніше, і запитав чи нема часом якого
шансу його маленькій старенькій марсіянській персоні зазнати Земної любові. Я маю кілька одиноких товаришок (відповіла я) і
вони таки у розпачі (не те, що я, коханий) є шанс, що вони не випхають тебе з ліжка – залишся
із котроюсь із них і досить скоро, однієї ночі, ти випробуєш ту дев’ятидюймову антену
несподіваним для тебе чином; не так вже й багато жінок одержують дев’ять дюймів антени
(я йому сказала), насправді, деякі її й не мають зовсім. (ось у чому мені поталанило, правда, коханий?) Спекотна ніч вже охолоджувалась, так що ми перестали звішувати ноги з веранди і
зайшли досередини, і тоді я побачила його валізи (там, біля ліжка) Ти не можеш залишитися
(сказала я) Мій одружений коханець має скоро навідатися, вже ось будь-якого місяця і
місце має бути вільним. Мене, може, навіть тут і не буде (сказала я) але
(коханий, я тільки ПОЖАРТУВАЛА) марсіянин образився, спакував свою антену,
ввічливо попросив скористатися моїм телефоном аби викликати таксі, сказав,
що йому і в голову б не прийшло залиши
тися й нашкодити в моїх любовних справах. Я запитала в марсіянина
чи, може, ще щось він хотів би узнати. Так, він сказав, А яким є
життя тут, на прекрасній Землі і
я відповіла Прокинься – життя тут паскудне! Забери мене геть, прямо в ніч
(Я сказала) але на той час уже був ранок, сонце сороміцько оголилося, ну і що говорити
він пішов (сам)(забравши свою дев’ятидюймову антену), а я сиділа собі на кухні і кипятила на сніданок яйця. Чому не пішла з ним, чому
залишилась (і ось, коханий, я
тут, холодна і без антени, чекаю тебе
приходь в будь-який день будь-якої ночі)
Carolyn Creedon - талановита письменниця й редактор, живе, і працює офіціанткою, в штаті Вірджинія. Цей вірш я надибала в збірнику і вільно переклала кілька років тому (продовжую працювати над сестиною далі), а нещодавно мені приємно було дізнатись, що поетка минулого, 2011, року, була нагороджена почесною поетичною премією і публікацією книги.
--------------
Оригінал:
Carolyn Creedon
Just a Sestina to You, Honey, Letting You to Know What an Interesting Thing Happened to Me While You Were at Home Rubbing Your Wife’s Back
A martian fell out of the french windows into my bed last night
He wasn't much different from you, honey, except the
hair in his nose was green not brown and in his left hand he clutched a nine inch satelite dish (that's a little bigger honey that the one you clutch) – any
way he apologized for dropping in like that - I asked him to stay
you know, chat for a while - life, love, lipstick - so he did stay
actually he ended up spending the night (in case you are wondering honey, no, he did not get any)
we just set around thumbwrestling and well the night was getting hot so I got us a dish
of butter pecan ice cream - he really lapped it up like a native, honey, and
then as we played a rousing game of Twister on my deck, he looked up and
noticed that the Christmas lights were still up, in March. They stay
up (I said) because I've got a married lover (that's you, my little dish)
so every day is Christmas, hooray! (honey I didn't say how every night
is Easter how you've crucified me baby) I could see he liked me, the
dish he held, he clutched a little harder and asked if there were any
chance for his little old martian self to experience any Earthly love. I have some single friends (I replied) and
they're pretty desperate (not like me honey) the chances are good they wouldn't kick you out of bed – stay
with one of them and pretty soon one night you'll get to try out that nine inch satelite dish
in a way you haven't thought of; not many women get nine inches of dish
(I told him), matter of fact, some women don't get any.
(that's where I'm lucky, right honey?) The hot night
grew cold, so we stopped hanging by our ancles from the deck and
came in and then I saw his suitcases (there, by the bed) You can't stay
(I said) My married lover could be by to see me any month now and the
place has to be empty. I might not even be here (I said) but the
(I was JUST KIDDING, honey) martian got huffy, packed up his dish,
asked politely to use my phone to call a cab, said he wouldn't dream of stay
ing and messing up my affairs. I asked the matrian if there were any
thing else he wanted to know. Yes he said, How is life here on lovely Earth and
I said Wake up - it sucks! Take me away, into the night
(I said) but by then it was morning the sun was mooning us so any
way he left (alone) (taking his nine inch dish) and I sat in my kitchen and
poached some eggs. Why didn't I go with him, why do I stay (but honey here I
am dishless and cold, waiting for you to
come any day any night)
Carolyn Creedon - талановита письменниця й редактор, живе, і працює офіціанткою, в штаті Вірджинія. Цей вірш я надибала в збірнику і і вільно переклала кілька років тому (продовжую працювати над сестиною далі), а нещодавно мені приємно було дізнатись, що поетка минулого, 2011, року, була нагороджена почесною поетичною премією і публікацією книги.
Марсіянин ввалився із вікон французького типу прямо мені в ліжко минулої ночі,
Він не дуже від тебе відрізнявся, любий, хіба що
волосся в носі мав зелене, а не коричневе, і в лівій руці стискав дев’ятидюймову супутникову антену (трохи більшу, коханий, від тієї, що в тебе) – але
менше з тим, - він вибачився, що так несподівано завітав – а я запросила його побути трохи,-
так, знаєш, поговорити про те про се, - про життя, любов, губну помаду, - тож він згодився і, власне, вийшло так, що він залишився у мене на ніч (на випадок, якщо це тебе цікавить, коханий, - ні, він нічого зі мною не мав),
ми лиш сиділи, нудячись, і, знаєш, ніч ставала все душнішою, так що я винесла для нас тарелю морозива з горіхами – він її прямо вилизав, геть як місцевий, милий, і
потім, коли ми грали в захоплюючий твістер на веранді, він підняв очі догори і
помітив, що у мене все ще висять різдвяні вогні, посеред березня. Вони там,
(я сказала) бо я завела одруженого коханця (це ти, мій дорогий супутнику)
так що Різдво тепер – щодня, ура! (дорогий мій, я не сказала, що кожної ночі –
ще й Пасха, коли ти розпинаєш мене, коханий). Я бачила що йому подобаюсь. Тримаючи свою
антену, він стиснув її трохи сильніше, і запитав чи нема часом якого
шансу його маленькій старенькій марсіянській персоні зазнати Земної любові. Я маю кілька одиноких товаришок (відповіла я) і
вони таки у розпачі (не те, що я, коханий) є шанс, що вони не випхають тебе з ліжка – залишся
із котроюсь із них і досить скоро, однієї ночі, ти випробуєш ту дев’ятидюймову антену
несподіваним для тебе чином; не так вже й багато жінок одержують дев’ять дюймів антени
(я йому сказала), насправді, деякі її й не мають зовсім. (ось у чому мені поталанило, правда, коханий?) Спекотна ніч вже охолоджувалась, так що ми перестали звішувати ноги з веранди і
зайшли досередини, і тоді я побачила його валізи (там, біля ліжка) Ти не можеш залишитися
(сказала я) Мій одружений коханець має скоро навідатися, вже ось будь-якого місяця і
місце має бути вільним. Мене, може, навіть тут і не буде (сказала я) але
(коханий, я тільки ПОЖАРТУВАЛА) марсіянин образився, спакував свою антену,
ввічливо попросив скористатися моїм телефоном аби викликати таксі, сказав,
що йому і в голову б не прийшло залиши
тися й нашкодити в моїх любовних справах. Я запитала в марсіянина
чи, може, ще щось він хотів би узнати. Так, він сказав, А яким є
життя тут, на прекрасній Землі і
я відповіла Прокинься – життя тут паскудне! Забери мене геть, прямо в ніч
(Я сказала) але на той час уже був ранок, сонце сороміцько оголилося, ну і що говорити
він пішов (сам)(забравши свою дев’ятидюймову антену), а я сиділа собі на кухні і кипятила на сніданок яйця. Чому не пішла з ним, чому
залишилась (і ось, коханий, я
тут, холодна і без антени, чекаю тебе
приходь в будь-який день будь-якої ночі)
Carolyn Creedon - талановита письменниця й редактор, живе, і працює офіціанткою, в штаті Вірджинія. Цей вірш я надибала в збірнику і вільно переклала кілька років тому (продовжую працювати над сестиною далі), а нещодавно мені приємно було дізнатись, що поетка минулого, 2011, року, була нагороджена почесною поетичною премією і публікацією книги.
--------------
Оригінал:
Carolyn Creedon
Just a Sestina to You, Honey, Letting You to Know What an Interesting Thing Happened to Me While You Were at Home Rubbing Your Wife’s Back
A martian fell out of the french windows into my bed last night
He wasn't much different from you, honey, except the
hair in his nose was green not brown and in his left hand he clutched a nine inch satelite dish (that's a little bigger honey that the one you clutch) – any
way he apologized for dropping in like that - I asked him to stay
you know, chat for a while - life, love, lipstick - so he did stay
actually he ended up spending the night (in case you are wondering honey, no, he did not get any)
we just set around thumbwrestling and well the night was getting hot so I got us a dish
of butter pecan ice cream - he really lapped it up like a native, honey, and
then as we played a rousing game of Twister on my deck, he looked up and
noticed that the Christmas lights were still up, in March. They stay
up (I said) because I've got a married lover (that's you, my little dish)
so every day is Christmas, hooray! (honey I didn't say how every night
is Easter how you've crucified me baby) I could see he liked me, the
dish he held, he clutched a little harder and asked if there were any
chance for his little old martian self to experience any Earthly love. I have some single friends (I replied) and
they're pretty desperate (not like me honey) the chances are good they wouldn't kick you out of bed – stay
with one of them and pretty soon one night you'll get to try out that nine inch satelite dish
in a way you haven't thought of; not many women get nine inches of dish
(I told him), matter of fact, some women don't get any.
(that's where I'm lucky, right honey?) The hot night
grew cold, so we stopped hanging by our ancles from the deck and
came in and then I saw his suitcases (there, by the bed) You can't stay
(I said) My married lover could be by to see me any month now and the
place has to be empty. I might not even be here (I said) but the
(I was JUST KIDDING, honey) martian got huffy, packed up his dish,
asked politely to use my phone to call a cab, said he wouldn't dream of stay
ing and messing up my affairs. I asked the matrian if there were any
thing else he wanted to know. Yes he said, How is life here on lovely Earth and
I said Wake up - it sucks! Take me away, into the night
(I said) but by then it was morning the sun was mooning us so any
way he left (alone) (taking his nine inch dish) and I sat in my kitchen and
poached some eggs. Why didn't I go with him, why do I stay (but honey here I
am dishless and cold, waiting for you to
come any day any night)
Carolyn Creedon - талановита письменниця й редактор, живе, і працює офіціанткою, в штаті Вірджинія. Цей вірш я надибала в збірнику і і вільно переклала кілька років тому (продовжую працювати над сестиною далі), а нещодавно мені приємно було дізнатись, що поетка минулого, 2011, року, була нагороджена почесною поетичною премією і публікацією книги.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
