Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.02.17
19:48
Ти моє кохання - чарівлива ніжність,
Ти моє кохання - сонце золоте.
Ти моє кохання - трав духмяна свіжість,
Ти моє кохання - почуття святе.
Ти моя любове - сяєво проміння,
Ти моя любове - колихання віт,
Ти моє кохання - сонце золоте.
Ти моє кохання - трав духмяна свіжість,
Ти моє кохання - почуття святе.
Ти моя любове - сяєво проміння,
Ти моя любове - колихання віт,
2026.02.17
13:30
Куди крокує
злодій світ,
в якому Бог –
лише прохожий,
в якому –
злодію він свій,
мені – не свій,
та і не божий?
злодій світ,
в якому Бог –
лише прохожий,
в якому –
злодію він свій,
мені – не свій,
та і не божий?
2026.02.17
12:27
Зимовий день, паєтками на снігу,
виблискує промінням золотим.
Купає у Дніпрі прозору кригу,
мов кришталеві витвори сльоти.
На узбережжі дубне сокорина,
лоскоче вітер сиві буклі* хмар.
За горизонтом снігову перину
виблискує промінням золотим.
Купає у Дніпрі прозору кригу,
мов кришталеві витвори сльоти.
На узбережжі дубне сокорина,
лоскоче вітер сиві буклі* хмар.
За горизонтом снігову перину
2026.02.17
10:56
Прокидаюсь під звуки птахів
Так раптово, неждано і нагло.
Прокидаюсь під звуки гріхів,
Як народжений заново Нарбут.
Прокидаюсь під звуки весни,
Під симфонію сонця і вітру.
Входить з гуркотом сонце у сни,
Так раптово, неждано і нагло.
Прокидаюсь під звуки гріхів,
Як народжений заново Нарбут.
Прокидаюсь під звуки весни,
Під симфонію сонця і вітру.
Входить з гуркотом сонце у сни,
2026.02.17
09:15
Я не вмію давати життя - вмію лиш забирати.
Без емоцій і слів. Повсякденно. Рутина проста.
Доки можу - лечу, бо коротке життя у пернатих:
перемелює піря та крила смертельний верстат.
Я сьогодні - герой, урочистості, держнагороди.
Побратима плече, П
Без емоцій і слів. Повсякденно. Рутина проста.
Доки можу - лечу, бо коротке життя у пернатих:
перемелює піря та крила смертельний верстат.
Я сьогодні - герой, урочистості, держнагороди.
Побратима плече, П
2026.02.17
07:26
Хоч на гілках сріблястий іній зрана,
Та небосхил уже теплом пропах
І все частіш склубоченим туманом
Сніги куритись стали на полях.
Іде весна і відзначати кличе
Свій кожен крок спрямований до нас,
Але своє усміхнене обличчя,
Не завжди виставляє нап
Та небосхил уже теплом пропах
І все частіш склубоченим туманом
Сніги куритись стали на полях.
Іде весна і відзначати кличе
Свій кожен крок спрямований до нас,
Але своє усміхнене обличчя,
Не завжди виставляє нап
2026.02.16
22:56
Ти поміж мрій застряг навічно
І відмінить ніхто не вправі
Тому, що ти увесь стоїчний.
Отож, гуляй і мрій надалі…
І не забудь про відпочинок,
Про захист власний від пройдохів…
Обзаведись для «клина» клином
Хоча би з кимсь, хоча би трохи.
І відмінить ніхто не вправі
Тому, що ти увесь стоїчний.
Отож, гуляй і мрій надалі…
І не забудь про відпочинок,
Про захист власний від пройдохів…
Обзаведись для «клина» клином
Хоча би з кимсь, хоча би трохи.
2026.02.16
20:51
На зламі долі як і мій народ,
приречений цуратися гордині,
іду у ногу з течією вод
по схиленій до заходу долині.
Минаю нерозведені мости
над рукавами синього Дунаю,
та до кінця ніколи не дійти,
приречений цуратися гордині,
іду у ногу з течією вод
по схиленій до заходу долині.
Минаю нерозведені мости
над рукавами синього Дунаю,
та до кінця ніколи не дійти,
2026.02.16
20:36
Дерево рубав побіля річки чоловік.
І чи втомився, чи так собі про щось подумав,
Сокира вислизнула з рук й шубовснула у воду.
«Ой, що ж мені теперечки робить?
Вона ж у мене одна в господі!»-
Отак ось лементує чоловік, та хто ж почує...
Раптом з води
І чи втомився, чи так собі про щось подумав,
Сокира вислизнула з рук й шубовснула у воду.
«Ой, що ж мені теперечки робить?
Вона ж у мене одна в господі!»-
Отак ось лементує чоловік, та хто ж почує...
Раптом з води
2026.02.16
20:35
Зима тече струмками у весну,
Несе в моря корвети паперові.
Я скоро знов до ранку не засну,
Як соловей співатиме в діброві.
Душа міняє агрегатний стан –
Тече крижинка по щоці сльозою.
Суворішим іще на зиму став,
Несе в моря корвети паперові.
Я скоро знов до ранку не засну,
Як соловей співатиме в діброві.
Душа міняє агрегатний стан –
Тече крижинка по щоці сльозою.
Суворішим іще на зиму став,
2026.02.16
17:42
Стече переболілими обрАзами
Мій сум про тебе. Звісно, що стече,
Напишеться підранішнім дощем
По склі нічному наостанок сказане.
Й садно, натерте часом, запече.
Спочатку ледве чутно, ледве впізнано.
Беззвучно закричу в ту мить: почуй,
Мій сум про тебе. Звісно, що стече,
Напишеться підранішнім дощем
По склі нічному наостанок сказане.
Й садно, натерте часом, запече.
Спочатку ледве чутно, ледве впізнано.
Беззвучно закричу в ту мить: почуй,
2026.02.16
12:14
Я - контркультура, я хлопець із підворіття
З Маркузе й гітарою в грубих руках.
На мене осіло, мов попіл, жорстоке століття.
І падають вірші додолу, як вічності прах.
Сиджу під стіною у рвоті і бруді земному,
Ковтаю ілюзії, ніби торішній портвей
З Маркузе й гітарою в грубих руках.
На мене осіло, мов попіл, жорстоке століття.
І падають вірші додолу, як вічності прах.
Сиджу під стіною у рвоті і бруді земному,
Ковтаю ілюзії, ніби торішній портвей
2026.02.16
07:16
Зимові дні, неначе сни,
Минають скоро, -
Прояви жданої весни
Щодня надворі.
Водою хутко взявся сніг
І вже струмочки
Бринять і лащаться до ніг,
І тішать очко.
Минають скоро, -
Прояви жданої весни
Щодня надворі.
Водою хутко взявся сніг
І вже струмочки
Бринять і лащаться до ніг,
І тішать очко.
2026.02.15
23:23
Котика ніжного дотики…
Небо суцільно захмарене…
Крадуть, знущаюсться покидьки.
Господи, де ж воно, праведне?
Ночі і дні наші втомлені…
Поле засніжене, зранене…
Котику - братику - ангеле,
Поруч побудь на повторені…
Небо суцільно захмарене…
Крадуть, знущаюсться покидьки.
Господи, де ж воно, праведне?
Ночі і дні наші втомлені…
Поле засніжене, зранене…
Котику - братику - ангеле,
Поруч побудь на повторені…
2026.02.15
17:23
Знати би от
Коли спинитися, коли іти
А в зимовому середмісті
Усе на думці сніги брудні
Вийшовши уночі торкайся
Злота вогників, що вони
Виказують утечу тіней
Коли спинитися, коли іти
А в зимовому середмісті
Усе на думці сніги брудні
Вийшовши уночі торкайся
Злота вогників, що вони
Виказують утечу тіней
2026.02.15
16:58
А кривда залишає хибні тіні
про істину... і не гидує світ
усім, що нині
доїдають свині,
і тим, що ділять орки із боліт.
***
А малорос на вухо не тугий,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...про істину... і не гидує світ
усім, що нині
доїдають свині,
і тим, що ділять орки із боліт.
***
А малорос на вухо не тугий,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.12.24
2025.11.29
2025.08.19
2025.06.25
2025.04.24
2025.04.14
2025.04.06
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Тамара Ганенко /
Інша поезія
Переклад з Керолин Крідон
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Переклад з Керолин Крідон
==Просто Шестирядник для Тебе, Дорогий Мій, Аби Розказати Що за Цікава Річ Трапилася зі Мною Поки Ти сидів удома, Погладжуючи Спину Дружині==
Марсіянин ввалився із вікон французького типу прямо мені в ліжко минулої ночі,
Він не дуже від тебе відрізнявся, любий, хіба що
волосся в носі мав зелене, а не коричневе, і в лівій руці стискав дев’ятидюймову супутникову антену (трохи більшу, коханий, від тієї, що в тебе) – але
менше з тим, - він вибачився, що так несподівано завітав – а я запросила його побути трохи,-
так, знаєш, поговорити про те про се, - про життя, любов, губну помаду, - тож він згодився і, власне, вийшло так, що він залишився у мене на ніч (на випадок, якщо це тебе цікавить, коханий, - ні, він нічого зі мною не мав),
ми лиш сиділи, нудячись, і, знаєш, ніч ставала все душнішою, так що я винесла для нас тарелю морозива з горіхами – він її прямо вилизав, геть як місцевий, милий, і
потім, коли ми грали в захоплюючий твістер на веранді, він підняв очі догори і
помітив, що у мене все ще висять різдвяні вогні, посеред березня. Вони там,
(я сказала) бо я завела одруженого коханця (це ти, мій дорогий супутнику)
так що Різдво тепер – щодня, ура! (дорогий мій, я не сказала, що кожної ночі –
ще й Пасха, коли ти розпинаєш мене, коханий). Я бачила що йому подобаюсь. Тримаючи свою
антену, він стиснув її трохи сильніше, і запитав чи нема часом якого
шансу його маленькій старенькій марсіянській персоні зазнати Земної любові. Я маю кілька одиноких товаришок (відповіла я) і
вони таки у розпачі (не те, що я, коханий) є шанс, що вони не випхають тебе з ліжка – залишся
із котроюсь із них і досить скоро, однієї ночі, ти випробуєш ту дев’ятидюймову антену
несподіваним для тебе чином; не так вже й багато жінок одержують дев’ять дюймів антени
(я йому сказала), насправді, деякі її й не мають зовсім. (ось у чому мені поталанило, правда, коханий?) Спекотна ніч вже охолоджувалась, так що ми перестали звішувати ноги з веранди і
зайшли досередини, і тоді я побачила його валізи (там, біля ліжка) Ти не можеш залишитися
(сказала я) Мій одружений коханець має скоро навідатися, вже ось будь-якого місяця і
місце має бути вільним. Мене, може, навіть тут і не буде (сказала я) але
(коханий, я тільки ПОЖАРТУВАЛА) марсіянин образився, спакував свою антену,
ввічливо попросив скористатися моїм телефоном аби викликати таксі, сказав,
що йому і в голову б не прийшло залиши
тися й нашкодити в моїх любовних справах. Я запитала в марсіянина
чи, може, ще щось він хотів би узнати. Так, він сказав, А яким є
життя тут, на прекрасній Землі і
я відповіла Прокинься – життя тут паскудне! Забери мене геть, прямо в ніч
(Я сказала) але на той час уже був ранок, сонце сороміцько оголилося, ну і що говорити
він пішов (сам)(забравши свою дев’ятидюймову антену), а я сиділа собі на кухні і кипятила на сніданок яйця. Чому не пішла з ним, чому
залишилась (і ось, коханий, я
тут, холодна і без антени, чекаю тебе
приходь в будь-який день будь-якої ночі)
Carolyn Creedon - талановита письменниця й редактор, живе, і працює офіціанткою, в штаті Вірджинія. Цей вірш я надибала в збірнику і вільно переклала кілька років тому (продовжую працювати над сестиною далі), а нещодавно мені приємно було дізнатись, що поетка минулого, 2011, року, була нагороджена почесною поетичною премією і публікацією книги.
--------------
Оригінал:
Carolyn Creedon
Just a Sestina to You, Honey, Letting You to Know What an Interesting Thing Happened to Me While You Were at Home Rubbing Your Wife’s Back
A martian fell out of the french windows into my bed last night
He wasn't much different from you, honey, except the
hair in his nose was green not brown and in his left hand he clutched a nine inch satelite dish (that's a little bigger honey that the one you clutch) – any
way he apologized for dropping in like that - I asked him to stay
you know, chat for a while - life, love, lipstick - so he did stay
actually he ended up spending the night (in case you are wondering honey, no, he did not get any)
we just set around thumbwrestling and well the night was getting hot so I got us a dish
of butter pecan ice cream - he really lapped it up like a native, honey, and
then as we played a rousing game of Twister on my deck, he looked up and
noticed that the Christmas lights were still up, in March. They stay
up (I said) because I've got a married lover (that's you, my little dish)
so every day is Christmas, hooray! (honey I didn't say how every night
is Easter how you've crucified me baby) I could see he liked me, the
dish he held, he clutched a little harder and asked if there were any
chance for his little old martian self to experience any Earthly love. I have some single friends (I replied) and
they're pretty desperate (not like me honey) the chances are good they wouldn't kick you out of bed – stay
with one of them and pretty soon one night you'll get to try out that nine inch satelite dish
in a way you haven't thought of; not many women get nine inches of dish
(I told him), matter of fact, some women don't get any.
(that's where I'm lucky, right honey?) The hot night
grew cold, so we stopped hanging by our ancles from the deck and
came in and then I saw his suitcases (there, by the bed) You can't stay
(I said) My married lover could be by to see me any month now and the
place has to be empty. I might not even be here (I said) but the
(I was JUST KIDDING, honey) martian got huffy, packed up his dish,
asked politely to use my phone to call a cab, said he wouldn't dream of stay
ing and messing up my affairs. I asked the matrian if there were any
thing else he wanted to know. Yes he said, How is life here on lovely Earth and
I said Wake up - it sucks! Take me away, into the night
(I said) but by then it was morning the sun was mooning us so any
way he left (alone) (taking his nine inch dish) and I sat in my kitchen and
poached some eggs. Why didn't I go with him, why do I stay (but honey here I
am dishless and cold, waiting for you to
come any day any night)
Carolyn Creedon - талановита письменниця й редактор, живе, і працює офіціанткою, в штаті Вірджинія. Цей вірш я надибала в збірнику і і вільно переклала кілька років тому (продовжую працювати над сестиною далі), а нещодавно мені приємно було дізнатись, що поетка минулого, 2011, року, була нагороджена почесною поетичною премією і публікацією книги.
Марсіянин ввалився із вікон французького типу прямо мені в ліжко минулої ночі,
Він не дуже від тебе відрізнявся, любий, хіба що
волосся в носі мав зелене, а не коричневе, і в лівій руці стискав дев’ятидюймову супутникову антену (трохи більшу, коханий, від тієї, що в тебе) – але
менше з тим, - він вибачився, що так несподівано завітав – а я запросила його побути трохи,-
так, знаєш, поговорити про те про се, - про життя, любов, губну помаду, - тож він згодився і, власне, вийшло так, що він залишився у мене на ніч (на випадок, якщо це тебе цікавить, коханий, - ні, він нічого зі мною не мав),
ми лиш сиділи, нудячись, і, знаєш, ніч ставала все душнішою, так що я винесла для нас тарелю морозива з горіхами – він її прямо вилизав, геть як місцевий, милий, і
потім, коли ми грали в захоплюючий твістер на веранді, він підняв очі догори і
помітив, що у мене все ще висять різдвяні вогні, посеред березня. Вони там,
(я сказала) бо я завела одруженого коханця (це ти, мій дорогий супутнику)
так що Різдво тепер – щодня, ура! (дорогий мій, я не сказала, що кожної ночі –
ще й Пасха, коли ти розпинаєш мене, коханий). Я бачила що йому подобаюсь. Тримаючи свою
антену, він стиснув її трохи сильніше, і запитав чи нема часом якого
шансу його маленькій старенькій марсіянській персоні зазнати Земної любові. Я маю кілька одиноких товаришок (відповіла я) і
вони таки у розпачі (не те, що я, коханий) є шанс, що вони не випхають тебе з ліжка – залишся
із котроюсь із них і досить скоро, однієї ночі, ти випробуєш ту дев’ятидюймову антену
несподіваним для тебе чином; не так вже й багато жінок одержують дев’ять дюймів антени
(я йому сказала), насправді, деякі її й не мають зовсім. (ось у чому мені поталанило, правда, коханий?) Спекотна ніч вже охолоджувалась, так що ми перестали звішувати ноги з веранди і
зайшли досередини, і тоді я побачила його валізи (там, біля ліжка) Ти не можеш залишитися
(сказала я) Мій одружений коханець має скоро навідатися, вже ось будь-якого місяця і
місце має бути вільним. Мене, може, навіть тут і не буде (сказала я) але
(коханий, я тільки ПОЖАРТУВАЛА) марсіянин образився, спакував свою антену,
ввічливо попросив скористатися моїм телефоном аби викликати таксі, сказав,
що йому і в голову б не прийшло залиши
тися й нашкодити в моїх любовних справах. Я запитала в марсіянина
чи, може, ще щось він хотів би узнати. Так, він сказав, А яким є
життя тут, на прекрасній Землі і
я відповіла Прокинься – життя тут паскудне! Забери мене геть, прямо в ніч
(Я сказала) але на той час уже був ранок, сонце сороміцько оголилося, ну і що говорити
він пішов (сам)(забравши свою дев’ятидюймову антену), а я сиділа собі на кухні і кипятила на сніданок яйця. Чому не пішла з ним, чому
залишилась (і ось, коханий, я
тут, холодна і без антени, чекаю тебе
приходь в будь-який день будь-якої ночі)
Carolyn Creedon - талановита письменниця й редактор, живе, і працює офіціанткою, в штаті Вірджинія. Цей вірш я надибала в збірнику і вільно переклала кілька років тому (продовжую працювати над сестиною далі), а нещодавно мені приємно було дізнатись, що поетка минулого, 2011, року, була нагороджена почесною поетичною премією і публікацією книги.
--------------
Оригінал:
Carolyn Creedon
Just a Sestina to You, Honey, Letting You to Know What an Interesting Thing Happened to Me While You Were at Home Rubbing Your Wife’s Back
A martian fell out of the french windows into my bed last night
He wasn't much different from you, honey, except the
hair in his nose was green not brown and in his left hand he clutched a nine inch satelite dish (that's a little bigger honey that the one you clutch) – any
way he apologized for dropping in like that - I asked him to stay
you know, chat for a while - life, love, lipstick - so he did stay
actually he ended up spending the night (in case you are wondering honey, no, he did not get any)
we just set around thumbwrestling and well the night was getting hot so I got us a dish
of butter pecan ice cream - he really lapped it up like a native, honey, and
then as we played a rousing game of Twister on my deck, he looked up and
noticed that the Christmas lights were still up, in March. They stay
up (I said) because I've got a married lover (that's you, my little dish)
so every day is Christmas, hooray! (honey I didn't say how every night
is Easter how you've crucified me baby) I could see he liked me, the
dish he held, he clutched a little harder and asked if there were any
chance for his little old martian self to experience any Earthly love. I have some single friends (I replied) and
they're pretty desperate (not like me honey) the chances are good they wouldn't kick you out of bed – stay
with one of them and pretty soon one night you'll get to try out that nine inch satelite dish
in a way you haven't thought of; not many women get nine inches of dish
(I told him), matter of fact, some women don't get any.
(that's where I'm lucky, right honey?) The hot night
grew cold, so we stopped hanging by our ancles from the deck and
came in and then I saw his suitcases (there, by the bed) You can't stay
(I said) My married lover could be by to see me any month now and the
place has to be empty. I might not even be here (I said) but the
(I was JUST KIDDING, honey) martian got huffy, packed up his dish,
asked politely to use my phone to call a cab, said he wouldn't dream of stay
ing and messing up my affairs. I asked the matrian if there were any
thing else he wanted to know. Yes he said, How is life here on lovely Earth and
I said Wake up - it sucks! Take me away, into the night
(I said) but by then it was morning the sun was mooning us so any
way he left (alone) (taking his nine inch dish) and I sat in my kitchen and
poached some eggs. Why didn't I go with him, why do I stay (but honey here I
am dishless and cold, waiting for you to
come any day any night)
Carolyn Creedon - талановита письменниця й редактор, живе, і працює офіціанткою, в штаті Вірджинія. Цей вірш я надибала в збірнику і і вільно переклала кілька років тому (продовжую працювати над сестиною далі), а нещодавно мені приємно було дізнатись, що поетка минулого, 2011, року, була нагороджена почесною поетичною премією і публікацією книги.
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
Рейтингування для твору не діє ?
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
