А давай ми на все заб"ємо!
І втечем на безлюдний острів,
Чи в пустелю якусь без стелі,
Де не треб промовляти тостів...

Візьмем книжки,навушники , плеєр
Вимкнем світло і станем чекати,
Що знайде нас зелена фея
І буде рани в душі лікувати

Зарубцюються,стягнуться рани-
Ми хмільні і щасливі доволі,
Ми загублені і нестабільні-
Дві забуті вигнаниці долі

Ми босоніж пройшли сім кіл пекла,
Та до раю шляхів нам немає
У думках і у снах примари
А для раю там місця немає...

2011

Можливо,я таки дурна,
Можливо,я вже всоте помилилась,
Можливо,залишилася одна,
Я впала,але не розбилась!
Кришталь вже переплавлено на сталь
Пробачу все,і може зрозумію:
Чому твоїм часописом життя
Бредуть,ховаючись,богиня і повія
Я змінюся і вже не головне:
"Чому?"і "Як?"яка тепер різниця?
Безпафосу й чогось на кшталт "Прощай"
Ти всеодно не крикнеш:"Зупинися!"
Я свою душу віддала сама
Тепер не маю права нарікати
Як хочеш,то її розбий,
А хочеш - можеш наплювати...
Я знаю,що для тебе це пусті слова
Ти й не приховував,що я тобі байдужа,
А я була мала й дурна,
Ну що ж ,Я вдячна за урок..
Останнє слово за тобою,Друже..
2011р

КРила припали порохом,
Бо я більше уже не літаю
Мрії припали порохом,
Бо я більше уже не кохаю
Щастя припало порохоп,
Бо я більше уже не мрію
Душа припадає порохом,
Бо я вже втратила надію
Не кохаю, не мрію, не плачу
Я пробачу. колись пробачу

Навіщо я лягаю спати
І поринаю у світ сновидінь
Навіщо мені кохати
Якщо кохання піде в тінь

Бо такі почуття і людина
Не здатні співіснувати
Бо не судилось вибирати
Мені чи почуттю вмирати

Потаємність моїх думок
І байдужість чужих обличь
У безодню один лиш крок
А з безодні хоч клич не клич
Не повертався ще ніхто
І я не вернусь обіцяю
Моє життя німе кіно
І світ цей німо пропадає...

Ми щось шукаємо
А може когось
Когось чекаємо
А може щось
У щось ще віримо
А може ні...
Навіть надіємось
В примарному сні
Шукаємо волю
ЇЇ нема
Чекаємо долі
Усеж дарма
Людям не віримо
Вітрам теж ні
Але надіємось
В примарному сні
Нас доля"кинула"
А може ні ...
Зникли ілюзії
У ранковій імлі...

Зелений картатий шарф
І сльзи на очах бринять
Прийшла зима , твоя зима
І почуття вже не киплять

Сніжинки падають на землю,
Мене ж нема, давно нема,
А ти побачив лиш сьгодні,
Що на дворі зима, твоя зима

Не залишу слідів на снігу
Їх заховає вітер,
Не залишусь у твоїх снах
Не буду себе жаліти

Ну а сльзи нехай замерзнуть
Сніжинками впадуть до долу
Серце не буде вже боліти
Я не залишуся з тобою...

Іду по кладовищі мрій
І все сприймаю так як є
І забуваю , що життя це сон
І забуваю , що життя це не моє

Рахую кроки загнані у землю
І втрачені у сновидіннях дні
Я не надіюсь на світло десь в кінці тунелю
І не співаб радісні пісні

Я не читаю книжок про кохання
Не кажу , що цей світ тісний
Я не тікаб, не тікаю від світанку
Чекаю поки сонце спалить сни

Ну не люблю я сердечка і квіти
Зате я люблю тіні і хрести
Не вірю в сонце і не вірю в себе
Я йду! ЗАБУДЬ ! ПРОБАЧ!ПРОСТИ..
2009

Пробач -останнє що сказала
Пробач-сказала і пішла
Пробач тому, що я не знала
Пробач,що я простити не змогла

Пробач ,що ми вчора зустрілись,
Пробач ,що сказала "привіт"
Пробач ,що маювала серце,
Пробач ,що любила цей світ,

Пробач ,що до нестями кохала
Пробач ,що любила життя
Пробач ,що я померти захотіла
Пробач що я померти не змогла...

Приречені, прокляті, рід людський,
Що вас чекає?Я вже знаю,
О люди, чи не бачите, а жаль, -
Світ помирає і зникає,
Ви вимрете і здійсниться пророцтво,
А я знайду собі інакший світ,
Я пробувала вас не раз спинити
За сотні й тисячі минулих літ.
Є ще мільйони й тисячі світів,
Де не була я ще, де вас уже не буде.
Вам для гармонії усе дано було,
А ви це зруйнували , люде, люди!!!
Обмеженість і жадоба, і тупість
Чи не про це пророки вам казали?
Можливо є такою ваша доля,
можливо, що вони про це не знали...

2009

Розумні чемні і відважні,
Сміливі,горді як орли
Й чого 7б не зробить
Не зробить задля досягнення мети
Розумні чемні чи сміливі
Усі тут учні особливі
Немає брехні тут і сварок,
Немає пліток і розборок,
Учитися тут всі бажають
І вчителів всі поважають
Природу люблять і ліси
І друзями тут є усі!!!!!

2007

Ангел -месник добро і зло
Самотня і вільна й мені всеодно
Вийшла за рамки й розбила всі мрії
Покинула сцену ще до закінченя дії
Зривала маски й палила портрети
Хоч цього не роблять справжні поети
Чорно біле кіно . чорно білі гримаси
Проклинаю цей світ проклинаю ці маси!!!

Ангел чи месник? Добро чи зло?
Самотня чи вільна ? Мені все одно...

Ти йдеш, тебе уже нема
За обрієм в тумані ти зникаєш
І я не знаю де ти є
І я не знаю чи ще кохаєш

Я повсюди тебе шукаю,
І не можу ніяк знайти...
Пустота і розлука до краю
Й заплутані наші сліди...

А ти вже бачиш світло в тунелі
І до нього шалено мчиш
Твоє ще серце калатає
І ти здається тільки спиш

А ти бачиш лиш світло в тунелі
І все вже втрачено в житті
Краплинами падають слоьози солені
Останні справжні щирі прості...

В обіймах холодної ночі
Я повертаюсь до дому одна
Нехай заплакана і розлючена
Але впевнена...

Я впевнена що нас нема
І вже не будую надії
Я впевнена що я дона
І вже не буде другої дії...

В той день коли тобі почнуться снитись сни
Я покохаю знову покохаю
Не думай що пробачу і забуду
Я пам'ятаю, завжди пам'ятаю
Ти думаєш переживу
Твоє ще серце не кохало
Ти ж не відчув як серденько стиснулось
А потім як шалено калатало
Ти не побачив як стемніло у очах
А потім захотілося померти
Ти не почув як підійшла печаль
І захотілося історію цю стерти
Для тебе все це гра нудна і не цікава
А на столі стоїть гірка, гірка як правда кава
Ти не кохав! Ніколи не кохав
Колись і з тебе посміється Доля
Ти розбивав серця надії розбивав
Тебе така сама чекає доля.

2008

Криві дзеркала і розбиті маски
У цьому світі нема добра
У цьому світі немає ласки
Загублений спокій забуті думи
У цьому світі все фальшиве
Окрім байдужості і суму
Темна кімната сутулі тіні
У цьому світі нема нічого
Окрім ненависті і ліні
Пусті коридори тупі портрети
Тут більше нема нічого
Лиш на підлозі старі газети...
2008-2009(точно не памятаю)

Син іде на батька брат іде на брата
Така у нас країна "велика і багата"
Злоба підлість ненависть і зрада
Які ще там плани має на нас влада
Не знаємо історії забуваєм мову
Віру й ту продали купили собі нову
Душу продали щоб дачу купити
Не ми вибираєм як будемо жити
Не знаємо провди не маємо долі
І рідну матір продамо мимоволі
А що нам до того не ми помирали
Коли козаки свою кров проливали
Коли повстанці гинули в лісах
Не нас замучили в концтаборах
Навіщо нам знати як волю здобули
Яка нам різниця хто ми є хто були
Важливо єдине це гроші і влада
І це не єдина Українська вада...

Тисячоліттями блукає світом моя душа
Та зрозуміти його не може ,вона чужа
Ховається зранку й приходить в ночі
Не бачити людям мої байдужі очі

Не бачити людям той смуток і біль
І ту байдужість в погляді німім
Не бачити жалю і моїх мук
Не бачити моїх опущених рук

Ви люди, тлінні живете мить
Даремно живете ,а час летить
Цей світ змінити вам не дано,
А мені байдуже , мені всеодно...

Це ваш світ і ваші закони,
Це ваші страхи і забобони,
Це ваші вади і намагання ,
Це ваші байдужість й розчарування...

Це ваш світ , а я тут чужа
Тисячоліттями блукає світом моя душа...

Сорі за помилки я потом відредагую...
2009