Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Мирослава Меленчук (1983)

Отримані коментарі | Залишені вами коментарі| Інші коментарі

Коментатор Мирослава Меленчук, [ 2006-12-14 09:53:01 ],
на сторінці поезії     "***"   Пиріг Ірина

Ірино, а чому Ви цей вірш переопублікували? Я вже, здається, його читала.
Тепло від Ваших віршів...
Коментатор Мирослава Меленчук, [ 2006-12-14 10:06:06 ],
на сторінці поезії     "***"   Колоксай Хуліо

Цікаво... Стільки знайомих відчуттів у нових фарбах слів... Власне, відповідаєте віршами Вашому образу.
Коментатор Мирослава Меленчук, [ 2006-12-14 10:15:08 ],
на сторінці поезії     "***"   Меленчук Мирослава

Одвічні питання, Адріано. А Ви частіше посміхайтеся, навіть крізь сльози... Так легше... Усмішка притягує усмішку. Не просіть про втечу, краще відточуйте майстерність свого танцю і отримуйте від кожного па насолоду. А коли Ви всьому навчитесь, Вас покличуть, щоб дати оцінку... Усміхайтеся - глибина щирості усміху Ваших вуст може відвести увагу від не зовсім бездоганного танцю. Радість обличчя усе компенсує...
Коментатор Мирослава Меленчук, [ 2006-12-14 10:35:05 ],
на сторінці поезії     "я - вулиця"   Адріана Фешак

Я - вулиця розбитості сердець
В чужому місті десь аж на край світу.
Знайди мене! Мені урвавсь терпець!
Я хочу теж у відповідь любити. :)

Вибачайте, Адріано... Так, невеличкий експромт на основі Вашого вірша.
Коментатор Мирослава Меленчук, [ 2006-12-14 11:09:27 ],
на сторінці поезії     "***"   Меленчук Мирослава

Вау! З радістю!
Запалюйтесь! Покажіть мені свободу своїх рухів! Відштовхніться від землі і долучіться до вибухів феєрверками емоцій! Живіть рухами гаряче-пекуче лише тут і зараз! Я заворожена... Візьміть, Хуліо, мою руку... ;)
Коментатор Мирослава Меленчук, [ 2006-12-14 11:17:33 ],
на сторінці поезії     "сальса"   Колоксай Хуліо

О, сеньойоре! Знімайте сорочку!
Я чекала на Вас у куточку.
Я лиш Вам посміхатимусь мило,
Тільки Ви мій вогонь розпалили,
Це не Вас все життя я любила? ;)
Коментатор Мирослава Меленчук, [ 2006-12-14 12:26:33 ],
на сторінці поезії     "тій, що танцює зі смертю"   Мозок Захар

Суперово! Сподіваюсь, це я Вас надихнула на танці. ;)
Коментатор Мирослава Меленчук, [ 2006-12-14 12:58:21 ],
на сторінці поезії     "тій, що танцює зі смертю"   Мозок Захар

Приємно, Захаре... Дякую дуже-дуже Вам за увагу!
Коментатор Мирослава Меленчук, [ 2006-12-14 13:58:55 ],
на сторінці поезії     "Так добре…"   Ітешко Олександр

Гаряча ванна.
Зимовий вечір.
Це ти, кохана,
Цілуєш плечі?

Іди до мене,
Води не бійся.
Моя шалена,
Тремти і смійся!

Холодна постіль.
Пекучий подих.
Жага до млості.
Не скажеш годі?

Злились докупи,
Смакує тіло.
Не грайся в скупість,
Моя ти мила.

Спітнілі вікна.
Щасливі двоє.
Ось так би звикнуть...
А нас вже троє...

;)

Трішечки побавилась Вашим, Олександре, віршем. Не гнівайтесь...
Коментатор Мирослава Меленчук, [ 2006-12-14 14:53:10 ],
на сторінці поезії     "***"   Меленчук Мирослава

:) Дякую! Хочете спробувати себе у новому образі?
Коментатор Мирослава Меленчук, [ 2006-12-14 16:13:46 ],
на сторінці поезії     "***"   Меленчук Мирослава

Саме так, кожному свій танок...
Можливо, і у Безвіч, а можливо, ще кудись - сюжет і кінець танцю не у всіх однаковий...
Коментатор Мирослава Меленчук, [ 2006-12-15 07:46:22 ],
на сторінці поезії     "Коли Тебе бракує"   Лазірко Юрій

"Мої молитви зліплені із серця,
Твоє мовчання - цівка у спині...
Я розпинаюсь знову... І в люстерці
Ховає тиша перехожі дні."

Ця строфа, Юрію, просто фантастично передає щирість почуттів. Тільки цікаво - Вона все-таки прийшла?
Коментатор Мирослава Меленчук, [ 2006-12-15 07:49:49 ],
на сторінці поезії     "Останні квіти"   Хвиля Олена

Задум дуже хороший і форма. Трішки попрацювати і буде чарівно...
Коментатор Мирослава Меленчук, [ 2006-12-16 13:45:54 ],
на сторінці поезії     "Мій реквієм"   Ляшкевич Володимир

Захаре, дуже зворушена спробою прослідкувати мої думки щодо даного твору пана Володимира. Маю зауважити, що співзвучність Ваших відчуттів і відчуттів ліричного героя ще не дає права говорити про неправильність і необгрунтованість моїх зауважень. Ніхто не забороняє тут висловлювати свою думку. Якщо я чогось не розумію, то, вважаю, вчиняю правильно, говорячи про свої труднощі при прочитанні і сприйнятті образу в цілому. Ми ж пишемо не лише для тих, кому наші думки будуть співзвучні.
Володимире,напрошується запитання: що краще насамперед у відточенні майстерності - закривати очі на недовершеність технічну, але писати серцем, чи доопрацювати техніку із дотриманням сердечних поривів? Невже складно скомпонувати в сторону бездоганності?
Дякую за урок української мови. Я дещо заплуталась. Наприклад, посадити кущів більше, ніж дерев. Відміняю "дерева" і "рої":
Н. дерева рої
Р. дерев роїв
Д. деревам роям
З. дерева рої
О. деревами роями
М. деревах роях
Посадити (кого? що?), тобто знахідний відмінок буде рої. Але посадити більше, ніж слів (кого? чого?), тобто родовий відмінок - роїв. Я саме так керувалася. Даруйте. Давно не долучалася до граматики.
Коментатор Мирослава Меленчук, [ 2006-12-16 13:55:37 ],
на сторінці поезії     "***"   Пиріг Ірина

Як завжди - нові грані одного і того ж щасливого єднання. Скільки ж є слів і образів, щоб передати щирість кохання...
Коментатор Мирослава Меленчук, [ 2006-12-18 10:35:39 ],
на сторінці поезії     "***"   Меленчук Мирослава

Дякую вкотре, Ірино, за розуміння.
Коментатор Мирослава Меленчук, [ 2006-12-18 11:43:30 ],
на сторінці поезії     "Пів-мить до щастя"   Павленок Ірина

Ірино, що тут додати?! Стільки світла у Вашій півмиті до щастя...
Коментатор Мирослава Меленчук, [ 2006-12-18 12:19:44 ],
на сторінці поезії     "ще раз про смерть"   Адріана Фешак

Цікаво, Адріано... Спочатку скидається на байдужість до смерті, але врешті-решт проглядається промінчик життя. Якщо бажають смерті, то не питають дозволу. Та й ось це: "я до завтра можливо помру...", а можливо, й не помру... Залишається шанс, щоб врятуватися, але навіщо і як - світ не вагається, просто випробовує? Так народжується сила після смерті слабкості...
Коментатор Мирослава Меленчук, [ 2006-12-18 12:26:34 ],
на сторінці твору     "Зима"   Меленчук Мирослава

О, Адріано... :) Рада бачити Вас у себе! Заходьте частіше.
Тільки написала щось схоже у коменті до Вашого вірша. Шанс стати кращими - порятунок, тому у всьому його шукаю. Так хочеться снігу, аби чорна зима стала білою, от трішки і пофантазувала... Можливо, зима зглянеться і дасть мені шанс у вигляді снігу прикрити миті суму і розпачу...
Коментатор Мирослава Меленчук, [ 2006-12-18 13:51:18 ],
на сторінці твору     "облиште мене"   Адріана Фешак

Дорога Адріано (дозвольте саме так звернутися до Вас), дуже уважно прочитала Ваші роздуми. Мені боляче. Сумно від того, що героїня відкриває двері лише для Нього, а на зупинках, де Він виходить, забираючи з собою радість, зачиняє перед собою світ. Саме так, не себе для світу, а світ для себе. Світ може жити і без нас, у нього завжди знайдеться хтось інший, але ми без світу помремо від власного божевілля. І не варто урівнявати значеннями, а того й диви - втілювати Його і світ одним цілим. Той, хто приносить замкнутість - самозакоханий і не вартий нічого, окрім байдужості... Хочеться почути на наступній зупинці: "Двері відчиняються. Будьте уважними, усміхніться, аби рухатися далі. Люди з сумними обличчями нікуди не їдуть. За кермом відсьогодні Адріана Щаслива." :)
Щиро Вам бажаю радості!
Твір щирий, але такий необнадійливий. Безпорадність. А так хочеться хоч би натяку на те, що можливий інший фінал, а не приреченість висіти згустками боленасолоди в повітрі.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   42