гарячі супчики з пакетиків, динамічні тіні, нерухомі тіла
вуха закладені попсою, очі заклеєні рекламами та газетами
мозок залитий алкоголем
де в цьому життя?

холодний відтінок нічних ліхтарів, які завше несли тепло
прокурені кав`ярні
прокурені дороги
машини
машини..
неспинний рух в нікуди
неспинний рух в якесь вигадане, фантомне майбунє

гарячі супчики з пакетиків, динамічні тіні, нерухомі тіла
вуха закладені попсою, очі заклеєні рекламами та газетами
мозок залитий алкоголем
про яке майбутнє йдеться?

кров з очей
кров з носу
передоз..передоз фальшу та брехні
тілом з вікна
нова дорога..новий неспинний рух
але вже без майбутнього

насправді, майбутнє - то є мізер
то є кожна наступна секунда
можливо - хвилина..не більше
і де ви всі тільки взялись, кляті максималісти?
де ви втратили інстинкт до життя почуттями?
можливо,поміж тими десятками років, які ви плануєте на перед?
які розбиваються..не збуваються..бо НЕ ВМІЮТЬ збуватися..там?

потерті обої на стінах
розбиті фарфорові посмішки
лялькові відображення

вірити в казки, які падають кольоровими намистинами на мраморну підлогу
попередньо лопаючи в повітрі
так легко
так просто

доторкатись губами до неба
так близько
так ніжно

вишити артеріями на шкірі кохані імена
так не боляче

А ЧИ НЕ ЗАНАДТО ВСЕ ПРОСТО?
ні? хіба?

перетворювати той важкий шлях до щасливого, довгого життя
до того"майбутнього", на мрії про нього?
втоптуючи кроки глибоко в дорогу, поки вони остаточно не зникнуть
а разом з кроками втоптувати плани і мрії в багнюку

ось так і ми живемо
несвідомо крутимо вініли свідомості одночасно дрябаючи їх нарощеними нігтями
попередньо не розуміючи, як будуємо перед собою скляну, блискучу стіну ОМАНИ
яку розбити не так легко
яку розбити ніхто і не хоче

©2008-2009

***
втомлена
змарніла
ранена
бита без сентиментів
висушена, як випрані простирадла
виснажена
п`яна брехнею. п`яна брудом. п`яна нами
але така рідна
така безвимірно своя..

ліхтарем в очі
гострими нігтями по склу свідомості
концентрація фальшу
концентрація правди
і тільки єдине питання
ВПІЗНАЄШ?

опущені руки
випавша з рук гілочка калини
важкий вдох
важкий видох
ВПІЗНАВ

так, українцю, то твоя країна
так, ти один з тих брудноруких, які встромлюють Їй ножа в нирки
так, ти один з тих хто додає в Її чисту кров ртуті. сам несвідомо ковтаючи Її
так, то ти затоплюєш береги Її сподівань
так, то ти плюєш в Її калинові очі, українцю

а чи для цього ти був народжений?
чи це було твоїм призванням?
чи на це заслуговує Вона? скажи!

мовчиш
тобі нема чого сказати

ти ніби потонув в просторі
тобі на голову падають зірки
і птахи
вони шепочуть тобі істину..
вони шепочуть тобі про Неї..

а ти прислухайся!
спробуй!
адже ще не все втрачено

тобі тільки варто захотіти прокинутись з куматозу невірних кроків
Вона сама подасть тобі руку..
Вона поцілує тебе в скроню..
і ніжним голосом скаже «дякую»

а ти відкинеш свої брудні окуляри
і побачиш, і відчуєш
що таке УКРАЇНА..


україна
безвимірні широти золотих ланів
україна
вершкове небо
україна
найчистіша крапелька в сезоні дощів
україна
квітами по струмках пісень
україна
така рідна
така безвимірно своя

тож перед тобою вибір
вірно піти по стопам прадідів, які мужньо підкладали голову під мечі за свободу
чи і надалі відрікатись..

©2009