Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.11.14
22:47
Є ще люди на білому світі.
що не вимерли у суєті
і несуть із минулого дітям
естафету доби неоліту,
де малюють горшки не святі.
ІІ
Із минулого бачу сьогодні
що не вимерли у суєті
і несуть із минулого дітям
естафету доби неоліту,
де малюють горшки не святі.
ІІ
Із минулого бачу сьогодні
2025.11.14
21:53
Самотній пожовклий листок
Упав на підлогу печально.
Як човен у морі думок,
Лежить він один безпричально.
Самотній пожовклий листок -
Це лист невідомо від кого.
Проклав невідчутний місток
Упав на підлогу печально.
Як човен у морі думок,
Лежить він один безпричально.
Самотній пожовклий листок -
Це лист невідомо від кого.
Проклав невідчутний місток
2025.11.14
12:58
кров застрягає в жилах
треба її розганяти
додивитися старе порно
чи сміття винести з хати
у фейсбуку брудними словами
напишу старому політику
як дожити із цими козлами
треба її розганяти
додивитися старе порно
чи сміття винести з хати
у фейсбуку брудними словами
напишу старому політику
як дожити із цими козлами
2025.11.14
12:55
Коли на біле кажуть чорне,
а світлу застує пітьма,
линяють коміки – придворні
і зеленаві, зокрема,
яким аплодували хором,
а нині кожного підряд
охоплює іспанський сором
за збочений електорат,
а світлу застує пітьма,
линяють коміки – придворні
і зеленаві, зокрема,
яким аплодували хором,
а нині кожного підряд
охоплює іспанський сором
за збочений електорат,
2025.11.14
12:46
От-от почнеться літо.
Буде спека, інколи аномальна.
Ми готові до цього. Як завжди.
Важке дихання міського асфальту.
Сонце від якого наїжачуються перехожі
Дивляться сердито і втомлено
Висихають та вигорають.
І цей шум, гудіння, грім.
Буде спека, інколи аномальна.
Ми готові до цього. Як завжди.
Важке дихання міського асфальту.
Сонце від якого наїжачуються перехожі
Дивляться сердито і втомлено
Висихають та вигорають.
І цей шум, гудіння, грім.
2025.11.14
12:19
Мій секс на відстані –
прекрасна річ.
Приходьте подивитися –
це варто,
хоча б тому,
що сперма б’є ключем
і йде «запліднення у ваших душах».
Ви не гидайтеся,
прекрасна річ.
Приходьте подивитися –
це варто,
хоча б тому,
що сперма б’є ключем
і йде «запліднення у ваших душах».
Ви не гидайтеся,
2025.11.14
12:09
У Росії немає своєї мови,
чуже ім’я, чужа і мова,
своє – матюк та жмих полови,
в їх словнику свого – ні слова…
До них слов’яне із хрестами
своєю мовою ходили,
німих Христовими устами
молитись Господу навчили.
чуже ім’я, чужа і мова,
своє – матюк та жмих полови,
в їх словнику свого – ні слова…
До них слов’яне із хрестами
своєю мовою ходили,
німих Христовими устами
молитись Господу навчили.
2025.11.14
10:36
Дорога (цикл сонетів)
І.
Вела дорога в дощ і в спеку
Між різнотрав'ями узбіч.
Мітли чи списа біле древко -
ОпЕртя, і нічого більш.
І.
Вела дорога в дощ і в спеку
Між різнотрав'ями узбіч.
Мітли чи списа біле древко -
ОпЕртя, і нічого більш.
2025.11.14
08:28
За поповнення, за поновлення
Вип’ю чарочку знову з друзяками…
А знеболення і оновлення
Будем порівно гризти з собаками
Тую кісточку, що без тістечка
Я смоктатиму а не гризтиму
Ну а стрілочка… свіжа вісточка:
Друзів втриматись я проситиму…
Вип’ю чарочку знову з друзяками…
А знеболення і оновлення
Будем порівно гризти з собаками
Тую кісточку, що без тістечка
Я смоктатиму а не гризтиму
Ну а стрілочка… свіжа вісточка:
Друзів втриматись я проситиму…
2025.11.13
21:46
Уже не літо, а зима.
Фатальне листя облітає.
Так неминучості тюрма
В кайданах болісно тримає.
Зима гряде, немов тиран,
Змітаючи усе навколо.
Я прикладатиму до ран
Фатальне листя облітає.
Так неминучості тюрма
В кайданах болісно тримає.
Зима гряде, немов тиран,
Змітаючи усе навколо.
Я прикладатиму до ран
2025.11.13
19:42
Вже двісті літ минуло з тих часів,
Як москалів у поміч запросив
Богдан. Наївно, мабуть сподівавсь,
Що цар московський справді поміч дасть.
Та, де ступила лапа москаля,
Там, він вважа, що вже його земля.
Тож помочі від них було на гріш
Та вже г
Як москалів у поміч запросив
Богдан. Наївно, мабуть сподівавсь,
Що цар московський справді поміч дасть.
Та, де ступила лапа москаля,
Там, він вважа, що вже його земля.
Тож помочі від них було на гріш
Та вже г
2025.11.13
19:19
люди говорять а не зна ніхто
чому тебе я покохав ото
мовби старатель злотоносний пісок
ґо танцюймо добрий час зійшов
ей
багато хто живе в полоні мрій
ретельно бруд ховаючи у рукаві
чому тебе я покохав ото
мовби старатель злотоносний пісок
ґо танцюймо добрий час зійшов
ей
багато хто живе в полоні мрій
ретельно бруд ховаючи у рукаві
2025.11.13
19:13
Вогнем оманливих ідей
Там харчувалися потвори,
Страждання множачи і горе –
Вже, мабуть, каявсь Прометей!
«Хто був ”ніким“ – той став ”усім!“» –
Юрба вигукувала гасло.
І ті ”ніякі“ кров’ю рясно
Там харчувалися потвори,
Страждання множачи і горе –
Вже, мабуть, каявсь Прометей!
«Хто був ”ніким“ – той став ”усім!“» –
Юрба вигукувала гасло.
І ті ”ніякі“ кров’ю рясно
2025.11.13
18:52
Вирви досаду з того саду,
Що ти плекав і боронив.
У дальню путь візьми відраду,
Щоб золотавий помах нив,
Черешень квіт, гомін бджолиний
До тебе піснею прилинув.
Аби і в найщаслившім краї,
Коли, буває, розпач крає,
Що ти плекав і боронив.
У дальню путь візьми відраду,
Щоб золотавий помах нив,
Черешень квіт, гомін бджолиний
До тебе піснею прилинув.
Аби і в найщаслившім краї,
Коли, буває, розпач крає,
2025.11.13
13:07
Живи Україно
віка і віка,
Отця де і Сина
керує рука.
Бо воля як криця
танок де і спів –
слів Божих криниця
віка і віка,
Отця де і Сина
керує рука.
Бо воля як криця
танок де і спів –
слів Божих криниця
2025.11.13
08:59
Якби ж ми стрілися раніше,
коли ще весни молоді
в гаю нашіптували вірші,
а я ходила по воді.
Якби Ви зорі дарували,
метеликів у животі,
та кутали в шовкові шалі
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...коли ще весни молоді
в гаю нашіптували вірші,
а я ходила по воді.
Якби Ви зорі дарували,
метеликів у животі,
та кутали в шовкові шалі
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
2022.12.08
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Яна Данканич (1993) /
Публіцистика
до тебе, українцю. для тебе, україно
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
до тебе, українцю. для тебе, україно
***
втомлена
змарніла
ранена
бита без сентиментів
висушена, як випрані простирадла
виснажена
п`яна брехнею. п`яна брудом. п`яна нами
але така рідна
така безвимірно своя..
ліхтарем в очі
гострими нігтями по склу свідомості
концентрація фальшу
концентрація правди
і тільки єдине питання
ВПІЗНАЄШ?
опущені руки
випавша з рук гілочка калини
важкий вдох
важкий видох
ВПІЗНАВ
так, українцю, то твоя країна
так, ти один з тих брудноруких, які встромлюють Їй ножа в нирки
так, ти один з тих хто додає в Її чисту кров ртуті. сам несвідомо ковтаючи Її
так, то ти затоплюєш береги Її сподівань
так, то ти плюєш в Її калинові очі, українцю
а чи для цього ти був народжений?
чи це було твоїм призванням?
чи на це заслуговує Вона? скажи!
мовчиш
тобі нема чого сказати
ти ніби потонув в просторі
тобі на голову падають зірки
і птахи
вони шепочуть тобі істину..
вони шепочуть тобі про Неї..
а ти прислухайся!
спробуй!
адже ще не все втрачено
тобі тільки варто захотіти прокинутись з куматозу невірних кроків
Вона сама подасть тобі руку..
Вона поцілує тебе в скроню..
і ніжним голосом скаже «дякую»
а ти відкинеш свої брудні окуляри
і побачиш, і відчуєш
що таке УКРАЇНА..
україна
безвимірні широти золотих ланів
україна
вершкове небо
україна
найчистіша крапелька в сезоні дощів
україна
квітами по струмках пісень
україна
така рідна
така безвимірно своя
тож перед тобою вибір
вірно піти по стопам прадідів, які мужньо підкладали голову під мечі за свободу
чи і надалі відрікатись..
©2009
втомлена
змарніла
ранена
бита без сентиментів
висушена, як випрані простирадла
виснажена
п`яна брехнею. п`яна брудом. п`яна нами
але така рідна
така безвимірно своя..
ліхтарем в очі
гострими нігтями по склу свідомості
концентрація фальшу
концентрація правди
і тільки єдине питання
ВПІЗНАЄШ?
опущені руки
випавша з рук гілочка калини
важкий вдох
важкий видох
ВПІЗНАВ
так, українцю, то твоя країна
так, ти один з тих брудноруких, які встромлюють Їй ножа в нирки
так, ти один з тих хто додає в Її чисту кров ртуті. сам несвідомо ковтаючи Її
так, то ти затоплюєш береги Її сподівань
так, то ти плюєш в Її калинові очі, українцю
а чи для цього ти був народжений?
чи це було твоїм призванням?
чи на це заслуговує Вона? скажи!
мовчиш
тобі нема чого сказати
ти ніби потонув в просторі
тобі на голову падають зірки
і птахи
вони шепочуть тобі істину..
вони шепочуть тобі про Неї..
а ти прислухайся!
спробуй!
адже ще не все втрачено
тобі тільки варто захотіти прокинутись з куматозу невірних кроків
Вона сама подасть тобі руку..
Вона поцілує тебе в скроню..
і ніжним голосом скаже «дякую»
а ти відкинеш свої брудні окуляри
і побачиш, і відчуєш
що таке УКРАЇНА..
україна
безвимірні широти золотих ланів
україна
вершкове небо
україна
найчистіша крапелька в сезоні дощів
україна
квітами по струмках пісень
україна
така рідна
така безвимірно своя
тож перед тобою вибір
вірно піти по стопам прадідів, які мужньо підкладали голову під мечі за свободу
чи і надалі відрікатись..
©2009
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
