Московський карлик світ увесь ляка,
Що ядерну він зброю в діло пустить,
Свої ракети ядерні запустить.
І кінець світу всіх тоді чека.
Всі москалі відправляться у рай,
А вороги згорять в огні пекельнім.
Ну, звісно, перспективи невеселі,
Від москалів найгіршого чекай.
І, справа в тому, що не перший раз
Вони конфлікт подібний затівають.
«Карибську кризу» й досі пам’ятають
Усі, хто пережив трагічний час.
То все в шістдесят другому було,
У жовтні. Світ стояв уже на грані.
Минали людства дні тоді останні,
Бо все до війни ядерної йшло.
Зчепились СеШеА й еСеСеСеР
В смертельнім клінчі. Вже тоді здавалось,
Що варіантів зовсім не зосталось,
Щоби вогонь світ людства не пожер.
А все тому, що вже і ті, і ті
Змогли собі ракет набудувати,
Які могли планету облітати,
Нести в собі заряди не прості,
А ядерні. Хоча Союз і мав
Ракет тих мало, на весь світ хвалився,
Що переваги він у тім добився.
Хрущов з трибуни на весь світ кричав,
Що «кузькину» він всім покаже мать,
Ракети, як вареники ми ліпим.
То, як завжди, була звичайна «липа».
Та хто ж міг за кордоном про те знать?!
Отож, усе із Куби почалось.
Великий острів у Карибськім морі.
Про нього світ узнає досить скоро.
В кінці п‘ятидесятих удалось
Фіделю Кастро острів захопить.
Свою там диктатуру влаштувати.
Кубинці звідти почали втікати
В Америку – не так далеко ж плить.
Фідель спочатку мирно намагавсь
З Америкою справи «порішати».
Та його не схотіла визнавати.
Навіщо він такий під боком здавсь?
Сама встрявати в справу не хотіла,
Кубинцям дала зброю, хай візьмуть
І Кастро із Гавани проженуть.
Невдачею завершилось те діло.
Тож плюнула Америка – нехай
Той Кастро Кубу спробує підняти.
Країна ж була зовсім не багата.
Тут кризи уже кожну мить чекай.
Бо ж Куба – то багатий був курорт,
Куди американці приїздили.
На гроші ті кубинці досі й жили.
Тепер курорт закрився. Від щедрот
Гостей нічого не перепадало.
А жити якось треба? Кастро став
Шукати світом – хто б підтримку дав.
А москалі того лиш і чекали.
Америка уже змогла в цей час
Ракети в них під боком розмістити:
З Італії й Туреччини пустити,
Вони Москви дістануться нараз.
От би під боком у Америки і їм
Поставити ракети?! Та ж хто схоче?
І раптом Куба втрапила на очі
З тираном доморощеним своїм.
Він, коли бунт на Кубі піднімав,
Як далі буде, ще не мав уяви.
А от тепер, коли дійшло до справи,
Він, очевидно вибору не мав
І згодився у відповідь на поміч
Від еСеСеР, який із шкіри ліз,
На Кубі будувать соціалізм.
Отож обоє і зійшлись на тому.
На Кубу зачастили кораблі
«З продуктами», щоб острів «годувати»,
Насправді, щоб ракети доставляти.
Америка не знала взагалі,
Що там ракети й двадцять тисяч тих,
Хто пускові візьметься будувати,
Щоб звідси до Америки дістати.
А Кастро був готовий взяти гріх:
Нехай вся Куба у вогні згорить,
Але щоб і Америки не стало,
Так та його Америка дістала.
Все йшло таємно… Та настала мить,
Літак американський пролетів
Над Кубою, щоб сфотографувати,
Чи довго іще Кубі гарувати?
І бомбою зробились фото ті.
Бо ж чітко там виднілись пускові,
Які ракети мають запускати.
Тож Кеннеді дали одразу знати,
Як президенту – надтаємний звіт.
Одразу ж генералів він зібрав
Порадитися, що із тим робити.
Ті, звісно ж, закричали: «Розбомбити!»
Та Кеннеді робить того не став.
Бо ж розумів: стоїть на грані світ.
Невірний порух і він запалає.
Тоді спасіння світові немає.
Велів усе продумати, як слід.
А, перш за все, блокаду влаштувать
Навколо Куби і не пропускати
Ті кораблі, що будуть прямувати
На Кубу, їх ретельно обшукать.
Бо ж кораблі з ракетами пливли
З Союзу, ще не всі туди дістались.
У світі миттю паніка піднялась,
Країни всі шоковані були.
Як тільки-но відомо стало все,
В Союзі усю армію підняли
І наготові увесь час тримали.
Ніхто не сподівавсь, що пронесе.
Америка теж військо підняла.
Години у напруженні минали.
Противники погрозами кидали,
Війна щомиті вибухнуть могла.
І не проста, а ядерна. Тоді
Хто зна, чим би усе то закінчилось?
Кубинці від ненависті бісились.
Здавалося щомиті – буть біді.
Літак американський пролетів
Над Кубою і раптом його збили.
Кубинці, мабуть руку приложили,
В Москві ніхто такого не хотів.
Там вже злякались, що зайшли далеко.
Та ж москалі – нехай положать всіх
Та відступити – то великий гріх.
Як ото нині Путіну – нелегко.
Упхався в Україну, думав, що
Він за три дні управиться. Та дзуськи!
Застряг на роки в Україні «руський».
Хоч скоро перетвориться в ніщо,
Але назад щоб відступить – ні-ні!
Бо ж москалі назад не відступають.
Їх же свої у землю закопають,
Якщо вони програють в тій війні…
Повернемось до Куби. Кораблі
Американські острів блокували,
Туди ніяких суден не пускали.
Найперше, звісно, судна москалів.
Хоча підводні там товклись човни,
Які ракети на борту тримали
Теж атомні, у хід пустити мали,
Коли наказ отримають вони.
Один з таких в Саргасовому морі
Днів декілька вже без зв‘язку стирчав.
Що там у світі робиться – не знав.
Боявся підніматися нагору,
Бо ж там американські кораблі,
Які про нього, звісно, уже знали.
Сигнальні бомби вниз йому скидали,
Щоб піднялись нагору москалі.
А в москалів заряд від батарей
Зовсім мізерний, духота в каютах.
І капітан не знає, як їм бути.
І розпач у полон його бере.
Як бомби вибухати почали
Навколо, він рішив – пора настала:
Війну американці розпочали.
Тож на поверхню москалі спливли,
Щоб дати залп. Вже капітан готовий.
Тоді війну вже точно не спинить.
Один із офіцерів у ту мить
Сказав найважливіше в світі слово:
«Ні!». А без того капітан
Не мав би права кнопку натискати.
Світ вкотре удалося врятувати.
Ви тільки уявіть Хрущова стан,
Як він про новину оту почув.
Не він, а хтось - якиїсь капітан
Міг долю світу вирішити… знову.
А поміж тими і його- Хрущова.
А перемога – фікція, обман.
В обох країнах добре зрозуміли,
Що до тієї грані підійшли,
Ще мить – і вже б спинити не змогли.
Отож і домовлятись, врешті сіли.
Бігом між Білим домом і Кремлем
Прямий зв‘язок по телефону влаштували.
Два лідери перемовлятись стали,
Як би скоріше зупинити те,
Що світові загрожує. Змогли
Доволі швидко справу уладнати.
Хрущов ракети мусив прибирати,
Вертати ті, що ще не прибули.
Америка з Туреччини також
Свої ракети прибере. А Кубу
Лишить в спокої. Тому й тому любо.
На тому й розійшлись вони. Отож,
«Карибську кризу» подолать вдалось.
Хоч можна було і не допускати
До того світ. Та ж москалі прокляті.
В них все йде через дупу, на «авось».
Улізуть десь, тоді уже гадають,
Як відповзти і зберегти лице.
Вже скільки було прикладів про це,
Та москалі уроків не вивчають…
Додати слід, що Кеннеді того
Десь через рік у Далласі убили.
Хрущова із посади теж змістили
Й на пенсію відправили його.