ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯАвторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2026.11.11
21:38
Ще нас нема, а камені живуть -
нутро застигле давнього вулкана.
Ці свідки світотворення, що стануть
І свідками занепаду, мабуть...
І перший водоспад, і перший ліс,
І перше слово, так, оте, найперше,
Що блискавку об камінь раптом скреше -
І розіллє
нутро застигле давнього вулкана.
Ці свідки світотворення, що стануть
І свідками занепаду, мабуть...
І перший водоспад, і перший ліс,
І перше слово, так, оте, найперше,
Що блискавку об камінь раптом скреше -
І розіллє
2026.11.11
13:37
Хто не помер за волю і свободу,
у того невеликий пієтет,
який не заслуговує на оду,
хай краще слух порадує дует.
Диктує моду на пустий сюжет
нечесана поетика бомонду.
Папуги теж піїти із народу
у того невеликий пієтет,
який не заслуговує на оду,
хай краще слух порадує дует.
Диктує моду на пустий сюжет
нечесана поетика бомонду.
Папуги теж піїти із народу
2026.11.11
10:43
Господи, дякую Тобі за тишу, наповнену голосами.
Господи, я знову чую пісню своєї мами.
Господи, слухаю мову мого татусьо.
Господи, чую Твоє: «Поклич. Я озвуся».
Господи, мій любий, пресвітлий Боже,
Люблю Тебе усім серцем, як тільки можу.
Господи,
Господи, я знову чую пісню своєї мами.
Господи, слухаю мову мого татусьо.
Господи, чую Твоє: «Поклич. Я озвуся».
Господи, мій любий, пресвітлий Боже,
Люблю Тебе усім серцем, як тільки можу.
Господи,
2026.11.11
10:35
Симфонія № 45 (Прощальна) Йозефа Гайдна виконується при свічах, закріплених на пюпітрах музикантів, які у фінальній частині один за одним припиняють грати, гасять свічі й залишають сцену. Згодом сходить зі сцени і диригент. Симфонію дограють лише два музи
2026.11.11
09:44
Цей погляд, ніби гостре жало,
вколов у серце мовчазне.
— Нічого вам не обіцяла,
тож не бентежте ви мене.
Самотня жінка ще не привід
торкатися її долонь;
з маршрутки на зупинці вийду,
вколов у серце мовчазне.
— Нічого вам не обіцяла,
тож не бентежте ви мене.
Самотня жінка ще не привід
торкатися її долонь;
з маршрутки на зупинці вийду,
2026.11.11
08:58
вона і він
пишуть навзаєм одне одному
якусь маячню
бо це їхнє уміння саме у цім моменті
ще щось писати
тут головне навязливо
увійти у ритм
зовсім необовязково
пишуть навзаєм одне одному
якусь маячню
бо це їхнє уміння саме у цім моменті
ще щось писати
тут головне навязливо
увійти у ритм
зовсім необовязково
2026.11.11
06:10
Неспокійний, як вітрисько,
Прудконогий цей хлопчисько,
Що в глибинах небовиду
Таємничо зник без сліду.
Заховався за хмаринку
На якусь одну хвилинку,
Бо за мить повз мене знову
Шмигонув у гай вербовий,
Прудконогий цей хлопчисько,
Що в глибинах небовиду
Таємничо зник без сліду.
Заховався за хмаринку
На якусь одну хвилинку,
Бо за мить повз мене знову
Шмигонув у гай вербовий,
2026.11.10
23:06
Під ноги осінь сипала бурштин
І шила сповідь жовтими нитками.
Стою на тихій вулиці один...
Тут відчиню собі останню браму.
Всі відзвуки зимових іменин
Оглушені осінніми дощами.
У кожній краплі бачить грішник син
І шила сповідь жовтими нитками.
Стою на тихій вулиці один...
Тут відчиню собі останню браму.
Всі відзвуки зимових іменин
Оглушені осінніми дощами.
У кожній краплі бачить грішник син
2026.11.10
23:00
Є меч такий Кладениць,
нівроку як кому,
народ наш спадкоємець
віки й віки тому.
На захист має силу
й умову лиш одну:
над ним хто зрушить брилу –
нівроку як кому,
народ наш спадкоємець
віки й віки тому.
На захист має силу
й умову лиш одну:
над ним хто зрушить брилу –
2026.11.10
21:23
Онкодиспансер. Первинний огляд лікаря.
Пацієнт - чоловік років 45-50.
Підозра на рак легень.
- Палите?
- Палю.
- Як довго?
- З 4го класу. Може з 5го.
- З якого конкретно року?
- Я не помню.
- В школу ви в якому році пішли?
- (кашляє) Точно не п
2026.11.10
21:06
Летять і минають літа суєти,
об’єднані ціллю одною,
і люди, що мчать до цієї мети,
назвали її золотою.
Старіє і знов молодіє земля,
і є сподівання на краще,
і промені сонця ще гріють здаля,
об’єднані ціллю одною,
і люди, що мчать до цієї мети,
назвали її золотою.
Старіє і знов молодіє земля,
і є сподівання на краще,
і промені сонця ще гріють здаля,
2026.11.10
20:26
Не знадобиться відпускати
минуле у чортополох.
Ще здатна прикрашати шати
хоч уві сні для нас обох,
і згадувати очі сині,
обличчя миле, рук тепло —
від щемної пори й донині,
любити, щоб там не було.
минуле у чортополох.
Ще здатна прикрашати шати
хоч уві сні для нас обох,
і згадувати очі сині,
обличчя миле, рук тепло —
від щемної пори й донині,
любити, щоб там не було.
2026.11.10
20:17
Перед тим, як назавжди покинуть
Цю місцевість, таку дорогу,
Він вклонився могилам і нивам,
Залишивши надію благу.
Він вклонився книжкам посивілим
На полицях дрімливих, стійких.
Він лишав не маєтки і вілли,
Цю місцевість, таку дорогу,
Він вклонився могилам і нивам,
Залишивши надію благу.
Він вклонився книжкам посивілим
На полицях дрімливих, стійких.
Він лишав не маєтки і вілли,
2026.11.10
18:52
Довірлива..Всю обняла б планету.
А він - ласкавий, зичливість в очах.
Заполонив і взяв в чіпкі тенета.
Хотілось щастям бути у руках.
Але ж оманливість не вічна, звісно.
І віддалився він, як не було.
Крихке кохання не палило свічі,
А він - ласкавий, зичливість в очах.
Заполонив і взяв в чіпкі тенета.
Хотілось щастям бути у руках.
Але ж оманливість не вічна, звісно.
І віддалився він, як не було.
Крихке кохання не палило свічі,
2026.11.10
18:06
«Які ми гарні!»- пишаються суцвіття,
Невдовзі станемо плодами...»
Згинається гілля, кора мовчить.
Мовчить невидиме коріння…
Мовчать, хоч знають, що сказати крикунам,
Які невдовзі розпрощаються з цим світом.
І тільки ми дамо життя новим суцвіттям.
Невдовзі станемо плодами...»
Згинається гілля, кора мовчить.
Мовчить невидиме коріння…
Мовчать, хоч знають, що сказати крикунам,
Які невдовзі розпрощаються з цим світом.
І тільки ми дамо життя новим суцвіттям.
2026.11.10
12:22
А наш взірець – Сцевола Муцій,
який учив терпіти зло
і цій науці
у фейсбуці
підтакує якесь пуйло.
***
А де-не-де є мода вічна
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...який учив терпіти зло
і цій науці
у фейсбуці
підтакує якесь пуйло.
***
А де-не-де є мода вічна
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
Нові автори (Публіцистика):
2026.07.18
2025.05.15
2025.04.24
2024.04.01
2023.11.22
2023.02.21
2023.02.18
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Яна Данканич (1993) /
Публіцистика
майбутнє, як фантом
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
майбутнє, як фантом
гарячі супчики з пакетиків, динамічні тіні, нерухомі тіла
вуха закладені попсою, очі заклеєні рекламами та газетами
мозок залитий алкоголем
де в цьому життя?
холодний відтінок нічних ліхтарів, які завше несли тепло
прокурені кав`ярні
прокурені дороги
машини
машини..
неспинний рух в нікуди
неспинний рух в якесь вигадане, фантомне майбунє
гарячі супчики з пакетиків, динамічні тіні, нерухомі тіла
вуха закладені попсою, очі заклеєні рекламами та газетами
мозок залитий алкоголем
про яке майбутнє йдеться?
кров з очей
кров з носу
передоз..передоз фальшу та брехні
тілом з вікна
нова дорога..новий неспинний рух
але вже без майбутнього
насправді, майбутнє - то є мізер
то є кожна наступна секунда
можливо - хвилина..не більше
і де ви всі тільки взялись, кляті максималісти?
де ви втратили інстинкт до життя почуттями?
можливо,поміж тими десятками років, які ви плануєте на перед?
які розбиваються..не збуваються..бо НЕ ВМІЮТЬ збуватися..там?
потерті обої на стінах
розбиті фарфорові посмішки
лялькові відображення
вірити в казки, які падають кольоровими намистинами на мраморну підлогу
попередньо лопаючи в повітрі
так легко
так просто
доторкатись губами до неба
так близько
так ніжно
вишити артеріями на шкірі кохані імена
так не боляче
А ЧИ НЕ ЗАНАДТО ВСЕ ПРОСТО?
ні? хіба?
перетворювати той важкий шлях до щасливого, довгого життя
до того"майбутнього", на мрії про нього?
втоптуючи кроки глибоко в дорогу, поки вони остаточно не зникнуть
а разом з кроками втоптувати плани і мрії в багнюку
ось так і ми живемо
несвідомо крутимо вініли свідомості одночасно дрябаючи їх нарощеними нігтями
попередньо не розуміючи, як будуємо перед собою скляну, блискучу стіну ОМАНИ
яку розбити не так легко
яку розбити ніхто і не хоче
©2008-2009
вуха закладені попсою, очі заклеєні рекламами та газетами
мозок залитий алкоголем
де в цьому життя?
холодний відтінок нічних ліхтарів, які завше несли тепло
прокурені кав`ярні
прокурені дороги
машини
машини..
неспинний рух в нікуди
неспинний рух в якесь вигадане, фантомне майбунє
гарячі супчики з пакетиків, динамічні тіні, нерухомі тіла
вуха закладені попсою, очі заклеєні рекламами та газетами
мозок залитий алкоголем
про яке майбутнє йдеться?
кров з очей
кров з носу
передоз..передоз фальшу та брехні
тілом з вікна
нова дорога..новий неспинний рух
але вже без майбутнього
насправді, майбутнє - то є мізер
то є кожна наступна секунда
можливо - хвилина..не більше
і де ви всі тільки взялись, кляті максималісти?
де ви втратили інстинкт до життя почуттями?
можливо,поміж тими десятками років, які ви плануєте на перед?
які розбиваються..не збуваються..бо НЕ ВМІЮТЬ збуватися..там?
потерті обої на стінах
розбиті фарфорові посмішки
лялькові відображення
вірити в казки, які падають кольоровими намистинами на мраморну підлогу
попередньо лопаючи в повітрі
так легко
так просто
доторкатись губами до неба
так близько
так ніжно
вишити артеріями на шкірі кохані імена
так не боляче
А ЧИ НЕ ЗАНАДТО ВСЕ ПРОСТО?
ні? хіба?
перетворювати той важкий шлях до щасливого, довгого життя
до того"майбутнього", на мрії про нього?
втоптуючи кроки глибоко в дорогу, поки вони остаточно не зникнуть
а разом з кроками втоптувати плани і мрії в багнюку
ось так і ми живемо
несвідомо крутимо вініли свідомості одночасно дрябаючи їх нарощеними нігтями
попередньо не розуміючи, як будуємо перед собою скляну, блискучу стіну ОМАНИ
яку розбити не так легко
яку розбити ніхто і не хоче
©2008-2009
• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.
Дивитись першу версію.
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
КАРТА САЙТУ | Щодо "Майстерень" | Щодо Поезії | Поетичні дійства. Відзначення, конкурси | Щодо СЦЕНИ" | КОНТАКТИ
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1645 seconds
© Усі права застережено. Авторські права на все опубліковане належать їх авторам. Всі права на сайт належать адміністрації "Майстерень"
Адміністрація "Майстерень" несе відповідальність за все, що діється на сайті. Автори - відповідальні за те, що діється на їх особистих сторінках!
Executed in 0.1645 seconds