Країна Шо_п_її одна з найкращих країн.
Ну, клімат тут найкращий…
Хрін із ним!
Зимує «файна» так, як має чим.
В країні Шо_п_її одні з найкращих доріг.
Ремонт – обіцяного лише.
Хрін до них!
Той «хрін» живучий ще ніхто й не стриг.

А я країну цю (а що б її) люблю.
Я прокидаюся зранку і…
І аж до ночі сплю.
І за законами, звісно,
ніжуся щастям:
роблю.
Моє майбутнє - "не заважай!"
Китай не чай -
перепустка в "рай"
для тих, хто сьогодні
зібрався відвідать Китай.

В країні Шо_п_її одна із боксерських столиць.
І ніби ринг,
але
не для велосипедних спиць.
Бо хрін особливий:
росте горілиць.
Чатує честь тут і чатує закон – фасон (!).
Тут кожен джип,
якщо не вирій – солідний спа-салон.
Жебрак – француз…
І той – Наполеон.

А я країну цю (а що б її) люблю.
Я прокидаюся зранку і…
І аж до ночі сплю.
І за законами, звісно,
ніжуся щастям:
роблю.
Моє майбутнє - "не заважай!"
Китай не чай -
перепустка в "рай"
для тих, хто сьогодні
зібрався відвідать Китай.

28.06.2016

Раптом
(а усе стається "раптом")
батька запитався син
("ніжний" вік,
дитина прагне
таємниць збороти тин):
- Тату! Тату,
а яка різниця
між тобою й мамою?
- Га? Ага...
А та...
Ну, глянь
на її взуття.
Розмір.
Розмір маминих чобіт -
тридцять сім.
- І що?
- А моїх... Ну, мокасин?
- Не знаю. Та на вигляд - більші...
- Сорок п'ятий... "Лижі".
Ось тобі й різниця (тата й мами):
вся різниця - між ногами.


Доки справжні почуття
(материнські і батьківські)
будуть "розміром взуття",
буде "зношеним" синівське...

21.01.2016

Все моє життя
свідомість жінки
"економила"
на їжі.
Задля здобуття
(в сім'ю)
достатку честі (й грижі).
Жінка,
що себе не уявля як мати,
молоко грудей
не розтача
на хати.
Економіка -
це не наука
кризи.
Дай
йому (чи їй)
життя,
а не диплом
"укопаного в ризи".
Економіка -
не точка зору
подруг-призм.
Як жити?
Бо живу.
Алкоголізм.

27.08.2015

Боронить Бог,
а захищають
люди.
Демобілізовані -
у потягу "Київ - Ужгород".
Усюди.
Один,
той, що старший,
той після шпиталю.
Торгують
з дочкою.
Додому вертають.
Гармаш
у відрядженні був
(доручення штабу),
машину ж обстрілює
ворог із "Граду".
Пройшла детонація власних снарядів.
Згорів екіпаж.
У повному складі.
Довідався -
серце схопило в лещата.
Очуняв...
Шпиталю цивільна палата.
Чи смерть причаїлася,
чи лікарі...
Все-таки ходить він
по землі.
Ставати б на біржу,
паперами місять.
Доходи...
Не знав,
що "отримував",
доки служив,
сім тисяч на місяць.
Тоді "на руках" мав
дві тисячі п'ятсот.
Так це ще багато -
вважає стрілець БМП,
молодший атошівець
(дев'яносто друга).
Сто сімдесят дві гривні
і все.
Та Пороха Пєті одні обіцянки.
Прозорі,
як скельця порожньої банки.
Цікавився у багатьох.
голосував хто за Пєтю...
Об стінку горох.
А сам як?
Та так...
По-різному лихо.
Гучна БМП -
не підступишся тихо.
Якщо в екіпажа є вправний мєход*,
щастить.
Решта -
окоп.
Спочатку рюкзак,
а потім і сам.
Живуть.
Так
офіцера були відкопали.
Дві міни
в обидва окопа краї
лягли.
Добре, помітили:
хлопця нема!
Відгадали,
стали копати.
Живий.
Місцеве населення.
Якось бабуся
несе на блок-пост
нам борщу.
Їжте...
Товариш дав спершу собаці.
Пес полизав...
І здох.
А потяг
півночі висмажує спокій.
Сон
і без пива
пітнів.
Сусідка,
що слухала оповідь хлопця,
декілька кинула слів.
Купляли на ринку
у Києві одяг,
знайшли по доступній
ціні.
Оглянути треба.
Чи є де дефекти.
Там
у кишені -
дитячий малюнок!
І лист
"Повертайся живим!"

13.08.2015

Поросятко ляку -
не обгортка маку.
Не на відкуп
задля захисту себе,
себе улюбленого,
пес.
Поросятко ляку.
Поросятко ляку.
І криниця
висохлого баку.
Шкода, що не...
енурез.

А підсунуть свиню.
Та ну?
Якби хоч одну.

07.08.2015

На кожнім метрі -
кілометр із міліметром.
У кожнім вірші -
всесвіт
зі своїм наметом.
І я б себе ще не вважав
секундометром...
Але на слові
підковзнувсь...
Чи став поетом?

Не вмію вірші я писать,
не вмію прози.
Сам Бог -
любитель помовчать.
Гучні лиш грози.
То ж я плету собі зі слів
якийсь супротив.

Розбудить Бог
усіх мерців.
Не маю я
нічого проти.

29.07.2015

Де-пу-тат.
Ще й депутат як слід.
Певно,
наше Вам:
- Привіт!

- Поза ...
поза ...
позачерговий привіт!

- Мафія -
це, мабуть, апетит?

- Наша фракція -
кооперативний
(родом і народом)
обраний голосуванням
плід:
мікрофон - єдиний, хто
бандит.

- Як!?
Так ось де зачаїлась зрада?

- Поза сумнівом.
Система голосування "ВЕРХОВНА РАДА".

14.06.2015

Сучасна Україна.
Водночас дві півкулі
(не Захід- Схід)
оголює калина.
Одна - це Гоголь:
"Ревізор".
Не допоможе і "Кагор"
очистити нещасні душі...
А друга -
ой! все той же Гоголь.
Безмертя й волі скульптор -
"Тарас Бульба".

07.06.2015

Ранок.
Селище міського типу.
Рух у центрі засобів "транзит".
З велосипедним поруч скрипом.
Дві подруги
проводять "аудит"
доцільності придбати у крамницях щось "на дух"...
Велосипедами навчились керувати -
до чого тут правосторонній рух?
Край шляху припарковане таксі.
Фургон з товаром наближається назустріч.
Таксисту років п'ятдесят усі:
зайшов до магазину
знайти якусь свою річ.
(Вертається назад,
гад).
Об'їхати таксі встигає перша жінка.
Наблизився фургон.
Ще мить - уже позаду.
Дорогу перехожий -
те ж мені новинка (!) -
долає до мети,
що визнають як "Ладу".
Увагу привертає несподіване падіння:
з велосипеда
(до стоячого таксі)
"лягають" на асфальт обурливі сідниці
(яким уже за двадцять -
нема ще тридцяти).
На щастя, обійшлось...
Для молодиці.
Хіба що на асфальті
пізніше буде ґуля.
Усі і розійшлись у справах, хто чим дише.
Водій сіда в салон,
надворі ноги лише.
Велосипед-зозуля
підводиться з асфальту:
- Ти "уху їв", яйцеголовий!!? -
і власними дверцятами
шофера -
по ногах.
.............................


Її синочком рідним
вписатися у шпальту
я б дуже не хотів...


06.06.2015

Із кінця в кінець...
Що? Так одразу
й навпростець?
Смалець є,
то є і тракторець...
Витікає
не бензин,
не газ,
не вітерець.

Повні баки
(дві губи)
нечесності,
нещирості...
Ганьби.

А вмикаєш телевізор -
як собачий грець -
...із кінця в кінець.

2015

Звернувся Путін до ...
лукавого.
Жалівся, щось бубнів.
Шукав собі розради.
Лукавий знавіснів:
- Не кайся!
Звертайся...


20.07.2014

"Кравчучка" наша!
Турбо"кучмовоз"!
А зараз - БТР
(в Донецьку кажуть "рейсовий")!
А що ще нас напитує,
щоб знову - у занос?
Хай геть ідуть агресори!
А не ідуть агресори...
Агресори - лжерашен "новорос".

Тече "під дахом" -
весла трощать тин.
І хочеться, і колеться...
і Путін - фантомас.
До Меркель залицяється
(бо є холестерин)!
Ах, Карабас ти Барабас!
Не всі ляльки (в Європі) - газ.
Із вибухових газ
є речовин.

16.07.2014

Эй, Аляска! Прошли огромные года...
Ты не поверишь, Екатерина - дура!
Брось бояться, ведь ты же русская всегда.
Привет из Крыма, Ай-Петри прямо из Кремля!
Ай-Петри прямо из Кремля!

Готовся к встече. Пусть Путин шибко не здоров,
"так я отвечу, что мы без докторов"
болезнь излечим. Достаточно в Аляске льдов.
Привет из Крыма! Ай-Петри прямо из Кремля...
Ай-Петри прямо из Кремля.

На рассвете услышишь дружеский АК,
а нужный ветер позеленет Тузлой -
не узнаешь.
И лучше нету, чем дружбы русская рука.
Привет из Крыма! Ай-Петри прямо из Кремля!
Ай-Петри прямо из кремля...

30.06.2014

Місце моє - берези сік.
Допоки Бог, допоки вік.
Іду-бреду, нема мені межі.
Без осуду, без остраху, без виходу
із надр людської гри.
Лише в душі обабіч людства -
голос золотого полонезу.

День як день!
Батьки мої в цей день -
в руці рука!
Травневий мій початок
їх сумісного начала.
Травень-місяць -
місяць радості й життя:
живу й завдячую їм я!

Вальс Мендельсона не дарю -
дарю Огінського й свою
оцю просту у віршах мрію на словах -
хай янголи, літаючи, несуть її
у творчих куполах,
чаруючи, як істина,
як образ Миколая-Чудотворця!

Боже, боронь святий мій край,
мій край батьків боронь...
Боронь!
Не рознімай Своїх Долонь!
Молитимуся тут
і з вірою
любов твою в душі прийму
.........................
наскільки буде розуму і хисту.


09.05.2014

Я прошу (майже подихом):
смутку мій, ти облиш мене.
Хмаркою, лиш не поспіхом,
ти полети у рідну хату -
гей-гей у батьківську хату.

Берега далечінь осяж,
край землі ( а не край - міраж).
Хай завжди берег лагідний
мене покличе знов додому,
додому крізь біль і утому.

Десь удалину, десь удалину
грибні мандрують дощі.
У вишневому, в березі, садку
дозріли вишні (землі - до душі).
Там удалині в пам'яті моїй
живе дитяче тепло.
А пам'ять, на зло, -
під товщею мерзлого снігу.

Хай гроза і мене п'янить.
Спрага ця да не умертвить.
В небо я, як в останній раз,
усе вдивляюсь - хочу знати,
які вони, результати.

Я прошу (майже подихом):
смутку мій, ти облиш мене.
Хмаркою, лиш не поспіхом,
ти полети у рідну хату -
гей-гей у батьківську хату.

25.02.2014

Світлої слави -
воскресного світлого дня!
Гіркою є чаша:
у чаші - не перше ім'я...
Архангеле Божий,
Архангеле Києва -
площі "Майдан"!
Прийми їхні душі,
озброєні серцем,
у храм!

Архангеле Божий,
Архангеле наш Михаїл!
Не гнівайся: Київ -
столиця містечок
і сіл.

Помилуй той "Беркут"
(тих хлопців), що все ж
не чавив...
Тітушкам
даруй
за любов
їх сумних матерів...

Прокляття - на голову
тим, хто акциз "На гачку!"
в політику ввів...
Медведчуку.

19.02.2014

Я, недостойний уваги людей,
здатних підняти на сміх інцидент:
- "Вшивый интеллигент",
маю, зухвалий, стільки достатку -
власну колядку.
Зовсім без бліх.
В яслах,
які випадають на долю
інтелігентних осіб, -
прецедент!
Зірка різдвяна на небі!
І Голос:
"Блаженні є ви, якщо вас через Мене..."*
Інтелігент поділяє цей
гріх...


06.01.2014. З Різдвом Христовим!

Ну, нарешті!
Свято фаху освітянських лав!!!

"..Вчителько моя!"
Навчи...
Підняв
руку: де ж ти?
Вдячність хочу
висловити,
на яку зростав.
Де ж ти? Де ж ти,
Вчителько,
що - на любов-добро?
Щось у класі
робиться: "кіно",
дошки-флешки...
Тематична... Профіль класу...
Репетитор ЗНО.

Вчителько, котра
у спогадах (і у житті) -
"вчителька моя",
вдячність
хочу висловити...
Учень це твій.
Я.

5.10.2013

Присвячено Парасці Коливашаласці - талановитому підполковнику диверсійно-пародійного підрозділу ПМ

Кожен сам -
адресат за життям.
Зводить храм
кожен сам.
Кожен сам.
Говори.
Про життя говори
почуттям.
Почуттям
ні на що не схожим.
Кожен сам -
адресант голосам.
Тут і там
кожен сам.
Кожен сам.
Раптом хтось
йде назустріч... І ось -
не здалось...
Не вдалось
бути перехожим.

У життя, у життя
ну не завжди зручні вітрила.
Почуття, почуття -
допоміжні у серця крила.
Зводить храм, зводить храм
душевних дум цілюща злива.
Кожен сам, кожен сам -
любові неземної диво.

Телефон
не болить. В унісон -
камертон
абонзон*.
Абонзон.
Не барись.
Почуттям озовись
і назвись.
Не дивись,
що на всіх не схожий.
Кожен сам
починається там,
де світам
зводить сам
власний храм.
Будеш? Будь.
Почуття не забудь
і - у путь...
Добру путь,
о мій перехожий!


26.06.2013

Виспався я.
Гаряча поруч кава.
На хвилях радіо "Життя" -
сучасна, ретро слава.

Виспався я.
Бадьорий новий ранок.
У нетрях золотого дня -
новий великий замок.

Виспався я.
Нагода і можливість.
Криклива всюди метушня -
нормальна особливість.

Я довго не барюся.
На крилах "Ще" лечу в життя -
в життя,
котрого не боюся.
Виспався я.

6.06.2013

Звичайна кавалькада нецікавих ста подій -
ну просто рівнобедрений нав'язливістю стрій.
Чомусь цивілізації закон -
мобілізації тон.

І хочеш "відпроситися", і тичеш хабаря...
Але, як не обурюйся, - лише до вівтаря.
А тільки-но вмикаєш мікрофон -
мобілізації тон.

За писарем сценарій - між сюжетом і творцем.
Як часто автор твору не твоїм живе лицем?
Лишається чинитися взнаки...
Як не - в "тире", то - в "лапки".

Обридла вакханалія чужих перипетій
воює не без успіху з форпостом інших мрій.
Виснажлива триває боротьба...
А вам цікаво хіба?


23.04.2013

Я ж тобі,
я ж тобі звідусіль...
Я ж тобі,
я ж тобі для дозвіль
обіцяв автомобіль!

Ексклюзивний імпортер -
сміттєзвалищанських сфер
АвтоАЗ "СССР"!
Не звертай уваги ти,
що роззявлено роти
на... передній привід би.

Я ж тобі,
я ж тобі, наче хміль...
Я ж тобі,
я ж тобі ще з весіль
обіцяв автомобіль!

Бачиш, ми тепер "круті":
нам безмежно заздрять ті,
хто лишився "на хвості".
Нумо, з вітерцем... Егей...
Пару б коней (чи людей),
то із транспортом - ОК!

Ти ж мені,
ти ж мені клявсь, як міль...
Ти ж мені,
ти ж мені під кадриль
обіцяв...
обіцяв
а в т о м о б і л ь!!!


20.04.2013

Чого ж ти витріщивсь, юначе!?
Світлина я.
І я... подобаюся.
Значить,
як на facebook,
я - Мавка чарівна.
А ти...
Ти - лайк. Ти - очі, сповнені вина -
вина бажання.

Напишеш коментар -
я так люблю читати оди.
Комп'ютер вимкнеш -
не тепер, так згодом!
А я - світлина та,
що видалить хазяйка чи схова
(у неї, звісно, на мене права -
нема питання!)

Зараз
ти розглядатимеш мене,
бо я існую.
Я тим живу, що погляд твій чарую.
І ти все знаєш:
сороміцьки заздритимеш вдома.
Бо Мавка - чарівна!
Бо замість крапки - кома...
Свята на мрію кома.

Напружився?
Тобі нестерпно коле око?
Реальність поруч...
Ненароком
втручається, вербує, сушить душі.
Смакуй мене...
Підписано:
"Сподобалися суші..."


18.04.2013

Зайшли у гості юності посли
(зо три години у мене були)...

Ой правда... Правда... Правда-правда:
сьогодні-вчора, вчора-завтра!

Молились разом юності моїй,
згадали кожну із юнацьких мрій...

Ой правда... Правда... Правда-правда:
сьогодні-вчора, вчора-завтра!

Насвистував нам диригент октав -
я вірчі грамоти свої вручав...

Ой правда... Правда... Правда-правда:
сьогодні-вчора, вчора-завтра!

Сміялись до зволоження повік,
пробачили мій величезний вік...

Ой правда... Правда... Правда-правда:
сьогодні-вчора, вчора-завтра!

Зайшли у гості юності посли...
до чого ж гості гарними були!

Ой правда... Правда... Правда-правда:
сьогодні-вчора, вчора-завтра!


16.04.2013

Любов Бенедишин
народжена віршем
(щасливі однак і батьки).
Любов Бенедишин -
з любов'ю (і більше)
потужні прекрасні рядки...

"... заламує руки,
рвучись то за пруг,
то в зеніт, -
самотній тополі
з розпуки хитається світ..."

Лише та земля,
що з корінням на "ти",
поводиться з нею
як слід.

Любов Бенедишин
народжена віршем
(щасливі однак і батьки).
Любов Бенедишин -
з любов'ю ( і більше)
потужні прекрасні рядки...

"Серпень у серденько глипне,
Рій-гіркоту розтривожить...
Липа, похресниця липня,
Цвіт роздала перехожим..."

Кожен зірве того цвіту -
радісно вірш прочитає.
В серденьку - серпень. Півсвіту
легше потому сприймає.

Любов Бенедишин
народжена віршем
(щасливі однак і батьки).
Любов Бенедишин -
з любов'ю ( і більше)
потужні прекрасні рядки...

"Щоб не рядки строчити -
мережила б серветки.
Оце було би хобі!
І вигода - була б..."

Таланту не просити
до верху вагонетки:
є вірші проти фобій!
Байдужа - не змогла б...

Любов Бенедишин
народжена віршем...


20.03.2013

День зарплаты.
Как он был от нас далёк -
в темноте тунеля слабый огонёк.
Полкармана.
Но не евро, не рубли!
Этот день мы приближали как могли.

Этот день зарплаты
по уши в долгах.
Это праздник
со слезами на глазах.
Это деньги
и синица - на руках.
День зарплаты...
День зарплаты...
День зарплаты.

14.12.2012

Вперше
розступились дещо межі.
Ці слова тобі належать,
їх навіював мультфільм.
Вперше
на дитячій поки вежі,
геть із дому гнавши нежить,
ти звертаєшся до рим...

Починається дорога.
Пишеш вірш?
Та ради Бога!
Хай тобі завжди тепер щастить!
Стільки слів
і стільки всього, що писати...
Ради Бога!
Хай і Він, молюсь, благословить!


28.09.2012

Не бойовий, а так... в стихію буй.
Статура є - не треба і фен-шуй.
Не феєрверк, а поруч не горюй.
Ще не Левицький, звісно... Ну, Нечуй!
До поцілунків навіть не ревнуй:
не Попандопало, а з гарбузом малюй.
Наполягаєш? Знаєш, не мудруй...

Ну, зазирнув у сплюнуту я слину...


12.09.2012

Знову осінь.
Знову щось мені набрешуть ночі.
Поза очі.
Не до мрій.
Я не в змозі
обгорнути осінь скотчем
і відправити до вулиці Надій.

Жовте літо
в незнайомому блукає місті.
Для таксистів -
в інший бік!
Платить мито,
а не має де і сісти.
Наче вигнаний із дому чоловік.

Покладеться
в лотерею літо незабаром
(може, й даром)
на джек-пот:
хто озветься,
з ним ще біля стійки бару
хто замовить при нагоді бутерброд?

Я не в змозі
чути те, що наговорять ночі.
Бачать очі
мапу змін...
Знову осінь
обгортає літо скотчем -
золотий лунає звідусюди дзвін.


9.09.2012

Пародія на критичну статтю підручника

Як відомо, широке коло майбутніх поціновувачів таланту майбутнього класика народжується зі шкільного підручника... Не виняток і творчість Іоана Львівського (в миру Гентоша).
Плодючий пародист не минає нікого, хто гадає, що пише вірші.
Своєрідне кредо Іоана "Та тую... Ваню (скорочено "ТатуюВаня")" відзначається жанром пародії. Багато кого торкалося перо "ТатуюВаня", доводиться Львівському наносити "ТатуюВаня-2", "ТатуюВаня-3" тощо.
Особливо плодючого пародиста цікавлять віршовані рядки про кохання.
Приміром, як талановита авторка примудряється безтямно закохатися в чоловіка, чиї ноги, коли спітніють, як Rexona, "ніколи не зрадять".
Або "зоряні" мандри автора, "путь к сердцу мужчины" котрого - це ралі "Париж - Даккар".
Не минає увагою пародист й еротичну складову літературного процесу. Як тільки не намагаються прикрасити себе літературні герої, аби, нарешті, найвідоміше зробити еротичнішим...
Тандем фараонів несподівано перемагають у жіночому соцопитуванні з питання "Чоловіча вірність - навіки!"
Яблуко, яке впало на голову Ньютона, виявляється, мало слід від губної помади.
В Одесі на сьомому кілометрі з'явився у продажу майонез "Фаберже".
І що?
Здоровий глузд Іоана Львівського не тільки не загубився у хвилях еротичної творчості, а і залишився на місці. Іоан навіть зробив кар'єру: досяг звання "Генерал татуюВанєчка!"
Рекомендується творчість Іоана Львівського - всім.


Привітання з виходом нової збірки
(інтерпретація)

"Сумно.
Сумно аж за край..."
Де ти,
пародисте,
дідько тебе лай!?
Щастям
світ не перетнеш.
Напиши щось...
Може,
гумору доллєш.
Схід
і Захід - не модель!
І
Захар би Беркут
об'єднав людей.
Ні, не здатні
до віршІв
лідери пародій
політичних слів.

Так краще
ти
даруй свій хист,
бо ти -
толковий пародист,
бо ти один такий,
хто захистить усіх.
Во славу
гумору (бо свій)
тавруй
пародії надій,
що "пишуться"
як політичний сміх.

Гумор -
це не почуття.
У Остапа Вишні -
гумор як життя.
Штепсель
Тарапуньці теж
натякав на гумор
український все ж...
Смуток.
Смуток хтось завів.
То ж
на часі Гентош -
гумор наших днів.



16.07.2012

Півроку вже, як дня не мав.
Усе якісь льодяники годин.
Хоч я і не барився.
Аж раптом зранку...
день упав.
Не звівся ще,
а вже звалився.
З розтоплених
до сонячних
жарин.

Нарешті, ні?
У вухах - крик...
Як докори дружини й дотепер.
Хоч я також родився.
Я знов до цього
крику звик.
Не звівся ще,
а вже звалився.
Первісних
не минаючи
печер.

Та Бог з ним... День!
Урвавсь терпець
і лід "не має часу мріям" скрес.
Я мріять не стомився.
Надихатися б...
як митець.
Не звівся ще,
а вже звалився.
До сонячно
вибагливих
небес.


03.07.2012

І сивина на славу юна
без перебільшення й надумань.
Перебуває тут
історією
схвалений
статут,
ім'я якому
УМАНЬ.


28.06.2012

Сто один, і дзвінок!
Нетривалий гудок -
черговий по частині
ліквідовує шок.
А ти так і зроби:
без біди, від журби
набираєш цей номер,
телефонний якби...

Ну чому?
Ну чому не знайтися йому -
телефонному номеру -
раз на добу?
"Я люблю!
Я люблю! Розумієш? Люблю..."
Та на клаптику ордера
підпис: табу.

Ех, сто два, і дзвінок!
Нетривалий гудок -
черговий по частині
все почув не з чуток.
А ти нібито теж -
"Спілкування без меж!"
Телефоном "Довіри"
від себе не втечеш.

Ну чому?
Ну чому не знайтися йому -
телефонному номеру -
раз на добу?
"Я люблю!
Я люблю! Розумієш? Люблю..."
Та на клаптику ордера
підпис: табу.

Ех, сто три, і дзвінок!
Нетривалий гудок -
черговий по частині
вже пришвидчує крок.
А ти серце своє
не розкажеш, як є,
як йому, золотому,
від самотності зле.

Ну чому?
Ну чому не знайтися йому -
телефонному номеру -
раз на добу?
"Я люблю!
Я люблю! Розумієш? Люблю..."
Та на клаптику ордера
підпис: табу.


7.06.2012

Смажусь.
А так не хочеться! Вогонь
не випускає із долонь
аж до плечей таких червоних...

Зважусь
почати день зі сплячих скронь -
за мить спалахує вогонь
в усіх життєво кращих зонах...

Подих
я переводжу раз у раз,
але тече повільно час -
не висихає джерело це...

Хто їх
понавідкрив у надрах мас -
горіти схильних раз у раз,
разючих до пожеж емоцій...

Воском
перебинтовую вогонь,
благаю вироків либонь
до мене трохи хоч люб'язних...

Мозком
волаю "Господи, боронь!
Ну що знайшов в мені вогонь?"
Та небо вище мрій невчасних...

Смажусь...



24.03.2012

Якщо твоя ласка,
читай.
Не цурайся...
Налий собі кави
і сам
привітайся.
Пегаса зі стайні
у сервіс зводи.
Згадай лялькаря,
що пристав до доби.
Пером ворухни,
щоб з'явилася
казка...
Всіх муз
пригорни,
якщо твоя ласка...


21.03.2012

Добрий вечір тобі, Авторе-Парнасцю! Радуйся!
"Ой радуйся, земле, Син Божий народився!"

Із жаги натхнення ти плекаєш слово, радуйся!
"Ой радуйся, земле, Син Божий народився!"

Не шкодуй таланту з творчої криниці, радуйся!
"Ой радуйся, земле, Син Божий народився!"

Бо прийдуть до тебе читачі у гості, радуйся!
"Ой радуйся, земле, Син Божий народився!"

Коментар від зірки - це Різдво Христове! Радуйся!
"Ой радуйся, земле, Син Божий народився!"

Коментар від царів - це Різдво Христове! Радуйся!
"Ой радуйся, земле, Син Божий народився!"

Коментар від дарів - це Різдво Христове! Радуйся!
"Ой радуйся, земле, Син Божий народився!"

Це Різдво Христове, Авторе-Парнасцю! Радуйся!
Ой радуйся, сайте, Син Божий народився!

05.01.2012

"В пітьмі біжать ліхтарі."
Де ти, глядачам сузір'я котрих дів
далеко там угорі
його Чумацький Шлях нагадує твій спів?
Працює впевнено "на хвилі" приймач,
у ритмі пісні б'ється серце...

"Всю жизнь глядятся в ночь
усталые глаза,
в пути шофёр-дальнобойщик.
Он знает лучше всех,
он может рассказать,
что наша жизнь - шоссе,
шоссе длиною в жизнь."

Не заблукає ніхто,
хоч який би не чекав кілометраж.
Усе життя - шапіто,
але в душі найважливіший є вантаж.
У пісні просто про тепло і любов
жіночий нагадає голос...

Вивчає погляд ніч,
і втома на очах
у водія (а він в дорозі).
Він пам'ята за все,
у змозі пояснить:
життя - таке шосе
у довжину з життя.
"Всю жизнь глядятся в ночь
усталые глаза,
в пути шофёр-дальнобойщик.
Он знает лучше всех,
он может рассказать,
что наша жизнь - шоссе,
шоссе длиною в жизнь."

Працює впевнено "на хвилі" приймач,
у ритмі пісні б'ється серце...



01.01.2012

Десь,
де ще свіже повітря кидає
звичайне "нормальне" в обличчя життя, -
день
не для всіх, хто живе й, живучи,
помічає нове протиріччя буття.

Жах!
Капітан субмарини не Немо?
Верти перископом (тут можна) хоч хто...
Ах,
це сподобалось скупченню друзів -
а завтра їх кількість зросте ще на сто!

Хай
від "стіни" до "стіни" субмарини
з "поверхні" добуті світлини ведуть,
край
оглядового "скла" перископа
Камчатку знайде ще... Там люди живуть.

Там
за суворих умов їх природи
окрилена дружба в серцях пророста.
Нам
на "стіні" інтернет-спілкування
лише милуватися з них: красота!

18.12.2011

День народження.
День походження.
День поводження.
День іще жмень...
Головне,
щоб на ранок
охоче
відбувався відродження
день!

Святкують всі!

15.11.2011

П'яний?
Тверезий?
Стань
до берези...
Кажеш,
кінець?
Хай
йому грець!
П'яний?
Тверезий!
Геть
від берези...
А календар?
Чий
календар?
"Майя - Дакар"...
П'яний?
Тверезий!
Геть
календар...
Тарі ж
кінець...
Хай
йому грець!
Числа - сумні.
Варвари,
ні?
П'яний?
Тверезий.
Чарку
березі!
"Будьмо!"
в ті дні...


30.10.2011

Казка.
Але зазвичай -
червоний квадрат!
Тобто червоний у казки формат.
Не для дітей!
Усім передай.
Дорослих пригнічує?
Ну і нехай!
Самі напросилися... Адже - дорослі!
Слухайте казочку, де він і хто з ним.
Казочка - з гречки...
Вважай репортаж!
Щоб краще почути,
рівнесенько ляж.
Вискуби поглядом кожну деталь.
Лабораторія казки
не пропонує огидливий жаль.
Де він і хто з ним -
цікавим дорослим.
Вони ж бо не діти.
І так проживуть...
Як в люті морози
в термометрі ртуть.
Фото на пам'ять...
Не можна?
Будь ласка!
Дорослим у гречку
ускочити - казка.
А щоб через фото
не фіговий... скат
тягти - одягайся
в червоний квадрат.

28.10.2011

Двадцятиріч...
Хто?
Студентка? Студент?
Ось тут, на планеті,
пороблено.
Ніжин.
Двадцятиріч...
Нема протиріч!
Вінчаються знову
тарілочки їжі.

Зустріч! І ось -
ну...
зустрілися. Ще?
Ось тут, на світлині
(єдиній!),
є Гоголь.
Спогади ось:
не бачились...
Хтось
нас знов
спонукає натхненно до
того.

Не впізнаєш?
Ех,
а скільки разів
отут, в коридорі,
разом хвилювались!
Не впізнаєш.
Пусте.
Як живеш?
Чого б там...
А діти?
Хто як...
Бо
так сталось.

Сотовий мій?
Так,
пиши: абонент...
Роз'їдемось ми
по домівках,
звичайно.
Дощ... Буревій -
"Алло!"
Не чужий.
На Зустріч
наступну йдемо.
Одностайно.

3.07.2011

Вірую
у єдиного Бога-Вітця,
Вседержителя і Творця
усього, що є небом
для нас і землею,
що є в межах буття й за межею.
У єдиного
(Непереможного)
Іісуса Христа,
Господа,
Сина Божого.
Сина Світла від Світла
і Істини Сина
від Істини,
що за сутністю Бог,
як від Бога єдина Дитина.
Народженого,
а не створеного,
ще раніше за всяких віків
від Отця.
Ради нашого ж порятунку,
сподіваннями нашими змореного,
у один із днів
народженого
як людина
тут
від Духа Святого й Марії,
що незаймана сутністю дії.
За Пілата розп'ятого
нас ради.
І страдавшого
без пощади.
Погребенного і воскреслого
за Писаннями третього дня.
І возшедшого потім на небо,
і праворуч від Отця
посідаючого Своє місце,
щоб судити зі славою
згодом
впертих
тих, хто житиме (поки що),
й мертвих.
Його Царству не буде кінця.
І у Духа Святого,
Господа,
Животворящого
з вічності й простору,
від Отця виходящого.
З Отцем і Сином разом
пошанованого пророками,
говорившими в унісон
від Нього.
У Апостольську Церкву Святу.
І дотримуюсь єдності хрещення
задля прощення власних гріхів.
Воскресіння по смерті чекатиму,
сподіваючись віку
оновлених днів.


Господи! Змилуйся...
Не покинь.
Амінь.

12.06.2011

І Він воскрес!
Даруйте, незбагненно.
І досі навіть невідомо як.
Життя - в гробу.
І це -
достоіменно.
Хоча...
до чого гріб?
Дрібниця позаяк.

Печеру ту
обсіли, наче мухи,
озброєні зумисне
воїни-вовки.
На глум
приниження
вони - найкращі в світі слуги,
скарать на смерть -
найкращі вояки.

А тут за каменем
невинніша за храм
вже тліє
мертва плоть.
Чи не когось ще треба
вистежить вовкам,
щоб довести,
що смерть -
вона усім господь.

Та де ж їм знать,
я к е на трепіт лебідь
супроти смерті
радості життя?
Закликав
Ангела
Ісус,
і Той в ранковий шепіт
явився з невідомості
незримого буття.

Панічний страх!
А що лишалось слугам?
Який тут штурм?
Яка тут "мертва плоть"?
Володар їхній,
смерть,
сама зробилась трупом...
Христос воскрес!
Воістину Господь!

24.04.2011

Світ (світ),
в якому я живу,-
льодовиковий привид,
під мікроскопом клоп...

Чом? Наяву
не мати навіть привід
створити гардероб?

Туди-сюди... дешево...
Де тут та... кабінка?
Ой, мурахи вже повзуть...
чухається спинка!

Я знаю один гарячий вихиляс:
належну б ще сукню -
і буде якраз!

Я знаю один гарячий вихиляс:
сама у це вірю,
що буде все клас...


16.02.2011 "Сльозогінний сік березових віників"