Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)
2025.11.09
02:41
З неземної красоти
Він ліпив себе для себе.
Все було: і тил, й фронти…
Зацікавився Макс Вебер.
Як-не-як філософ Макс…
Як-не-як політісторик…
Макс запхав його в клумак
Й підписав: тут хворий.
Він ліпив себе для себе.
Все було: і тил, й фронти…
Зацікавився Макс Вебер.
Як-не-як філософ Макс…
Як-не-як політісторик…
Макс запхав його в клумак
Й підписав: тут хворий.
2025.11.08
23:25
А евенки і чукчі Аляски
полюбили опудало казки
і лишилися боси-
ми... не ескімоси,
а евенки і чукчі Аляски.
***
А зі США надійдуть томагавки
полюбили опудало казки
і лишилися боси-
ми... не ескімоси,
а евенки і чукчі Аляски.
***
А зі США надійдуть томагавки
2025.11.08
22:39
А величний, хоча й не високий,
запроваджує вето на спокій,
і вважає народ,
що це не ідіот,
а величний, хоча й не високий.
***
А занозою електорату
запроваджує вето на спокій,
і вважає народ,
що це не ідіот,
а величний, хоча й не високий.
***
А занозою електорату
2025.11.08
22:01
Луг укрився туманом,
як вічним сном.
Туман прийшов несподівано,
невчасно, зненацька,
мов апоплексичний удар.
Туман укрив нас
вічними міфами і легендами.
Туман проникає
як вічним сном.
Туман прийшов несподівано,
невчасно, зненацька,
мов апоплексичний удар.
Туман укрив нас
вічними міфами і легендами.
Туман проникає
2025.11.08
21:08
Довгі роки Олеся жила, відчуваючи, що її життя є своєрідною постійною репетицією. Протягом більше десяти років кожен день починався з ритуалу перевірки: чи замкнені двері, чи вимкнена плита, чи рівно лежать речі. Це займало години. Вона розуміла, що справ
2025.11.08
16:18
Сіріє небо, гублячи блакить.
Іржа вражає вже пожовкле листя.
Що стрімко долу падає, летить.
А з ним і літніх днів пора барвиста.
Стікає в небуття. І тане час,
Що кожному відведений у долі.
Невже пісень веселих
світоч згас,
Іржа вражає вже пожовкле листя.
Що стрімко долу падає, летить.
А з ним і літніх днів пора барвиста.
Стікає в небуття. І тане час,
Що кожному відведений у долі.
Невже пісень веселих
світоч згас,
2025.11.08
15:39
Там, де сонце торкає землі, помічаю дива:
Розливає лафіт незнайомий мені сомельє.
"Добрий вечір"- вітає. Киваю і я - "Навзаєм"
Завмирає і дивиться, ніби мене впізнає.
Ніби я - той бувалець, якого давно чатував.
Так і хочу йому простягнути у рук
Розливає лафіт незнайомий мені сомельє.
"Добрий вечір"- вітає. Киваю і я - "Навзаєм"
Завмирає і дивиться, ніби мене впізнає.
Ніби я - той бувалець, якого давно чатував.
Так і хочу йому простягнути у рук
2025.11.08
11:46
Дозимове дієслово цвітом стелить…
А маршрутки, як дикунки, топчуть листя…
Ну а джмелик, (від Анжели) подивився
І подумав, що дострелить… Помилився.
24.10.2025.
А маршрутки, як дикунки, топчуть листя…
Ну а джмелик, (від Анжели) подивився
І подумав, що дострелить… Помилився.
24.10.2025.
2025.11.07
21:47
Поодинокі дерева
із перемішаним жовтим
і зеленим листям,
ніби перемішаними
смугами долі.
Вони стоять
і чогось чекають.
Можливо, пришестя Месії.
із перемішаним жовтим
і зеленим листям,
ніби перемішаними
смугами долі.
Вони стоять
і чогось чекають.
Можливо, пришестя Месії.
2025.11.07
16:48
я – дрібна блошива мавпа
а друзі мої – нарики
(усе це жартома)
або я – схолола піца
ще б сюди лимон згодився
а як сама?
і мною поторбасували
усі щурихи в цім кварталі
а друзі мої – нарики
(усе це жартома)
або я – схолола піца
ще б сюди лимон згодився
а як сама?
і мною поторбасували
усі щурихи в цім кварталі
2025.11.07
16:29
Хмільний Хмільник на рідному Поділлі --
Благословенний, чарівливий край.
Де пестили мене волосся хвилі,
І мріяння збувалися про рай.
І бабине цвіло розкішне літо...
Я поринав у промені принад
Щоб душу розхвильовану зігріти --
Благословенний, чарівливий край.
Де пестили мене волосся хвилі,
І мріяння збувалися про рай.
І бабине цвіло розкішне літо...
Я поринав у промені принад
Щоб душу розхвильовану зігріти --
2025.11.07
13:41
Звертаюсь вкотре до автівки:
Звези мене куди небудь…
А краще все ж до Шепетівки
І зупинитись не забудь
У тім селі, що зріс і виріс
Де цвинтар… школа… сінокос
Малечі зліт… дорослих вирій
І гомін бджілок, вредних ос…
Звези мене куди небудь…
А краще все ж до Шепетівки
І зупинитись не забудь
У тім селі, що зріс і виріс
Де цвинтар… школа… сінокос
Малечі зліт… дорослих вирій
І гомін бджілок, вредних ос…
2025.11.06
21:53
Не певен, що якби Мойсей
явивсь на Святу землю,
в сьогоднішній Ізраїль,
навряд чи визнав би він за своїх
нащадків тих, що при ньому
в Єгипті місили з січкою глину,
приймали Тору і на плечах несли Мішкан –
присутність Всевишнього серед них…
явивсь на Святу землю,
в сьогоднішній Ізраїль,
навряд чи визнав би він за своїх
нащадків тих, що при ньому
в Єгипті місили з січкою глину,
приймали Тору і на плечах несли Мішкан –
присутність Всевишнього серед них…
2025.11.06
21:39
Я простягаю до тебе руки
крізь велике озеро,
схоже на серце космосу.
Над озером стоїть туман,
наче химерні думки.
Вечірній холод протвережує
після філософського сп'яніння.
Я стою над великим озером,
крізь велике озеро,
схоже на серце космосу.
Над озером стоїть туман,
наче химерні думки.
Вечірній холод протвережує
після філософського сп'яніння.
Я стою над великим озером,
2025.11.06
21:22
Як перейшов я у четвертий клас
І стали ми історію вивчати,
То довелось ім’я його стрічати.
Він представлявся, як «герой» для нас.
Бо вміло з ворогами воював,
В Червоній Армії був знаним командиром.
Ми вірили тим побрехенькам щиро,
Бо хто ж тоді про
І стали ми історію вивчати,
То довелось ім’я його стрічати.
Він представлявся, як «герой» для нас.
Бо вміло з ворогами воював,
В Червоній Армії був знаним командиром.
Ми вірили тим побрехенькам щиро,
Бо хто ж тоді про
2025.11.06
17:57
Вереміями, вереміями
Плач із радістю межував.
Все перебрано, перевіяно,
Перелущено по жнивах.
Чи пробачило спрагу літові
Те, що вижило у зимі?
Від морозу і спеки - мітини,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...Плач із радістю межував.
Все перебрано, перевіяно,
Перелущено по жнивах.
Чи пробачило спрагу літові
Те, що вижило у зимі?
Від морозу і спеки - мітини,
Останні коментарі: сьогодні | 7 днів
2025.08.19
2025.06.25
2025.04.24
2025.04.14
2025.04.06
2025.03.09
2025.02.28
• Українське словотворення
• Усі Словники
• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники
Автори /
Михайло Десна (1967) /
Інша поезія
До виходу нової збірки Гентоша
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
До виходу нової збірки Гентоша
Пародія на критичну статтю підручника
Як відомо, широке коло майбутніх поціновувачів таланту майбутнього класика народжується зі шкільного підручника... Не виняток і творчість Іоана Львівського (в миру Гентоша).
Плодючий пародист не минає нікого, хто гадає, що пише вірші.
Своєрідне кредо Іоана "Та тую... Ваню (скорочено "ТатуюВаня")" відзначається жанром пародії. Багато кого торкалося перо "ТатуюВаня", доводиться Львівському наносити "ТатуюВаня-2", "ТатуюВаня-3" тощо.
Особливо плодючого пародиста цікавлять віршовані рядки про кохання.
Приміром, як талановита авторка примудряється безтямно закохатися в чоловіка, чиї ноги, коли спітніють, як Rexona, "ніколи не зрадять".
Або "зоряні" мандри автора, "путь к сердцу мужчины" котрого - це ралі "Париж - Даккар".
Не минає увагою пародист й еротичну складову літературного процесу. Як тільки не намагаються прикрасити себе літературні герої, аби, нарешті, найвідоміше зробити еротичнішим...
Тандем фараонів несподівано перемагають у жіночому соцопитуванні з питання "Чоловіча вірність - навіки!"
Яблуко, яке впало на голову Ньютона, виявляється, мало слід від губної помади.
В Одесі на сьомому кілометрі з'явився у продажу майонез "Фаберже".
І що?
Здоровий глузд Іоана Львівського не тільки не загубився у хвилях еротичної творчості, а і залишився на місці. Іоан навіть зробив кар'єру: досяг звання "Генерал татуюВанєчка!"
Рекомендується творчість Іоана Львівського - всім.
Привітання з виходом нової збірки
(інтерпретація)
"Сумно.
Сумно аж за край..."
Де ти,
пародисте,
дідько тебе лай!?
Щастям
світ не перетнеш.
Напиши щось...
Може,
гумору доллєш.
Схід
і Захід - не модель!
І
Захар би Беркут
об'єднав людей.
Ні, не здатні
до віршІв
лідери пародій
політичних слів.
Так краще
ти
даруй свій хист,
бо ти -
толковий пародист,
бо ти один такий,
хто захистить усіх.
Во славу
гумору (бо свій)
тавруй
пародії надій,
що "пишуться"
як політичний сміх.
Гумор -
це не почуття.
У Остапа Вишні -
гумор як життя.
Штепсель
Тарапуньці теж
натякав на гумор
український все ж...
Смуток.
Смуток хтось завів.
То ж
на часі Гентош -
гумор наших днів.
16.07.2012
Як відомо, широке коло майбутніх поціновувачів таланту майбутнього класика народжується зі шкільного підручника... Не виняток і творчість Іоана Львівського (в миру Гентоша).
Плодючий пародист не минає нікого, хто гадає, що пише вірші.
Своєрідне кредо Іоана "Та тую... Ваню (скорочено "ТатуюВаня")" відзначається жанром пародії. Багато кого торкалося перо "ТатуюВаня", доводиться Львівському наносити "ТатуюВаня-2", "ТатуюВаня-3" тощо.
Особливо плодючого пародиста цікавлять віршовані рядки про кохання.
Приміром, як талановита авторка примудряється безтямно закохатися в чоловіка, чиї ноги, коли спітніють, як Rexona, "ніколи не зрадять".
Або "зоряні" мандри автора, "путь к сердцу мужчины" котрого - це ралі "Париж - Даккар".
Не минає увагою пародист й еротичну складову літературного процесу. Як тільки не намагаються прикрасити себе літературні герої, аби, нарешті, найвідоміше зробити еротичнішим...
Тандем фараонів несподівано перемагають у жіночому соцопитуванні з питання "Чоловіча вірність - навіки!"
Яблуко, яке впало на голову Ньютона, виявляється, мало слід від губної помади.
В Одесі на сьомому кілометрі з'явився у продажу майонез "Фаберже".
І що?
Здоровий глузд Іоана Львівського не тільки не загубився у хвилях еротичної творчості, а і залишився на місці. Іоан навіть зробив кар'єру: досяг звання "Генерал татуюВанєчка!"
Рекомендується творчість Іоана Львівського - всім.
Привітання з виходом нової збірки
(інтерпретація)
"Сумно.
Сумно аж за край..."
Де ти,
пародисте,
дідько тебе лай!?
Щастям
світ не перетнеш.
Напиши щось...
Може,
гумору доллєш.
Схід
і Захід - не модель!
І
Захар би Беркут
об'єднав людей.
Ні, не здатні
до віршІв
лідери пародій
політичних слів.
Так краще
ти
даруй свій хист,
бо ти -
толковий пародист,
бо ти один такий,
хто захистить усіх.
Во славу
гумору (бо свій)
тавруй
пародії надій,
що "пишуться"
як політичний сміх.
Гумор -
це не почуття.
У Остапа Вишні -
гумор як життя.
Штепсель
Тарапуньці теж
натякав на гумор
український все ж...
Смуток.
Смуток хтось завів.
То ж
на часі Гентош -
гумор наших днів.
16.07.2012
• Можлива допомога "Майстерням"
Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)
Про публікацію
