Автори /
Петро Овчар (1961)
Рубрики
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Таку б осінь в мирний час.
•
Що буде завтра
•
Ми створені, як харч
•
Зимовий дощ
•
Мрії та хочу
•
Без надії повернення
•
Лузер
•
Не чекав
•
При надії
•
Розмова
•
* * *
•
* * *
•
Бажаю вам…
•
* * *
•
Сантехнічно - іронічне
•
Вирви серце
•
Людина і янгол
•
Окупація
•
Ти - наш герой
•
Встань з колін
•
Валентинка
•
Поет не ідол
•
***
•
Революцій єднає порив
•
Не чекайте! Не благайте! Не моліться!
•
Гоп-стоп
•
Весна приходить молодою
•
Низький уклін Вам
•
Аватар душі моєї
•
Весна прийшла
•
Український політикум
•
В розлуці...
•
Спрага жити
•
Снігопад * * * * *
•
На роздоріжжі
•
До щему, до болю, до крику ...
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Таку б осінь в мирний час,
щоб в красі цій загубитись.
щоб в красі цій загубитись.
Були відомі старт і ціль,
прогноз погоди, землетрусів,…
прогноз погоди, землетрусів,…
Ми створені, як харч: маленькі зуби,
слабенькі м`язи, ніжні кігті…
слабенькі м`язи, ніжні кігті…
Зимовий дощ шепоче в шибку…
Ти бачу, друже, заблукав:
Ти бачу, друже, заблукав:
Мріяти зовсім не злочин,
хочу не знає меж…
хочу не знає меж…
На подвір’ї запахло весною…
Під ногами приречений сніг
Під ногами приречений сніг
День у погоні за тінню…
Мозок вовтузиться з лінню…
Мозок вовтузиться з лінню…
Зненацька заскочила осінь.
Вже з ночі бездушно клопоче
Вже з ночі бездушно клопоче
Чарівна жінка при надії:
дитя…
дитя…
Ти хочеш почути, що думаю?
Довіру мовчанка гнітить.
Довіру мовчанка гнітить.
Потепліло…
Зашарілась
Зашарілась
Тихе щастя українця:
дома, в хаті на краю,
дома, в хаті на краю,
Весняних днів на все життя!
Здоров`я! Радості! Любові!
Здоров`я! Радості! Любові!
А зима, як покинута жінка:
безнадія, зневіра в очах,
безнадія, зневіра в очах,
Життя бурлить , мов унітаз:
закрутить, змиє в вирву враз.
закрутить, змиє в вирву враз.
Де та сила, де та воля
встати з серцем на долонях?
встати з серцем на долонях?
Співала, як янгол.
Жила, як людина.
Жила, як людина.
Тяжке, давке, гнітюче
поняття окупація -
поняття окупація -
О, де ти наш де Голль вкраїнський?
Чи Прометей? Чи Жанна Д`арк.?
Чи Прометей? Чи Жанна Д`арк.?
Хочу вІрші писати - не можу,
В однострОї шикую рядки,
В однострОї шикую рядки,
Полети, полети, валентинко,
До моєї коханої жінки.
До моєї коханої жінки.
А поет, поет не може бути богом,
Бо боги не ходять по землі.
Бо боги не ходять по землі.
Усмішок, усмішок, усмішок,
Милих чарівних жаданих
Милих чарівних жаданих
Іржа роз`їдає державну пружину,
Що вп`ялась у тіло і кров людську п`є.
Що вп`ялась у тіло і кров людську п`є.
Не чекайте
Із моря погоди, не рахуйте до свята ви дні.
Із моря погоди, не рахуйте до свята ви дні.
Зимно…
В небі?
В небі?
Весна приходить молодою:
Рум`яні щоки, темні очі…
Рум`яні щоки, темні очі…
Низький уклін Вам матері,
жінки і дочки, сестри
жінки і дочки, сестри
Аватар душі моєї, досить спати!
Поспішай мерщій, ледащо, світ пізнати.
Поспішай мерщій, ледащо, світ пізнати.
Весна прийшла. Місто зігріла
Своїм духмяним теплим тілом.
Своїм духмяним теплим тілом.
Що не політик, то макака:
Дереться вверх, мелькає срака…
Дереться вверх, мелькає срака…
Хочеться, як інколи води,
чистої холодної п`янкої…
чистої холодної п`янкої…
Нам так потрібна спрага жити,
щоб чашу повную життя
щоб чашу повную життя
Важко ноги
Топчуть воду,
Топчуть воду,
Бездумно кліпають машини
Скляними мертвими очима,
Скляними мертвими очима,
До щему, до болю, до крику душі
За нас, українці, так гидко…
За нас, українці, так гидко…