Автори /
Олена Багрянцева (1983)
|
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
А вона обіцяла…
•
Так буває у лютому. Світла бракує, тепла...
•
А хочеш так? Щоб сніг і хуртовина...
•
Прогноз на завтра: вітряно і сніг...
•
Це всього лише крапля дощу, а ти думав, що злива...
•
Може, коло зімкнеться – і стане усе до снаги...
•
А до осені кілька днів...
•
Якби можна...
•
Але літо прийде, захмеліле від злив і калюж...
•
Ми усе починаємо з аркушу чистого вкотре...
•
А ми все подолаємо – віруси, війни, кризу...
•
Я римую тебе, обережно кладу на рядки...
•
А я ворожила. Складала до кошика трави...
•
Щедрий вечір
•
І тоді, коли випадуть перші сніги, він піде...
•
У тебе достатньо сили. Ти тільки вір...
•
Він хотів
•
А у тебе ще буде можливість знайти весну...
•
Позмагайся за день, у якому цвітуть матіоли...
•
Ти потрібен мені...
•
Не питай ні про що, накриваючи ковдрою вечір...
•
А нічого не має зворотної дії...
•
Ця історія знову почнеться для нас із кінця...
•
Я сьогодні мовчатиму. Можна?..
•
Це різдвяна історія. Місто веселе не спить...
•
Сто днів до весни
•
Вимикай у кімнаті світло і вводь пароль...
•
Їм не спиться удвох...
•
А планети зійдуться і стане усе на місця...
•
І так би сидіти в осінньому вирі удвох за чаєм...
•
А скажи мені: так...
•
Усе послідовно
•
А літо минає. Ти бачиш, минає тихо...
•
Ти просто будь
•
Привіт, мала. Ну як твоє життя?..
•
Ти рахуєш до ста. Я ж ховаюсь у тиші липневій...
•
Якщо можеш тепер не мовчати, кажи що завгодно...
•
А ми з тобою ніби вже мудріші...
•
А ти вкотре вдягни вишиванку свою кольорову...
•
Ти збирайся і йди. Я давно вже чатую на диво...
•
А їм би ніколи не думати про війну...
•
Ти ходи по стежинах і слухай весну бунтівну...
•
Говори казна-що. Я не вірю словам...
•
Ти чекаєш весни. А на дворі хурделиться сніг...
•
А знаєш, мамо, холодно мені...
•
Я на тебе не злюсь. Це весна забарилася вкотре...
•
Забувай про свої тривоги і слухай дощ...
•
Ось тримай мою руку і просто чекай весни...
•
Як тягне до тебе. Спрацьовує сила магнітна...
•
А я не сердита. Це просто настали морози...
•
Я зможу чекати сумлінно...
•
А все буде добре. Я знову чекаю на потяг...
•
Ти ревнуєш мене до січня...
•
І осінь буває лагідна вечорами...
•
А мені би тебе на трішки...
•
Чудернацька моя серпантинова осінь люба...
•
А мені однозначно бракує тебе, мала...
•
Дріб’язкові слова. І годинник занедбаний в хаті...
•
Не відпускай. Затримайся на трішки...
•
А завтра я буду тепла...
•
А я за тобою сумую...
•
Помаранчева дружба почнеться сьогодні між нами...
•
Ти знайдешся колись...
•
А ти станеш мені писати складні етюди...
•
Уяви, що колись наші долі сплетуться вузлами...
•
Він готується йти. Зашнуровує матові берці...
•
І розмова тече, і у грубці потріскують дрова...
•
Твої парфуми з нотами сандалу
•
Ти не віриш мені. Липне липень у сукні із лілій...
•
Так чекають на них, далеких...
•
Обіцяй мені день, у якому не скупчаться хмари...
•
А ти знаєш, він пахне ірискою і молоком...
•
А на дворі пурга. Запроси мене в гості на каву...
•
Непокірна моя, що зробили із нами вітри?..
•
Дозволяю тобі піти, зачинивши двері...
•
Ти приходь просто так. Поговоримо вкотре про вічне...
•
Я тебе не любив. Тільки пестив доглянуте тіло...
•
Хочу стати для тебе я річкою. Вільною, щирою...
•
Ти не гнівайся лиш. Я боюся весняного грому...
•
А знаєш, колись я звикну до сніжних весен...
•
Збережи цю пургу. І мороз, що сховався у сінях...
•
А зима за дверима сьогодні святкова і сніжна...
•
А ти занедужав, бо осінь затиснув у жмені...
•
А колись ця війна неодмінно зійде нанівець...
•
Ти боїшся дощу. Ціле місто у гумових мештах...
•
А ти готувавсь до осені. Пив вино...
•
Заколисуй мене. Ось побачиш, я міцно засну...
•
Наша вулиця стала безлюдною. Чуєш, ні шелесту...
•
Хай настане пітьма. Я не подруга сонцю веселому...
•
А ти знаєш, вони стріляють без куль, без пороху...
•
Що бажаєш тепер? Бачиш, ночі короткі, як спалах...
•
Вдосталь віри і сил. Чуєш, мамо, я їхати мушу...
•
В тебе чорна сорочка і потяг о шостій сорок...
•
Зігріває кожух і світанки з малиновим смаком...
•
Як живеться тобі? Дошкуляють морози і кава?..
•
Вже стоять за парканом до свята запряжені коні...
•
Вечір на двох
•
Я не скоро прийду
•
Чую, вітер стихає і дощ не періщить без тями...
•
Не тримаєш мене. Відриваєш уривками час...
•
Коли закінчуються в домі сірники...
•
А в тебе доросла донька. І пахне на кухні кмином...
•
Повертайся скоріше. У мене під ковдрою вітер...
•
Буде досить кількох необачно розірваних фраз...
•
Кажуть, в серпні нагряне коралова осінь – завчасно...
•
Залишитися там, де дощі і тумани безтямні...
•
Ти тільки не сердься. У мене багато справ...
•
Він щоранку виходив за двері у травні в суботу...
•
Кажуть, відьми збираються рівно на день тринадцятий...
•
І світло погасло вчасно. І ти не зник...
•
Всі будильники сплять. Циферблатам не вірять у квітні...
•
Інколи можна зробити все навпаки...
•
Не засуджуй мене. Бачиш, рано темніє надворі...
•
Спекла пиріг. Хай думають, що свято...
•
Все почнеться з вагань. Ліхтарі вимикають о п’ятій...
•
Як чудово удвох. До опівночі гратиме флейта...
•
Розкажи новорічну історію – вигадай диво...
•
Я хвилююсь. Бо кажуть, зима наближається стрімко...
•
Тільки б не чути щоранку нерідну мову...
•
Знаєш, інколи ранок ранить...
•
Зіграти роль осінньої негоди...
•
Ти жалій не мене, а майдани, наповнені листям...
•
Запроси не на каву, а просто побути удвох...
•
Ти змінилась, кохана. Ти повернулася іншою...
•
Не стискати між пальцями простір...
•
Ти з’явись не до речі. Раптово...
•
Я знатиму. Навіть якщо ти не скажеш ні слова...
•
Після літа спекотного осінь не стане розрадою...
•
Загрібали в рядно мокре листя торішнє зів’яле...
•
Ти ревнуєш мене до іншого...
•
Ти чув, як співає знайомою мовою море безкрає...
•
Допиши два рядки. Хай затихнуть останні трамваї...
•
Це в потилицю дихає день, що настане лиш завтра...
•
Це останнє вікно, за яким вже не буде тебе...
•
Не стояти на протязі. В синьому одязі тісно...
•
Все буде так, як ти наворожила...
•
На світанку ти пахнеш медом...
•
Ти обіцяв не танути весною...
•
Ти не дякуєш сонцю, бо в січні замерзла ріка...
•
Зійти на п’єдестал за п’яту спробу...
•
Твій друг не знайомить з батьками кохану...
•
Ти доживеш до сивого серпанку...
•
Кілька добрих новин до свята...
•
Не зрікаються вчинків. І правда...
•
Сказали, що завтра посилиться вітер...
•
Вони не відходять. Бо тиша обрамлена словом...
•
Введи в оману. Буде листопад...
•
Ти приходь не раніше вівторка...
•
Не глузуй із приходу жовтня...
•
В’язала шарф. Бо сонце в листопаді...
•
Не обіцяй… Обузою осіла осіння даль...
•
Перетерпи цей холод. Не судилось...
•
Торішнє листя бурими мазками...
•
Не повертайся. Вересень на сходах...
•
Відведи цю біду від дверей...
•
Тіні ходять у капцях зношених...
•
Після теплих слідів штилю...
•
Хай буде дим. Це вогнище доречне...
•
Ці квіти ваблять. Майже бездоганні...
•
Не виправдовуй. Темрява не бреше...
•
Мені на користь цей лискучий листопад...
•
Я повернусь. Чекай мене сумлінно...
•
Коли мовчать володарі державні...
•
Снідає червень пилом...
•
Мовчати не повинні ці вуста...
•
Спинити рух трамваїв і вокзалів...
•
Ти прийдеш
•
Перемісти на сходинку мій сумнів...
•
Вдягни манто. Так холодно і сніжно...
•
Ще стільки слів. А ранок лиже шибку...
•
Я не вірю. Мовчіть, прикмети...
•
Почни з абзацу. Поїздом у квітень...
•
На пероні стоїш у капцях...
•
Зім’ятий шарф. Як тихо ниє рана...
•
Збираю сни в незграбний оберемок...
•
Ковток жаги в твоєму надвечір’ї...
•
Можна стати на мить небом...
•
-Де ти зараз, моя невірна?..
•
Я не чую зітхань осінніх...
•
Наші фарби густі сьогодні...
•
В цьому домі дверей немає...
•
Я не змінюю темп жовтня...
•
Через серпень іду в сутінки...
•
Знову час витікає крізь пальці...
•
Барбарисовий смак правди...
•
Якби ми опинилися вдвох...
•
Ти мене розбуди рано...
•
Ти невчасно пірнув у травень...
•
Знову небо лягло в сумку...
•
Ти чекав? Я прийшла у квітень...
•
Знали стіни мою історію...
•
Відшліфовані грані спогадів...
•
Паперовий літак
•
Божевільний клубок
•
Випити світ із трубочки...
•
Матове світло на панцирях вулиці...
•
Заховались від шалу в простинь...
•
Ти навмисне закрив вікна...
•
У прокурених зморшках гардин...
•
Травнем вриваєшся в ранок поранений...
•
Без галасу
•
Шлях передчасної осені
•
Дивитись, як ти ідеш...
•
За Київським часом
•
Море випило літр пива...
•
Крізь порцелянові двері...
•
Ані слова. Сповиті в тиші...
•
У кишені несеш листопад...
•
Не боїться застуди вітер...
•
Ти обираєш втечу...
•
Подавай мені знаки...
•
Залишайся зі мною. Ніч...
•
Зима танцювала в балетках...
•
Головою в туман, я далеко не йду...
•
Пригощаєш мене бісквітом...
•
Бабине літо
•
Небо в твоїх джинсах...
•
Місто засмагло в солярії...
•
Прокрадаєшся впевнено нижче...
•
Приземлено просто...
•
Твоя неприсутність не діє на нерви...
•
Робиш послугу – не без спротиву...
•
В найдовшому слові сховала свій сором...
•
Ти не бачив мене такою
•
Вмиваюсь водою з крану...
•
Врівноважена добрим вчинком...
•
В калюжах чужого міста...
•
Ти дзвониш...
•
Сіло літо на крайку суконьки...
•
Мобільне мовчання
•
Крихтами хліба чорного...
•
Занадто холодні пальчики...
•
Хмарочос
•
Надобраніч
•
Іще сутеніють сумніви...
•
Сьогодні ти будеш відданим...
•
Влетіла віхола в прочинене вікно...
•
Зима
•
Ілюзія свята
•
Фатальна ніч
•
Відкрила дверцята авто...
•
Стеля, стіна і скло
•
Стриптиз
•
Фантазії дивні наївні сумлінні...
•
Стукав дощ монотонно спонтанно...
•
Перекреслила ніч павутинкою...
•
Моя віолончель втомилась грати...
•
Моїми вустами ти втягуєш грубі сигари...
•
Любов осіння
•
Ти мені необхідний сьогодні...
•
Вже не важливо, що ти скажеш на прощання...
•
Ріжуть очі тумани осінні...
•
Творча мить
•
А ночі стеляться шовковим колоском...
•
Горіла яскраво зірниця...
•
Не замовкай - скажи іще півслова...
•
Я зголодніла на поезії, на звуки...
•
Зустрівся випадково у юрбі...
•
Ти не забудь
•
***
•
Перейшла недоступну межу...
•
Дитячої відвертості ковток
•
Ти не спиш?Так хотілось почути...
•
Моя країна
•
І знову ти мовчиш
•
Ти, вітер і Любов
•
За грати
•
***
•
В осінній колисці
•
Паростки вільного часу
•
Осінній блюз
•
Холодний час
•
Розлука
•
ГРА
А вона обіцяла… Цвіли безтурботно каштани.
Не вщухали дощі. І дороги блищали вологі.
Не вщухали дощі. І дороги блищали вологі.
Так буває у лютому. Світла бракує, тепла.
Не приходять листи в електронних конвертах без марок.
Не приходять листи в електронних конвертах без марок.
А хочеш так? Щоб сніг і хуртовина.
Імбирний чай, веселі голоси.
Імбирний чай, веселі голоси.
Прогноз на завтра: вітряно і сніг.
Грудневий жаль у грудях, як загроза.
Грудневий жаль у грудях, як загроза.
Це всього лише крапля дощу, а ти думав, що злива.
Липне листя вологе до щік, до нічного вікна.
Липне листя вологе до щік, до нічного вікна.
Може, коло зімкнеться – і стане усе до снаги:
Докладати зусиль, відкидати з дороги каміння.
Докладати зусиль, відкидати з дороги каміння.
А до осені кілька днів. Відпускаю літо.
Відчайдушно складаю спогади до шухляд.
Відчайдушно складаю спогади до шухляд.
Якби можна поставити раптом на паузу літо.
Лимонадові дні, матіолові ночі повільні.
Лимонадові дні, матіолові ночі повільні.
Але літо прийде, захмеліле від злив і калюж.
Ти зніматимеш плащ, уночі відчинятимеш вікна.
Ти зніматимеш плащ, уночі відчинятимеш вікна.
Ми усе починаємо з аркушу чистого вкотре.
Зупиняємо ритми обурених міст і сердець.
Зупиняємо ритми обурених міст і сердець.
А ми все подолаємо – віруси, війни, кризу.
А ми станемо сильними, вільними, мій герою.
А ми станемо сильними, вільними, мій герою.
Я римую тебе, обережно кладу на рядки.
Не кажи, що весна забарилася знову в дорозі,
Не кажи, що весна забарилася знову в дорозі,
А я ворожила. Складала до кошика трави.
Мережила тіні на гладко побіленій стелі.
Мережила тіні на гладко побіленій стелі.
А нам би з тобою мовчати отак здивовано,
Адже за вікном пролітає махровий сніг.
Адже за вікном пролітає махровий сніг.
І тоді, коли випадуть перші сніги, він піде.
Буде небо тремтіти і грізна насунеться битва.
Буде небо тремтіти і грізна насунеться битва.
У тебе достатньо сили. Ти тільки вір.
Зійдуться усі дороги, затихне вітер.
Зійдуться усі дороги, затихне вітер.
Він хотів стати сонцем для неї – і гріти вічно.
Грозові розганяти хмари, стирати смуток.
Грозові розганяти хмари, стирати смуток.
А у тебе ще буде можливість знайти весну.
Не турбуйся за ті хвилини, які вже втрачено.
Не турбуйся за ті хвилини, які вже втрачено.
Позмагайся за день, у якому цвітуть матіоли.
Бо життя - це метал. І нещадно шкребе наждаком
Бо життя - це метал. І нещадно шкребе наждаком
Ти потрібен мені?
Я байдужість ховаю у жмені.
Я байдужість ховаю у жмені.
Не питай ні про що, накриваючи ковдрою вечір.
Очевидно, ми тут загубилися в ранній весні.
Очевидно, ми тут загубилися в ранній весні.
А нічого не має зворотної дії. От бачиш:
Я сповільнюю крок, бо до сонця не в силах дійти.
Я сповільнюю крок, бо до сонця не в силах дійти.
Ця історія знову почнеться для нас із кінця.
Не тривожся даремно, минуле пустивши за вітром.
Не тривожся даремно, минуле пустивши за вітром.
Я сьогодні мовчатиму. Можна?
І минуле не матиме значення.
І минуле не матиме значення.
Це різдвяна історія. Місто веселе не спить.
У високих будинках чекають дарунків і дива.
У високих будинках чекають дарунків і дива.
А вдома у нього зашторені вікна. Знає:
Молочна зима не зігріє цупких долонь.
Молочна зима не зігріє цупких долонь.
Вимикай у кімнаті світло і вводь пароль.
Мої файли рясні завантажені, як годиться.
Мої файли рясні завантажені, як годиться.
Їм не спиться удвох. Знову осінь мандрує по вулицях.
Він розкаже їй все, рознесе міріади порад.
Він розкаже їй все, рознесе міріади порад.
А планети зійдуться і стане усе на місця.
І світанки нові вереснево засяють яскраво.
І світанки нові вереснево засяють яскраво.
І так би сидіти в осінньому вирі удвох за чаєм.
Вдихати повітря, що тягнеться, мов іриска.
Вдихати повітря, що тягнеться, мов іриска.
А скажи мені: так.
-Так.
-Так.
Усе послідовно. Все сходить колись нанівець.
Засохнуть жоржини і листя пожовкне на клені.
Засохнуть жоржини і листя пожовкне на клені.
А літо минає. Ти бачиш, минає тихо.
Готує валізу, збирає врожай багатий.
Готує валізу, збирає врожай багатий.
Ти просто будь. Бо все біжить по колу –
Твоя печаль і мій гранітний спокій.
Твоя печаль і мій гранітний спокій.
Привіт, мала. Ну як твоє життя?
Чому втекла, ні слова не сказавши?
Чому втекла, ні слова не сказавши?
Ти рахуєш до ста. Я ж ховаюсь у тиші липневій.
Одягаюся в ніч і чекаю, що скоро знайдеш.
Одягаюся в ніч і чекаю, що скоро знайдеш.
Якщо можеш тепер не мовчати, кажи що завгодно.
Я повірю словам, що гарячі, пекучі на смак.
Я повірю словам, що гарячі, пекучі на смак.
А ми з тобою ніби вже мудріші.
Ступаємо по лезу невагомо.
Ступаємо по лезу невагомо.
А ти вкотре вдягни вишиванку свою кольорову.
Так пасує вона до квітучого міста у травні.
Так пасує вона до квітучого міста у травні.
Ти збирайся і йди. Я давно вже чатую на диво.
Мій годинник старий поспішає на дюжину літ.
Мій годинник старий поспішає на дюжину літ.
А їм би ніколи не думати про війну.
Тримати в руках не снаряди, а квіти з поля.
Тримати в руках не снаряди, а квіти з поля.
Ти ходи по стежинах і слухай весну бунтівну.
Бачиш, крига розтанула в серці, надворі – назовсім.
Бачиш, крига розтанула в серці, надворі – назовсім.
Говори казна-що. Я не вірю словам.
Доведеться нам глек розбити.
Доведеться нам глек розбити.
Ти чекаєш весни.
А на дворі хурделиться сніг.
А на дворі хурделиться сніг.
А знаєш, мамо, холодно мені.
Щоночі жалять кулі та снаряди.
Щоночі жалять кулі та снаряди.
Я на тебе не злюсь. Це весна забарилася вкотре.
Стелить місто крихке понад нами шатро крижане.
Стелить місто крихке понад нами шатро крижане.
Забувай про свої тривоги і слухай дощ.
Пароплави твої повертаються в тиху гавань.
Пароплави твої повертаються в тиху гавань.
Ось тримай мою руку і просто чекай весни.
Розірвалось старе намисто з бусин багряних.
Розірвалось старе намисто з бусин багряних.
Як тягне до тебе. Спрацьовує сила магнітна.
Можливо, ти маг, що обізнаний в чакрах і чарах.
Можливо, ти маг, що обізнаний в чакрах і чарах.
А я не сердита. Це просто настали морози.
Дме вітер суворо. Не клеїться наша розмова.
Дме вітер суворо. Не клеїться наша розмова.
Я зможу чекати сумлінно.
Ламати на крихти вівторки.
Ламати на крихти вівторки.
А все буде добре. Я знову чекаю на потяг.
У жмені тримаю зажурене сонце зимове.
У жмені тримаю зажурене сонце зимове.
Ти ревнуєш мене до січня. Він стелить постіль.
Він готує імбирну каву в горнятах сніжних.
Він готує імбирну каву в горнятах сніжних.
І осінь буває лагідна вечорами.
І кіт воркітливо поряд лякає тишу.
І кіт воркітливо поряд лякає тишу.
А мені би тебе на трішки
На ковток запашної кави
На ковток запашної кави
Чудернацька моя серпантинова осінь люба,
Ти кидаєш мене у безпомічний вир багряний.
Ти кидаєш мене у безпомічний вир багряний.
А мені однозначно бракує тебе, мала.
Що накоїла ти і навіщо пішла у мандри?
Що накоїла ти і навіщо пішла у мандри?
Дріб’язкові слова. І годинник занедбаний в хаті.
Знову сердиться ніч на м’які мокачінові зорі.
Знову сердиться ніч на м’які мокачінові зорі.
Не відпускай. Затримайся на трішки.
Холоне кава в білому горнятку.
Холоне кава в білому горнятку.
А завтра я буду тепла,
Як море вечірнє Чорне.
Як море вечірнє Чорне.
А я за тобою сумую.
П’ю каву холодну ранкову.
П’ю каву холодну ранкову.
Помаранчева дружба почнеться сьогодні між нами.
Кашеміровий сум огорне мої плечі тремтячі.
Кашеміровий сум огорне мої плечі тремтячі.
Ти знайдешся колись.
Запливеш у шифоновий вечір.
Запливеш у шифоновий вечір.
А ти станеш мені писати складні етюди.
Говоритимеш те, що почути завжди хотіла.
Говоритимеш те, що почути завжди хотіла.
Уяви, що колись наші долі сплетуться вузлами.
І замкнуться замки. І потрібні не будуть ключі.
І замкнуться замки. І потрібні не будуть ключі.
Він готується йти. Зашнуровує матові берці...
Не сумуйте, батьки. До весни буде мир. Буде мир?
Не сумуйте, батьки. До весни буде мир. Буде мир?
І розмова тече, і у грубці потріскують дрова.
Вже зібралась сім’я за різдвяним січневим столом.
Вже зібралась сім’я за різдвяним січневим столом.
Твої парфуми
З нотами сандалу.
З нотами сандалу.
Ти не віриш мені. Липне липень у сукні із лілій.
Ця бентежна стіна поміж нами, авжеж, упаде.
Ця бентежна стіна поміж нами, авжеж, упаде.
Так чекають на них, далеких.
На полицях складають речі.
На полицях складають речі.
Обіцяй мені день, у якому не скупчаться хмари.
І без краплі вина я вже п’яна тобою дощенту.
І без краплі вина я вже п’яна тобою дощенту.
А ти знаєш, він пахне ірискою і молоком,
Ніжним затишком рідного дому, пшеничним колоссям,
Ніжним затишком рідного дому, пшеничним колоссям,
А на дворі пурга. Запроси мене в гості на каву.
Я зніму чобітки, що ступали в замети січневі.
Я зніму чобітки, що ступали в замети січневі.
Непокірна моя, що зробили із нами вітри?
Увірвалися в дім, на минуле насипавши пилу.
Увірвалися в дім, на минуле насипавши пилу.
Дозволяю тобі піти, зачинивши двері.
Просіваю мішок образ і колючих слів.
Просіваю мішок образ і колючих слів.
Ти приходь просто так. Поговоримо вкотре про вічне.
Відкоркуємо ніч і в Чумацький полинемо шлях.
Відкоркуємо ніч і в Чумацький полинемо шлях.
Я тебе не любив. Тільки пестив доглянуте тіло.
І за руку тримав, якщо шлях видавався слизьким.
І за руку тримав, якщо шлях видавався слизьким.
Хочу стати для тебе я річкою. Вільною, щирою.
Витікати із гір і потоком нестись гомінким.
Витікати із гір і потоком нестись гомінким.
Ти не гнівайся лиш. Я боюся весняного грому,
Водопілля і злив, що змивають минулого слід.
Водопілля і злив, що змивають минулого слід.
А знаєш, колись я звикну до сніжних весен.
До сонця, яке не здатне зігріти тіло.
До сонця, яке не здатне зігріти тіло.
Збережи цю пургу. І мороз, що сховався у сінях.
Тихе сяйво ночей і сріблясті дзвіночки пісень.
Тихе сяйво ночей і сріблясті дзвіночки пісень.
А зима за дверима сьогодні святкова і сніжна,
З ароматом ялин і добром осяйним на устах.
З ароматом ялин і добром осяйним на устах.
А ти занедужав, бо осінь затиснув у жмені.
Стояв без пальто на старому, як туга, пероні.
Стояв без пальто на старому, як туга, пероні.
А колись ця війна неодмінно зійде нанівець.
Стане тихо вночі і на серці не буде оскоми.
Стане тихо вночі і на серці не буде оскоми.
Ти боїшся дощу. Ціле місто у гумових мештах.
У махрову печаль загорнулись будинки старі.
У махрову печаль загорнулись будинки старі.
А ти готувавсь до осені. Пив вино.
Розвішував одяг в шафі з торішнім пилом.
Розвішував одяг в шафі з торішнім пилом.
Заколисуй мене. Ось побачиш, я міцно засну.
Серед шелесту хвиль загублюся до завтра, до завтра…
Серед шелесту хвиль загублюся до завтра, до завтра…
Наша вулиця стала безлюдною. Чуєш, ні шелесту.
Тільки пальці дерев засторогу несуть понад світом.
Тільки пальці дерев засторогу несуть понад світом.
Хай настане пітьма.
Я не подруга
Я не подруга
А ти знаєш, вони стріляють без куль, без пороху.
Без кривавих атак виривають з корінням спокій.
Без кривавих атак виривають з корінням спокій.
Що бажаєш тепер? Бачиш, ночі короткі, як спалах.
Ця химерна весна пахне теплим парним молоком.
Ця химерна весна пахне теплим парним молоком.
Вдосталь віри і сил. Чуєш, мамо, я їхати мушу.
Полотняна печаль непоборним лягла тягарем.
Полотняна печаль непоборним лягла тягарем.
В тебе чорна сорочка і потяг о шостій сорок.
І єдиний квиток на засніжений лютим рейс.
І єдиний квиток на засніжений лютим рейс.
Зігріває кожух і світанки з малиновим смаком.
І бардове панно, що над містом зависло приречено.
І бардове панно, що над містом зависло приречено.
Як живеться тобі? Дошкуляють морози і кава?
І розбитий ліхтар, що на розі в заметах завмер.
І розбитий ліхтар, що на розі в заметах завмер.
Вже стоять за парканом до свята запряжені коні.
І годинник старий припиняє сполоханий хід.
І годинник старий припиняє сполоханий хід.
Мати б вечір на двох
І годинник без довгих стрілок.
І годинник без довгих стрілок.
Всі краватки твої в листопаді, як листя, багряні.
Я не скоро прийду, бо складаю у кошики сум.
Я не скоро прийду, бо складаю у кошики сум.
Чую, вітер стихає і дощ не періщить без тями.
І на кухні кипить цей старий, ніби світ, самовар.
І на кухні кипить цей старий, ніби світ, самовар.
Не тримаєш мене. Відриваєш уривками час.
І нервуєш, атож, бо розмова не клеїться зовсім.
І нервуєш, атож, бо розмова не клеїться зовсім.
Коли закінчуються в домі сірники
І всі рядки знай пишуться з абзаців.
І всі рядки знай пишуться з абзаців.
А в тебе доросла донька.
І пахне на кухні кмином.
І пахне на кухні кмином.
Повертайся скоріше. У мене під ковдрою вітер.
І на дворі дощить. На столі розсипається сіль.
І на дворі дощить. На столі розсипається сіль.
Буде досить кількох необачно розірваних фраз.
І шматка бірюзи, що з вікна визиратиме мляво.
І шматка бірюзи, що з вікна визиратиме мляво.
Кажуть, в серпні нагряне коралова осінь – завчасно.
Фотоспалахом снів стане все на колишні місця.
Фотоспалахом снів стане все на колишні місця.
Залишитися там, де дощі і тумани безтямні.
Без образ і мети крізь ряди гомінких парасоль.
Без образ і мети крізь ряди гомінких парасоль.
Ти тільки не сердься. У мене багато справ.
Сьогодні до тебе усі відмінили потяги.
Сьогодні до тебе усі відмінили потяги.
Він щоранку виходив за двері у травні в суботу.
В капелюсі із вітру в погоду, примхливо мінливу.
В капелюсі із вітру в погоду, примхливо мінливу.
Кажуть, відьми збираються рівно на день тринадцятий.
Кожен вибрик весни – ніби змова усіх стихій.
Кожен вибрик весни – ніби змова усіх стихій.
І світло погасло вчасно. І ти не зник.
Руками – до срібних струн. І губами – в шкіру.
Руками – до срібних струн. І губами – в шкіру.
Всі будильники сплять. Циферблатам не вірять у квітні.
Буде кава і дощ. І Бетховена звуки стрункі.
Буде кава і дощ. І Бетховена звуки стрункі.
Інколи можна зробити все навпаки.
Вниз головою писати сюїти
Вниз головою писати сюїти
Не засуджуй мене. Бачиш, рано темніє надворі.
Ця глибока, як діжка, розмова дійде до кінця.
Ця глибока, як діжка, розмова дійде до кінця.
Спекла пиріг. Хай думають, що свято.
Цей понеділок зовсім не важкий.
Цей понеділок зовсім не важкий.
Все почнеться з вагань. Ліхтарі вимикають о п’ятій.
Проведи до порогу і випусти в сіру пітьму.
Проведи до порогу і випусти в сіру пітьму.
Як чудово удвох.
До опівночі гратиме флейта.
До опівночі гратиме флейта.
Розкажи новорічну історію – вигадай диво.
Я повірю, авжеж. Вже санчата стоять у дворі.
Я повірю, авжеж. Вже санчата стоять у дворі.
Я хвилююсь. Бо кажуть, зима наближається стрімко.
Бо у шафі моїй лиш спідниці і сукні з фатину.
Бо у шафі моїй лиш спідниці і сукні з фатину.
Тільки б не чути щоранку нерідну мову.
Навіть в газетах друкують суцільні слова нещирі.
Навіть в газетах друкують суцільні слова нещирі.
Знаєш, інколи ранок ранить.
Якщо вікна виходять на північ.
Якщо вікна виходять на північ.
Зіграти роль осінньої негоди.
Хай капелюх не випаде з руки.
Хай капелюх не випаде з руки.
Ти жалій не мене,
А майдани, наповнені листям.
А майдани, наповнені листям.
Запроси не на каву, а просто побути удвох.
Часом тиша лякає ще більше, ніж гостра відмова.
Часом тиша лякає ще більше, ніж гостра відмова.
Ти змінилась, кохана. Ти повернулася іншою
З того місця, в якому крізь двері не ходять протяги.
З того місця, в якому крізь двері не ходять протяги.
Не стискати між пальцями простір.
Хай горить горизонт і бруківка.
Хай горить горизонт і бруківка.
Ти з’явись не до речі. Раптово.
Ніби примха зненацька прозора.
Ніби примха зненацька прозора.
Я знатиму. Навіть якщо ти не скажеш ні слова
Про повні валізи і море, що схоже на вальс.
Про повні валізи і море, що схоже на вальс.
Після літа спекотного осінь не стане розрадою.
Всі розмови про дощ і вже вікна не навстіж вночі.
Всі розмови про дощ і вже вікна не навстіж вночі.
Загрібали в рядно мокре листя торішнє зів’яле.
Ця весна тимчасова, як дим відчайдушних пожеж.
Ця весна тимчасова, як дим відчайдушних пожеж.
Ти ревнуєш мене до іншого
В тиші вуличній, понеділковій.
В тиші вуличній, понеділковій.
Ти чув, як співає знайомою мовою
море безкрає.
море безкрає.
Допиши два рядки.
Хай затихнуть останні трамваї.
Хай затихнуть останні трамваї.
Це в потилицю дихає день,
Що настане лиш завтра.
Що настане лиш завтра.
Це останнє вікно,
За яким вже не буде тебе.
За яким вже не буде тебе.
Не стояти
На протязі.
На протязі.
Все буде так, як ти наворожила.
Впаде на щастя з рук стара підкова.
Впаде на щастя з рук стара підкова.
На світанку ти пахнеш медом
І мускатом, країно омріяна.
І мускатом, країно омріяна.
Ти обіцяв не танути весною.
У мінус двадцять крига, як із криці.
У мінус двадцять крига, як із криці.
Ти не дякуєш сонцю,
Бо в січні замерзла ріка.
Бо в січні замерзла ріка.
Зійти на п’єдестал за п’яту спробу.
У п’ятницю палатиме не свічка,
У п’ятницю палатиме не свічка,
Твій друг не знайомить
З батьками кохану.
З батьками кохану.
Ти доживеш
До сивого серпанку
До сивого серпанку
Кілька добрих новин до свята
У червоній торбині січня
У червоній торбині січня
Не зрікаються вчинків. І правда,
Як молитва. Вустами дитини
Як молитва. Вустами дитини
Сказали, що завтра посилиться вітер.
І витиме вовком сполохана пічка.
І витиме вовком сполохана пічка.
Вони не відходять.
Бо тиша обрамлена словом.
Бо тиша обрамлена словом.
Введи в оману. Буде листопад,
Як мокрий слід на сходах від підошви.
Як мокрий слід на сходах від підошви.
Ти приходь не раніше вівторка
У спресовані стіни. Незмінно
У спресовані стіни. Незмінно
Не глузуй із приходу жовтня.
Незворотна ця жовта туга.
Незворотна ця жовта туга.
В’язала шарф. Бо сонце в листопаді,
Як жовтий сніп. У чоботах із криги
Як жовтий сніп. У чоботах із криги
Не обіцяй…
Обузою осіла
Обузою осіла
Перетерпи цей холод
Не судилось
Не судилось
Торішнє листя
Бурими мазками
Бурими мазками
Не повертайся.
Вересень на сходах
Вересень на сходах
Відведи цю біду від дверей.
Від людей, що надіями повні.
Від людей, що надіями повні.
Тіні ходять у капцях зношених.
Там, за шибками, небо з бісеру.
Там, за шибками, небо з бісеру.
Після теплих слідів штилю
Буде шторм. Не засне море.
Буде шторм. Не засне море.
Хай буде дим.
Це вогнище доречне.
Це вогнище доречне.
Ці квіти ваблять. Майже бездоганні
Твої долоні. Злива і знемога.
Твої долоні. Злива і знемога.
Не виправдовуй.
Темрява не бреше.
Темрява не бреше.
Мені на користь
Цей лискучий листопад.
Цей лискучий листопад.
Я повернусь.
Чекай мене сумлінно.
Чекай мене сумлінно.
Коли мовчать
Володарі державні,
Володарі державні,
Снідає червень пилом.
Знову жує без міри.
Знову жує без міри.
Мовчати не повинні ці вуста.
Скажи бодай півслова наостанок.
Скажи бодай півслова наостанок.
Спинити рух трамваїв і вокзалів
На півжиття. І пішки – поза світ.
На півжиття. І пішки – поза світ.
Ти прийдеш у краватці літа.
Ненадовго. Цей теплий ранок.
Ненадовго. Цей теплий ранок.
Перемісти на сходинку
Мій сумнів.
Мій сумнів.
Вдягни манто. Так холодно і сніжно.
Не застудись. На вулиці пурга.
Не застудись. На вулиці пурга.
Ще стільки слів. А ранок лиже шибку.
Цей циферблат без стрілок. Мимохіть.
Цей циферблат без стрілок. Мимохіть.
Я не вірю. Мовчіть, прикмети.
Ген за обрієм спить світило.
Ген за обрієм спить світило.
Почни з абзацу. Поїздом у квітень.
Сумлінний рейс. Вже придбано квитки.
Сумлінний рейс. Вже придбано квитки.
На пероні стоїш у капцях.
Смужка диму і мій потяг.
Смужка диму і мій потяг.
Зім’ятий шарф.
Як тихо ниє рана.
Як тихо ниє рана.
Збираю сни
В незграбний оберемок.
В незграбний оберемок.
Ковток жаги
В твоєму надвечір’ї.
В твоєму надвечір’ї.
Можна стати на мить небом
З необачно м’яким тілом
З необачно м’яким тілом
-Де ти зараз, моя невірна?
Ходять потяги в край забутий.
Ходять потяги в край забутий.
Я не чую зітхань осінніх
Тисне груди грудневий біль
Тисне груди грудневий біль
Наші фарби густі сьогодні.
Віртуозно скрипить підлога.
Віртуозно скрипить підлога.
В цьому домі дверей немає.
Через дах, щоб до неба ближче,
Через дах, щоб до неба ближче,
Я не змінюю темп жовтня.
Жодних ігор, інтриг, рамок.
Жодних ігор, інтриг, рамок.
Через серпень іду в сутінки
Я злякала тебе правдою
Я злякала тебе правдою
Знову час витікає крізь пальці.
Не лякайся. Це просто вимога.
Не лякайся. Це просто вимога.
Барбарисовий смак правди
Я заснула в руках липня
Я заснула в руках липня
Якби ми опинилися вдвох
У кімнаті з надійним замком,
У кімнаті з надійним замком,
Ти мене розбуди рано
Ще тремтять ліхтарі сонні
Ще тремтять ліхтарі сонні
Ти невчасно пірнув у травень
Поміж білих дерев вітер
Поміж білих дерев вітер
Знову небо лягло в сумку
Сумно в білому йти в холод
Сумно в білому йти в холод
Ти чекав? Я прийшла у квітень.
На високих підборах вечір.
На високих підборах вечір.
Знали стіни мою історію.
В синіх килимах холод плив.
В синіх килимах холод плив.
Відшліфовані грані спогадів.
А на дротиках часу – голуби
А на дротиках часу – голуби
В матіолову ніч – паперовий літак
Це тендітний рубіж між нами
Це тендітний рубіж між нами
В божевільний клубок
За плечима розмов
За плечима розмов
Випити світ із трубочки
Змучене соло вересня
Змучене соло вересня
Матове світло
На панцирях вулиці
На панцирях вулиці
Заховались від шалу в простинь
Запізнілі зізнання в прозі
Запізнілі зізнання в прозі
Ти навмисне закрив вікна
Не віддати мене вітру
Не віддати мене вітру
У прокурених зморшках гардин
Нас немає. Ми тіні на ліжку.
Нас немає. Ми тіні на ліжку.
Травнем вриваєшся
В ранок поранений
В ранок поранений
Зникну без галасу
Без передбачення
Без передбачення
Шлях передчасної осені
В’ється шовковими нитками.
В’ється шовковими нитками.
Дивитись, як ти ідеш
Збиваючи кеглі мештами
Збиваючи кеглі мештами
Заштопана осінь
За Київським часом.
За Київським часом.
Море випило літр пива.
Я без одягу в п’яну піну
Я без одягу в п’яну піну
Крізь порцелянові двері
Ходять у капцях протяги.
Ходять у капцях протяги.
Ані слова.
Сповиті в тиші
Сповиті в тиші
У кишені несеш листопад.
Двадцять дев’ять осінніх запахів,
Двадцять дев’ять осінніх запахів,
Не боїться застуди вітер.
Несвідомо ти палиш вечір.
Несвідомо ти палиш вечір.
Ти обираєш втечу.
Ліктями просто в квітень.
Ліктями просто в квітень.
Подавай мені знаки
Інколи
Інколи
Залишайся зі мною. Ніч.
Барельєфи твоїх гардин.
Барельєфи твоїх гардин.
Зима танцювала в балетках.
Кружляла у вихорі-грудні,
Кружляла у вихорі-грудні,
Головою в туман,
Я далеко не йду.
Я далеко не йду.
Пригощаєш мене бісквітом,
Все до крихти,
Все до крихти,
Місяць, вагітний мріями,
Б’ється чолом у шибку.
Б’ється чолом у шибку.
Небо в твоїх джинсах
Хоче мене звабити.
Хоче мене звабити.
Місто
Засмагло
Засмагло
Прокрадаєшся
Впевнено
Впевнено
Приземлено
Просто
Просто
Твоя неприсутність
Не діє на нерви.
Не діє на нерви.
Робиш послугу –
Не без спротиву.
Не без спротиву.
В найдовшому слові
Сховала свій сором.
Сховала свій сором.
Ти не бачив мене такою:
Зі спітнілих шматочків хмари
Зі спітнілих шматочків хмари
Вмиваюсь водою з крану.
Холодне, як лід, безсилля.
Холодне, як лід, безсилля.
Врівноважена добрим вчинком,
П’ю кефір із пакета на ніч.
П’ю кефір із пакета на ніч.
В калюжах чужого міста
Я бачила дивне “вчора”.
Я бачила дивне “вчора”.
Ти дзвониш
Старому другу.
Старому другу.
Сіло літо на крайку суконьки.
У тюльпанів голівки з бархату.
У тюльпанів голівки з бархату.
Заплющені очі.
Мобільне мовчання.
Мобільне мовчання.
Крихтами хліба чорного,
Так, щоб цього не помітили,
Так, щоб цього не помітили,
Занадто холодні пальчики.
Достатньо глибокі погляди.
Достатньо глибокі погляди.
Хмарочос
Загубився
Загубився
Надобраніч,
Хвилини-стрілочки.
Хвилини-стрілочки.
Іще сутеніють сумніви,
Ще ллється вагання зливою.
Ще ллється вагання зливою.
Сьогодні ти будеш відданим
Як друг у хвилини відчаю
Як друг у хвилини відчаю
Влетіла віхола в прочинене вікно.
Ти не допив своє вино
Ти не допив своє вино
На вулиці міста сонного
Спускалась зима напудрена
Спускалась зима напудрена
Ілюзія свята
Втомилась від танцю
Втомилась від танцю
Не ворожи.
Не лий міцної кави.
Не лий міцної кави.
Відкрила дверцята авто –
На мене не схожа, несправжня.
На мене не схожа, несправжня.
Біла, без жодних домішок,
Стеля в твоїй кімнаті.
Стеля в твоїй кімнаті.
Цитуй мені Фрейда і Ніцше,
Ламай непіддатні замки.
Ламай непіддатні замки.
Фантазії дивні
наївні
наївні
Стукав дощ
Монотонно
Монотонно
Перекреслила ніч павутинкою.
Хай вона залишається згадкою.
Хай вона залишається згадкою.
Моя віолончель втомилась грати.
Я просто знемагаю.
Я просто знемагаю.
Моїми вустами ти втягуєш грубі сигари.
Кружляє над нами в білизні із диму інтим.
Кружляє над нами в білизні із диму інтим.
Вітерець провійнув, як спогад
Як знесилений слід безсоння
Як знесилений слід безсоння
Ти мені необхідний сьогодні,
Як повітря, як тала вода.
Як повітря, як тала вода.
Вже не важливо, що ти скажеш на прощання
І як подивишся сполохано услід
І як подивишся сполохано услід
Ріжуть очі тумани осінні.
Замість бруку - потрощене скло.
Замість бруку - потрощене скло.
Ллються цівкою фарби каштанові.
Як пожежа, горить полотно.
Як пожежа, горить полотно.
А ночі стеляться шовковим колоском,
Муркоче киця на розстеленому ліжку.
Муркоче киця на розстеленому ліжку.
Горіла яскраво зірниця
Ти щось говорив таємниче
Ти щось говорив таємниче
Не замовкай – скажи іще півслова.
Скупа розмова,
Скупа розмова,
Я зголодніла на поезії, на звуки.
Мені бракує знавіснілих маскарадів.
Мені бракує знавіснілих маскарадів.
Зустрівся випадково у юрбі.
Хапливий поцілунок, пляшка коли.
Хапливий поцілунок, пляшка коли.
Зірвала клаптик серпантину із плечей.
Задула свічку незігрітими губами.
Задула свічку незігрітими губами.
-Ти не проти, якщо я підсяду?
Це звичайна кав’ярня у Львові.
Це звичайна кав’ярня у Львові.
Перейшла недоступну межу
Крізь туман нафарбованих вій.
Крізь туман нафарбованих вій.
У тебе на вустах молочний запах.
Ти знову цілував мою дочку́.
Ти знову цілував мою дочку́.
Ти не спиш?
Так хотілось почути
Так хотілось почути
Манжети вічності вдягла моя країна.
Її могутності ніхто не подолає.
Її могутності ніхто не подолає.
І знову ти мовчиш,
Ледь тріскають крижини,
Ледь тріскають крижини,
Ти скажеш: "Я любив її. Авжеж."
Напружуючи пам'ять, пригадаєш...
Напружуючи пам'ять, пригадаєш...
За грати не приходить навіть сон.
Відреченість від світу капітальна.
Відреченість від світу капітальна.
Відлітаючи, душу нанизуєш
На тонесеньку ниточку снів.
На тонесеньку ниточку снів.
(вальс)
Я крапельки часу посіяла в буднях холодних.
Шукала спочинку, на тишу чекала.
Шукала спочинку, на тишу чекала.
Я пожовклим листком опущуся тривозі на плечі.
У осінній ріці розіллюся краплинами сліз.
У осінній ріці розіллюся краплинами сліз.
Весняний день чомусь такий холодний.
Солодкий торт нестримано гіркий.
Солодкий торт нестримано гіркий.
Привідкрились вуста, щоб промовити слово,
Але тут же застигли в німому жалю.
Але тут же застигли в німому жалю.
Грайся,
Грай
Грай
Огляди