•  А вона обіцяла…

А вона обіцяла… Цвіли безтурботно каштани.
Не вщухали дощі. І дороги блищали вологі.

•  Так буває у лютому. Світла бракує, тепла...

Так буває у лютому. Світла бракує, тепла.
Не приходять листи в електронних конвертах без марок.

•  А хочеш так? Щоб сніг і хуртовина...

А хочеш так? Щоб сніг і хуртовина.
Імбирний чай, веселі голоси.

•  Прогноз на завтра: вітряно і сніг...

Прогноз на завтра: вітряно і сніг.
Грудневий жаль у грудях, як загроза.

•  Це всього лише крапля дощу, а ти думав, що злива...

Це всього лише крапля дощу, а ти думав, що злива.
Липне листя вологе до щік, до нічного вікна.

•  Може, коло зімкнеться – і стане усе до снаги...

Може, коло зімкнеться – і стане усе до снаги:
Докладати зусиль, відкидати з дороги каміння.

•  А до осені кілька днів...

А до осені кілька днів. Відпускаю літо.
Відчайдушно складаю спогади до шухляд.

•  Якби можна...

Якби можна поставити раптом на паузу літо.
Лимонадові дні, матіолові ночі повільні.

•  Але літо прийде, захмеліле від злив і калюж...

Але літо прийде, захмеліле від злив і калюж.
Ти зніматимеш плащ, уночі відчинятимеш вікна.

•  Ми усе починаємо з аркушу чистого вкотре...

Ми усе починаємо з аркушу чистого вкотре.
Зупиняємо ритми обурених міст і сердець.

•  А ми все подолаємо – віруси, війни, кризу...

А ми все подолаємо – віруси, війни, кризу.
А ми станемо сильними, вільними, мій герою.

•  Я римую тебе, обережно кладу на рядки...

Я римую тебе, обережно кладу на рядки.
Не кажи, що весна забарилася знову в дорозі,

•  А я ворожила. Складала до кошика трави...

А я ворожила. Складала до кошика трави.
Мережила тіні на гладко побіленій стелі.

•  Щедрий вечір

А нам би з тобою мовчати отак здивовано,
Адже за вікном пролітає махровий сніг.

•  І тоді, коли випадуть перші сніги, він піде...

І тоді, коли випадуть перші сніги, він піде.
Буде небо тремтіти і грізна насунеться битва.

•  У тебе достатньо сили. Ти тільки вір...

У тебе достатньо сили. Ти тільки вір.
Зійдуться усі дороги, затихне вітер.

•  Він хотів

Він хотів стати сонцем для неї – і гріти вічно.
Грозові розганяти хмари, стирати смуток.

•  А у тебе ще буде можливість знайти весну...

А у тебе ще буде можливість знайти весну.
Не турбуйся за ті хвилини, які вже втрачено.

•  Позмагайся за день, у якому цвітуть матіоли...

Позмагайся за день, у якому цвітуть матіоли.
Бо життя - це метал. І нещадно шкребе наждаком

•  Ти потрібен мені...

Ти потрібен мені?
Я байдужість ховаю у жмені.

•  Не питай ні про що, накриваючи ковдрою вечір...

Не питай ні про що, накриваючи ковдрою вечір.
Очевидно, ми тут загубилися в ранній весні.

•  А нічого не має зворотної дії...

А нічого не має зворотної дії. От бачиш:
Я сповільнюю крок, бо до сонця не в силах дійти.

•  Ця історія знову почнеться для нас із кінця...

Ця історія знову почнеться для нас із кінця.
Не тривожся даремно, минуле пустивши за вітром.

•  Я сьогодні мовчатиму. Можна?..

Я сьогодні мовчатиму. Можна?
І минуле не матиме значення.

•  Це різдвяна історія. Місто веселе не спить...

Це різдвяна історія. Місто веселе не спить.
У високих будинках чекають дарунків і дива.

•  Сто днів до весни

А вдома у нього зашторені вікна. Знає:
Молочна зима не зігріє цупких долонь.

•  Вимикай у кімнаті світло і вводь пароль...

Вимикай у кімнаті світло і вводь пароль.
Мої файли рясні завантажені, як годиться.

•  Їм не спиться удвох...

Їм не спиться удвох. Знову осінь мандрує по вулицях.
Він розкаже їй все, рознесе міріади порад.

•  А планети зійдуться і стане усе на місця...

А планети зійдуться і стане усе на місця.
І світанки нові вереснево засяють яскраво.

•  І так би сидіти в осінньому вирі удвох за чаєм...

І так би сидіти в осінньому вирі удвох за чаєм.
Вдихати повітря, що тягнеться, мов іриска.

•  А скажи мені: так...

А скажи мені: так.
-Так.

•  Усе послідовно

Усе послідовно. Все сходить колись нанівець.
Засохнуть жоржини і листя пожовкне на клені.

•  А літо минає. Ти бачиш, минає тихо...

А літо минає. Ти бачиш, минає тихо.
Готує валізу, збирає врожай багатий.

•  Ти просто будь

Ти просто будь. Бо все біжить по колу –
Твоя печаль і мій гранітний спокій.

•  Привіт, мала. Ну як твоє життя?..

Привіт, мала. Ну як твоє життя?
Чому втекла, ні слова не сказавши?

•  Ти рахуєш до ста. Я ж ховаюсь у тиші липневій...

Ти рахуєш до ста. Я ж ховаюсь у тиші липневій.
Одягаюся в ніч і чекаю, що скоро знайдеш.

•  Якщо можеш тепер не мовчати, кажи що завгодно...

Якщо можеш тепер не мовчати, кажи що завгодно.
Я повірю словам, що гарячі, пекучі на смак.

•  А ми з тобою ніби вже мудріші...

А ми з тобою ніби вже мудріші.
Ступаємо по лезу невагомо.

•  А ти вкотре вдягни вишиванку свою кольорову...

А ти вкотре вдягни вишиванку свою кольорову.
Так пасує вона до квітучого міста у травні.

•  Ти збирайся і йди. Я давно вже чатую на диво...

Ти збирайся і йди. Я давно вже чатую на диво.
Мій годинник старий поспішає на дюжину літ.

•  А їм би ніколи не думати про війну...

А їм би ніколи не думати про війну.
Тримати в руках не снаряди, а квіти з поля.

•  Ти ходи по стежинах і слухай весну бунтівну...

Ти ходи по стежинах і слухай весну бунтівну.
Бачиш, крига розтанула в серці, надворі – назовсім.

•  Говори казна-що. Я не вірю словам...

Говори казна-що. Я не вірю словам.
Доведеться нам глек розбити.

•  Ти чекаєш весни. А на дворі хурделиться сніг...

Ти чекаєш весни.
А на дворі хурделиться сніг.

•  А знаєш, мамо, холодно мені...

А знаєш, мамо, холодно мені.
Щоночі жалять кулі та снаряди.

•  Я на тебе не злюсь. Це весна забарилася вкотре...

Я на тебе не злюсь. Це весна забарилася вкотре.
Стелить місто крихке понад нами шатро крижане.

•  Забувай про свої тривоги і слухай дощ...

Забувай про свої тривоги і слухай дощ.
Пароплави твої повертаються в тиху гавань.

•  Ось тримай мою руку і просто чекай весни...

Ось тримай мою руку і просто чекай весни.
Розірвалось старе намисто з бусин багряних.

•  Як тягне до тебе. Спрацьовує сила магнітна...

Як тягне до тебе. Спрацьовує сила магнітна.
Можливо, ти маг, що обізнаний в чакрах і чарах.

•  А я не сердита. Це просто настали морози...

А я не сердита. Це просто настали морози.
Дме вітер суворо. Не клеїться наша розмова.

•  Я зможу чекати сумлінно...

Я зможу чекати сумлінно.
Ламати на крихти вівторки.

•  А все буде добре. Я знову чекаю на потяг...

А все буде добре. Я знову чекаю на потяг.
У жмені тримаю зажурене сонце зимове.

•  Ти ревнуєш мене до січня...

Ти ревнуєш мене до січня. Він стелить постіль.
Він готує імбирну каву в горнятах сніжних.

•  І осінь буває лагідна вечорами...

І осінь буває лагідна вечорами.
І кіт воркітливо поряд лякає тишу.

•  А мені би тебе на трішки...

А мені би тебе на трішки
На ковток запашної кави

•  Чудернацька моя серпантинова осінь люба...

Чудернацька моя серпантинова осінь люба,
Ти кидаєш мене у безпомічний вир багряний.

•  А мені однозначно бракує тебе, мала...

А мені однозначно бракує тебе, мала.
Що накоїла ти і навіщо пішла у мандри?

•  Дріб’язкові слова. І годинник занедбаний в хаті...

Дріб’язкові слова. І годинник занедбаний в хаті.
Знову сердиться ніч на м’які мокачінові зорі.

•  Не відпускай. Затримайся на трішки...

Не відпускай. Затримайся на трішки.
Холоне кава в білому горнятку.

•  А завтра я буду тепла...

А завтра я буду тепла,
Як море вечірнє Чорне.

•  А я за тобою сумую...

А я за тобою сумую.
П’ю каву холодну ранкову.

•  Помаранчева дружба почнеться сьогодні між нами...

Помаранчева дружба почнеться сьогодні між нами.
Кашеміровий сум огорне мої плечі тремтячі.

•  Ти знайдешся колись...

Ти знайдешся колись.
Запливеш у шифоновий вечір.

•  А ти станеш мені писати складні етюди...

А ти станеш мені писати складні етюди.
Говоритимеш те, що почути завжди хотіла.

•  Уяви, що колись наші долі сплетуться вузлами...

Уяви, що колись наші долі сплетуться вузлами.
І замкнуться замки. І потрібні не будуть ключі.

•  Він готується йти. Зашнуровує матові берці...

Він готується йти. Зашнуровує матові берці...
Не сумуйте, батьки. До весни буде мир. Буде мир?

•  І розмова тече, і у грубці потріскують дрова...

І розмова тече, і у грубці потріскують дрова.
Вже зібралась сім’я за різдвяним січневим столом.

•  Твої парфуми з нотами сандалу

Твої парфуми
З нотами сандалу.

•  Ти не віриш мені. Липне липень у сукні із лілій...

Ти не віриш мені. Липне липень у сукні із лілій.
Ця бентежна стіна поміж нами, авжеж, упаде.

•  Так чекають на них, далеких...

Так чекають на них, далеких.
На полицях складають речі.

•  Обіцяй мені день, у якому не скупчаться хмари...

Обіцяй мені день, у якому не скупчаться хмари.
І без краплі вина я вже п’яна тобою дощенту.

•  А ти знаєш, він пахне ірискою і молоком...

А ти знаєш, він пахне ірискою і молоком,
Ніжним затишком рідного дому, пшеничним колоссям,

•  А на дворі пурга. Запроси мене в гості на каву...

А на дворі пурга. Запроси мене в гості на каву.
Я зніму чобітки, що ступали в замети січневі.

•  Непокірна моя, що зробили із нами вітри?..

Непокірна моя, що зробили із нами вітри?
Увірвалися в дім, на минуле насипавши пилу.

•  Дозволяю тобі піти, зачинивши двері...

Дозволяю тобі піти, зачинивши двері.
Просіваю мішок образ і колючих слів.

•  Ти приходь просто так. Поговоримо вкотре про вічне...

Ти приходь просто так. Поговоримо вкотре про вічне.
Відкоркуємо ніч і в Чумацький полинемо шлях.

•  Я тебе не любив. Тільки пестив доглянуте тіло...

Я тебе не любив. Тільки пестив доглянуте тіло.
І за руку тримав, якщо шлях видавався слизьким.

•  Хочу стати для тебе я річкою. Вільною, щирою...

Хочу стати для тебе я річкою. Вільною, щирою.
Витікати із гір і потоком нестись гомінким.

•  Ти не гнівайся лиш. Я боюся весняного грому...

Ти не гнівайся лиш. Я боюся весняного грому,
Водопілля і злив, що змивають минулого слід.

•  А знаєш, колись я звикну до сніжних весен...

А знаєш, колись я звикну до сніжних весен.
До сонця, яке не здатне зігріти тіло.

•  Збережи цю пургу. І мороз, що сховався у сінях...

Збережи цю пургу. І мороз, що сховався у сінях.
Тихе сяйво ночей і сріблясті дзвіночки пісень.

•  А зима за дверима сьогодні святкова і сніжна...

А зима за дверима сьогодні святкова і сніжна,
З ароматом ялин і добром осяйним на устах.

•  А ти занедужав, бо осінь затиснув у жмені...

А ти занедужав, бо осінь затиснув у жмені.
Стояв без пальто на старому, як туга, пероні.

•  А колись ця війна неодмінно зійде нанівець...

А колись ця війна неодмінно зійде нанівець.
Стане тихо вночі і на серці не буде оскоми.

•  Ти боїшся дощу. Ціле місто у гумових мештах...

Ти боїшся дощу. Ціле місто у гумових мештах.
У махрову печаль загорнулись будинки старі.

•  А ти готувавсь до осені. Пив вино...

А ти готувавсь до осені. Пив вино.
Розвішував одяг в шафі з торішнім пилом.

•  Заколисуй мене. Ось побачиш, я міцно засну...

Заколисуй мене. Ось побачиш, я міцно засну.
Серед шелесту хвиль загублюся до завтра, до завтра…

•  Наша вулиця стала безлюдною. Чуєш, ні шелесту...

Наша вулиця стала безлюдною. Чуєш, ні шелесту.
Тільки пальці дерев засторогу несуть понад світом.

•  Хай настане пітьма. Я не подруга сонцю веселому...

Хай настане пітьма.
Я не подруга

•  А ти знаєш, вони стріляють без куль, без пороху...

А ти знаєш, вони стріляють без куль, без пороху.
Без кривавих атак виривають з корінням спокій.

•  Що бажаєш тепер? Бачиш, ночі короткі, як спалах...

Що бажаєш тепер? Бачиш, ночі короткі, як спалах.
Ця химерна весна пахне теплим парним молоком.

•  Вдосталь віри і сил. Чуєш, мамо, я їхати мушу...

Вдосталь віри і сил. Чуєш, мамо, я їхати мушу.
Полотняна печаль непоборним лягла тягарем.

•  В тебе чорна сорочка і потяг о шостій сорок...

В тебе чорна сорочка і потяг о шостій сорок.
І єдиний квиток на засніжений лютим рейс.

•  Зігріває кожух і світанки з малиновим смаком...

Зігріває кожух і світанки з малиновим смаком.
І бардове панно, що над містом зависло приречено.

•  Як живеться тобі? Дошкуляють морози і кава?..

Як живеться тобі? Дошкуляють морози і кава?
І розбитий ліхтар, що на розі в заметах завмер.

•  Вже стоять за парканом до свята запряжені коні...

Вже стоять за парканом до свята запряжені коні.
І годинник старий припиняє сполоханий хід.

•  Вечір на двох

Мати б вечір на двох
І годинник без довгих стрілок.

•  Я не скоро прийду

Всі краватки твої в листопаді, як листя, багряні.
Я не скоро прийду, бо складаю у кошики сум.

•  Чую, вітер стихає і дощ не періщить без тями...

Чую, вітер стихає і дощ не періщить без тями.
І на кухні кипить цей старий, ніби світ, самовар.

•  Не тримаєш мене. Відриваєш уривками час...

Не тримаєш мене. Відриваєш уривками час.
І нервуєш, атож, бо розмова не клеїться зовсім.

•  Коли закінчуються в домі сірники...

Коли закінчуються в домі сірники
І всі рядки знай пишуться з абзаців.

•  А в тебе доросла донька. І пахне на кухні кмином...

А в тебе доросла донька.
І пахне на кухні кмином.

•  Повертайся скоріше. У мене під ковдрою вітер...

Повертайся скоріше. У мене під ковдрою вітер.
І на дворі дощить. На столі розсипається сіль.

•  Буде досить кількох необачно розірваних фраз...

Буде досить кількох необачно розірваних фраз.
І шматка бірюзи, що з вікна визиратиме мляво.

•  Кажуть, в серпні нагряне коралова осінь – завчасно...

Кажуть, в серпні нагряне коралова осінь – завчасно.
Фотоспалахом снів стане все на колишні місця.

•  Залишитися там, де дощі і тумани безтямні...

Залишитися там, де дощі і тумани безтямні.
Без образ і мети крізь ряди гомінких парасоль.

•  Ти тільки не сердься. У мене багато справ...

Ти тільки не сердься. У мене багато справ.
Сьогодні до тебе усі відмінили потяги.

•  Він щоранку виходив за двері у травні в суботу...

Він щоранку виходив за двері у травні в суботу.
В капелюсі із вітру в погоду, примхливо мінливу.

•  Кажуть, відьми збираються рівно на день тринадцятий...

Кажуть, відьми збираються рівно на день тринадцятий.
Кожен вибрик весни – ніби змова усіх стихій.

•  І світло погасло вчасно. І ти не зник...

І світло погасло вчасно. І ти не зник.
Руками – до срібних струн. І губами – в шкіру.

•  Всі будильники сплять. Циферблатам не вірять у квітні...

Всі будильники сплять. Циферблатам не вірять у квітні.
Буде кава і дощ. І Бетховена звуки стрункі.

•  Інколи можна зробити все навпаки...

Інколи можна зробити все навпаки.
Вниз головою писати сюїти

•  Не засуджуй мене. Бачиш, рано темніє надворі...

Не засуджуй мене. Бачиш, рано темніє надворі.
Ця глибока, як діжка, розмова дійде до кінця.

•  Спекла пиріг. Хай думають, що свято...

Спекла пиріг. Хай думають, що свято.
Цей понеділок зовсім не важкий.

•  Все почнеться з вагань. Ліхтарі вимикають о п’ятій...

Все почнеться з вагань. Ліхтарі вимикають о п’ятій.
Проведи до порогу і випусти в сіру пітьму.

•  Як чудово удвох. До опівночі гратиме флейта...

Як чудово удвох.
До опівночі гратиме флейта.

•  Розкажи новорічну історію – вигадай диво...

Розкажи новорічну історію – вигадай диво.
Я повірю, авжеж. Вже санчата стоять у дворі.

•  Я хвилююсь. Бо кажуть, зима наближається стрімко...

Я хвилююсь. Бо кажуть, зима наближається стрімко.
Бо у шафі моїй лиш спідниці і сукні з фатину.

•  Тільки б не чути щоранку нерідну мову...

Тільки б не чути щоранку нерідну мову.
Навіть в газетах друкують суцільні слова нещирі.

•  Знаєш, інколи ранок ранить...

Знаєш, інколи ранок ранить.
Якщо вікна виходять на північ.

•  Зіграти роль осінньої негоди...

Зіграти роль осінньої негоди.
Хай капелюх не випаде з руки.

•  Ти жалій не мене, а майдани, наповнені листям...

Ти жалій не мене,
А майдани, наповнені листям.

•  Запроси не на каву, а просто побути удвох...

Запроси не на каву, а просто побути удвох.
Часом тиша лякає ще більше, ніж гостра відмова.

•  Ти змінилась, кохана. Ти повернулася іншою...

Ти змінилась, кохана. Ти повернулася іншою
З того місця, в якому крізь двері не ходять протяги.

•  Не стискати між пальцями простір...

Не стискати між пальцями простір.
Хай горить горизонт і бруківка.

•  Ти з’явись не до речі. Раптово...

Ти з’явись не до речі. Раптово.
Ніби примха зненацька прозора.

•  Я знатиму. Навіть якщо ти не скажеш ні слова...

Я знатиму. Навіть якщо ти не скажеш ні слова
Про повні валізи і море, що схоже на вальс.

•  Після літа спекотного осінь не стане розрадою...

Після літа спекотного осінь не стане розрадою.
Всі розмови про дощ і вже вікна не навстіж вночі.

•  Загрібали в рядно мокре листя торішнє зів’яле...

Загрібали в рядно мокре листя торішнє зів’яле.
Ця весна тимчасова, як дим відчайдушних пожеж.

•  Ти ревнуєш мене до іншого...

Ти ревнуєш мене до іншого
В тиші вуличній, понеділковій.

•  Ти чув, як співає знайомою мовою море безкрає...

Ти чув, як співає знайомою мовою
море безкрає.

•  Допиши два рядки. Хай затихнуть останні трамваї...

Допиши два рядки.
Хай затихнуть останні трамваї.

•  Це в потилицю дихає день, що настане лиш завтра...

Це в потилицю дихає день,
Що настане лиш завтра.

•  Це останнє вікно, за яким вже не буде тебе...

Це останнє вікно,
За яким вже не буде тебе.

•  Не стояти на протязі. В синьому одязі тісно...

Не стояти
На протязі.

•  Все буде так, як ти наворожила...

Все буде так, як ти наворожила.
Впаде на щастя з рук стара підкова.

•  На світанку ти пахнеш медом...

На світанку ти пахнеш медом
І мускатом, країно омріяна.

•  Ти обіцяв не танути весною...

Ти обіцяв не танути весною.
У мінус двадцять крига, як із криці.

•  Ти не дякуєш сонцю, бо в січні замерзла ріка...

Ти не дякуєш сонцю,
Бо в січні замерзла ріка.

•  Зійти на п’єдестал за п’яту спробу...

Зійти на п’єдестал за п’яту спробу.
У п’ятницю палатиме не свічка,

•  Твій друг не знайомить з батьками кохану...

Твій друг не знайомить
З батьками кохану.

•  Ти доживеш до сивого серпанку...

Ти доживеш
До сивого серпанку

•  Кілька добрих новин до свята...

Кілька добрих новин до свята
У червоній торбині січня

•  Не зрікаються вчинків. І правда...

Не зрікаються вчинків. І правда,
Як молитва. Вустами дитини

•  Сказали, що завтра посилиться вітер...

Сказали, що завтра посилиться вітер.
І витиме вовком сполохана пічка.

•  Вони не відходять. Бо тиша обрамлена словом...

Вони не відходять.
Бо тиша обрамлена словом.

•  Введи в оману. Буде листопад...

Введи в оману. Буде листопад,
Як мокрий слід на сходах від підошви.

•  Ти приходь не раніше вівторка...

Ти приходь не раніше вівторка
У спресовані стіни. Незмінно

•  Не глузуй із приходу жовтня...

Не глузуй із приходу жовтня.
Незворотна ця жовта туга.

•  В’язала шарф. Бо сонце в листопаді...

В’язала шарф. Бо сонце в листопаді,
Як жовтий сніп. У чоботах із криги

•  Не обіцяй… Обузою осіла осіння даль...

Не обіцяй…
Обузою осіла

•  Перетерпи цей холод. Не судилось...

Перетерпи цей холод
Не судилось

•  Торішнє листя бурими мазками...

Торішнє листя
Бурими мазками

•  Не повертайся. Вересень на сходах...

Не повертайся.
Вересень на сходах

•  Відведи цю біду від дверей...

Відведи цю біду від дверей.
Від людей, що надіями повні.

•  Тіні ходять у капцях зношених...

Тіні ходять у капцях зношених.
Там, за шибками, небо з бісеру.

•  Після теплих слідів штилю...

Після теплих слідів штилю
Буде шторм. Не засне море.

•  Хай буде дим. Це вогнище доречне...

Хай буде дим.
Це вогнище доречне.

•  Ці квіти ваблять. Майже бездоганні...

Ці квіти ваблять. Майже бездоганні
Твої долоні. Злива і знемога.

•  Не виправдовуй. Темрява не бреше...

Не виправдовуй.
Темрява не бреше.

•  Мені на користь цей лискучий листопад...

Мені на користь
Цей лискучий листопад.

•  Я повернусь. Чекай мене сумлінно...

Я повернусь.
Чекай мене сумлінно.

•  Коли мовчать володарі державні...

Коли мовчать
Володарі державні,

•  Снідає червень пилом...

Снідає червень пилом.
Знову жує без міри.

•  Мовчати не повинні ці вуста...

Мовчати не повинні ці вуста.
Скажи бодай півслова наостанок.

•  Спинити рух трамваїв і вокзалів...

Спинити рух трамваїв і вокзалів
На півжиття. І пішки – поза світ.

•  Ти прийдеш

Ти прийдеш у краватці літа.
Ненадовго. Цей теплий ранок.

•  Перемісти на сходинку мій сумнів...

Перемісти на сходинку
Мій сумнів.

•  Вдягни манто. Так холодно і сніжно...

Вдягни манто. Так холодно і сніжно.
Не застудись. На вулиці пурга.

•  Ще стільки слів. А ранок лиже шибку...

Ще стільки слів. А ранок лиже шибку.
Цей циферблат без стрілок. Мимохіть.

•  Я не вірю. Мовчіть, прикмети...

Я не вірю. Мовчіть, прикмети.
Ген за обрієм спить світило.

•  Почни з абзацу. Поїздом у квітень...

Почни з абзацу. Поїздом у квітень.
Сумлінний рейс. Вже придбано квитки.

•  На пероні стоїш у капцях...

На пероні стоїш у капцях.
Смужка диму і мій потяг.

•  Зім’ятий шарф. Як тихо ниє рана...

Зім’ятий шарф.
Як тихо ниє рана.

•  Збираю сни в незграбний оберемок...

Збираю сни
В незграбний оберемок.

•  Ковток жаги в твоєму надвечір’ї...

Ковток жаги
В твоєму надвечір’ї.

•  Можна стати на мить небом...

Можна стати на мить небом
З необачно м’яким тілом

•  -Де ти зараз, моя невірна?..

-Де ти зараз, моя невірна?
Ходять потяги в край забутий.

•  Я не чую зітхань осінніх...

Я не чую зітхань осінніх
Тисне груди грудневий біль

•  Наші фарби густі сьогодні...

Наші фарби густі сьогодні.
Віртуозно скрипить підлога.

•  В цьому домі дверей немає...

В цьому домі дверей немає.
Через дах, щоб до неба ближче,

•  Я не змінюю темп жовтня...

Я не змінюю темп жовтня.
Жодних ігор, інтриг, рамок.

•  Через серпень іду в сутінки...

Через серпень іду в сутінки
Я злякала тебе правдою

•  Знову час витікає крізь пальці...

Знову час витікає крізь пальці.
Не лякайся. Це просто вимога.

•  Барбарисовий смак правди...

Барбарисовий смак правди
Я заснула в руках липня

•  Якби ми опинилися вдвох...

Якби ми опинилися вдвох
У кімнаті з надійним замком,

•  Ти мене розбуди рано...

Ти мене розбуди рано
Ще тремтять ліхтарі сонні

•  Ти невчасно пірнув у травень...

Ти невчасно пірнув у травень
Поміж білих дерев вітер

•  Знову небо лягло в сумку...

Знову небо лягло в сумку
Сумно в білому йти в холод

•  Ти чекав? Я прийшла у квітень...

Ти чекав? Я прийшла у квітень.
На високих підборах вечір.

•  Знали стіни мою історію...

Знали стіни мою історію.
В синіх килимах холод плив.

•  Відшліфовані грані спогадів...

Відшліфовані грані спогадів.
А на дротиках часу – голуби

•  Паперовий літак

В матіолову ніч – паперовий літак
Це тендітний рубіж між нами

•  Божевільний клубок

В божевільний клубок
За плечима розмов

•  Випити світ із трубочки...

Випити світ із трубочки
Змучене соло вересня

•  Матове світло на панцирях вулиці...

Матове світло
На панцирях вулиці

•  Заховались від шалу в простинь...

Заховались від шалу в простинь
Запізнілі зізнання в прозі

•  Ти навмисне закрив вікна...

Ти навмисне закрив вікна
Не віддати мене вітру

•  У прокурених зморшках гардин...

У прокурених зморшках гардин
Нас немає. Ми тіні на ліжку.

•  Травнем вриваєшся в ранок поранений...

Травнем вриваєшся
В ранок поранений

•  Без галасу

Зникну без галасу
Без передбачення

•  Шлях передчасної осені

Шлях передчасної осені
В’ється шовковими нитками.

•  Дивитись, як ти ідеш...

Дивитись, як ти ідеш
Збиваючи кеглі мештами

•  За Київським часом

Заштопана осінь
За Київським часом.

•  Море випило літр пива...

Море випило літр пива.
Я без одягу в п’яну піну

•  Крізь порцелянові двері...

Крізь порцелянові двері
Ходять у капцях протяги.

•  Ані слова. Сповиті в тиші...

Ані слова.
Сповиті в тиші

•  У кишені несеш листопад...

У кишені несеш листопад.
Двадцять дев’ять осінніх запахів,

•  Не боїться застуди вітер...

Не боїться застуди вітер.
Несвідомо ти палиш вечір.

•  Ти обираєш втечу...

Ти обираєш втечу.
Ліктями просто в квітень.

•  Подавай мені знаки...

Подавай мені знаки
Інколи

•  Залишайся зі мною. Ніч...

Залишайся зі мною. Ніч.
Барельєфи твоїх гардин.

•  Зима танцювала в балетках...

Зима танцювала в балетках.
Кружляла у вихорі-грудні,

•  Головою в туман, я далеко не йду...

Головою в туман,
Я далеко не йду.

•  Пригощаєш мене бісквітом...

Пригощаєш мене бісквітом,
Все до крихти,

•  Бабине літо

Місяць, вагітний мріями,
Б’ється чолом у шибку.

•  Небо в твоїх джинсах...

Небо в твоїх джинсах
Хоче мене звабити.

•  Місто засмагло в солярії...

Місто
Засмагло

•  Прокрадаєшся впевнено нижче...

Прокрадаєшся
Впевнено

•  Приземлено просто...

Приземлено
Просто

•  Твоя неприсутність не діє на нерви...

Твоя неприсутність
Не діє на нерви.

•  Робиш послугу – не без спротиву...

Робиш послугу –
Не без спротиву.

•  В найдовшому слові сховала свій сором...

В найдовшому слові
Сховала свій сором.

•  Ти не бачив мене такою

Ти не бачив мене такою:
Зі спітнілих шматочків хмари

•  Вмиваюсь водою з крану...

Вмиваюсь водою з крану.
Холодне, як лід, безсилля.

•  Врівноважена добрим вчинком...

Врівноважена добрим вчинком,
П’ю кефір із пакета на ніч.

•  В калюжах чужого міста...

В калюжах чужого міста
Я бачила дивне “вчора”.

•  Ти дзвониш...

Ти дзвониш
Старому другу.

•  Сіло літо на крайку суконьки...

Сіло літо на крайку суконьки.
У тюльпанів голівки з бархату.

•  Мобільне мовчання

Заплющені очі.
Мобільне мовчання.

•  Крихтами хліба чорного...

Крихтами хліба чорного,
Так, щоб цього не помітили,

•  Занадто холодні пальчики...

Занадто холодні пальчики.
Достатньо глибокі погляди.

•  Хмарочос

Хмарочос
Загубився

•  Надобраніч

Надобраніч,
Хвилини-стрілочки.

•  Іще сутеніють сумніви...

Іще сутеніють сумніви,
Ще ллється вагання зливою.

•  Сьогодні ти будеш відданим...

Сьогодні ти будеш відданим
Як друг у хвилини відчаю

•  Влетіла віхола в прочинене вікно...

Влетіла віхола в прочинене вікно.
Ти не допив своє вино

•  Зима

На вулиці міста сонного
Спускалась зима напудрена

•  Ілюзія свята

Ілюзія свята
Втомилась від танцю

•  Фатальна ніч

Не ворожи.
Не лий міцної кави.

•  Відкрила дверцята авто...

Відкрила дверцята авто –
На мене не схожа, несправжня.

•  Стеля, стіна і скло

Біла, без жодних домішок,
Стеля в твоїй кімнаті.

•  Стриптиз

Цитуй мені Фрейда і Ніцше,
Ламай непіддатні замки.

•  Фантазії дивні наївні сумлінні...

Фантазії дивні
наївні

•  Стукав дощ монотонно спонтанно...

Стукав дощ
Монотонно

•  Перекреслила ніч павутинкою...

Перекреслила ніч павутинкою.
Хай вона залишається згадкою.

•  Моя віолончель втомилась грати...

Моя віолончель втомилась грати.
Я просто знемагаю.

•  Моїми вустами ти втягуєш грубі сигари...

Моїми вустами ти втягуєш грубі сигари.
Кружляє над нами в білизні із диму інтим.

•  Любов осіння

Вітерець провійнув, як спогад
Як знесилений слід безсоння

•  Ти мені необхідний сьогодні...

Ти мені необхідний сьогодні,
Як повітря, як тала вода.

•  Вже не важливо, що ти скажеш на прощання...

Вже не важливо, що ти скажеш на прощання
І як подивишся сполохано услід

•  Ріжуть очі тумани осінні...

Ріжуть очі тумани осінні.
Замість бруку - потрощене скло.

•  Творча мить

Ллються цівкою фарби каштанові.
Як пожежа, горить полотно.

•  А ночі стеляться шовковим колоском...

А ночі стеляться шовковим колоском,
Муркоче киця на розстеленому ліжку.

•  Горіла яскраво зірниця...

Горіла яскраво зірниця
Ти щось говорив таємниче

•  Не замовкай - скажи іще півслова...

Не замовкай – скажи іще півслова.
Скупа розмова,

•  Я зголодніла на поезії, на звуки...

Я зголодніла на поезії, на звуки.
Мені бракує знавіснілих маскарадів.

•  Зустрівся випадково у юрбі...

Зустрівся випадково у юрбі.
Хапливий поцілунок, пляшка коли.

•  Ти не забудь

Зірвала клаптик серпантину із плечей.
Задула свічку незігрітими губами.

•  ***

-Ти не проти, якщо я підсяду?
Це звичайна кав’ярня у Львові.

•  Перейшла недоступну межу...

Перейшла недоступну межу
Крізь туман нафарбованих вій.

•  Дитячої відвертості ковток

У тебе на вустах молочний запах.
Ти знову цілував мою дочку́.

•  Ти не спиш?Так хотілось почути...

Ти не спиш?
Так хотілось почути

•  Моя країна

Манжети вічності вдягла моя країна.
Її могутності ніхто не подолає.

•  І знову ти мовчиш

І знову ти мовчиш,
Ледь тріскають крижини,

•  Ти, вітер і Любов

Ти скажеш: "Я любив її. Авжеж."
Напружуючи пам'ять, пригадаєш...

•  За грати

За грати не приходить навіть сон.
Відреченість від світу капітальна.

•  ***

Відлітаючи, душу нанизуєш
На тонесеньку ниточку снів.

•  В осінній колисці

(вальс)

•  Паростки вільного часу

Я крапельки часу посіяла в буднях холодних.
Шукала спочинку, на тишу чекала.

•  Осінній блюз

Я пожовклим листком опущуся тривозі на плечі.
У осінній ріці розіллюся краплинами сліз.

•  Холодний час

Весняний день чомусь такий холодний.
Солодкий торт нестримано гіркий.

•  Розлука

Привідкрились вуста, щоб промовити слово,
Але тут же застигли в німому жалю.

•  ГРА

Грайся,
Грай