Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Олена Побийголод (1965)
«Колись ми нарешті позбавимось російської мови, і тоді нам знадобляться переклади з російської літератури».
(З листа С.Бандери до М.Рильського)

Отримані коментарі | Залишені вами коментарі| Інші коментарі

Коментатор Олена Побийголод, [ 2025-08-20 17:11:59 ],
на сторінці поезії     "1980. Приємна зустріч"   Побийголод Олена

мені теж так здалося :)
Коментатор Олена Побийголод, [ 2025-09-01 12:13:11 ],
на сторінці поезії     "1972. Мордочка, хвіст та чотири ноги"   Побийголод Олена

У Заходера це дуже вільний переклад (чи вже переказ?) вірша Людвика Єжи Керна «Чотири лапи» (1969).
Коментатор Олена Побийголод, [ 2025-09-12 09:14:20 ],
на сторінці поезії     "1823. Підвода життя"   Побийголод Олена

Знайшовся ще один переклад (правда, без збереження розміру):

Ранком ми до воза сіли,
На вигоду і на все
Забуваємо й без цілі
Гонимо лиш: в’є та в’є!

У полуднє – годі, брате!
В нас болять усі кістки,
Треба трохи уважати
На вибої, на горбки.

А під вечір – і привикли.
Віз жене, дрижить земля,
Ми дрімаємо і їдем,
А час коней поганя.

(Богдан Лепкий, 1894)
Коментатор Олена Побийголод, [ 2025-09-15 09:59:06 ],
на сторінці поезії     "1823. Підвода життя"   Побийголод Олена

Я взагалі не розумію, як він зміг це осягнути у свої 24 роки...
Коментатор Олена Побийголод, [ 2025-11-10 19:17:55 ],
на сторінці поезії     "1970. Дебют"   Побийголод Олена

Мене завжди захоплювала майстерність цього вірша, в якому автор набагато далі за інших вийшов за межі еротики, але зумів затриматися на самому краєчку... І раптом закортіло перекласти. Зробила що могла.
Коментатор Олена Побийголод, [ 2025-11-11 04:51:45 ],
на сторінці поезії     "1970. Дебют"   Побийголод Олена

Переклад Петра Скорописа (2021):

1

Після всіх іспитів, вона
в суботу запросила в гості друга;
темніло, і тримався корок туго
пляшиною червоного вина.

А у неділю дощ не ущухав;
і гість навшпиньки вибирався поміж
стільців рипучих, і знімалась одіж
з вертлявого в простінкові цвяха.

Її рука дісталася стола
і плюснула до роту лишки чаю.
В кімнаті ще стояла півімла.
Дно ванни позувало водограю

емалями облупленого дна,
і пустота зі милом духовитим
виповнювала ще один канал
сполучення з великим білим світом.

2

Дверима ані рипнувши, рука
була – він осмикнув її – обтерта
від плям в кишені; чулося, як решта
з вина плеснулась в полах піджака.

Проспект ще спав. Зі водостічних труб
зливались води, миючи бруківку.
Він уявив цвяха і цівку тиньку,
і казна-чом з його набухлих губ

зірвалось слово (Боже упаси
годити у його толеруванні),
і добре, що під'їхало таксі,
бо він би ціпенів у дивуванні.

Він роздягався, щойно зі гостей,
не глядячи на свій просяклий потом
ключ до нівроку безлічі дверей,
отетерілий з першим оборотом.
Коментатор Олена Побийголод, [ 2025-11-11 04:52:13 ],
на сторінці поезії     "1970. Дебют"   Побийголод Олена

Дякую за наводку! Якось пропустила...
Давайте тоді наведемо його тут.
Коментатор Олена Побийголод, [ 2025-11-11 04:59:35 ],
на сторінці поезії     "1970. Дебют"   Побийголод Олена

Отже, до цього перекладу маю кілька зауважень:
- у першому рядку бракує ще однієї стопи;
- «після́» – ненормативний наголос;
- «до роту лишки» → «до рота рештки»;
- «емалі» (множина) – ні, на ванні одна «емаль»;
- «зі милом» → «із милом»;
- рима «дна = канал» не відповідає римовій манері цього твору;
- «обтерта = решта» – взагалі дуже погана рима;
- «зі водостічних» → «із водостічних»;
- «уявив цвяха» – ні, «уявив» потребує знахідного відмінка, тобто «уявив цвях»;
- «зірвалось слово» – збіг приголосних;
- «Боже упаси» – навіщо ця транскрипція? Українською – «борони, боронь, крий, ховай Боже»;
- «просяклий по́том» може бути одяг, а не тіло;
- «оборот» – мені здається, це русизм, ключ робить «оберт».
Коментатор Олена Побийголод, [ 2025-11-11 18:06:04 ],
на сторінці поезії     "1970. Дебют"   Побийголод Олена

Ну от, про «ключ» трошки конкретизувала, що скажете?
Коментатор Олена Побийголод, [ 2025-12-22 14:17:23 ],
на сторінці твору     "Мертві Душі, Поема (2019)"   Побийголод Олена

Торік майже випадково отримала цю книжку. «Мертві-Душі-Поема» мені дуже сподобалася (написана дотепно і на високому літературному рівні), і закортіло її перекласти (хай вона буде і в нас).
Чесно кажучи, це було непросто, витратила чи не рік... Напевне, є якісь огріхи, якщо хтось щось помітить, будь ласка, дайте знати.
Коментатор Олена Побийголод, [ 2026-01-03 11:30:42 ],
на сторінці поезії     "Ялинонько "   Мацуцький Володимир

Щиро конструктивна критика:
1) Варто було б указати, що це переклад вірша Р.Кудашевої «Ялинка» (1903), який став пісенькою у 1905 завдяки композитору-любителю Л.Бекману. Перший український переклад зробив І.Нехода (1935).
2) Чому це вовк «у полі десь гасав», і навіщо тоді нам про нього знати?.. В оригіналі – вовк пробігав якраз під цією ж ялинкою.
3) Дід Мороз рубає в лісі ялинки та приносить їх дітям?! Ідея виглядає занадто солоденькою.
4) «ось в вбранні» – це вже не збіг приголосних, а перезбіг.
5) «дітей = іде» – так собі рима...

Але взагалі – вважаю корисними будь-які зусилля по переробці доброякісної російськомовної сировини.
Дякую!
Коментатор Олена Побийголод, [ 2026-01-03 17:19:38 ],
на сторінці поезії     "Ялинонько "   Мацуцький Володимир

Щодо того, що “вірш [...] не є перекладом з російської «Ёлочки»”.
Вам видніше. Але це означає, що Раїса Куда́шева (все-таки не Кудашо́ва) у 1903 р. переклала ваш вірш російською. Ось що у неї вийшло:

В лесу родилась елочка,
В лесу она росла,
Зимой и летом стройная,
Зеленая была.

Метель ей пела песенку:
«Спи, елочка, бай-бай!»
Мороз снежком укутывал:
«Смотри не замерзай!»

Трусишка зайка серенький
Под елочкой скакал.
Порою волк, сердитый волк
Рысцою пробегал.

Чу! Снег по лесу частому
Под полозом скрипит.
Лошадка мохноногая
Торопится, бежит.

Везёт лошадка дровеньки,
На дровнях мужичок.
Срубил он нашу ёлочку
Под самый корешок.

И вот ты здесь, нарядная,
На праздник к нам пришла
И много-много радости
Детишкам принесла.
Коментатор Олена Побийголод, [ 2026-01-12 22:28:11 ],
на сторінці поезії     "1991. Радіоперехоплення"   Побийголод Олена

Дякую за увагу до моїх зусиль, це дуже підтримує!
Щодо цього автора. Л.Сергеєв вельми тверезо дивився на своїх співвітчизників. Він – один з небагатьох російськомовних авторів, які уже в 1990-х зрозуміли, що оті страшні риси російського народу, які ми зараз відчуваємо на собі, не були прищеплені радянською владою (як ми колись думали), вони були притаманні російському народу здавна, а різні влади їх тільки експлуатують в тих чи інших обставинах.
Крім того, творчість Сергеєва імпонує мені своєю великою іронією.
І не хочу я їм залишати нічого годящого, маємо все це перекласти, і мати у себе!
Коментатор Олена Побийголод, [ 2026-01-22 14:24:40 ],
на сторінці поезії     "Дружба"   Сушко Олександр

Не знаю, яким чином (яким гіперпосиланням) мене сюди занесло аж через сім років після скінчення дебатів...
Але мушу зауважити, що цар зробив Пушкіна не «камер-пажем», а «камер-юнкером», що тоді (у 1833 р.) відповідало п’ятому класу «Табеля про ранги», в армії це був полковник. Коли Пушкін скаржився на це звання, він просто кокетував.
Звідси висновок: хочеш колись отримати Шевченкіську премію – римуй те, що подобається владі.
1   ...   5   6   7   8   9