Автори /
Володимир Тимчук (1979)
Рубрики
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
"не ятрити томливість душі зустрічами дивними неспокійними..."
•
Якби ти знав
•
За псаломом 44
•
Сонце сходить
•
Храм
•
Зелімхан Яндарбієв. Я подарую тобі пам’ять
•
Уже
•
Мірка буття
•
Все!
•
Шлях
•
Незмінне
•
Дитинство
•
Любов
•
Вікно першого майдану
•
До неба
•
Попереду
•
Куля зупинки
•
А.Т.О.
•
Напророчене
•
* * *
•
* * *
•
Джон МакКрей (John McCrae) На ланах Фландрії
•
СтаСі
•
Задивлюся на верхівки неба
•
Краплі крови на білому полотні байдужости
•
Ти і я
•
В очікуванні Свята
•
БЕРЕЗНЕВА НОСТАЛЬГІЯ
•
Синові
•
Зворотній погляд
•
ДОБА
•
Не ...
•
Сонячні зайчики
•
ЛЮБОВ
•
Вслухання
•
дві частинки
•
К.Є.
•
Всесвіт її душі
•
С. сонет
•
Сяйво снігу
•
Зі святом Матері!
•
Колисанка для Степанка
•
Олів’є скисає
•
Краля крихта неба
•
За 7 квітня - справжнє свято Жінки
•
Дивні п’ять чуттів
•
Яблука долі
•
Вимуштрувана ідилія
•
Поміж зірок
Переглянути всі твори з цієї сторінки
не ятрити томливість душі зустрічами дивними неспокійними
ти спокійна вже в цій неспокійності
ти спокійна вже в цій неспокійності
Якби ти знав, якби ти знав,
Як пахне в літі жито —
Як пахне в літі жито —
«Моє серце бринить в добрій славі»:
для Царя — той коштовний вінець,
для Царя — той коштовний вінець,
Сонце вранці сходить,
болю біль проходить,
болю біль проходить,
перша вóйна київ наш сосюри
спів летить корогви мають дзвони в храмах
спів летить корогви мають дзвони в храмах
Я подарую тобі пам’ять,
Яка не раз тебе ще зранить,
Яка не раз тебе ще зранить,
Троянда, подарована тобі, уже суха…
Уже любов, обіцяна до смерти, загаса…
Уже любов, обіцяна до смерти, загаса…
мірка рук гарячих твоїх виявилася задрібною
все що між нами було затягнулося враз пеленою
все що між нами було затягнулося враз пеленою
Схолодилось, відбігло, забулось і стерлось –
Заозимилось, і в світанках яріє теплінь…
Заозимилось, і в світанках яріє теплінь…
Мов пацьорки розсипались корови по полю…
Пригадалось тенорове «йшли з діброви»
Пригадалось тенорове «йшли з діброви»
Шумить вода, вода шумить,
щемить біда… хапає вмить.
щемить біда… хапає вмить.
білий оґер замріяно
хвіст наче флюгер
хвіст наче флюгер
З дерев останній лист спадав.
Востаннє гляну в твої очі.
Востаннє гляну в твої очі.
Пеленою тримають спогади – зігріваємось біля вогнища…
Як давно це було, як давно…
Як давно це було, як давно…
Тільки-тільки здалося
Життя почалося
Життя почалося
Ти йдеш попереду, друже сотенний,
У задумах, справах, бою,
У задумах, справах, бою,
твої зірки на погонах
долю вершили
долю вершили
- Борт двадцять сьомий.
Політ нормальний.
Політ нормальний.
нечисть
у камуфльованих рясах
у камуфльованих рясах
Шахраї, ляльководи, пігмеї
У потугах - та дні їх пройшли.
У потугах - та дні їх пройшли.
У зимову весну молоду,
В сніговіях і снах
В сніговіях і снах
У Фландрії поміж хрестами
У маках лан, і за рядами –
У маках лан, і за рядами –
Свинець у грудях
І жити хочеться
І жити хочеться
Задивлюся на верхівки неба
Замилуюсь білизною-сяйвом снігу
Замилуюсь білизною-сяйвом снігу
На білому, білому, білому тлі
Все біле, неначе в хурделиці.
Все біле, неначе в хурделиці.
Нехай цілує він мене
цілунком уст своїх…
цілунком уст своїх…
Коли ти далеко-далеко –
Тридев’ять земель поміж нами –
Тридев’ять земель поміж нами –
Степ і море, небо, обрій –
Загубив в просторах час…
Загубив в просторах час…
Подавайте вже коня!
І сідлайте мою долю…
І сідлайте мою долю…
Останній акорд — рукоплески лились
так моцно мов стали затактом.
так моцно мов стали затактом.
Мій друже, там, за океаном
Чи філософський камінь роздобув?
Чи філософський камінь роздобув?
Не буду тебе вже чекати,
І ще сподіватись на чари –
І ще сподіватись на чари –
Давно не милувався я квітками,
що чепурити квапляться пустир,
що чепурити квапляться пустир,
Моїм друзям, які з’єдналися подружжям –
Володимирові та Ользі, Вікторові та Ользі,
Володимирові та Ользі, Вікторові та Ользі,
Ми хочем угледіти поклик –
втрачаємо спокій…
втрачаємо спокій…
Дві краплинки
дві частинки
дві частинки
не опанувавши летом
змінила
змінила
Барвиста Ксеня: перед нами всесвіт!..
Як прикро знати – бачимо лиш блиск –
Як прикро знати – бачимо лиш блиск –
Немає чарівніш тієї – миті,
Коли усмішкою запалюєш чоло.
Коли усмішкою запалюєш чоло.
Сяйво снігу сліпить вічі –
Нині ж сонце зве у вічність –
Нині ж сонце зве у вічність –
Облич чимало в світі нині
Вечір
Вечір
Хоч і день добіг кінця,
Хочеться тобі, маля
Хочеться тобі, маля
коли дзєвчіна мене п’є –
водночас робить олів’є:
водночас робить олів’є:
у крамницю
по гостинці
по гостинці
Я бачу як переді мною
Як різко в погляд мій вплелась
ця пожовтіла вже калина…
ця пожовтіла вже калина…
Зазирнувши в порожній, що звично давно, холодильник,
Затримав свій погляд на яблуку, повнім червóні.
Затримав свій погляд на яблуку, повнім червóні.
Вона пройшла повз мене тихо-тихо,
Пронісши ніжний шлейфу аромат.
Пронісши ніжний шлейфу аромат.
Антоніні Єресько