Мов пацьорки розсипались корови по полю…
Пригадалось тенорове «йшли з діброви»
Та ще – при застіллі розповідали –
Де б корова не йшла, ти поруч трималась.

Полишило в лазурі вже сонце кресаню…
На чім ходим – шукали у травах роси.
Раптом пляма земна обпекла ноги босі
Подуріли всі півні чи час це останній?..

Нас почуто – почало гриміть Закерзоння –
Спраглий спогад дитинства навіяв чудним –
Ластівчата-дівчата у тендітнім тридзвоні
Сподівались-просили: «Дощу не даси!».

Чи мольфар розігнав разом з хмарами стадо,
Колежанкам на заздрість, бабусі на ляк?
У гаївці плямиста отримала владу,
Мені ж весело стало під коров’ячий такт,

Що також насміхався: «Пастуше, як ми,
Чи вухами спроможний водити танки?
І ти знай, летимо ми до дому тому,
Щоб прощати, хто став на від хати стезю».

2010