Автори /
Людмила Линдюк (1947)
|
Рубрики
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Мирнії прапори
•
Помічник
•
Не край землі...
•
Над старым маминым письмом
•
Незабудки
•
Віночок надій
•
Чому...
•
Х л і б
•
Де ...збивалося мамине серце
•
Весіння ніч
•
Жива
•
Вербне...
•
Батьківська доброта
•
За натхненням...
•
Народження
•
Не чекай...
•
Від Мар’ї та Миколи
•
***
•
Барвінок...
•
Обереги
•
Щедрівки місяця...
•
З серпневого...
•
А коли зали'шилось прикрас...
•
Зори об этом поют
•
Найліпша...
•
Якщо...
•
Віддячив...
•
Кімнатна квітка
•
Для краси...
•
Випадковість
•
Липневе
•
Не зволікай
•
Вам до душі...
•
Хорова пісня...
•
Пам’яті Ярослава Мудрого
•
Парасольки
•
Сердите небо
•
Гами...
•
Турбота
•
Штовхаю день...
•
Неуважний
•
Не почув...
•
Сварка
•
Калькулятор
•
Скарбниця
•
...Знімаю свій шолом
•
"До", "мі", "ре"...
•
Надія
•
Підкорення
•
Згадка діда
•
Вітерець
•
"Святе кохання..."
•
Оповідка онука
•
Пам’яті мами
•
Акація
•
Не для страти
•
Солонець
•
Пам'яті чорнобильців...
•
Вас не стосується?
•
Пам'яті
•
Заради тебе...
•
Юнацька закоханість
•
Інопланетяни?
•
Скарбниця
•
Посмішка
•
Видатній сучасній поетесі Ліні Костенко
•
Пташині хитрощі
•
Вірую!
•
Думонька...
•
Роману Скибі
•
З Володимира Соколова
•
Різдвяне
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Скільки у нас потреб -
Стільки у нас турбот.
Стільки у нас турбот.
Називає мама мене чорнобривцем.
Просить: - Нехай щастя довго не бариться!
Просить: - Нехай щастя довго не бариться!
Щоби кращим було життя, -
Станьмо разом: плече в плече!
Станьмо разом: плече в плече!
Крепки, как сорная трава,
Неистребимые заботы
Неистребимые заботы
Яхонт калиновый светится солнечно.
Горько – не горько, живи – не горюй.
Горько – не горько, живи – не горюй.
- Річко Уди, течеш ізвідки?
Де наснагу світу взяла?
Де наснагу світу взяла?
В часах відгукується стогін
Мого великого Дніпра,
Мого великого Дніпра,
Чудові аромати вздовж проспекту,
Де магазини з вивісками «Хліб».
Де магазини з вивісками «Хліб».
Джерело моє – хлiбнеє поле,
Що не терпить пустої хвали ,
Що не терпить пустої хвали ,
На хати сіла ніч квітнева,
Замилувалась на зірки:
Замилувалась на зірки:
На світанні вмивалася росами,
Босоніжжю входила в рум’янок.
Босоніжжю входила в рум’янок.
Задумлива верба квітнева
Мов мати в колискову мить:
Мов мати в колискову мить:
Олені Тер, співачці
А в тому садочку, де журливо
Та самотньо лавочка стоїть,
Та самотньо лавочка стоїть,
Де не ховається дрохва,
Не знає ляку перепiлка, -
Не знає ляку перепiлка, -
Не відповім тобі ніяк:
Нема причин ламати душу.
Нема причин ламати душу.
Вже висвист крил несе до нас весна,
Купають віти молоді діброви.
Купають віти молоді діброви.
Серед протоптаних доріг, стежок вузеньких,
Мов зачарований, поріг моєї неньки.
Мов зачарований, поріг моєї неньки.
Сполохи життя згасають швидко.
В’ються переплутані стежки –
В’ються переплутані стежки –
Матінка віночок-оберіг звивала,
Калину та вербу у плетіння клала,
Калину та вербу у плетіння клала,
В танку кружляє осіння жовтінь,
Ховає в хащу свої літа.
Ховає в хащу свої літа.
Побредеш у світанки серпневі
Пізнавати суміжностей грань
Пізнавати суміжностей грань
Накрутив брунастих кольорів,
Розмішав у зелені осінній
Розмішав у зелені осінній
Вырвать бы силой стиха
ложью вскормленное жало,
ложью вскормленное жало,
Юній художниці м. Харкова
Повидиш Олесі
Повидиш Олесі
Вже весна медовим духом зиму відганяє,
А до свого подвір’ячка шпак не прилітає.
А до свого подвір’ячка шпак не прилітає.
Біля мого двору, поруч, недалеко,
Дід-сусід наважився й ...відтворив лелеку:
Дід-сусід наважився й ...відтворив лелеку:
Квітка дивиться на вулицю крізь скло:
–Ну, чому мені отак не повезло?
–Ну, чому мені отак не повезло?
Забарилось сонечко у гаю,
Де співала пісеньку я свою.
Де співала пісеньку я свою.
Що зрозумів, неначе Бог,
Та розігнав сердечні хмари,-
Та розігнав сердечні хмари,-
А березень тлумачив липневі:
- Квітчай, як я!
- Квітчай, як я!
Хто ти, дивак, розвій мої тумани!
І старовинного не зачіпай -
І старовинного не зачіпай -
Вам не подобаються, ні,
Ні світлі дні, ні темні дні.
Ні світлі дні, ні темні дні.
Присвячується Солоницівсько-Гаврилівському
ансамблю “Натхнення” під керівництвом
ансамблю “Натхнення” під керівництвом
Русь Київська, Русь Київська...Комусь пече гірко
Перше слово, комусь друге. Знову перевірка
Перше слово, комусь друге. Знову перевірка
Дрімають парасольки,
А дощик тут як тут:
А дощик тут як тут:
–Чом наїжилося, небо?
- Розсердилося!--
- Розсердилося!--
Ходить літечко ярами,
Вабить житніми шатрами.
Вабить житніми шатрами.
Сонечко сідає в гай,
Каже Каті: –Прощавай!
Каже Каті: –Прощавай!
–Біла хмарко! Ти куди?
–Я –від річки –на сади,
–Я –від річки –на сади,
Хто там стукає у шибку?
Вітерець!
Вітерець!
–Де ти , дощику, блукав?
–Серед трав!
–Серед трав!
Був лелека на даху, був.
Чув лелека лайку ту,чув.
Чув лелека лайку ту,чув.
Радіє світ, відгородивши темінь.
А темрява – що відгорнула світ.
А темрява – що відгорнула світ.
Линдюк Ользі
Злетіла рідна пісня-колисанка
В гарячий простір неба і землі,
В гарячий простір неба і землі,
Гаптувало сонце тіні,
Вітерець в кущах дрімав,
Вітерець в кущах дрімав,
Пам'яті Івана Франка
Смарагди нив колише мокрий вітер,
Веселка віддзеркалює себе...
Веселка віддзеркалює себе...
Найпершу книжку я гортав,
Малюнками строкату,
Малюнками строкату,
У відчинену хвіртку забіг вітерець,
Щоб погратись моїми паперами.
Щоб погратись моїми паперами.
„Славко й Катруся –святе кохання!” –
cпівав з асфальту до неба лист.
cпівав з асфальту до неба лист.
Стало жарко сонечку – котиться до річки
Чи зника за обрієм, там, де синь-гора.
Чи зника за обрієм, там, де синь-гора.
Злива хлюпала хлестко,
А в очах була мама,
А в очах була мама,
У піснях вишневі та калинові
Сповіді та розкіш буйних трав.
Сповіді та розкіш буйних трав.
Пам'яті
загиблих у голодоморах
загиблих у голодоморах
Так необачливо розрісся –
Як не обходь –не оминеш! –
Як не обходь –не оминеш! –
І пoтягових вікон спокій,
Шлагбаум, переїзд, туман,
Шлагбаум, переїзд, туман,
Вас не стосується її неврівноваженість?
Вас не обходить, чом вона одна,
Вас не обходить, чом вона одна,
Чи вистачить життя, мій Боже,
Щоб розлюбити, не кохати?
Щоб розлюбити, не кохати?
Про мене не складуть поем –
Зірки того не обіцяли.
Зірки того не обіцяли.
Розбирайте, кому мало, щастя!
Нині я з душею не в ладу:
Нині я з душею не в ладу:
Нагулялася завірюха,
Накрутилася досхочу.
Накрутилася досхочу.
Вже достиглі мої хліба
До скарбниці серця зібрала.
До скарбниці серця зібрала.
Серед фальшивих посмішок знайдеш
Одну відверту, щиросердну, добру, –
Одну відверту, щиросердну, добру, –
Сіно –червоне, вечір –рудий
в цих оболонях, де ластівки мрій
в цих оболонях, де ластівки мрій
Припадай, припадай, пташино, -
Думай, що не бачу твій дім.
Думай, що не бачу твій дім.
Коли відлітають шпаки від морозів у вирій, –
Бажають їм доброго лету, в повернення віри,
Бажають їм доброго лету, в повернення віри,
Хмарка ходить, місяць водить,
В серпанках ховає.
В серпанках ховає.
Майбутнього незнані голоси!
О як кортить вас іноді послухать,
О як кортить вас іноді послухать,
Як хочу я, щоб ці рядочки
Забули, що вони – слова,
Забули, що вони – слова,
У нічнім блукає місті
сонна заметіль.
сонна заметіль.