Автори /
Василь Юдов (1965)
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
СОЛНЕЧНЫЕ ГЛАЗА
•
РІЗДВЯНІ БУР’ЯНЦІ
•
ВЕЧОРИ
•
КОЛИ ТАТА ВЕЛИ НА ВІЙНУ
•
Ллє диво осінь
•
Гра в колібрі
•
Лесик філософ
•
Щастя моє
•
Остання троянда
•
Чому у храмах наших круглі куполи
•
Небоплин для душі
•
Кіт у флоксах
•
Папірець
•
Бузькі води степів
•
Що не хочеш, доню, заміж...
•
Притча про Веселого Козака
•
Класно
•
Кодова мікстура
•
Ідуть корови по асфальту
•
Вічна яма
•
Наука про зимні вишні
•
Світанковий куточок
•
ТАНК "НА БЕРЛІН!"
•
Речовий доказ у суді
•
Пояс вірності
•
Граблі
•
Мамине питання
•
У цій поезії, як в раї
•
Лілі Ніколаєнко особисте, поздоровляю!
•
Коханим дівчатам із святом
•
І живи ще, поете..
•
З Новим Роком, Друзі!
•
ПОВЕРТАЮТЬСЯ ЛЮДИ У ТИШУ
•
ЯБЛУЧКА ДЛЯ ТЕБЕ
•
ПОЕТ І КОМІРНИК
•
З СВЯТОМ ВЕСНИ, КОХАНІ!
•
УКРАЇНСЬКИЙ КУРНИК
•
ЯКЩО
•
ГРУША І ОБРАЗ
•
ВЕСЕЛИЙ МУЗИКАНТ
•
ЖИВА ХМАРИНКА
•
ПІСНЯ СТЕПУ
•
КРАПКА
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Давно-давно, как лучиками света,
Пронзились чувства, как бы как стрелой.
Пронзились чувства, как бы как стрелой.
В бур’янці я забрів, в бур’янці,
Які в верх піднялись вище ями.
Які в верх піднялись вище ями.
Ген, сонце вже скотилося за дальнії гаї,
Затьохкали добра ночі невтомні солов’ї.
Затьохкали добра ночі невтомні солов’ї.
Коли тата вели на війну,
Мамця півня зарубала й курку,
Мамця півня зарубала й курку,
Зима кристалізується
У чобітки узується,
У чобітки узується,
Слоненя наїлося,
Затіяло гратись.
Затіяло гратись.
Собака Лесик справно гавкав
На ліс, на річку, на луга...
На ліс, на річку, на луга...
Я щастя тримав у руці - пташенятко.
Надіявся, що теплотою зігрію,
Надіявся, що теплотою зігрію,
Міняються люди й куточки природи.
І навіть каміння вода розмиває.
І навіть каміння вода розмиває.
Чому у храмах наших круглі куполи?
Тому що круглим сонце є у небі синім.
Тому що круглим сонце є у небі синім.
У час, коли небо малює картини
Перистими хмарами у висоті,
Перистими хмарами у висоті,
Давив мишвоту кіт рудий,
З щурами вік змагався,
З щурами вік змагався,
Ось біле поле папірця.
На ньому ще нема нічого:
На ньому ще нема нічого:
Перелився іще один день
Із минулого в час за водою.
Із минулого в час за водою.
Що не хочеш, доню, заміж? -
Мати запитала.
Мати запитала.
Художнику, який любив причуди,
Один парторг (коли ще то було)
Один парторг (коли ще то було)
Як таємницю минулої казки,
Що доля ховала в роках-сундуках,
Що доля ховала в роках-сундуках,
Моїй старій закортіло,
(Чом і не кортіти?)
(Чом і не кортіти?)
Села немає вже по факту.
Розвалля замість світлих хат.
Розвалля замість світлих хат.
Провалилась яма в місті
На видному місці.
На видному місці.
Літо ягодами стигне:
Хоч, бери до рота,
Хоч, бери до рота,
Світяться листочки червнем і світанком.
Новий день засяяв в пелюстках троянд.
Новий день засяяв в пелюстках троянд.
З часів жорстокої борні
На камінь танк воздвигли люди.
На камінь танк воздвигли люди.
Був злочин: хтось вагон украв
На станції наповнений цементом.
На станції наповнений цементом.
Сусід ревнивий до нестями
Так ревнував, аж зір звело!
Так ревнував, аж зір звело!
Споконвічний анекдот
Про граблі в освіті
Про граблі в освіті
Тисячоліття нових катаклізмів:
Карається душа заперта в розум.
Карається душа заперта в розум.
У цій поезії як в раї
Живе душа. І плине час
Живе душа. І плине час
Бруньки бубнявіють на сонці краснім
Весна бере своє - кружляє, оживає...
Весна бере своє - кружляє, оживає...
О, ніжність може побороти морок,
Коли весна окрилить почуття.
Коли весна окрилить почуття.
І живи ще, поете...
Сніжинка упала. На скроні. Розтала.
Такі чудеса нам зима дарувала.
Такі чудеса нам зима дарувала.
Повертаються люди у тишу.
Відспівали для них солов'ї...
Відспівали для них солов'ї...
Ми всі душею запустіли,
Шукаючи чужі паї.
Шукаючи чужі паї.
Ловить Музу дні і ночі
Віршомаз завзятий.
Віршомаз завзятий.
Весняний квіт у березня долинах
Приносить в часі радісні думки.
Приносить в часі радісні думки.
І хоч державу маємо свою,
Хоч тягнемось до світла не зі сходу...
Хоч тягнемось до світла не зі сходу...
Світ поділився
На долі і касти:
На долі і касти:
Біля річки церква, біля церкви груша.
Триста років груші, а іще жива.
Триста років груші, а іще жива.
На формі камуфляжній
Застебнуті ремні.
Застебнуті ремні.
Посадила мати біля хати квіти
Для краси, на згадку про життя своє.
Для краси, на згадку про життя своє.
Життя біжить без компасу,
Природними законами.
Природними законами.
Крізь драну раму із минулої доби,
Де навіть гній мав дух однопартійний,
Де навіть гній мав дух однопартійний,