Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Тетяна Рибар (1959)



Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  • •  ***
    ось і осінь осіння оса
    завмирає у жовтій жоржині
  • •  ***
    свята юліанно
    скалка у серці
  • •  коли ні-про-що не говорять сади
    ти приходиш тоді вже коли ні-про-що не говорять сади
    посиди поруч ставу і вслухайся в дна його тишу
  • •  до найтоншого тіла
    ці акценти дощу це мовчання зірок як цитати
    натщесерце заучую зранку запивши водою
  • •  Відгомін
    Так довгоплинно час собі тече,
    розсіюється леготом у висі,
  • •  ***
    Я – гріх твій,
    Я – твоя первинна,
  • •  коли цвіт опадає…
    я люблю землю цю
    край сумирно-тривожний
  • •  МИЄ ВОДА КАМІНЬ
    Миє вода камінь, миє,
    Душа ми як рана ниє.
  • •  *********
    осінь читати – це наче до Бога звертання
    чи намагання почути крізь небо свій голос
  • •  * * *
    я заклеюю ранок
    я зашторюю світло
  • •  xxx
    Ти прийшов саме в час, коли визріли зорі і сливи
    І печаль світова обійняла руками роки.
  • •  * * *
    Зорі – срібні медузи
    Небом нічним пливуть.
    • Переглянути всі твори з цієї сторінки