Я тихо плакала, не колись...
Я стала сильною, не тепер...
Я не промовила : «Схаменись»
Коли при виході він завмер.
Я не кричала: «Спинись! Прости!»
Не проклинала його слідів,
Я дала, мовчки, змогу піти,
Без зайвих слів... так, як він хотів.
Я не пустила скупу сльозу,
Що так просилась скотитись з віч.
Як видаляють болючий зуб,
Із кров’ю, вирвала, навсебіч.
Запломбувала гидкий дефект
Тромбом байдужості, кам’яним.
Напевно кращим би був ефект,
Коли б цей камінь пустила за ним.

08.02.2011р.

Ти залишився в моїй Осені,
Ти відкапав байдужим дощем.
В зимній каві, в гіркому осаді
Ти залишився в моїй Осені.

Не знайти теплоти в твоїм погляді,
Як морозом Зима обпече,
Ти залишився в моїй Осені,
Ти відкапав байдужим дощем...

07.12.10.

Сумно, мовчки і трохи боязко,
Швидкісним спорожнілим поїздом,
Утікала я від самотності,
На полиці, на другому поверсі.
Загорталась в пальто із Осені,
Гріла диханням руки до зимна,
Цілувала повітря сплакане,
Малювала на вікнах краплями.
Тиша тліла зимовим холодом,
Я тримала руками голову,
Русий волос вкривався інеєм,
Хтось окликнув забутим іменем.
Звела очі страхом обвітрені,
Як я досі цього не помітила,
Що ти також біжиш від самотності,
На полиці, на другому поверсі...


23.11.10р.

Читаю дні розписані тобою,
Горну напівпорожні сторінки.
Чуттєво, з насолодою п"янкою,
Читаю дні розписані тобою.

Тендітні літери несмілою рукою,
Кохання іскра світить крізь рядки,
Читаю дні розписані тобою,
Горну напівпорожні сторінки...

Колись вночі згадаєш мої очі
І сльози в горлі залоскочуть,
Заціпиш зуби з тої муки,
Що не вберіг нас від розлуки.

Згадаєш голос мій ласкавий,
І як "коханим" називала,
Як цілував моє волосся...
Провів рукою... ні, здалося.

На мить твій подих перехопить
Коли згадаєш рідний дотик,
Тремтливу ніжність рук моїх,
П'янких ночей солодкий гріх...

Ще пригадаєш з тихим смутком,
Як я будила поцілунком,
Як посміхалася колись…
Захочеш крикнути: "Вернись!"

Та Гордість спинить твій порив,
Ти вже колись так поступив,
Мене зустрівши, мимохіть,
Ти кинеш байдуже: "Привіт!"

Лиш вслід поглянеш крадькома,
Майне мов постріл: "Не сама!"
І знову сліз твоїх калюжі
Світанок з Гордістю осушать.

13.07.2010р.

Твоїх очей прозора голубінь
Моє життя наповнювала суттю.
Я вся стікалася до тебе ртуттю,
Снувала за тобою наче тінь.

Від нарікання старших поколінь
Твій світлий образ захищала груддю.
Твоїх очей прозора голубінь
Моє життя наповнювала суттю.

Дитячу чистоту моїх молінь
Ти піддавав гнилому правосуддю,
Полив кохання пагони їдкою люттю
І посміявся з гіркоти моїх прозрінь.

Твоїх очей прозора голубінь
Була в душі гливкою каламуттю…

(ABba abAB abba Ab)
03.07.2010р.

Душа покидала тіло
У вічність - за кроком крок,
Повітря останній ковток,
Лиш губи пошерхлі просили.

Хоч руки ще все не зробили,
Проте без жалю, без тривог
Душа покидала тіло,
У вічність - за кроком крок.

А лікар намотував вміло
Надії останній виток,
Та Смерть відпустила курок,
Зіниці без руху застили...
Душа покидала тіло,
Злітаючи ввись, до зірок...

(ABba abAB abbaA b)

23.06.2010р.

Ти так нещадно в серце бив,
Скарав неправдою довіру,
Ще й говорив, що ти любив.
Ти так нещадно в серце бив...

Піймав в сильце зрадливих слів,
Мене, яка хотіла миру,
Ти так нещадно в серце бив,
Скарав неправдою довіру...

30.05.2010р

Одна зі всіх, одна із інших,
Одна, з-між багатьох в юрбі.
Одна з далеких чи, із ближчих,
Одна із друзів, чи із ворогів...
Одна із рідних, з найдорожчих,
Одна з дітей, одна з батьків.
Одна з коханих, гнаних, прощених,
Одним-одна, серед чужих світів.
Одна в молитві, в покаянні,
Одна з думками, перед сном.
Одна, із Богом у вінчанні,
Одна, на трапезі з Христом.
Одна в розмові, і в мовчанні,
Одна у мріях і віршах.
Одна в розлуці, і в коханні,
Одна, з надією в очах.
Одна, у посмішці ласкавій,
Одна, з сльозами на щоках,
Одна, із докором лукавим,
Одна, із трепетом в словах.
Одна, красива чи потворна,
Одна, у щасті і в журбі.
Одна, єдина й неповторна,
Одна...присвячена тобі.

28.05.2010р.

Пробач за те, що я кохала,
Так боляче тебе карала,
Пробач за те, що ти страждаєш,
За те, що так мене кохаєш.
Пробач за все, за поцілунки,
І за слова, і за стосунки.
Пробач за біль у дні розлуки,
Пробач ночей безсонних муки,
Пробач за сльози безнадії,
Пробач мені! Та я не вмію
По іншому тебе кохати.
Й не знаю, як би це сказати:
Пробач і йди...
Я хочу спати.

(2006)

Ти заплямив лукавим словом
Мого кохання полотно.
Насіння болю проросло,
Терновим віттям душу коле,
Остуджує долонь тепло,
В очах погасли ясні зорі,
У грудях жалем запекло.
Розбилось серце на цурпалки,
Неначе розлетілось скло.
Одне в запалі чорне слово
Й кохання наче не було.

06.05.2010р.

Згадай мене у тихий вечір
І я вночі приснюсь тобі,
Я обійму тебе за плечі
І серце звеселю в журбі.

Згадай мене в рожевий ранок,
Як тільки сонечко встає,
Коли ще місяць крізь серпанок
Сріблясте світло ледве ллє.

Згадай мене в годину щастя,
В мить смутку й горя не забудь,
Згадай мене, і мої очі
У твої сонцем зазирнуть.

Згадай мене коли надія
В твоєму серці ледве тліє,
Згадай любов, і наші мрії,
Згадай приємні дні, події...

Згадай мене! Але при ній,
Прошу тебе, не згадуй,
Ні!

(2004)

Ніч на дворі,
Пес край воріт
Знов розбудив
Тишу.
Я не засну,
Сяду за стіл,
Кілька рядків
Напишу.

Ти може спиш,
Може не спиш,
Може ти кимось
Мариш.
В тебе свій світ,
Мрії свої,
Ти мене не
Згадаєш.

Ти вже давно
Кинув в вогонь
Всі наші сни
І мрії.
Ти поламав,
Ти розтоптав,
Ти розтрощив
Надію.

Місяць в ту ніч
Став за вікном,
Вкрився червоним
Жаром.
Він відбивав,
Дзеркало мов,
Полум"я того
Пожару.

Де обнялись
З полум"ям сни,
Де догорали
Мрії.
Вітер забрав
Попіл із них
І в небутті
Розвіяв.
________________

Днів вже пройшло
Стільки як сліз,
Що я за тебе
Лила.
Ти вже не той,
Я вже не та,
Але про тебе,
Милий,
Згадую знов,
Пишу цей вірш,
Тихо ковтаю
Сльзи.
Там де була
Наша любов,
Тільки сніги й
Морози...

(2004)

От і все...
Все пройшло, все забулось.
Краєм щастя любов доторкнулась
До душі... І пропала, нема.
А за вікнами біла Зима
І Мороз візерунки малює,
Він ніколи любов не відчує,
Бо до нього торкнулась
Зима...
І Весна з ним недобре жартує,
Приголубить його поцілує
І зосталась калюжка одна,
А любові не було й нема.
Але я не Весна не Зима,
Не люблю залишатись одна,
А ти серце моє розбиваєш,
А ти того мабуть і не знаєш
Я ненавиджу бути сама!!!
Проте в цьому не твоя вина,
Тут одна лише винна Зима,
Це ж напевно губами із криги
І тебе цілувала вона...
О, яка ж бо ти люта, Зима!

(2006)