ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

В Горова Леся
2026.02.24 22:40
Лютий
Цей місяць лютий, він такий важкий.
Болять його події ще з майдану.
Кровлять його натоптані стежки:
Калинно - свіжим, а збуріло - давнім,
В канві слідів оплакано-гірких.

Короткий днями, тягнеться між дат
За роком рік все той же місяць лютий...

Володимир Невесенко
2026.02.24 21:49
Зачепилось сонце за верхівку клена
Зачепилось сонце за верхівку клена,
тріпотало сяйвом у тенетах віт
і тяглось промінням з-за гілля до мене,
помогти благало злинути в зеніт.

Я закляк в задумі: що мені робити?
Хоч бери сокиру і рубай той клен...
Та повіяв вітер, захитались віти,

Іван Потьомкін
2026.02.24 19:33
Надлюдина - нелюд (з Овідієвих "Метаморфоз")
Не йде із пам’яті мале оте хлоп’я –
Товстогубе, в ластовинні все,-
Воно побачило, як ти, Цереро,
Ковтаєш жадібно напій з ячменю,
І засміялося, й сказало: «Ненаситна...»
Невже за цим, як на сільську дитину,буденним словом
Почувсь тобі, богине,
Мало

Артур Курдіновський
2026.02.24 18:35
Скасуймо! Забудьмо! Спалімо!
Розквітла троянда красива,
І сонечко світить палке!
Не треба нам тут негативу,
Тож геть все мінорне й гірке!

Цю темряву, сум і химери
Готові здолати? Авжеж!
Скасуймо сонети Бодлера

Тетяна Левицька
2026.02.24 14:08
На денці океану
Хоч топить ніч квапливо
в долоні сніг лютневий,
збагнути неможливо
цей погляд металевий.
Полудою в зіницях
кришталики туманні
ховають таємниці
на денці океану.

Микола Дудар
2026.02.24 13:53
Одного разу
Одного разу кілька раз
Я заглядав собі у вічі.
Не ради себе, на показ
Не як небудь, по-чоловічі.
Було минуле сполоснеш
Туди - сюди, де сам скитався
І зайве тихо проковтнеш —
Куди впаде — не роздивлявся…

Ігор Шоха
2026.02.24 13:09
Хто є хто
Я одинокий менестрель
край річки, поля, лісу, неба
і більшого уже й не треба,
окрім дороги до осель,
куди навідуватись мушу,
щоб оплатити вічний борг
за те, що маю тіло й душу
хоча б одну з небагатьох,

Юрій Гундарів
2026.02.24 12:50
Рік Червоного Вогняного Коня
Неси ж мене, коню, по чистому полю
до благородства і милосердя.
Неси, мій Червоний, всупереч болю
сивого серця…

Неси ж мене, коню, по чистому полю
до віри, надії, до Бога.
Неси, мій Червоний ВогнЯний, до волі, 

Ірина Вовк
2026.02.24 12:13
Стоїть хата-ковчег...
На узліссі часу, де весна цілує холодні шрами землі,
Стоїть хата -- ковчег, обвітрений бурями, але міцний, як віра.
За вікном Марена ще розкидає пригоршні мокрого снігу,
Намагаючись забинтувати льодом те, що болить і ятриться,
Але під корінням саду вж

Борис Костиря
2026.02.24 11:28
Повернення
Відбудеться повернення по колу
До форм старих, сонетів і октав.
І мадригал воскресне, що ніколи
Свою величність, гордість не втрачав.

Те, що було банальним і затертим,
Відродиться у виявах нових.
Старі метафори, від холоду затерплі,

С М
2026.02.24 05:30
Плач, бейбі (Janis Joplin)
Плач, бейбі
Плач, маленький
Ось ти і вдома

Вона казала
І я знаю, казала, кохає
Значно більш, аніж я
Та пішла від тебе

Вікторія Лимар
2026.02.23 23:31
ОСТАННЯ ДЕКАДА ЛЮТОГО
У ЛЮТОГО знайшлась відрада,
бо вже завершує ходу.
Остання почалась декада
із хуртовиною в ряду.

Ще вчора вранці -- все в порядку.
Відмиті під дощем дахИ.
Та ні!!! Прощальну треба згадку:

Микола Дудар
2026.02.23 21:19
***
Чи матюкаюсь я? Так, але нині рідше, а ось в старі часи ого-го! Згадав, дай, думаю, в кілька слів про красивий матючок...
***
Не "Йоханий Бабай" твій однокурсник...
Згадав однако, йоханий бабай,
Котрийсь із нас, я думаю, паскудник...
Щось тут не те

Юрко Бужанин
2026.02.23 17:04
***
Уперто нас минає брудершафт.
І зустрічі – неспалені мости…
Чому тоді до Вас у своїх снах
Я з легкістю звертаюся на "Ти"?!

Чому швидким у снах є перехід
До поцілунків від торкань легких?
Чому умовностей і

Артур Сіренко
2026.02.23 16:41
Краплі бруслинового меду
Над рікою, що зветься Турбота
Поводирі бредуть з учора в сьогодні,
Костуром, що зветься Чужа Радість
Торкаючись м’якої землі і гіркої трави
Торішньої.
А тим часом на досвітках
Зима вмирає в самотині,
Як померла колись в самотності

Артур Курдіновський
2026.02.23 16:20
Як помирає дитинство
Пішов за обрій січень кришталевий,
Сумний король дорослої зими.
Дитинство помирає не миттєво,
Не від важкого подиху пітьми.

Все менше діамантів, більше - стразів,
Яскраво не всміхається зоря.
Дитинство помирає не одразу,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Мілана Попова
2026.02.24

Стейсі Стейсі
2026.02.14

хома дідим
2026.02.11

Дарій Стрілецький
2026.02.05

Акко Акко
2026.02.03

Стефан Наздоганяйко
2026.01.28

Кіра Лялько
2026.01.22






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Олександра Труш (1988) / Вірші

 Каламуть
Твоїх очей прозора голубінь
Моє життя наповнювала суттю.
Я вся стікалася до тебе ртуттю,
Снувала за тобою наче тінь.

Від нарікання старших поколінь
Твій світлий образ захищала груддю.
Твоїх очей прозора голубінь
Моє життя наповнювала суттю.

Дитячу чистоту моїх молінь
Ти піддавав гнилому правосуддю,
Полив кохання пагони їдкою люттю
І посміявся з гіркоти моїх прозрінь.

Твоїх очей прозора голубінь
Була в душі гливкою каламуттю…

(ABba abAB abba Ab)
03.07.2010р.

• Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2010-07-04 02:48:04
Переглядів сторінки твору 2963
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 4.451 / 5.25  (4.487 / 5.38)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.195 / 5.33)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.763
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2016.03.26 14:48
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Ґеорґус Аба (Л.П./Л.П.) [ 2010-07-04 12:09:27 ]
Хто ж так тобі насолив...хотів би я з ним Порозмовляти...>:|


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександра Труш (Л.П./Л.П.) [ 2010-07-04 12:53:36 ]
Ґеорґусе, мені в житті завжди бракувало чоловіка, який хотів би за мене з кимсь порозмовляти...

Дякую за увагу і за коментар!
З повагою, Леся.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Данчак Надія Мартинова (Л.П./Л.П.) [ 2010-07-04 13:05:47 ]
Дуже сумно, але в житті хватає такої каламуті...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Оксана Яблонська (М.К./М.К.) [ 2010-07-05 15:37:57 ]
цікавий твір, отут "Полив кохання паростки їдкою люттю" зайвий склад, який псує відчуття.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2010-07-11 22:25:37 ]
Твоїх очей прозора глибочінь
Моє життя наповнювала суттю.
І я текла до тебе ртуттю,
Ти не тікав, а поряд був, як тінь.

Хоча з тобою ми із різних поколінь,
На долю схожа я твою майбутню.
Твоїх очей прозора глибочінь
Моє життя наповнювала суттю.

Дитячу чистоту моїх молінь
Ігнорував, бо вірив правосуддю.
Полив кохання пагони їдкою люттю
І насміявся з гіркоти моїх прозрінь.

Твоїх очей прозора глибочінь
Була в душі гливкою каламуттю…
..............................
Моя версія виглядає наступною:
1. Літературна героїня не дуже підходить за віком літературному герою. Про подібні мезальянси сьогодні я читав у мініатюрі пана Степаненка. Там були дуб і лоза, а тут - двоє людей. Нічого спільного між собою твори не мають, а долі - можуть. До того ж він бігає за ЛГ. Або переслідує.
2. Він (ЛГ) таки старший, бо мудрий - покоління ж різні. Друга строфа підкреслює цю розбіжність.
3. Літературна героїня неповнолітня, тому у вірші є прозорий натяк на правосуддя. А ЛГ міг бути спокусником. Ходить тінню, спокушає, а правосуддя боїться.
Отака в мене версія. І такий мій варіантик ронделя.
Дякую за увагу. Якщо щось не так, то не хотів нічого поганого.

З усмішкою,
Г.С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Олександра Труш (Л.П./Л.П.) [ 2010-07-13 23:03:30 ]
Супер. Ці ронделі у вас вискакують як свжі пиріжки зі старенької бабусиної пічки, такі ароматні і смачні, м-м-м )))
А моя версія про безнадійно закохану літ. героїню тут не важливо яког віку літ. герой, бо таке може бути в будь-якому віці. Літ героїню застерігали старші і досвідченіші, але вона, створивши собі ілюзорний "світлий образ" літ. героя, не хотіла бачити його недоліків. Але шило в мішку не сховаєш і літ. герой розбиває серце літ.героїні коли зневажає її дитячу щирість міряючи її своїми мірками, судячи сам по собі. От так і показав він літ.героїні каламуть своєї душі приховану за прозорою голубінню очей.
Ось така проза життя...