Дощ проти шерсті легесенько гладить
старого пса на ім'я Личаків.
Настільки старого, що поміж пальцями,
якщо торкатись його,
заcтрягає з корінням видерта трава
та уламки розкришених бордюрів.
Він дивиться в очі воді небесній
своїм задимленим поглядом,
тихо питаючи:

«Що в імені моєму тобі, зливо?
Я вже п'яту війну тут лежу, розіп'ятий
цвяхами тополь і кленів,
і тільки ті, що до моєї пащеки
тулилися, падаючи убитими,
чули голос
мого хрипу».

Я чую його,
припавши тілом
до тіла бруківки,
очевидно, убитий.
Або майже.
Шепочу до нього.

«Що в імені моєму тобі, Личакове?
В тому самому імені, що я скидаю зараз,
неначе стару шкіру,
ніби ящірка або
якийсь вуж?
Коли ти мене, Личакове,
благословиш на нове?»

«Już».

Що там залишиться після нас, мій коханий Серпню?
Стеля труситься від ударів, за ворот летить вікова труха,
у віконечко бомбосховища видно, як жовкне трава без людської уваги
і відчуття, від якого все тіло терпне,
вростає в твої кістки.
Цього не позбутись не те, що за ціле життя, а навіть за два.
Кожен з нас на мілі і продав би себе з потрохами,
та кому потрібні війною протрушені потроха?
Я виходжу за хлібом, минаю пости, патрулі, пастки,
пробираючись до розграбованого універмагу,
повертаюсь щоразу героєм, валюся навзнак.

Мій коханий, коханий Серпню,
коли хтось тобі скаже, що в смерті свої переваги –
бий його, бий!
Я знаю її в лице. Вона мій близнюк. Мені від неї в очах темно.
Тебе розводять, насправді усе не так.

Що там залишиться по нас із тобою, Серпню?
Листя зривається із дерев
та вальсує над містом залишеним,
люди ховаються в норах, як миші,
хто вирвався – той хрипить, як обскубаний лев.
Час висуває свої вимоги,
і те, як він змушує нас обжиратися голодом та
упиватись годинною тишею,
зовсім не схоже на жарт, або блеф.

По нас із тобою, Серпню,
відходить в минуле ціла епоха.
Настільки прекрасна, що і згадати
нестерпно.

Що по нас із тобою залишиться? Гордість, віра та ґрати,
ескізи, чернетки, натяки, спогади, або, хоча би тінь?
Словом, щось, із чого потім наважаться починати
ті, що не наважаться вмерти тепер.
Амінь.