Автори /
Віктор Мельник (1958)
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
* * *
•
В нас сьогодні на районі свято.
•
Вогонь над багаттям, як звільнені душі дерев
•
Зимові саги
•
Як тебе відпустити в минуле?
•
Вп’ялись у вись громовідводів вістря
•
Варна
•
Балчик у листопаді
•
Прибій
•
Автомат
•
Стоїть такий снігопад!
•
Картинка з Копенгагена
•
Дороги
•
У спадщину зоставимо печаль
•
Б’є океан в кардіограми скал
•
Світ розламавсь, як світло об кришталь
•
1933. Травень
•
Стану, губу прикусивши
•
Яке ти, мiсто? Просiда в туманi
•
Все глибше й глибше в ночі й холоди
•
Вечір. Вітру непомітний пальчик
•
Базар дев’яностих
•
Від заношених слів, неслухняних, як пальці з морозу
•
Неприкаяні очі зведи
•
Тиха свічка – ручка чорноброва
•
Ще на кілька годин
•
Часи недосяжні, коли забуваються втрати
•
Нічого на гострі слова не сказав
•
Стишились трамвайні перестуки
•
Так статись не мало
•
Не на останній межі
•
Вкотре в вікно задивлюся і знову
•
На долонях щорік – мов на Марсі – різкіші канали
•
Торкаєшся мови, як глини
•
Колима 1938-го. Втеча
•
Із пекла асфальту – босонiж в чорнобильськi роси
•
Різдвяне
•
Днi мої тануть, як вiтер у жовтнi
•
Сiм акордiв каторжної гами
•
В Могилеві-Подільському
•
* * *
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Прийде осінь, якої не переживу.
Кулеметна сльота обсікатиме сад,
Кулеметна сльота обсікатиме сад,
В нас сьогодні на районі свято.
Торжествуй, демократичний дух!
Торжествуй, демократичний дух!
Вогонь над багаттям, як звільнені душі дерев –
Злітають у рай, на прощання махнувши димками,
Злітають у рай, на прощання махнувши димками,
(З Рауля Чілачави)
(З Рауля Чілачави)
Вп’ялись у вись громовідводів вістря
Під спалахи миттєвих ран небесних,
Під спалахи миттєвих ран небесних,
(Із Станіслава Пенева)
(Із Станіслава Пенева)
(Із Станіслава Пенева)
Птах залізний червоним дзьобом
Цілу ніч клює горизонт.
Цілу ніч клює горизонт.
Стоїть такий снігопад!
Здається, голки ялинок
Здається, голки ялинок
Мов замку Росенборг стрімкий паркет,
Дахи зелені стелить Копенгаген,
Дахи зелені стелить Копенгаген,
Вирвалась, як стріла
Із тятиви горизонту.
Із тятиви горизонту.
У спадщину зоставимо печаль
В чорноземі жита озимим болем
В чорноземі жита озимим болем
Б’є океан в кардіограми скал
Ніч розкрива діряві парасолі
Ніч розкрива діряві парасолі
Світ розламавсь, як світло об кришталь
Крижини континентів, блудний полюс
Крижини континентів, блудний полюс
1933. Травень
Стану, губу прикусивши,
Перед нічним вікном.
Перед нічним вікном.
Яке ти, мiсто? Просiда в туманi
Стареньких вулиць ламаний асфальт,
Стареньких вулиць ламаний асфальт,
Все глибше й глибше в ночі й холоди
Пірнають кленів жовті субмарини,
Пірнають кленів жовті субмарини,
Вечір. Вітру непомітний пальчик
Мокрі струни пробує в садах,
Мокрі струни пробує в садах,
В сірім небі мішають розчин,
Колір хмар – цемент і пісок.
Колір хмар – цемент і пісок.
Від заношених слів, неслухняних, як пальці з морозу,
Від пустого повітря, де очі відсутні твої,
Від пустого повітря, де очі відсутні твої,
Неприкаяні очі зведи
В небеса, де немає нікого –
В небеса, де немає нікого –
Тиха свічка – ручка чорноброва –
На шибках віконних вірші пише.
На шибках віконних вірші пише.
* * *
Ще на кілька годин
Ще на кілька годин
Часи недосяжні, коли забуваються втрати.
Склерозний годинник заплутавсь між днів і годин.
Склерозний годинник заплутавсь між днів і годин.
Нічого на гострі слова не сказав,
Вирішив мовчки піти.
Вирішив мовчки піти.
Стишились трамвайні перестуки.
Вкрилось місто ковдрою небес.
Вкрилось місто ковдрою небес.
Так статись не мало: надвоє
Життя розділивши, лежать
Життя розділивши, лежать
Не на останній межі,
Не в переддень смерті,
Не в переддень смерті,
Вкотре в вікно задивлюся і знову
Сотні розмов у думках відмовчу.
Сотні розмов у думках відмовчу.
На долонях щорік – мов на Марсі – різкіші канали.
Вдосконалює доля жорстокий, як ніж, телескоп.
Вдосконалює доля жорстокий, як ніж, телескоп.
Торкаєшся мови, як глини,
І ліпиш епохи й світи,
І ліпиш епохи й світи,
Розчинюся в снiгах, бездорiжжям доб’юся до вiкон,
Де, немов поплавок, упiрнає вогонь в заметiль,
Де, немов поплавок, упiрнає вогонь в заметiль,
Із пекла асфальту – босонiж в чорнобильськi роси.
Пiд кожним листком – крижана материнська сльоза.
Пiд кожним листком – крижана материнська сльоза.
Ховає сміх у вус пан Біг:
Лишивши білий слід,
Лишивши білий слід,
Днi мої тануть, як вiтер у жовтнi.
Сухо завмер полиновий пустир.
Сухо завмер полиновий пустир.
Сiм акордiв каторжної гами -
Сiм в'язничних крокiв у вiдлюдь...
Сiм в'язничних крокiв у вiдлюдь...
На краєчку країни, в осінніх краях,
Де асфальтом пливуть жовті човники листя,
Де асфальтом пливуть жовті човники листя,
Осінні сайти обіцяють дощ,
І жовте, мов коньяк, стікає листя.
І жовте, мов коньяк, стікає листя.