ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Борис Костиря
2026.04.03 11:58
* * *
Не віриться, що листя жовте
Говорить у тяжкім гріху
І в те, що невблаганні жорна
Все перетворять на труху.

Не віриться, що найдорожче
Впаде мінливості листом.
Побита, зношена дорога

Віктор Кучерук
2026.04.03 05:54
* * *
Туман розвіявся, мов дим,
Поміж вербових віт
І плеск озерної води
Збудив півсонний світ.
Пахучих лілій аромат
Доносився, - просив
Вдихати зблизька благодать
Квітучої краси.

Євген Федчук
2026.04.02 19:59
* * *
Такі уже «трудяги» москалі,
Що ще таких по світу пошукати.
Хотілось би історію згадати.
Колись в однім москальському селі
(Це все тоді, ще за царя було)
Селяни лиш один прибуток мали –
Косили сіно та і продавали.
Нічого ж на городі не росло.

Артур Сіренко
2026.04.02 16:17
Хоку сумної сливи
Коли квітень тільки почався і дні неочікувано стали холодними і дощавими мене запросив у свою самотню хижку старий хайдзін, що підписує свої прозорі хоку іменем Ейєн-но Котокутобіто () і вирощує в своєму саду ожину. Ми пили чай, заварюючи заміть традиційн

Охмуд Песецький
2026.04.02 13:27
Стукіт підків
Відтисками, схожими на зліпки,
Сходяться й розходяться сліди.
Тягнуться вони і вийшли звідки
Кроками нестримної ходи,
Де майбутні храми та осідки,
І про те, хто як веде й куди,
Знає тільки Він, Отець Верховний,
З вершниками гиблої біди.

Борис Костиря
2026.04.02 13:10
* * *
Пожовкле листя опадає,
Як невблаганності потік.
Пожовклий смуток небокраю.
Схилився ніжний базилік.

Пожовкле листя промовляє
До совісті і глибини.
На місце радості розмаю

Юрій Гундарів
2026.04.02 09:43
Вулиця братів Шевчуків
У Житомирі незабаром з’явиться вулиця братів Шевчуків – Валерія та Анатолія, видатних письменників і видатних патріотів. Коли старший брат Анатолій був засуджений до п’яти років мордовських таборів, молодший брат Валерій не побоявся його провідати…

Бра

Віктор Кучерук
2026.04.02 05:50
* * *
До психолога звернулась
Скромна молодичка:
Подивіться на ці гулі
На померхлім личці.
Ці опухлості з'явились
Від неспання й страху,
Що потрапити в немилість
Можу, бідолаха.

Артур Курдіновський
2026.04.02 05:34
Мелодія весни (рондель)
Не можу я ніяк запам'ятати
Мелодію, що снилась навесні.
А загадкові звуки голосні
Лунають вокалізом від сонати.

Оновлень час, жаги пора строката
Дарує наяву свої пісні.
Не можу я ніяк запам'ятати

С М
2026.04.01 21:50
Бедж (Cream)
Думав про поїздки наші, в мустангу
Мабуть, завіз тебе я далеко занадто
І я думав про любов, що поклали на мій стіл

Казав тобі, в пітьмі не ходити без пари
Про лебедів іще, котрі жили у парку
І про нашого сина, з Мейбел він одружився

Іван Потьомкін
2026.04.01 20:47
Радість
Не шкодуй для радості
Ні часу, ні коштів.
Не відкладай радість
На завтра, на потім,
Бо, як сонце взимку
Визирне і щезне,
Так і радість нинішня
Завтра вже не верне.

хома дідим
2026.04.01 19:54
* 31 *
мені радісно терпко
отже побудьте зі мною
не треба про сумніви
про все підозріле
говорімо про спокій
про світло що завжди
поруч
не про рейтинги

Борис Костиря
2026.04.01 13:53
Емігрант
Емігранту в далекій країні
Сняться в цвіті тендентні гаї,
Сняться сни йому тополині,
Неповторні і рідні краї.

Так війна усіх розштовхала.
Не зібрати розбите село.
Цей рубіж, ніби плинна Каяла,

М Менянин
2026.04.01 13:52
Свої ж
Над тим хто суд чинити буде,
котрий в молитві за народ,
кому життя простого люду
як лебедям простори вод?

Молитва хоч на грецькій мові* –
на часі ж Київський ізвод,
тож маєм бути вже готові

Юхим Семеняко
2026.04.01 11:32
Після пробудження
  Схоже на те, що Ви спробували піднести читача одразу до "небесних шкіл", де пророки викладають щось середнє між метафізикою й профілактикою паніки. Вірш відкривається настільки урочисто, що хочеться зняти взуття і говорити пошепки. Але вже у другій ст

Артур Сіренко
2026.03.31 21:55
Епоха куряви
Триноги поставили серед пустки*:
Порожнечі весняного саду,
Де лише неспокій –
Тривога передчуття:
Триноги принесли для офіри
Чотири зеленооких філософи**:
Зрозуміли, що душі людей
Епохи білих колібрі***,
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів


Поетичні Майстерні



 Нові автори (Поезія):

Костянтин Ватульов
2026.04.02

Олеся ніжна
2026.03.31

Майя М
2026.03.29

Олег Богдан
2026.03.28

Андрій Людвіг
2026.03.27

Охмуд Песецький
2026.03.19

П'ятниця Тринадцяте
2026.03.13






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія





  Вірші, проза, аналітика, огляди
Автори / Віктор Мельник (1958) / Вірші

 Яке ти, мiсто? Просiда в туманi
* * *
Яке ти, мiсто? Просiда в туманi
Стареньких вулиць ламаний асфальт,
І лiхтарi, хитаючись, як п’янi,
Пiдслiпуватим маревом горять.

Порожня нiч.
Лиш темiнь ллється з вiкон.
Лиш магiстралi потойбiчний гул.
Зiм’явши погляд, заповивши звуки,
Туман не вiдчува свою вагу.

Що там – в пiтьмi людських невiчних келiй?
Зачаття? Плач? Безсилля горiлиць?
Панелi провiнцiйного Растреллi
Службових не вiдкриють таємниць.

Проявиться – i щезне непомiтно
Самотнiй випадковий чоловiк.
Туман над мiстом i туман над свiтом.
В молочний простiр тихо тоне вiк.
1989




    •   Можлива допомога "Майстерням"


• Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
• Про оцінювання     • Зв'язок із адміністрацією     • Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)



Про публікацію
Дата публікації 2011-07-11 14:15:31
Переглядів сторінки твору 4265
* Творчий вибір автора: Майстер-клас
* Статус від Майстерень: R1
* Народний рейтинг 4.361 / 5.5  (4.754 / 5.63)
* Рейтинг "Майстерень" 0 / --  (4.187 / 5.5)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.667
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2015.06.30 20:32
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Редчиць (М.К./М.К.) [ 2011-07-11 16:26:48 ]
Що там – в пiтьмi людських невiчних келiй?
Зачаття? Плач? Безсилля горiлиць?
Вічні запитання... І мусимо дати відповіді на них...
І не лише собі...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юлія Шешуряк (М.К./М.К.) [ 2011-07-11 16:42:07 ]
сподобалося.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Іван Потьомкін (Л.П./М.К.) [ 2011-07-11 18:22:16 ]
Майстерно відворили Ви, пане Вікторе, нічне місто. Закінчуєш читати вірш і поринаєш у свої спогади.
Щасти Вам!
Іван Потьомкін з Єрусалима


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Таїсія Цибульська (Л.П./М.К.) [ 2011-07-11 20:56:42 ]
Неперевершено! Дуже сподобався вірш!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Володимир Сірий (М.К./М.К.) [ 2011-07-11 21:31:01 ]
Майстер - клас високого рівня! Що тут ще сказати....


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Патара Бачія (Л.П./Л.П.) [ 2011-07-11 22:26:16 ]
Отак ніби тільки що з тієї туманної вулиці повернулася... Гарно.

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2011-07-11 22:39:38 ]
Місто очима селянина (я маю на увазі літ. героя) змальовано, НМСД, доволі реалістично.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Мельник (М.К./М.К.) [ 2011-07-12 10:27:46 ]
А чому це раптом селянина? Невже ряд лексичних елементів (напр., келії, Растреллі) характерний для світобачення якраз селянина? І вони можуть свідчити просприйняття світу саме ним? Хотілось би почути аргументи - на якій підставі зроблено висновки.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Юхим Семеняко (Л.П./М.К.) [ 2011-07-12 10:43:42 ]
Мені не дуже сподобались деякі дієслова - "просіда", "відчува". І в моїй уяві (а я теж маю право на уяву - як читач) виник селянин. Не як автор, але як літературний герой, який мені розповів про те, що бачать його очі.
Можливо, він працює у одній з міських контор, бо я зустрів у його лексиконі "службові таємниці". Наприклад, "одвічні" або якісь інші, але не службові виглядали би не такими конторськими. Як читач, я ж можу розмірковувати?
Про римах не зупинятимусь. Мені доводиться допомагати у скорботних випадках.
Батюшка кожного разу звертає увагу на побудову слова "чоловік", пояснюючи, що "чоло" і "вік" - це особливий знак і збіг обставин.
Я не маю намірів прискіпуватись до віршів видатного поета. Це так вийшло. Завітав до вас читач.

З повагою,
Г.С.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Віктор Мельник (М.К./М.К.) [ 2011-07-12 11:11:01 ]
Та йдеться не про доскіпування. Мені справді цікаво, чому ліричний герой був сприйнятий саме як селянин. У мене такого на думці не було, коли писав.
Щодо рим... Є різні підходи до римування. Сподіваюсь, ви знаєте ті принципи, яких дотримувались у римуванні, наприклад, Андрій Вознесенський, Володимир Затуливітер (особливо пізній), Емма Андієвська.
А щодо "чоловік". Взагалі-то етимологічно ця лексема більш рання, ніж поява власне слов*янських мов. Про це може свідчити хоч би латиська мова, в якій "людина" - "cilveks" (тобто чоловік). Чи міг би батюшка з огляду на це говорити про таку ж побудову цього слова? :))