Автори /
Аліса Гаврильченко (1989)
|
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
У серці тривожний стукіт
•
На вулиці Грушевського
•
До С.
•
Оновлення
•
За віконним екраном
•
Кривава ялинка
•
Як у минулі часи
•
30 листопада 2013
•
Сьогодні
•
Я кочівниця, йду своїм шляхом
•
Розірваний несонет
•
І. Бродський
•
Чоботи (Піхотні колони) - Р. КІПЛІНГ
•
Друзі
•
Лабіринт
•
Звичка
•
Весна
•
Мій дім у горах (Р. Бернс)
•
Ворожка
•
Місце тиші
•
Вдосвіта
•
Доля моя
•
***
•
Кіт біля склепу
•
Художнику
•
Скляний камінь душі
•
Червона нота
•
Нерозтрачена ніжність
•
Світове
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Я вийшла тебе стрічати
У зоряній сукні ночі,
У зоряній сукні ночі,
Дивіться, дивіться: хлопці, хлопці йдуть.
В них втомлені лиця. Кожна ніч – хомут.
В них втомлені лиця. Кожна ніч – хомут.
Ти з’їла серце орла і серце шуліки,
Але у грудях твоїх не щезла діра.
Але у грудях твоїх не щезла діра.
Піти з життя, аби (або)
Упасти в тимчасову кому,
Упасти в тимчасову кому,
Покірно і сльози, й удари
Подушка приймає щоранку.
Подушка приймає щоранку.
Налетіли «орли» – пóночі.
Налетіли, немов – вóрони.
Налетіли, немов – вóрони.
Ваша величносте, Зло не змінилось нітрохи.
Як у минулі часи, диктатура і меч.
Як у минулі часи, диктатура і меч.
Безсилий крику мій!
Ти відчай мій.
Ти відчай мій.
Поети стали поп-зірками.
Нудьга й нудота.
Нудьга й нудота.
Цвіте моріг* в оазисі весни,
Я заблукала вдало у пустелі.
Я заблукала вдало у пустелі.
За обрієм вогненна ряснотá.
Все завмира, у тінях ночі тоне.
Все завмира, у тінях ночі тоне.
Із забувших мене можна зробити місто.
Всіх кохавших мене - в людському морі крапля.
Всіх кохавших мене - в людському морі крапля.
Ми йдемо – крок – крок – крок – вперто через Африку –
Крок – крок – крок – крок – вперто через Африку –
Крок – крок – крок – крок – вперто через Африку –
Серпень серпом розрізав димчасті хмари.
Впали птахи за обрієм, там, де вирій.
Впали птахи за обрієм, там, де вирій.
Заблукала в своїх лабіринтах,
Бо потрібне раніш не взяла,
Бо потрібне раніш не взяла,
Листя слів, що тримали за горло, неначе петля,
І повільними стрілами - зміями - линули в жилах,
І повільними стрілами - зміями - линули в жилах,
Вона грубо торкається до легенів,
мов узимку холодним вітром,
мов узимку холодним вітром,
Мій дім є у горах, а серце - удома,
У горах мій дім, де полюють невтомно
У горах мій дім, де полюють невтомно
Не спиняйся, цигане, побіля -
Ручку не позолочу.
Ручку не позолочу.
Неспішно і босоніж, крадькома
Отавою прямую до півоній.
Отавою прямую до півоній.
Коні місяця у повні
Йдуть, де водопій,
Йдуть, де водопій,
Дайте мені отруту! Буду біду трощити.
Буду я посуд бити. Вити, немов койот.
Буду я посуд бити. Вити, немов койот.
Поїхала. За мною не сумуй.
Останнім часом я й собі незнана.
Останнім часом я й собі незнана.
Під наглядом у місячний монокль
Таємного для простих смертних свідка...
Таємного для простих смертних свідка...
До вишневого видиху «Ах»,-
Де співатимемо алілую,
Де співатимемо алілую,
Алатир мiй в Країнi див
Жарким біліє склом.
Жарким біліє склом.
Серце до серця. І нота червона
Витекла з вуст, як вода.
Витекла з вуст, як вода.
Ворожнеча наразі хитка.
Розсипається, гине розбіжність.
Розсипається, гине розбіжність.
століть,
рима
рима