ОСТАННІ НАДХОДЖЕННЯ
Авторський рейтинг від 5,25 (вірші)

Володимир Мацуцький
2025.11.20 13:41
У Росії немає своєї мови,
чуже ім’я, чужа і мова,
своє – матюк та жмих полови,
в їх словнику свого – ні слова…
До них слов’яне із хрестами
своєю мовою ходили,
німих Христовими устами
молитись Господу навчили.

В Горова Леся
2025.11.20 10:40
Хмар білосніжні вузлики
Звісили сірі зАв'язки.
Може, то дійство запуску
Ватяних дирижабликів
Під вітродуйну музику?

Так він легенько дмухає -
Листя сухе терасою

С М
2025.11.20 07:42
За рогом тут кіношку
Про Бетмена крутили
Як він літає по небесах –
Чому і я не міг би сам?

Придбавши пару крил
Стіною вліз нагору
Майже стрибав у повітря

Тетяна Левицька
2025.11.20 00:03
На її повіках чорна сажа,
губи й здалеку вульгарні, Васю.
До тієї «самки», як ти кажеш,
жоден кілька років не торкався.
Кривить рот від сорому — дитина
не померла в ній іще донині.
Та хіба нещасна в тому винна,
що в її очах тумани сині?

Борис Костиря
2025.11.19 22:21
Я йду вночі під дощем
крізь ліс. Мені в обличчя
хлище вода, як небесна кара.
Так сторінки історії
вдаряються болючими кинджалами.
Непізнані події
б'ють ляпасами.
Гострими стрілами

Іван Потьомкін
2025.11.19 18:50
Педагогіка вчить
Змалку робити дітей атеїстами.
Мої рідні зроду-віку не чули про ту науку
І казали, що знайшли мене в капусті,
Що на горищі удень спить,
А вночі стереже наш сон домовик,
Що є такі білі тваринки ласки,
Котрі роздоюють корів, заплітаю

Тетяна Левицька
2025.11.19 17:30
Над прірвою я балансую, а ти
все радиш триматись міцніше
за тишу осінню, ціпок самоти,
ліричну мелодію вірша.

Та я неспроможна чіплятись за спів,
бо краще - за небо рахманне;
за лагідну ніжність малинових слів

Юлія Щербатюк
2025.11.19 13:12
День похмурий. Дощ іде.
Не вщухає ні на миті.
Листячко тремтить руде,
Тихим щемом оповите.

Натягнула сивина
Понад світом поволоку.
Непривітна і сумна

Ігор Шоха
2025.11.19 13:01
А пацієнти шостої палати
московії і найнятої вати
готові до війни,
та тільки не пани,
а пацієнти шостої палати.

***
А мафії не писані закони

Ігор Терен
2025.11.19 12:24
А ми теляті довіряли мало,
та вірили, – воно кудись веде...
але охляле
язиком злизало,
а (д)ефективне невідомо де.

***
А вибір означає за і проти

М Менянин
2025.11.19 01:27
Не в своїй, не в Палестині,
був Ґолем* і в Чеха глині.
Пишуть в рот йому і нині,
але в нас вже, в Україні.
Хватку маючи звірячу,
ненаситність на нестачу –
це ж за гроші "стіна плачу",
час покаже, мо й пробачу.

Борис Костиря
2025.11.18 22:11
Ти - ніжна квітка орхідеї.
Ти - місток
між земним і небесним.
Коли закипить любовний шал
у розпеченій пустелі,
будуть написані
найпалкіші вірші.
Ти для мене -

Ярослав Чорногуз
2025.11.18 19:20
Я стомився, мила, буть твоєм рабом,
Ну бо народився вільним козаком.

Вже при кожнім кроці весь тремчу, як гусь.
На жінок на інших глянути боюсь.

Серіал відомий я дивиться стану,
Кажеш, проміняв тебе на "Роксолану".

Артур Сіренко
2025.11.18 18:38
Вавилон пітьми горобиної ночі зруйновано,
Сонце пшеничне одягає штани нового дня,
А самотній старчик-друїд гортає книгу заграви:
Бо кожна дорога прямує крізь дольмен осені,
Бо якщо й запалити вогнище треби, то не сьогодні,
І гілки горобинові ховают

Сергій Губерначук
2025.11.18 15:05
Бачиш, скільки автомобілів
їде на червоне світло?
Дорога є – а перейти не можна.

І річ не в тім, що кількість дебілів
зростає помітно,
а в тім, що забита дорога кожна.

Артур Курдіновський
2025.11.18 14:41
У будь-якому віці,
У лісі, біля гаю
Так хочеться почути
Омріяне "кохаю".

Палкі плекати вірші,
Підказані Пегасом.
І відчувати поруч
Останні надходження: 7 дн | 30 дн | ...
Останні   коментарі: сьогодні | 7 днів





 Нові автори (Поезія):

Марко Нестерчук Нестор
2025.11.07

Гриць Янківська
2025.10.29

Роман Чорношлях
2025.10.27

Лев Маркіян
2025.10.20

Федір Александрович
2025.10.01

Ірина Єфремова
2025.09.04

Сергій СергійКо
2025.08.31






• Українське словотворення

• Усі Словники

• Про віршування
• Латина (рус)
• Дослівник до Біблії (Євр.)
• Дослівник до Біблії (Гр.)
• Інші словники

Тлумачний словник Словопедія




Автори / Аліса Гаврильченко (1989) / Вірші

 Художнику
Образ твору До вишневого видиху «Ах»,-
Де співатимемо алілую,
Блідні губи твої зацілую
До Геєни у синіх очах.
До Голгофи... Диявол і Бог
Позiхнуть, бо Ліліт я і Єва.
Пізнається в торнадо чертог
Та під вітром – стожильні дерева.
У засніженій – скільки віків? –
Ти узрієш горі - хай запізно,-
Як окреслиться лик, що горів,
Мої риси, в погордi залiзнi.
Висотою до інших планет
Намалюєш вулкан на мольберті...
Як життя – до повільної смерті,
Зацілує тебе мій портрет.

2011 р.

Текст твору редагувався.
Дивитись першу версію.



      Можлива допомога "Майстерням"


Якщо ви знайшли помилку на цiй сторiнцi,
  видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Про оцінювання     Зв'язок із адміністрацією     Видати свою збірку, книгу

  Публікації з назвою одними великими буквами, а також поетичні публікації і((з з))бігами
не анонсуватимуться на головних сторінках ПМ (зі збігами, якщо вони таки не обов'язкові)




Про публікацію
Дата публікації 2011-05-27 19:39:11
Переглядів сторінки твору 3266
* Творчий вибір автора: Любитель поезії
* Статус від Майстерень: Любитель поезії
* Народний рейтинг 5.086 / 5.5  (4.691 / 5.44)
* Рейтинг "Майстерень" 4.898 / 5.5  (4.536 / 5.46)
Оцінка твору автором -
* Коефіцієнт прозорості: 0.809
Потреба в критиці щиро конструктивній
Потреба в оцінюванні не обов'язково
Автор востаннє на сайті 2014.08.09 13:49
Автор у цю хвилину відсутній

Коментарі

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Костянтин Мордатенко (Л.П./Л.П.) [ 2011-05-27 21:39:55 ]
... заціловувати бліді губи до геєни у синіх очах - занадто по-готівськи... НМСД... Відразу згадується віршик: "Мышцы качал, обливался водой, в гробу он лежит как Арнольд молодой"... А як це : "забути алылую альт"? Автор вірша - жінка, але порівнює себе з Дияволом і Богом, тобто з чоловічими статями, що є принаймні некоректно... Пізнання: "дерева під вітром" - так, але "чертог" в вогні - ні. Бо дерево само бореться - залежно від коріня і т.п., а палац з вогнем не бореться, а вмирає - згорає, тому так сказати про два явищи - порівнювати їх - невірно. Ну, якщо скерувати на Доріано-Греєвську тематику, переробити, може бути цікаво...

Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Аліса Гаврильченко (Л.П./Л.П.) [ 2011-05-28 00:08:35 ]
Доброго часу доби, Костянтине. Я люблю готику і декаданс, тому бачу, що досягла якихось результатів:)) Вказані тут також жіночі образи, крім Бога і диявола - Ліліт і Єва. У кожній людині є і інь, і янь. Чоловіче і жіноче начала. Іноді переважає одне, іноді інше - в людях мистецтва часто вони одночасно. Втім, це вже чисто психологічне. Це чисто моя авторська позиція, яка жодним чином не впливає на ваш світогляд. Щодо коректності - сподіваюся, тут видно, що лірична героїня не збирається бути коректною)))
І ніхто у вірші не бореться, ні чертог, ні дерева, - тільки пізнаються - вітром, вогнем, стихіями. Вже не знаю навіть, чому замість одного слова бачиться інше)))
Хоча час покаже. Можливо, з часом знайду тут недоробки. Дякую.

З повагою, А.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Аліса Гаврильченко (Л.П./Л.П.) [ 2011-05-28 00:15:46 ]
Ледь не забула: альти - це жіночі голоси, співати алілуя - означає вихваляти. "забудеш альтів алілую" Тобто, герой забуде про інших. Хоча, можливо, точніше було б: "пісень алілую" чи ще якось - тут я подумаю.


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Раїса Плотникова (Л.П./М.К.) [ 2011-07-18 18:32:34 ]
Вірш, у якому не тільки жіноче, може збурити, але особисто я проти такого розбору, бо можна "розкласти" навіть геніальні речі. Алю, мені імпонує Ваша сміливість і "стожильні дерева". Дякую!


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Редакція Майстерень (Л.П./М.К.) [ 2011-07-18 19:11:26 ]
Аль, краще таки просто "алілуя", воно, ніби, не відмінюється...
О так, зі сміливістю потрібно встигнути - так, напевно, років до тридцяти, бо потім доводиться її набувати заново, щоправда, на дещо інших підставах...

Та й те, і те - важливе...


Коментарі видаляються власником авторської сторінки
Аліса Гаврильченко (Л.П./Л.П.) [ 2011-07-23 16:21:21 ]
Дякую!
Щодо слова "алілуя" - подивилася у словнику. Там пишуть, що відмінюється. Співати алілую - значить, надмірно вихваляти.
А сміливість... не знаю. Не дуже я, насправді, смілива. Але коли щось твердо знаю, то завжди твердо стою. Знання для мене - основа й частина сміливості.
З теплим посміхом, Аля.