Автори /
Алекса Павак (1985)
|
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Нажаль, не вмію малювати...
•
Для суму немає причин...
•
Цієї весни
•
Осіння негода
•
Не лети!
•
ЛИНЕ ДУМКА
•
Українська земля благодатна...
•
ПРИСВЯТИ 9-КЛАСНИКАМ
•
ЛИНЕ ДУМКА
•
НЕ ДЛЯ МЕНЕ
•
Ти палиш душу ...
•
Українська земля благодатна
•
ІДЕ ВКРАЇНОЮ ВЕСНА
•
НА СВІТІ ЖИТИ…
•
НЕ СПИНЯЙСЯ!
•
НЕ СПИНЯЙСЯ!
•
Розмова з долею
•
Побажання!!!
•
З наступаючим!!!
•
ПОСМІХНІТЬСЯ!
•
ЗАЛЮБЛЕНА…
•
Для добра в усьому світі
•
Зоветься
•
Про очі
•
Про осінь
•
ВІТЕР ЗМІН (НАВІЯНЕ ВЕЧІРНІМ ВІТРОВІЄМ)
•
ПАНОРАМА НОЧІ
•
Що таке ВСЕ? (Твоїм обіцянкам присвята)
•
Про час
•
Прощальний лист
•
Спека
•
У поле
•
Ніби соляний стовп
•
Колись
•
Обережно, пішоходе!
•
Прислухайся!
•
Моя рідна земля!
•
Літо
•
Не...
•
31 серпня
•
Не можна...
•
Осінь в Україні
•
В твоїх руках...
•
Я дивно...
•
Не стану
•
Тривога про Україну
•
Однокурсникам
•
Ми частинки...
•
Тяжко Україні
•
Холод
•
ЛЮБЛЮ
•
Правда життя
•
КОХАННЮ, ЩО БУЛО
•
Знак долі
•
***
•
Ідеал
•
УКРАЇНСЬКА ДОЛЯ
•
Перед виборами
•
А може не варто!
•
Україною
•
ТИ ДО МЕНЕ…
•
Філософія життя
•
Вода
•
Про життя
•
Куди...
•
Українська дилема
•
Вчителю
•
Афганістан
•
Ти хочеш…
•
Завітайте!
•
Школа
•
Голодомор
•
Пильнуй!
•
Жінка на Землі
•
Осіннє
•
Україні!
•
Рідний край
•
Поету!
•
Хаос
•
Не вій вітре...
•
Печаль
•
Любовний трикутник
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Нажаль, не вмію малювати
Та твій я виведу портрет,
Та твій я виведу портрет,
Для суму немає причини,
Скінчилось життя нудне.
Скінчилось життя нудне.
Погляд дивиться вдаль, ясний.
Ще хвилинку - дійдем весни,
Ще хвилинку - дійдем весни,
Шибки дзвенять і клекотить негода,
Вітер розлючений гойда дерев вершки,
Вітер розлючений гойда дерев вершки,
Ти куди?
Не спіши, не лети в небеса!
Не спіши, не лети в небеса!
Лине думка аж за небокрай.
Моє серце зранене не край!
Моє серце зранене не край!
Українська земля благодатна
Простила чорноземи степами,
Простила чорноземи степами,
Нам казали: «Гроза!» Нам казали, що Зевс спочиває,
Чингачгук знервований люльку поспішливо курить.
Чингачгук знервований люльку поспішливо курить.
Лине думка аж за небокрай.
Моє серце зранене не край!
Моє серце зранене не край!
Цей вірш не про мене –
Мені не присвятять віршів!
Мені не присвятять віршів!
Ти палиш душу до забуття,
Я ждати мушу – таке життя!
Я ждати мушу – таке життя!
Українська земля благодатна
Простила чорноземи степами,
Простила чорноземи степами,
Іде Вкраїною весна –
Пора чудес, пора чекання,
Пора чудес, пора чекання,
На світі жить – широким степом йти!
Життєвий шлях – найдовший шлях у світі!
Життєвий шлях – найдовший шлях у світі!
Не спиняйся в напівдорозі,
Не лишай тих, хто вірить у тебе!
Не лишай тих, хто вірить у тебе!
Не спиняйся в напівдорозі,
Не лишай тих, хто вірить у тебе!
Не лишай тих, хто вірить у тебе!
Ниточку життя доленька взяла,
Не знала до пуття та вперед вела!
Не знала до пуття та вперед вела!
Білого-білого снігу,
Ясного-ясного неба
Ясного-ясного неба
З Новим роком, зі святом казковим
Хай дарує Новий чудеса,
Хай дарує Новий чудеса,
Посміхніться і вам неодмінно всміхнеться життя!
Я не прагну здійснити усі ваші віддані мрії,
Я не прагну здійснити усі ваші віддані мрії,
Заквітчана яскравим світлом зір,
Застелена сукном самої ночі,
Застелена сукном самої ночі,
Живи сьогодні, як у день останній!
Осінню тугу скинь мерщій з плеча,
Осінню тугу скинь мерщій з плеча,
Зоветься Батьківщиною земля,
Де народився, де минула юність,
Де народився, де минула юність,
І знов очей бездонна голубінь
У себе кличе, утопивши сходу.
У себе кличе, утопивши сходу.
Жовтий лист засипає дороги,
Стелить килим на землю сумну.
Стелить килим на землю сумну.
Злітають стривожені думи увись,
Змикаються губи, мов з болю плетЕня.
Змикаються губи, мов з болю плетЕня.
Заглядає місяць у вікно,
Падають на віки сновидіння,
Падають на віки сновидіння,
Що таке ВСЕ, якщо тиша займає луги,
Розливається степом і собою його покрива?
Розливається степом і собою його покрива?
Іде вперед задимлена тривога,
Веде підозру вправно за собою
Веде підозру вправно за собою
Сполошилися думки, розлетілися,
За віршовані рядки зачепилися,
За віршовані рядки зачепилися,
Спека… Сонце нещадне, байдуже, сліпуче!
Спека… Гострі проміння їдкі і колючі.
Спека… Гострі проміння їдкі і колючі.
Я вийду у поле - на сонечко гляну.
"О, де ти є, доле!" На очі постану...
"О, де ти є, доле!" На очі постану...
Дуже-дуже натомилася,
В небо синє подивилася,
В небо синє подивилася,
Колись… Тиша, щебет пташок,
На душі благодать і тепло, колись!
На душі благодать і тепло, колись!
Обережно, пішоходе! Не барись!
Вліво-вправо дуже пильно подивись,
Вліво-вправо дуже пильно подивись,
Прислухайся! Природа щось шепоче:
Шумінням вітру в верховіттях сосн,
Шумінням вітру в верховіттях сосн,
Моя рідна земля!
Обшарпана й бідна.
Обшарпана й бідна.
Гаряче літо, щедрий липень,
Безкрайній простір ситих нив,
Безкрайній простір ситих нив,
Не возвратить, а просто вспоминать,
Не подсладить, а горечь поглощать,
Не подсладить, а горечь поглощать,
Останній день жаркого літа
Втопа у буйстві диких снів,
Втопа у буйстві диких снів,
Не можна повернути, що було,
Не склеїти розірвані нитки,
Не склеїти розірвані нитки,
Батьківщиною пахне осінь,
В золотисто-багряне вбрана,
В золотисто-багряне вбрана,
В твоїх руках – маленька іскра,
Яку так легко загасить –
Яку так легко загасить –
Як дивно іноді в житті складається людське буття,
Що вчора і не снилось, ні – сьогодні душу окриля,
Що вчора і не снилось, ні – сьогодні душу окриля,
Надоедать тебе не стану, ты знаешь сам о том прекрасно,
Но ревновать не перестану, тебя люблю – что тут не ясно?
Но ревновать не перестану, тебя люблю – что тут не ясно?
Спалює душу на попіл тривога за долю твою,
Скільки минуло вже років – ти все не скинеш броню.
Скільки минуло вже років – ти все не скинеш броню.
Не забувайте, друзі, ви мене!
А я повік, мабуть, вас не забуду,
А я повік, мабуть, вас не забуду,
Ми частинки своєї землі,
Ми для неї живемо на світі
Ми для неї живемо на світі
Тяжко Україні умиватись слізьми,
Упиватись горем, не радіть весні.
Упиватись горем, не радіть весні.
Холод – нормальний стан,
Холод – затягує рани,
Холод – затягує рани,
16. Я знедолено, щиро, безнадійно і вірно,
Віддано, вічно, шалено кохаю.
Віддано, вічно, шалено кохаю.
Затримай дух і серце відпусти,
І не шукай правдивості і щастя,
І не шукай правдивості і щастя,
Відгомоніло – залишило втому,
Чом не зотліло на видноколі,
Чом не зотліло на видноколі,
У рідній стороні на чотирьох стовпах
Висіли долі знаки миготливі,
Висіли долі знаки миготливі,
Безмежний світ і дивних дум плетінь
Стикаються у роковім польоті,
Стикаються у роковім польоті,
Ти не бачиш, не чуєш, не кидаєш слів і думок,
Не віриш у правду і брехні лихі не збираєш.
Не віриш у правду і брехні лихі не збираєш.
Наче промінь сонця, українська доля,
То яскраво світить, то погасне вмить.
То яскраво світить, то погасне вмить.
От знову кидаєте ви простих людей собі під ноги,
Щоб досягти собі мети, відбити праведні дороги.
Щоб досягти собі мети, відбити праведні дороги.
А може не варто палити мости,
А може ми схочемо ще повернутись
А може ми схочемо ще повернутись
Україною, Україною стелиться туман,
Понад балками і яругами, як міраж, обман,
Понад балками і яругами, як міраж, обман,
Ти до мене прийдеш через дні, помилки і печалі,
У знемозі простягнеш жадані знедолені руки,
У знемозі простягнеш жадані знедолені руки,
Це ріки крові, це землі печаль
За те, що робиш на землі немає кари
За те, що робиш на землі немає кари
В її краплині криється життя
Вона багата і водночас бідна.
Вона багата і водночас бідна.
Зажурилась Україна, гірко зажурилась,
Утомилася дівчина, жити утомилась,
Утомилася дівчина, жити утомилась,
Куди біжиш, куди минаєш вік?
Чому життя таким нелегким стало,
Чому життя таким нелегким стало,
Стежечка мережана, зелена
Тягнеться у степ в килимі трав.
Тягнеться у степ в килимі трав.
Відкриває дорогу в життя
Ця посада, така не проста,
Ця посада, така не проста,
Стугонить під ногами земля,
Стугонить, наче зранений звір.
Стугонить, наче зранений звір.
Ти хочеш знати, друже, це життя?
Не загубитися в його шаленім леті,
Не загубитися в його шаленім леті,
Куди не кинеш оком тут – степи,
Вітри колишуть збіжжя величаво,
Вітри колишуть збіжжя величаво,
Школа – майстерня, школа святиня,
До зірок, крізь терни, проводить людину,
До зірок, крізь терни, проводить людину,
У зіницях – неба голубінь,
На чолі – важезних дум плетінь,
На чолі – важезних дум плетінь,
Вкрита снігом Україна сердиться, бушує,
Вітер в стріхах завиває, сам себе не чує.
Вітер в стріхах завиває, сам себе не чує.
У нашім світі бути жінкою – це хрест,
Важкий, але усе ж для нас осяжний,
Важкий, але усе ж для нас осяжний,
Пада під ноги лист, осінь завершує хіт.
Знову розходиться міст, знову не той був хід.
Знову розходиться міст, знову не той був хід.
В тобі душа, любов, тепло, моральні цінності людські –
Такі далекі і близькі!
Такі далекі і близькі!
Люблю тебе, мій рідний край:
Шматочок неба за вікном,
Шматочок неба за вікном,
Немає долі – є перо,
Не вмієш жити – добре пишеш,
Не вмієш жити – добре пишеш,
Іде хаос по рідній стороні і розсипає ненависть степами,
Згинає націю до самої землі, залякує майбутніми роками,
Згинає націю до самої землі, залякує майбутніми роками,
Не вій вітер, не грій сонце, всі потуги марні
По степах, по українських йдуть вояки славні.
По степах, по українських йдуть вояки славні.
В холодном поту и с грузом на плечах,
В бездонную ночь на звездных огнях,
В бездонную ночь на звездных огнях,
Любовний трикутник – буває й таке,
Трикутник-безкутник, ланцюг круговерту,
Трикутник-безкутник, ланцюг круговерту,