Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  

  Вірші, проза, аналітика, огляди
Венгер Емілія Опаленик (1957)
Живу, працюю, дуже багато працюю. Потім щось іще допишу. Бо дотепер не давала собі оцінку - це за мене і про мене робили інші.

Отримані коментарі | Залишені вами коментарі| Інші коментарі

Коментатор Венгер Емілія Опаленик, [ 2011-02-09 17:43:49 ],
на сторінці поезії     "Школа під калиною"   Скунць Петро

Дивно! Аж через 2 роки випадково заблукала на сторінку про Скунця й мою Маму. А в цьому вірші є й про мене
"Потім доля-мачуха наше серце вклинює
в щастя, здавна визнане, але нам – чуже.
А калина все-таки не стає Килиною
і під серцем потайки вогник береже."
Це Петро писав про те, як моя Мама була вагітна мною. А учні, особливо хлопці, які були в неї всі закохані (бо й було за що), ревнували Марію Федорівну до мене, ще не народженої. Адже до цього вся Мамина любов дарована була тільки їм, і тільки їм.
Я теж віршую, хоч і лікар. Десь потім вдарю шапкою сором’язливості об землю - та й опублікуюся у вас.
Емілія Опаленик-Венгер, донька Марії Федорівни Опаленик