Автори /
Ірина Незабудка (1994)
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
Книга долі
•
Тихий гріх
•
рОЗПЛАТА
•
Податки
•
Вона подивилась
•
ЖИТТЯ
•
**
•
Обнімаю ,цілую, Прощай
•
Сни
•
Весна
•
Все не так
•
Все не так
•
***
•
тиша
•
Мама
•
Про мене
•
**
•
Життя різно кольорове
•
!!
•
***
•
***
•
Спасибі
•
***
•
Краплинка світла
•
Весна
•
Він і Вона
•
А назава що так обов*язкова
•
Я точно знаю
•
Тобі вічність мені забуття
•
Присвячена Василю Симоненку
•
**
•
****
•
***
•
Кохання
•
***
•
****
•
я з нею
•
Пробачте
•
Стежина
•
Це не моє життя?
•
Натхнення
•
Спогади про любов
•
Нічка-чарівниця , ти куди сестриця???
•
Нехай лютують злі морози
•
Людино
•
Сни це так чудово , коли у снах я бачу все
•
Мої вірші
•
Мова
Переглянути всі твори з цієї сторінки
Життя – це як велика книга долі,
А люди – сторінки у книзі тій,
А люди – сторінки у книзі тій,
Сміялось небо, бурмотіли хмари
Прийшла весна і всюди чувся сміх.
Прийшла весна і всюди чувся сміх.
Весна! Любов заполонила всю планету.
Сіяло сонце і лунав дитячий сміх...
Сіяло сонце і лунав дитячий сміх...
Податки
Я не раз від старших чула
Я не раз від старших чула
Вона подивилась
Вона подивилась в зажурене стомлене небо,
Вона подивилась в зажурене стомлене небо,
Все навколо одне,
Ці примарливі й стомлені ночі,
Ці примарливі й стомлені ночі,
Ти ще не спиш , м*які провини
Крадуть зрадливо в тебе сон,
Крадуть зрадливо в тебе сон,
Через кілька годин буде завтра
Перегортаю вперед календар
Перегортаю вперед календар
Ви в мої сни приходите кольорові
Тривожите не розбуджену весну
Тривожите не розбуджену весну
Люблю весну – пору нових надій.
Яка вселяє віру у найкраще.
Яка вселяє віру у найкраще.
О ні все не так,
Не сьогодні, не завтра й ніколи.
Не сьогодні, не завтра й ніколи.
О ні все не так,
Не сьогодні, не завтра й ніколи.
Не сьогодні, не завтра й ніколи.
Душа згоріла. Пил лишися
А розум став шукати богів
А розум став шукати богів
Пекельна тиша - спонука до зради.
І я тікаю від своїх думок.
І я тікаю від своїх думок.
Мама – це слово чарівне.
Мама – життя джерело.
Мама – життя джерело.
Я не можу без смутку писати,
Я не знайду потрібні слова
Я не знайду потрібні слова
Просити – це великий гріх.
Мовчати – це найбільша мука.
Мовчати – це найбільша мука.
Життя буває різнокольорове
То біла,а то чорна полоса
То біла,а то чорна полоса
Життя дорога простелилась.
З тобою поряд я іду.
З тобою поряд я іду.
Я не боюсь зимових заметілей.
Ані спекотних довгих літніх днів.
Ані спекотних довгих літніх днів.
Що це?.. В серці весна обізвалась?
Знову чую знайомий я стук.
Знову чую знайомий я стук.
Спасибі за Все і за те, що Ви поряд зі мною
Коли в серці мороз, а на щічці легенька сльоза.
Коли в серці мороз, а на щічці легенька сльоза.
Бувають випадковості,знайомство ж наше-доля
І щастям переповнено вже не пусте життя
І щастям переповнено вже не пусте життя
Серед сірих однакових буднів зими
Ви стали частинкою літа
Ви стали частинкою літа
Люблю весну – пору нових надій.
Яка вселяє віру у найкраще.
Яка вселяє віру у найкраще.
Вона. Чому я знов тебе чекаю?
Нема тебе - це правда, так?
Нема тебе - це правда, так?
Дивлюсь у небо, в рай, в безмежжя,
В сліпу обитель душ людських.
В сліпу обитель душ людських.
Я знаю, що помру
Що зламаються крила
Що зламаються крила
Я так хочу, щоб були почуті
З глибини всі мої молитВИ́
З глибини всі мої молитВИ́
- Чи знаєш, що ти людина?
Питаєш кожного з нас.
Питаєш кожного з нас.
Все навколо одне,
Ці примарливі й стомлені ночі,
Ці примарливі й стомлені ночі,
Мені не жаль всіх тих, хто марно мріяв,
Усіх, хто неба так і не сягнув,
Усіх, хто неба так і не сягнув,
Життя відходить у світ далекий,
А щастя долі лиш у думках.
А щастя долі лиш у думках.
Коханням досягають вершини,
Коханням долають шляхи,
Коханням долають шляхи,
Я себе ніяк не розумію
Все ніяк до тями не дійду
Все ніяк до тями не дійду
Усе минає радощі і горе,
Вчорашній день іде за горизонт,
Вчорашній день іде за горизонт,
Я з нею можу поділитись
Усім таємним що в житті
Усім таємним що в житті
Пробачте мені, вибачте ви
Я так не хотіла, погано вчинила
Я так не хотіла, погано вчинила
Веде мене стежина крізь поля,
Де сонечко гуляє ще зрання
Де сонечко гуляє ще зрання
Невже це не моє життя??
Невже це час не той, що мав би бути?
Невже це час не той, що мав би бути?
Натхнення час коли приходить,
то світлий час в моїм житті:
то світлий час в моїм житті:
Розійшлися дві дороги, що вели у майбуття,
Дві дороги, дві тривоги, два поранених життя.
Дві дороги, дві тривоги, два поранених життя.
Накрила сном міста і села нічка,
Сипнула жменю зірочок у небо
Сипнула жменю зірочок у небо
Нехай лютують злі морози
Нехай вітри сніги метуть
Нехай вітри сніги метуть
Людино!Ось ти родилася на світ
І перед тобою праведна дорога
І перед тобою праведна дорога
Я бачила у сні прекрасні очі…
У них блакить і темінь водночас,
У них блакить і темінь водночас,
Мої вірші ви легкокрилі,
у вас живе моя душа.
у вас живе моя душа.
Мова - це історія народу.
В ній відбито все його життя:
В ній відбито все його життя: