Автори /
Оксанка Вовканич (1990)
|
Огляди ⁄ Переглянути все відразу
•
* * *
•
Передноворічне
•
Не плач!
•
Ти не один
•
Кохай
•
* * *
•
Пробач, Україно!
•
Тобі
•
Я не казатиму...
•
Я хочу Тебе
•
* * *
•
Аванс
•
* * *
•
Ти є!
•
* * *
•
Ми - українці!
•
Осінь
•
Голодна смерть
•
Вибір
•
Аванс
•
То не біда
•
* * *
•
Не вмирай, український народе
•
НЕ ВЕРТАЙСЯ НІКОЛИ НАЗАД
•
* * *
•
СТОЮ
•
* * *
•
САМОКРИТИКА
•
Наболіле
•
СПАСИБІ!
•
Запахло весною
•
Наш Тарас
•
***
•
* * *
•
Життя
•
***
•
Зіграй мені, доле
•
Я буду пахнути тобою півжиття
•
Присядь, самотність, біля мене
•
Борюся з тим, чого нема...
•
Я тебе розпізнаю…
•
Ще довго...
•
***
•
Не йди на допомогу моїй смерті
•
Перевтома
•
* * *
•
Стою під душем, а в душі…
•
Бо Страх в мені блакитно-королівський
•
Не... Я...
•
***
•
Виганяю...
•
Майбутнє є...
•
Для тих, кого немає...
•
За межами епохи
•
В оману вводячи себе
•
Я залишусь
•
Загублена душа
•
Немає часу...
•
Експонати
•
Ціною життя
•
Прокинься!
•
Непізнана самотність
•
Найвища суть
•
В думках порізаного фальшу
•
В полоні у кохання
•
Загублена реальність
•
Існуючи для тебе
•
Безтурботність
•
В цих очах
•
Втрачаючи кохання
•
Віртуальний персонаж
•
У пошуках себе
•
Акорди життя
•
Під прозорими шатрами долі
•
Я зустріла тебе
•
Відблиски моралі
•
Спалах ночі
На простирадлі ночі хтось нас намалював,
А я йому, тим більше, йти всупереч не хочу.
А я йому, тим більше, йти всупереч не хочу.
І ось, цей рік на фінішній прямій,
Що буде далі - просто невідомо...
Що буде далі - просто невідомо...
Не плач, матусю! Хай поплаче ворог,
У нього й так спотворине лице.
У нього й так спотворине лице.
Ти не один! Один би ти не вижив.
Це відлік часу, днів або годин,
Це відлік часу, днів або годин,
КОХАЙ!
Коли, навіть, біда перейшла через край
Коли, навіть, біда перейшла через край
Ти патріот?! Чи це такий сьогоднішній твій образ,
Чи в ногу з модою ідеш, немов на взліт пілот...?!
Чи в ногу з модою ідеш, немов на взліт пілот...?!
Хіба цього хотіла ти, Вкраїно?!
Хіба такої прагнула мети?!
Хіба такої прагнула мети?!
Ти просив написати про Тебе…
Тільки, як підібрати слова?!
Тільки, як підібрати слова?!
Я не казатиму тобі,
Якої ти зазнав би втрати,
Якої ти зазнав би втрати,
Я хочу Тебе
До смертi шалено кохати.
До смертi шалено кохати.
Щось дивне коїться у вимірі людському.
Невже не вибратися нам із цих тенет?!
Невже не вибратися нам із цих тенет?!
Я вирвала серце з тіла,
Повірте, не просто так.
Повірте, не просто так.
Сьогодні йдуть жорсткі дебати
Між тим, що було й тим, що є,
Між тим, що було й тим, що є,
Ти є. Й цього цілком достатньо,
Щоб захотілось вижити, коли
Щоб захотілось вижити, коли
В житті багато труднощів й невдач, на жаль, чимало.
І, правильний чи ні, існує в кожного свій шлях.
І, правильний чи ні, існує в кожного свій шлях.
Ми - українці! Сильні і незламні!
На перекір, на заздрість ворогам.
На перекір, на заздрість ворогам.
... Вона не чекає, не кличе й нічого не просить...
По краплі щодня віддає найдорожче, - себе.
По краплі щодня віддає найдорожче, - себе.
Ні в чому не винне лежало опухле дитя,
Голодною думкою вірило в завтра щосили.
Голодною думкою вірило в завтра щосили.
Від дерева до дерева - це відстань.
Від щастя до розсіяності - мить.
Від щастя до розсіяності - мить.
Я вирвала серце з тіла,
Повірте, не просто так.
Повірте, не просто так.
То не біда, що біле стає чорним,
Що не з тієї зранку встав ноги…
Що не з тієї зранку встав ноги…
Дивує кожен день своїм жахіттям,
Все більше нас занурюючи в страх.
Все більше нас занурюючи в страх.
Не вмирай, український народе,
Не вмивайся кривавим дощем.
Не вмивайся кривавим дощем.
Не вертайся ніколи назад.
Дуже часто минуле підводить.
Дуже часто минуле підводить.
Простота прикрашає людей!
Це у цьому навиворіт світі
Це у цьому навиворіт світі
Стою між Заходом і Сходом
І поруч дивне Щось стоїть.
І поруч дивне Щось стоїть.
Не бійся, коханий, я завжди лишатимусь поруч.
Ти тільки тримай мене, міцно у серці тримай.
Ти тільки тримай мене, міцно у серці тримай.
Критикую себе: невловима, самотня і бідна,
Клубок шерсті, що став у тоненькій горлянці життя.
Клубок шерсті, що став у тоненькій горлянці життя.
Сьогодні модно олігархом бути,
Кататися на Bentley чи Rolls-Royce.
Кататися на Bentley чи Rolls-Royce.
Спасибі всім, хто витримав мене,
Хто не тікав, а мовчки божеволів.
Хто не тікав, а мовчки божеволів.
Запахло весною чи, може, війною,
Чи страхом, що в серці ось-ось закипить.
Чи страхом, що в серці ось-ось закипить.
Так ніхто не любив Україну, як Він.
Так ніхто не молився за неї до Бога.
Так ніхто не молився за неї до Бога.
Поплач, Україно. Не стримуй емоцій і болю.
Ти встанеш, хоч довго підошви топтали Тебе.
Ти встанеш, хоч довго підошви топтали Тебе.
Радійте люди, час настав
Зробити крок на вищий рівень.
Зробити крок на вищий рівень.
Життя - це, ніби, порносайт,
Де кожен прагне щось відчути.
Де кожен прагне щось відчути.
Цінуй людей, що поруч із тобою,
Що не годують зрадами тебе...
Що не годують зрадами тебе...
Зіграй мені, доле,
Мелодію болю,
Мелодію болю,
Я буду пахнути тобою півжиття,
Постійно всотувати в себе твої мрії.
Постійно всотувати в себе твої мрії.
Присядь, самотність, біля мене,
Сьогодні будемо на ти.
Сьогодні будемо на ти.
Борюся з тим, чого нема,
Борюся з тим, що скоро буде.
Борюся з тим, що скоро буде.
Я тебе розпізнаю за болем і сміхом,
Хоч вони й несумісні, здавалось, ніяк.
Хоч вони й несумісні, здавалось, ніяк.
Ще довго я питиму впертості нашої мікс.
І відчай піде на холодну жовтневу закуску.
І відчай піде на холодну жовтневу закуску.
Бридка бридота у брудному бруді.
Пекельне пекло...- платиновий плід.
Пекельне пекло...- платиновий плід.
Не йди на допомогу моїй смерті,
Не вір її заплаканим очам.
Не вір її заплаканим очам.
Це все невідома якась перевтома,
Що довго таїлася в напівжитті.
Що довго таїлася в напівжитті.
Всього лиш я, всього лише назавжди,
Всього лише любов без вороття…
Всього лише любов без вороття…
Стою під душем, а в душі
Усе вирує, мов скажене.
Усе вирує, мов скажене.
Кімната замикається і я
Іду на тет-а-тет із власним Страхом.
Іду на тет-а-тет із власним Страхом.
Не бачу… Не чую… Не знаю…
Не прагну нічого тепер…
Не прагну нічого тепер…
Я йду одна на зустріч смерті.
(Не відчуваю своїх ніг).
(Не відчуваю своїх ніг).
Виганяю усе наболіле.
Хай іде, хай існує, лиш там,
Хай іде, хай існує, лиш там,
Майбутнє є, чи вже його немає?
Чи, може, світ закінчився давно?
Чи, може, світ закінчився давно?
Тим, хто не скаже жодних уже слів,
Хто не відкриє більше свої очі.
Хто не відкриє більше свої очі.
Я в цім житті лише сіренька тінь.
Не для цієї створена епохи,
Не для цієї створена епохи,
В оману вводячи себе
Надіюся на щось велике,
Надіюся на щось велике,
Я не згорю у полум’ї чекання,
Не загублюсь в безвиході думок.
Не загублюсь в безвиході думок.
Загублена душа шукає тиші,
У просторі, що без брудних думок.
У просторі, що без брудних думок.
Немає часу для чекання!
(Хай як зворушливо звучить).
(Хай як зворушливо звучить).
Набридло у черзі стояти
За щастям, поділеним вже.
За щастям, поділеним вже.
КОЛИСЬ НАСТАНЕ ЧАС РОЗПЛАТИ,
I ми без жодного слiвця
I ми без жодного слiвця
Прокинься! Бо Всесвіт чекає,
Він знову на тебе спішить.
Він знову на тебе спішить.
Я не знаю, що таке самотність,
Та, чогось, знайоме це мені.
Та, чогось, знайоме це мені.
Коли мене у вічність понесуть
Мої, на диво, невблаганні крила,
Мої, на диво, невблаганні крила,
В думках порізаного фальшу,
Щодня шукаємо ту мить,
Щодня шукаємо ту мить,
Казковим промінням світанку
Виблискують очі твої.
Виблискують очі твої.
Безмежність акапельного мовчання,
Мовчання без непотребу й брехні.
Мовчання без непотребу й брехні.
Я вічністю твоєю хочу стати,
Наповнювати радістю тебе.
Наповнювати радістю тебе.
Не випивай холодну кров
З напівзруйнованого серця.
З напівзруйнованого серця.
В цих очах не знайдеш ти ні смутку ні болю,
В цих очах вже не тліє журби тої дим.
В цих очах вже не тліє журби тої дим.
Стрілою розбитого серця
Повисла в повітрі любов.
Повисла в повітрі любов.
Рука в руці, а ми не разом.
Це все ілюзія, чи що?
Це все ілюзія, чи що?
Розшукую вічність у натовпі мертвих людей,
Де в кожного власна існує дорога до раю.
Де в кожного власна існує дорога до раю.
Акорди сліз, страждання і печалі,
Акорди тих, незрозумілих слів.
Акорди тих, незрозумілих слів.
Під прозорими шатрами долі,
Непомітними стали шляхи,
Непомітними стали шляхи,
Я зустріла тебе між облич,
Між однакових, сірих, холодних,
Між однакових, сірих, холодних,
Самотній стіл, забруднені пейзажі,
І лише тінь розмитих кольорів.
І лише тінь розмитих кольорів.
Спалах ночi забрав тебе знов.
Я прощупую холод на дотик.
Я прощупую холод на дотик.
Огляди