Логін   Пароль
 
  Зареєструватися?  
  Забули пароль?  
Оксанка Вовканич (1990)
В цьому житті багатими нас робить не те, що ми отримуємо, а те, що ми віддаємо!!!




Огляди ⁄ Переглянути все відразу

  •   * * *
    На простирадлі ночі хтось нас намалював,
    А я йому, тим більше, йти всупереч не хочу.
  •   Передноворічне
    І ось, цей рік на фінішній прямій,
    Що буде далі - просто невідомо...
  •   Не плач!
    Не плач, матусю! Хай поплаче ворог,
    У нього й так спотворине лице.
  •   Ти не один
    Ти не один! Один би ти не вижив.
    Це відлік часу, днів або годин,
  •   Кохай
    КОХАЙ!
    Коли, навіть, біда перейшла через край
  •   * * *
    Ти патріот?! Чи це такий сьогоднішній твій образ,
    Чи в ногу з модою ідеш, немов на взліт пілот...?!
  •   Пробач, Україно!
    Хіба цього хотіла ти, Вкраїно?!
    Хіба такої прагнула мети?!
  •   Тобі
    Ти просив написати про Тебе…
    Тільки, як підібрати слова?!
  •   Я не казатиму...
    Я не казатиму тобі,
    Якої ти зазнав би втрати,
  •   Я хочу Тебе
    Я хочу Тебе
    До смертi шалено кохати.
  •   * * *
    Щось дивне коїться у вимірі людському.
    Невже не вибратися нам із цих тенет?!
  •   Аванс
    Я вирвала серце з тіла,
    Повірте, не просто так.
  •   * * *
    Сьогодні йдуть жорсткі дебати
    Між тим, що було й тим, що є,
  •   Ти є!
    Ти є. Й цього цілком достатньо,
    Щоб захотілось вижити, коли
  •   * * *
    В житті багато труднощів й невдач, на жаль, чимало.
    І, правильний чи ні, існує в кожного свій шлях.
  •   Ми - українці!
    Ми - українці! Сильні і незламні!
    На перекір, на заздрість ворогам.
  •   Осінь
    ... Вона не чекає, не кличе й нічого не просить...
    По краплі щодня віддає найдорожче, - себе.
  •   Голодна смерть
    Ні в чому не винне лежало опухле дитя,
    Голодною думкою вірило в завтра щосили.
  •   Вибір
    Від дерева до дерева - це відстань.
    Від щастя до розсіяності - мить.
  •   Аванс
    Я вирвала серце з тіла,
    Повірте, не просто так.
  •   То не біда
    То не біда, що біле стає чорним,
    Що не з тієї зранку встав ноги…
  •   * * *
    Дивує кожен день своїм жахіттям,
    Все більше нас занурюючи в страх.
  •   Не вмирай, український народе
    Не вмирай, український народе,
    Не вмивайся кривавим дощем.
  •   НЕ ВЕРТАЙСЯ НІКОЛИ НАЗАД
    Не вертайся ніколи назад.
    Дуже часто минуле підводить.
  •   * * *
    Простота прикрашає людей!
    Це у цьому навиворіт світі
  •   СТОЮ
    Стою між Заходом і Сходом
    І поруч дивне Щось стоїть.
  •   * * *
    Не бійся, коханий, я завжди лишатимусь поруч.
    Ти тільки тримай мене, міцно у серці тримай.
  •   САМОКРИТИКА
    Критикую себе: невловима, самотня і бідна,
    Клубок шерсті, що став у тоненькій горлянці життя.
  •   Наболіле
    Сьогодні модно олігархом бути,
    Кататися на Bentley чи Rolls-Royce.
  •   СПАСИБІ!
    Спасибі всім, хто витримав мене,
    Хто не тікав, а мовчки божеволів.
  •   Запахло весною
    Запахло весною чи, може, війною,
    Чи страхом, що в серці ось-ось закипить.
  •   Наш Тарас
    Так ніхто не любив Україну, як Він.
    Так ніхто не молився за неї до Бога.
  •   ***
    Поплач, Україно. Не стримуй емоцій і болю.
    Ти встанеш, хоч довго підошви топтали Тебе.
  •   * * *
    Радійте люди, час настав
    Зробити крок на вищий рівень.
  •   Життя
    Життя - це, ніби, порносайт,
    Де кожен прагне щось відчути.
  •   ***
    Цінуй людей, що поруч із тобою,
    Що не годують зрадами тебе...
  •   Зіграй мені, доле
    Зіграй мені, доле,
    Мелодію болю,
  •   Я буду пахнути тобою півжиття
    Я буду пахнути тобою півжиття,
    Постійно всотувати в себе твої мрії.
  •   Присядь, самотність, біля мене
    Присядь, самотність, біля мене,
    Сьогодні будемо на ти.
  •   Борюся з тим, чого нема...
    Борюся з тим, чого нема,
    Борюся з тим, що скоро буде.
  •   Я тебе розпізнаю…
    Я тебе розпізнаю за болем і сміхом,
    Хоч вони й несумісні, здавалось, ніяк.
  •   Ще довго...
    Ще довго я питиму впертості нашої мікс.
    І відчай піде на холодну жовтневу закуску.
  •   ***
    Бридка бридота у брудному бруді.
    Пекельне пекло...- платиновий плід.
  •   Не йди на допомогу моїй смерті
    Не йди на допомогу моїй смерті,
    Не вір її заплаканим очам.
  •   Перевтома
    Це все невідома якась перевтома,
    Що довго таїлася в напівжитті.
  •   * * *
    Всього лиш я, всього лише назавжди,
    Всього лише любов без вороття…
  •   Стою під душем, а в душі…
    Стою під душем, а в душі
    Усе вирує, мов скажене.
  •   Бо Страх в мені блакитно-королівський
    Кімната замикається і я
    Іду на тет-а-тет із власним Страхом.
  •   Не... Я...
    Не бачу… Не чую… Не знаю…
    Не прагну нічого тепер…
  •   ***
    Я йду одна на зустріч смерті.
    (Не відчуваю своїх ніг).
  •   Виганяю...
    Виганяю усе наболіле.
    Хай іде, хай існує, лиш там,
  •   Майбутнє є...
    Майбутнє є, чи вже його немає?
    Чи, може, світ закінчився давно?
  •   Для тих, кого немає...
    Тим, хто не скаже жодних уже слів,
    Хто не відкриє більше свої очі.
  •   За межами епохи
    Я в цім житті лише сіренька тінь.
    Не для цієї створена епохи,
  •   В оману вводячи себе
    В оману вводячи себе
    Надіюся на щось велике,
  •   Я залишусь
    Я не згорю у полум’ї чекання,
    Не загублюсь в безвиході думок.
  •   Загублена душа
    Загублена душа шукає тиші,
    У просторі, що без брудних думок.
  •   Немає часу...
    Немає часу для чекання!
    (Хай як зворушливо звучить).
  •   Експонати
    Набридло у черзі стояти
    За щастям, поділеним вже.
  •   Ціною життя
    КОЛИСЬ НАСТАНЕ ЧАС РОЗПЛАТИ,
    I ми без жодного слiвця
  •   Прокинься!
    Прокинься! Бо Всесвіт чекає,
    Він знову на тебе спішить.
  •   Непізнана самотність
    Я не знаю, що таке самотність,
    Та, чогось, знайоме це мені.
  •   Найвища суть
    Коли мене у вічність понесуть
    Мої, на диво, невблаганні крила,
  •   В думках порізаного фальшу
    В думках порізаного фальшу,
    Щодня шукаємо ту мить,
  •   В полоні у кохання
    Казковим промінням світанку
    Виблискують очі твої.
  •   Загублена реальність
    Безмежність акапельного мовчання,
    Мовчання без непотребу й брехні.
  •   Існуючи для тебе
    Я вічністю твоєю хочу стати,
    Наповнювати радістю тебе.
  •   Безтурботність
    Не випивай холодну кров
    З напівзруйнованого серця.
  •   В цих очах
    В цих очах не знайдеш ти ні смутку ні болю,
    В цих очах вже не тліє журби тої дим.
  •   Втрачаючи кохання
    Стрілою розбитого серця
    Повисла в повітрі любов.
  •   Віртуальний персонаж
    Рука в руці, а ми не разом.
    Це все ілюзія, чи що?
  •   У пошуках себе
    Розшукую вічність у натовпі мертвих людей,
    Де в кожного власна існує дорога до раю.
  •   Акорди життя
    Акорди сліз, страждання і печалі,
    Акорди тих, незрозумілих слів.
  •   Під прозорими шатрами долі
    Під прозорими шатрами долі,
    Непомітними стали шляхи,
  •   Я зустріла тебе
    Я зустріла тебе між облич,
    Між однакових, сірих, холодних,
  •   Відблиски моралі
    Самотній стіл, забруднені пейзажі,
    І лише тінь розмитих кольорів.
  •   Спалах ночі
    Спалах ночi забрав тебе знов.
    Я прощупую холод на дотик.

  • Огляди

    1. * * *
      На простирадлі ночі хтось нас намалював,
      А я йому, тим більше, йти всупереч не хочу.
      ... Світанок крадькома нас промінням цілував,
      Так боячися стерти із простирадла ночі...

      15.12.2014 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Передноворічне
      І ось, цей рік на фінішній прямій,
      Що буде далі - просто невідомо...
      Одне навчімся, - не вступати в бій
      Із рідними у власному же домі.
      А ще навчімся вірити у те,
      Що завтра буде тільки по-новому.
      ...До того докотилося святе,
      Що мертвому вже заздрять, не живому.
      Не біймося з Старого йти в Нове,
      Будь-які зміни - це завжди на краще.
      ...В Новому Році, вірьмо, оживе
      Те, що сьогодні схоже на пропаще...

      13.12.2014 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. Не плач!
      Не плач, матусю! Хай поплаче ворог,
      У нього й так спотворине лице.
      Не плач! Ще є в порохівницях порох.
      Я не дозволю з'їсти нас живцем.
      Не плач, матусю! Вір лишень у Бога.
      У свого сина, в перемогу вір.
      Щоб ця земля, розтрачена й убога,
      Більше не вабила ворожий зір.
      Не плач, рідненька! Хай поплаче совість
      У тому, хто за цим усім стоїть…
      Це вже історія (не твір, не повість)
      Одного з найкривавіших століть.
      …Поплач… Бо доки житимуть «іуди»,
      Свого життя лишатимуться Люди.

      11.12.2014 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Ти не один
      Ти не один! Один би ти не вижив.
      Це відлік часу, днів або годин,
      Заздалегідь всі соки з тебе вижав,
      Аби відкрити очі: не один
      Ти в цьому світі борешся з собою,
      Хоча, нерівна часто боротьба.
      ...Ти не один! Бо поруч із тобою
      Уміння жити й завтрашня доба.

      08.12.2014 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Кохай
      КОХАЙ!
      Коли, навіть, біда перейшла через край
      Ти кохай!
      У падіннях своїх метушні не вбачай,
      Лиш кохай.
      Скільки б час не прощався з тобою, нехай...
      Все ж кохай.
      Ти для іншого світу любов не тримай,
      Тут кохай.
      Спотикайся, вставай та завжди пам'ятай:
      Якщо, навіть, біда перейде через край,
      Ти кохай!

      03.12.2014 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    6. * * *
      Ти патріот?! Чи це такий сьогоднішній твій образ,
      Чи в ногу з модою ідеш, немов на взліт пілот...?!
      Одні слова... А де душа, - піднесена й хоробра?
      Дрімає. Спить. Тоді, який ти в дідька патріот?!

      02.12.2014 р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Пробач, Україно!
      Хіба цього хотіла ти, Вкраїно?!
      Хіба такої прагнула мети?!
      Щоб твої діти жили на руїнах,
      У власний дім боялися зайти.

      Я розумію, - це заради Волі,
      Заради Миру… клята ця війна…
      Ти вибач! Просто забагато болю
      І завелика платиться ціна.

      Пробач! Я по живому не хотіла,
      Занадто вже на серці накипіло.

      19.08.2014



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Тобі
      Ти просив написати про Тебе…
      Тільки, як підібрати слова?!
      Знаю, їх не помістить і небо,
      Лиш любов помістити змогла.

      Та любов, що затьмарила розум,
      Що втопила мене у собі.
      І потрібна щодня, наче, доза,
      І, як очі Твої голубі.

      P.S. Я усе віддала би Тобі!

      11.09.2014



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Я не казатиму...
      Я не казатиму тобі,
      Якої ти зазнав би втрати,
      Якби не вміла я чекати,
      Безглуздий кинути двобій.

      Я не казатиму про те,
      Що нам прийшлося б пережити,
      Якби не вміла я любити
      Твою присутність над усе.

      Я не казатиму, що я
      Й, хоч, непотрібна та твоя…

      26.09.2014



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    10. Я хочу Тебе
      Я хочу Тебе
      До смертi шалено кохати.
      Втрачати i знов повертати
      Я хочу Тебе.

      Я мушу Тебе
      Постiйно в обiймах тримати.
      Закрити за вiрностi ґрати
      Я мушу Тебе.

      Я буду Тебе
      До смертi шалено любити.
      Безмежно щасливим зробити
      Я хочу Тебе!

      09.10.2014



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. * * *
      Щось дивне коїться у вимірі людському.
      Невже не вибратися нам із цих тенет?!
      Усі ми друзі тут - у світі надтонкому.
      Насправді ж як?! Ніхто не потрібен нікому...
      Настільки все і всіх поглинув інтернет.

      13.10.2014



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Аванс
      Я вирвала серце з тіла,
      Повірте, не просто так.
      Щоб те, чого так хотіла,
      Від чого втекти не сміла,
      Змогло поселитись там.

      Ще вирву, напевно, розум.
      Його точно є, за що?!
      Бо час вже на півдорозі
      Стоїть у прощальній позі,
      А я все шукаю щось...

      Знаходжу, втрачаю, вірю,
      Що це не останній шанс.
      А вітер тривоги віє
      Й самотність в подобі звіря
      Чекає на мій аванс.

      02.11.2014



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. * * *
      Сьогодні йдуть жорсткі дебати
      Між тим, що було й тим, що є,
      Де хтось приречений вмирати, -
      Нізащо душу віддавати...
      А хтось рятує лиш своє.

      До болю хочеться кричати:
      "Прокиньтесь, люди, досить вже!"
      Бо жодна українська мати
      Не хоче сина поховати.
      Невже не досить ще?! Невже?!

      06.11.2014



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    14. Ти є!
      Ти є. Й цього цілком достатньо,
      Щоб захотілось вижити, коли
      Збиратиму сміливості останки
      Й своєї нерішучості плоди.

      Ти є! Все інше неважливо,
      Все інше можна з легкістю знайти.
      Повір, усе стає можливим,
      Коли у Тебе - я, а в мене - Ти!

      13.11.2014



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. * * *
      В житті багато труднощів й невдач, на жаль, чимало.
      І, правильний чи ні, існує в кожного свій шлях.
      Чому тоді: хто має все, тому завжди замало,
      А хтось у домовину мрій забив останній цвях?!

      14.11.2014



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    16. Ми - українці!
      Ми - українці! Сильні і незламні!
      На перекір, на заздрість ворогам.
      Нам не потрібні ролики рекламні,
      Щоб світ це визнав... Як же дорога
      Нам наша воля, єдність і вершина,
      Яка одіта в синьо-жовтий стяг.
      Ми - українці! - вищі за людину,
      Бо те, що ми, ніхто би не потяг!

      16.11.2014



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. Осінь
      ... Вона не чекає, не кличе й нічого не просить...
      По краплі щодня віддає найдорожче, - себе.
      Вона, як і я, відрізняє земне від небес, -
      Ця мудра і хитра, дай Бог не остання ще, Осінь...

      19.11.2014



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. Голодна смерть
      Ні в чому не винне лежало опухле дитя,
      Голодною думкою вірило в завтра щосили.
      Ще хвилька... й навіки його обірветься життя...
      Домівкою стане холодна кістлява могила.

      І зайвим вже буде матусине тепле слівце,
      Воно не наситить, щоб тільки вона не сказала.
      ... Ні в чому не винне лежало маленьке тільце,
      А поруч чиясь озвіріла жорстокість лежала...

      22.11.2014



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    19. Вибір
      Від дерева до дерева - це відстань.
      Від щастя до розсіяності - мить.
      Іти чи залишатися на місці, -
      Це вибір, який в кожному сидить.

      Від помилки до наслідків - це досвід.
      Від болю до терпіння - це урок.
      Мовчати чи сказати собі: досить, -
      Це вистріл, без натиску на курок.

      ... Зневіра, рух, прощення, каяття, -
      Це те, що називається життям...

      24.11.2014



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. Аванс
      Я вирвала серце з тіла,
      Повірте, не просто так.
      Щоб те, чого так хотіла,
      Від чого втекти не сміла,
      Змогло поселитись там.

      Ще вирву, напевно, розум.
      Його точно є, за що?!
      Бо час вже на півдорозі
      Стоїть у прощальній позі,
      А я все шукаю щось...

      Знаходжу, втрачаю, вірю,
      Що це не останній шанс.
      А вітер тривоги віє
      Й самотність в подобі звіря
      Чекає на мій аванс.

      02.11.2014р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. То не біда
      То не біда, що біле стає чорним,
      Що не з тієї зранку встав ноги…
      То не біда! Біда – коли твій човен
      Заплив між невідомі береги.

      Бо звідти вороття уже немає,
      Ніхто не повернувся, хто тікав.
      Тож називай ОЦЕ життя ти Раєм!
      Повір, - це саме те, що ти шукав.

      І, навіть, коли біле стане чорним, -
      То не біда, у відчай не пади.
      Біда – коли порожнім став твій човен,
      Який і не торкався ще води.

      06.09.14р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    22. * * *
      Дивує кожен день своїм жахіттям,
      Все більше нас занурюючи в страх.
      І, ніби, двадцять перше вже століття,
      А ми ще досі в «сталінських» руках.

      ...Боюся прокидатися із ранку,
      Вкраїни щоб не бачити уламки...


      21.07.2014р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. Не вмирай, український народе
      Не вмирай, український народе,
      Не вмивайся кривавим дощем.
      Не для тебе ця хмура погода
      І не твій оцей стогін і щем.

      Не вмирай, бо тобі смерть не личить.
      Крісь грозу оцю сміло пройди.
      Бо не мало б на твоє обличчя
      Ані краплі упасти біди.

      Ти живи, український народе!
      Попри все, що вбиває, живи.
      Кожен день боротьби за свободу
      Скоро стане початком новим.

      14.07.2014р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    24. НЕ ВЕРТАЙСЯ НІКОЛИ НАЗАД
      Не вертайся ніколи назад.
      Дуже часто минуле підводить.
      Ти знаходиш, - тебе не знаходять.
      Не вертайся ніколи назад.

      Не вертайся ніколи туди,
      Де раніше покинутим був ти.
      Все в спромозі людина забути,
      Та не варто вертатись туди.

      Коли битиме розпачу град,
      Ти не стій, бо стояти – найгірше.
      Йти вперед – набагато простіше.
      …Не вертайся ніколи назад.

      29.05.14р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    25. * * *
      Простота прикрашає людей!
      Це у цьому навиворіт світі
      Ворогами стають, навіть, діти.
      Лиш у цьому… продажному світі
      Простота убиває людей.

      21.05.2014р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. СТОЮ

      Стою між Заходом і Сходом
      І поруч дивне Щось стоїть.
      Чи то від нього такий холод…,
      Що вже й не милий білий світ?!

      Стою по вуха у тривозі
      І перемотую життя,
      Бо, відчуваю, на порозі
      Не дещо інше, а війна.

      Стою, вростаючи у землю,
      У рідну землю, у святу.
      Хоч страшно, холодно і темно,
      Я не тікаю, я стою!

      13.05.14р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. * * *
      Не бійся, коханий, я завжди лишатимусь поруч.
      Ти тільки тримай мене, міцно у серці тримай.
      Ми разом відженемо будь-яку руйнівну повінь.
      Ми разом! А це, навіть, більше за всесвіт, - це Рай!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    28. САМОКРИТИКА
      Критикую себе: невловима, самотня і бідна,
      Клубок шерсті, що став у тоненькій горлянці життя.
      Десь на дні каяття моя совість блукає безплідна,
      Все у пошуках слів, але там тільки купка сміття.

      Критикую любов, бо втекла (чи благала про втечу).
      Певно, місця замало в пересохлому серці моїм.
      Все, що стало важким, я кладу на її вузькі плечі
      Й залишаю вмирати серед відчаю голих руїн.

      Критикую себе. Самокритика, кажуть, - це добре.
      Лиш тепер помічаю наскільки гниленька в душі.
      Я у цій метушні загубила щось цінне… – хоробрість.
      Я така, як усі. А це важко. Така, як усі…

      15.04.2014р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    29. Наболіле
      Сьогодні модно олігархом бути,
      Кататися на Bentley чи Rolls-Royce.
      Тримати свою душу у валюті,
      Й до серця мати логін і пароль.

      Сьогодні все і всюди уже можна,
      Хоч дуже рідко є у цьому сенс.
      Й до чого приведе нас світ заможній,
      Не скаже, навіть, кращий екстрасенс.

      Сьогодні розум непотрібно мати,
      Достатньо егоїзму й гаманця.
      Сьогодні все вирішують мандати,
      Де нам, чомусь, не вставити й слівця.

      Сьогодні кожним Щось оволоділо.
      І це колись призведе до біди.
      Не стримуюсь, занадто наболіло.
      Так хочеться втекти…, але куди?!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    30. СПАСИБІ!
      Спасибі всім, хто витримав мене,
      Хто не тікав, а мовчки божеволів.
      Спасибі, що не дивлячись на все,
      Ви поруч. І в ділах своїх, і в слові…

      Спасибі, за ту щирість у очах,
      Яка нерідко йшла на допомогу.
      Спасибі, промовляю я, хоча…
      За вас усіх безмежно вдячна Богу!




      09.04.2014р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    31. Запахло весною
      Запахло весною чи, може, війною,
      Чи страхом, що в серці ось-ось закипить.
      Запахло бідою..., а, може, ціною
      За Мир, що на ниточці зараз висить.

      Чогось насторожує цей дивний запах,
      Ним нині просякнуте зовсім усе.
      Можливо тому, що в насильницьких лапах,
      Нас звір сьогодення на страту несе.

      Запахло весною… Хоч ні! Мабуть, кров’ю…


      17.03.2014р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    32. Наш Тарас
      Так ніхто не любив Україну, як Він.
      Так ніхто не молився за неї до Бога.
      І ніхто не шукав так до волі дорогу,
      Не стояв, із кривавих піднявшись колін.

      Тільки Він так зумів перевірити час
      І не вмерти, у слові лишитися вічним.
      Тільки Він…, живучи на межі потойбічній,
      Так зумів поселитися в кожного з нас.

      Наш Тарас… Він безсмертний, як вічності дзвін.
      Він - народний пророк ось уже двісті років.
      Ще ніхто не зробив до мети стільки кроків.
      …так ніхто не любив Батьківщину, як Він.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    33. ***
      Поплач, Україно. Не стримуй емоцій і болю.
      Ти встанеш, хоч довго підошви топтали Тебе.
      Поплач..., бо ці сльози - єдина дорога до волі.
      Ще трошки... Тримайся. Вже слава назустріч іде.

      Слава Героям Твоїм, Україно!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    34. * * *
      Радійте люди, час настав
      Зробити крок на вищий рівень.
      Один закочений рукав,
      І надриває горло півень...

      Радійте люди, - це життя,
      Якого вдруге вже не буде.
      Росте відродження дитя,
      Що нас від гибелі розбудить.

      Радійте люди, скоро вже
      Епоха спокою настане.
      І, наче, витвір Фаберже,
      Любов і час безцінні стануть.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    35. Життя
      Життя - це, ніби, порносайт,
      Де кожен прагне щось відчути.
      Одні викрикують: "Кусай!",
      А іншим - тільки б доторкнутись...

      Життя - це повний каламбур.
      Хоч і, на вигляд, все не просто.
      Сьогодні модний бейбі бум,
      А завтра знов - безлюдний острів.

      Життя - шалений бумеранг,
      Щодня викручує маневри.
      То раз підвищує нам ранг,
      То на довічну шле перерву.

      Життя - це кошик протиріч,
      Це простір із падінь і злетів.
      Життя - це ранок, день і ніч,
      Це вічна тема для поетів.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    36. ***
      Цінуй людей, що поруч із тобою,
      Що не годують зрадами тебе...
      Людей, омитих вічною любов'ю.
      Бо в кожному існує щось святе.

      Коли стоятимеш лицем перед бідою
      Цінуй того, хто стане поруч із тобою.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    37. Зіграй мені, доле
      Зіграй мені, доле,
      Мелодію болю,
      Бо кращої нам не знайти.
      Підсип мені солі
      На рану від волі,
      Якій захотілось піти.

      Відпий, божевілля,
      Від зайвого зілля,
      Налитого в чашу життя.
      Побудь заметіллю
      На тому весіллі,
      З якого нема вороття.

      Залишся, кохання,
      Єдиним бажанням,
      Начинкою серця і мрій.
      Бо ці коливання
      Занадто банальні,
      Бо відчай не йде до повій.

      Зіграй мені, доле,
      Наскільки є волі,
      А потім зіграє душа.
      Бо грудочка солі
      Лежала під болем,
      Та я не спитала: чия?!


      18.05.12р.



      Коментарі (4)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    38. Я буду пахнути тобою півжиття
      Я буду пахнути тобою півжиття,
      Постійно всотувати в себе твої мрії.
      Я буду вірити, що зради течія,
      Ніколи щастя піднебесного не змиє.

      Я буду пахнути тобою кожен день,
      У вир блаженства з головою поринати.
      Ти – мій приціл, а я – приречена мішень,
      Що увібрала всі звабливі аромати.

      Я буду пахнути тобою, мов дитя,
      Що прагне ніжності, чи, може, ейфорії.
      Я буду пахнути тобою все життя.
      Бо неповторна. Бо твоя. Бо, все ще, - мрія …



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    39. Присядь, самотність, біля мене
      Присядь, самотність, біля мене,
      Сьогодні будемо на ти.
      Між нами висохли мости,
      Коли ще їх було так треба.

      Пробач, самотність, що не хочу
      З тобою йти на компроміс.
      Ти – наче, моторошний ліс,
      Мене засмоктуєш щоночі.

      Побудь, самотність, порятунком
      Мого збіднілого єства.
      Душа – пожовкла і черства,
      А була вищого ґатунку.

      …Присядь, самотність, біля мене.
      Ще не збудовані мости.
      За нами тягнуться хвости
      Біди, залитої у вени.


      03.04.12р.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    40. Борюся з тим, чого нема...
      Борюся з тим, чого нема,
      Борюся з тим, що скоро буде.
      Та незруйнована вина,
      Ще й далі суне поміж люди.

      Борюся з нинішнім гріхом,
      Хоч, знаю, завтра буде більшим.
      Я збожеволіла цілком,
      А, може, просто стала інша.

      Борюся з натовпом химер,
      Що обступили мою душу.
      Їх біль у вічності завмер,
      І вперто совість мою душить.

      Борюся! Хоч не маю сил…
      ( Й, можливо, ці слова банальні).
      Мене, мов долі еліксир,
      Допили наслідки летальні.





      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    1. Я тебе розпізнаю…
      Я тебе розпізнаю за болем і сміхом,
      Хоч вони й несумісні, здавалось, ніяк.
      Заплету почуття у матерію втіхи,
      Простеляючи нею до вірності шлях.

      Я тебе розпізнаю за відліком часу,
      Що розбив нашу відстань на сотні прощань.
      Я зірву із життя цю похмуру гримасу,-
      Вибухову сукупність постійних бажань.

      Я тебе розпізнаю за мовою тіла,
      За манерою впасти на мене дощем.
      І за тим, що душі так давно вже кортіло…-
      За шаленим у серці кохання вогнем.





      Коментарі (11)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    2. Ще довго...
      Ще довго я питиму впертості нашої мікс.
      І відчай піде на холодну жовтневу закуску.
      Занадто далеко знаходиться клавіша Пуску,
      І, ніби, завмер цей любові невдалий ремікс.

      Ще зовсім не скоро моя перетліє біда,
      Що, наче, злоякісна в серці розкисла пухлина.
      Продала себе найрідніша для мене людина.
      Ще довго я йтиму по щастя гарячих слідах!






      14.12.2011р.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    3. ***

      Бридка бридота у брудному бруді.
      Пекельне пекло...- платиновий плід.
      Росте зерно закопаного блуду.
      Летить життя в останній свій політ.



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    4. Не йди на допомогу моїй смерті
      Не йди на допомогу моїй смерті,
      Не вір її заплаканим очам.
      Слова, такі нав’язливо відверті,
      Віддай недорозвинутим ночам.

      Прощення не проси, коли загину,
      Мій гнів на дні свідомості застив.
      Ти й так моє життя на половину
      Зухвало й непомітно скоротив.

      Ти кожної розгубленої миті
      Нарощуєш на радості печаль.
      І сумніви, що в совісті зариті,
      В болючу закрутилися спіраль.

      Не плач, коли я змучену тривогу,
      Ковтатиму, мов щастя еліксир.
      Любов не дожила до перемоги,
      І вічності потяг її буксир.



      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    5. Перевтома
      Це все невідома якась перевтома,
      Що довго таїлася в напівжитті.
      Ми часто вертались до рідного дому,
      Та знов у двори попадали не ті.

      Це все зубожіле старе божевілля,
      Що пазурі точить у наші серця.
      Ми йшли до мети, мов на зване весілля,
      Та вже були зайняті кращі місця.

      Це все ще, до речі, глуха порожнеча,
      В яку ми скотилися досить давно.
      Це відлік назад, або прагнення втечі,
      Цього відвернути, на жаль, не дано.




      Коментарі (12)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    6. * * *
      Всього лиш я, всього лише назавжди,
      Всього лише любов без вороття…
      І тільки ти всього лише несправжній.
      І не моє… всього лише життя.



      Коментарі (8)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    7. Стою під душем, а в душі…
      Стою під душем, а в душі
      Усе вирує, мов скажене.
      Життя проходить біля мене,
      Неначе ми із ним чужі.

      Стою під душем і весь бруд
      Тече прямісінько у серце.
      Та не такої, мабуть, смерті
      Воно хотіло би. ( Забудь ).

      Стою під душем і мовчу,
      Свої погрішності змиваю.
      А час іде, летить, спливає,
      Та я ніяк не полечу…

      19.04.2011р.



      Коментарі (16)
      Народний рейтинг: 5.33 | Рейтинг "Майстерень": --

    8. Бо Страх в мені блакитно-королівський
      Кімната замикається і я
      Іду на тет-а-тет із власним Страхом.
      Своє вмить забуваючи ім’я,
      Боюся не сподобатися раптом.

      Боюся не знайти я компроміс,
      Закінчену продовжити б розмову.
      Ми з Ним іще заграємо на біс,
      До спільної готуючися змови.

      Мабуть, я закохалася у Страх,
      Бо він мені найбільше може дати:
      Життєвий,нерозгаданий ще шлях,
      Який хотів би кожен розгадати.

      Я йду по нім, неначе, по межі,
      У вірші перетворюючи прозу.
      А страх недосконалості душі,
      Давно мені запаморочив розум.

      Кімната відчиняється й мене
      Засмоктує невидиме суспільство.
      А я собі спокійно п’ю лате.
      Бо Страх в мені блакитно-королівський.




      Коментарі (9)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    9. Не... Я...
      Не бачу… Не чую… Не знаю…
      Не прагну нічого тепер…
      Не хочу гарячого чаю…
      Не вірю, що спокій помер.

      Не йду до задуманих звершень.
      Не стану народним взірцем.
      Не буду на тлі перевершень.
      Не вийду на рівень з Творцем.
      - - -
      Я мрією стану, хіба що,
      Для тебе, для інших, для всіх!
      Я виживу. Житиму. Так що…
      Будь-ласка, не бійтесь… Беріть!




      Коментарі (7)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    10. ***
      Я йду одна на зустріч смерті.
      (Не відчуваю своїх ніг).
      Я йду одна, бо всі вже мертві.
      Та мій, чогось, ще теплий слід.




      Коментарі (13)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    11. Виганяю...
      Виганяю усе наболіле.
      Хай іде, хай існує, лиш там,
      Де пекельної втоми повії
      Продаються на зло ворогам.

      Виганяю душевний непотріб,
      Самознищення прагну його.
      Бо життя на крутім повороті
      На моє зазіхнуло чоло.

      Виганяю вороже повітря
      Із моїх нездорових грудей.
      Хай його понесе диким вітром
      На той світ, де немає людей.

      Там існують лише їхні душі,
      Виганяти вже нічого там.
      І купається Смерть, ніби в душі,
      В помилках, що призначені нам.

      Виганяю усе, що любила,
      В що так вірила…, прагнула…, йшла…
      Виганяю. Бо я ще Людина…
      Бо я в іншому щастя знайшла.






      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    12. Майбутнє є...
      Майбутнє є, чи вже його немає?
      Чи, може, світ закінчився давно?
      Мене вже звір самотності з’їдає
      І залягли бажання всі на дно.

      І в каятті притулку знов шукає
      Байдужість слів, не сказаних ніким.
      Та всі образи я свої прощаю
      Тим, хто мені простити не зумів.

      Я вже ніхто, хоча й ніким не була,
      Згоріла суть, прикинувшись вогнем.
      Та стогін мрій я досі з болем чую,
      І між щасливих, і серед богем.

      Навіщо мрії, роздуми навіщо?
      Коли до них не зможу я дійти.
      Бо це не сон, що стане завтра віщим,-
      Це просто бій без правил і мети.

      Та, що казати, що тепер казати?
      Пусті слова писати на папір.
      Хто мав минуле, той повинен знати,
      Що і майбутнє буде також з ним.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    13. Для тих, кого немає...
      Тим, хто не скаже жодних уже слів,
      Хто не відкриє більше свої очі.
      Тим не потрібен цей шалений світ,
      Вони любові нашої лиш хочуть.

      Їх не цікавить – сонячно чи ні,
      Для них одна існує вже погода.
      Неначе, вільні в небі журавлі,
      Вони не знають бід і навіть горя.

      Їм вже не сняться зоряні ті сни ,
      І кольорові вже не сняться також.
      Вони, мов тінь останньої весни,
      Десь там блукають, поміж дим і запах.

      І невблаганно моляться за тих,
      Кого ще все попереду чекає.
      Хоча й несхожі зовсім на святих,
      Та їх душа живе не помирає.

      Їм повернути б, хоч єдину мить,
      Життя хвилини ж так до себе ваблять.
      Та, що тепер казати нам про тих?...
      Про кого вже залишилась лиш пам'ять.




      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    14. За межами епохи
      Я в цім житті лише сіренька тінь.
      Не для цієї створена епохи,
      Я не з майбутніх, знаю, поколінь,
      Моя душа залишилась без плоті.

      Не йду я в ногу зі своїм творцем,
      Бо зупиняюся на кожнім кроці.
      Продажний світ затримує мене,
      Й долати вічність далі я не в змозі.

      І от стою на чорнім вівтарі,
      Де Щось мене нав’язливо колише.
      І в спину дише молодість мені,
      А в голові повісилася тиша…

      Я залишаю в спокої серця,
      Що поросли від жадібності мохом.
      Бо це вже більше доля не моя,
      Бо я давно за межами епохи…





      Коментарі (6)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    15. В оману вводячи себе
      В оману вводячи себе
      Надіюся на щось велике,
      Коли не сходячи зійде
      Любові чистої без ліку.
      Коли поразки розітре
      Та перемога нездоланна.
      В оману ввожу я себе,-
      Я вже давно не бездоганна.
      Нехай мене перемогла
      Моя самотність не самотня.
      Та я крізь сутінки буття
      Готова йти ще років сотню.
      І, озираючись назад,
      Я не побачу злого люду.
      Й заради тих мінливих зрад,
      Ніколи жити більш не буду.
      Можливо, це лише слова,
      Можливо, падаю в оману.
      І, наче човен без весла,
      Моє життя порожнім стане.
      Та я не віритиму в це,
      Не піддаватимуся болю.
      Я краще стану тим творцем,
      Що сам малює власну долю.



      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": --

    16. Я залишусь
      Я не згорю у полум’ї чекання,
      Не загублюсь в безвиході думок.
      Я залишу самотності на пам’ять
      Веселий сміх і відблиски зірок.

      Я не втечу від докорів сумління,
      Не задихнусь в прозорості брехні.
      Я віднайду той залишок прозріння,
      Який ніхто знайти іще не зміг.

      Я не впаду від болю на коліна,
      Не розірвусь на сотню протиріч.
      Пробачу все, що навіть не хотіла,
      Та про печаль не йтиме більше річ.

      Я залишусь єдиною з єдиних,
      По вікнах зла я радістю проллюсь.
      В пустих серцях - розгублених й безсилих,
      Я вітерцем свободи залишусь…



      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    17. Загублена душа

      Загублена душа шукає тиші,
      У просторі, що без брудних думок.
      Де спокій у обійми палко кличе,
      Й до щастя залишається лиш крок.

      Загубленій душі немає місця,
      Між смородом просякнутих небес.
      Й заплакано звучить остання пісня,
      Що лине з небайдужих нам сердець.

      Вогонь вже підіймає всі вітрила,
      Й на швидкості у далечінь спішить.
      Ще вчора та душа лише іскрилась,
      Сьогодні ж полум’ям палким горить.

      … самотньою душа блукає в тиші,
      Ховаючись від тих брудних думок.
      Й ніхто її в обійми вже не кличе,
      Й до щастя не один іти ще крок…




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    18. Немає часу...

      Немає часу для чекання!
      (Хай як зворушливо звучить).
      Завіє холодом прощання
      І все невпевнено згорить.

      А, може, хтось з життям у змові
      І не торкнеться жар його.
      Бо в цьому світі випадковім,
      Сумління, наче й не було…

      Немає часу зрозуміти:
      Що неповторним є життя,
      Що ми народжені радіти,
      Що наша молодість одна…

      Бо десь на грані божевілля,
      Коли залишимось без сил,
      Пов’яже старості коріння,
      Не прикладаючи зусиль.

      …на простоти людської масу,
      На задоволення бажань,-
      «Сьогодні» в нас немає часу,
      А «завтра» скажемо: «На жаль»…




      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    19. Експонати
      Набридло у черзі стояти
      За щастям, поділеним вже.
      Ми просто німі експонати
      Замучених совістю сфер.

      Нас вабить усе незнайоме,
      Прожите нас вабить також.
      Та тільки здолати підйоми
      Не кожному, мабуть, дано.

      Тому набридає вивчати
      Одвічний життя лабіринт.
      Його не існує на карті…
      Його неможливо пройти…

      Які ще я матиму ролі
      У цьому спектаклі життя?!
      Бо серце моє на пероні.
      Залишилась тільки душа.

      Бо серцю набридло чекати
      На щастя, без тіла й очей.
      Бо всі ми в житті експонати,
      А Всесвіт,напевно,- музей…




      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    20. Ціною життя
      КОЛИСЬ НАСТАНЕ ЧАС РОЗПЛАТИ,
      I ми без жодного слiвця
      За всі гріхи свої заплатим
      Цiною власного життя.

      Колись прокинетьcя сумлiння,
      Що зараз солодко так спить.
      Своєю зрадженою тiнню
      У наших венах закипить.

      Колись розiрвуться кайдани,
      В якi закований цей свiт.
      Земля зростеться з небесами,
      Не залишаючи надiй.

      А ми шукатимемо вiри
      В безоднi завтрашнього дня.
      Свою втрачаючи довiру
      До вже несправжнього буття.

      ... Бо неминучий день розплати,
      Коли без слова каяття
      Ми нерозсудливо заплатим
      ЦIНОЮ ВЛАСНОГО ЖИТТЯ.




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    21. Прокинься!

      Прокинься! Бо Всесвіт чекає,
      Він знову на тебе спішить.
      Прокинься! Залий горе чаєм,
      Що болем у тобі кипить.

      Прокинься! Бо досить дрімати,
      Зітри божевілля з очей.
      Прокинься! Бо можеш проспати,
      Можливо, найкращу з ночей.

      Бо можеш залишитись вічно
      У тім, віртуальнім житті…
      Аж поки набридлива кішка
      Подряпає серце тобі.

      Аж поки настане прозріння,
      Що зовсім не схоже на сон.
      І вип’є тебе, наче зілля,
      І стане похмільним вином.

      Прокинься! Бо хитра сонливість,
      Вже твій затуманила зір.
      Прокинься! Бо є ще можливість,
      В руці потримати весь Світ!




      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    22. Непізнана самотність
      Я не знаю, що таке самотність,
      Та, чогось, знайоме це мені.
      Ніби, я в глухому безголоссі
      Намагаюсь крикнути… Та ні!..

      Кожен звук вдаряється об стелю,
      Неспроможен просто далі йти.
      Наче, в тій, розтоптаній пустелі,
      Він блукає, поки не згорить.

      Я не знаю, що таке втрачати,
      Опускати впевненість на дно,
      Напівмертву душу доглядати…
      Та, хіба, мені не все одно?!

      І нехай я, іноді, цинічна,
      Неспроста іронія моя.
      Я була обкрадена публічно
      Невразливим злодієм життя.

      Я не знаю, бо не хочу знати,
      Бо самотність – це є втрати тінь,
      Бо боюся голову втрачати.
      Та, чогось, знайоме це мені.



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    23. Найвища суть

      Коли мене у вічність понесуть
      Мої, на диво, невблаганні крила,
      Я зрозумію ту найвищу суть:
      Для чого в світ з’являється людина?!

      Для чого нам призначений політ,
      Що так зухвало прагне нас зламати?!
      Хоч ми й не йшли за долею у слід,
      Та, все одно, навчилися літати.

      І, хоч би як, навчилися нести
      Усе, що нам накинули на плечі:
      І мить розлук, і тіло самоти,
      І навіть гнів розбещений, до речі.

      Можливо в тім і є найвища суть,
      Щоб подолати все змогла людина.
      Бо лиш тоді у вічність понесуть
      Її святі, невидимі ще крила.





      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.5 | Рейтинг "Майстерень": --

    24. В думках порізаного фальшу
      В думках порізаного фальшу,
      Щодня шукаємо ту мить,
      Де ще життя квітучим маршем.
      Над нами досі мерехтить.

      Де гостре лезо вже не ріже,
      Не ділить більше на куски.
      Все, що нам стало найріднішим,
      Все, що Господь подав з руки.

      В думках шукаємо відради,
      Самі втішаємо себе,
      Що клятий біль смішної зради,
      Нас стороною обійде.

      Що не заплачуть наші діти,
      Бо ми наплакались сповна!
      В думках… ми можемо радіти,
      В думках обмежень тих нема.

      І все життя квітучим маршем,
      Вже спалахнуло в наших снах.
      І більш порізаного фальшу,
      Ми не шукаємо в думках.



      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 5 | Рейтинг "Майстерень": --

    25. В полоні у кохання

      Казковим промінням світанку
      Виблискують очі твої.
      Кохання п’ючи аж до ранку,
      Всміхаються ніжно мені.

      Якоїсь бездонної тиші,
      Шукаючи, ніби, в вустах.
      Кохання в полон знову кличе
      І всмоктує нас на очах.

      Мінливим оманом прозріння,
      Бажанням, так схожим на сон.
      Без подиву і без сумління,
      Пірнули любові в полон.

      Вчорашнім ще подихом ночі
      І дотиком зморених тіл,
      Прив’язана бути так хочу
      До тих незрівняних світів.

      Кайданами скутої ласки
      Приковані ми до життя.
      Життя…, що так схоже на казку,
      Якби ж не було їй кінця…




      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    26. Загублена реальність
      Безмежність акапельного мовчання,
      Мовчання без непотребу й брехні.
      Загубленого щастя крик останній,
      Нам досі сняться часто уві сні.

      Занедбаними косами розпусти
      Все стало, що колись було святим.
      Вплітаючись в гріхи свої розкуті,
      Занурюємось з головою в них.

      І замкнутими колами блукати
      Прийдеться нам, бо вже пройшла пора,
      Коли могли і світ ми подолати
      І ненависть, що в нім тоді була.

      І завжди, заглядаючи в реальність,
      Ми бачимо один сумний кінець.
      Та зглянувшись, ота бридка банальність
      Не йтиме більше з нами під вінець!





      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    27. Існуючи для тебе
      Я вічністю твоєю хочу стати,
      Наповнювати радістю тебе.
      Коханням божевільним проростати
      У погляді твоїх п’янких очей.

      Я хочу загубитися спросоння
      У хвилях непростої течії, -
      У пристрасті, у лавах беззаконня,
      Де все для нас, а ми от нічиї.

      Я хочу задихнутися світанком,
      Розтопленим, неначе шоколад,
      На кожному шматочку твого ранку.
      Спокусою родившись на губах.

      Для тебе хочу завжди бути перша,
      Не падаючи, як отой листок.
      З тобою відчувати силу звершень,
      Пронизуючись нею до кісток.

      Та, все таки, найбільше, мабуть, хочу,
      Заснувши на оголенім плечі,
      Прокинутись тихенько серед ночі
      І всесвітом лишитись у тобі!






      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    28. Безтурботність
      Не випивай холодну кров
      З напівзруйнованого серця.
      Воно вже більше не озветься,
      У ньому висохла любов.

      Не продавай мої слова
      Незацікавленій особі.
      Ти загубився сам у собі,
      Платити ж мають почуття.

      Не замикай невинну ніч
      В зарозумілім без віконні.
      Бо все в любові незаконне,
      Все випливає з протиріч.

      Не вибивай квітучий сад,
      Що був лицем порозуміння, -
      Твоє невидиме сумління
      Перетворилося на град.

      Не вимагай піти з життя
      Мою розлючену самотність,
      Бо твоя вільна безтурботність
      Не потребує каяття!!!



      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    29. В цих очах

      В цих очах не знайдеш ти ні смутку ні болю,
      В цих очах вже не тліє журби тої дим.
      Бо ці очі змогли відірватись на волю
      І кайдани печалі обірвалися з них.

      Не омиють сльозою вже спогади наші,
      Не заплачуть, як плакав колись сумний час.
      Мої очі, надіючись знову на краще,
      Забувають про біль, що згубив колись нас.

      Ти не зможеш сказати мені навіть слова,
      Ти не зможеш почути в душі моїй крик.
      І лиш поглядом зможеш своїм ти чудовим,
      Повернути любов, але тільки на мить.

      Можливо, колись ти заплачеш від горя,
      Можливо, не знайдеш ти правди в словах,
      Але більше ніколи, ти чуєш, ніколи…
      Не побачиш ти смутку в моїх очах!










      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    30. Втрачаючи кохання

      Стрілою розбитого серця
      Повисла в повітрі любов.
      Неначе, болючої смерті
      Чекаючи знову і знов.

      Жаданою стала спокуса,
      Й солодкою стала сповна.
      Та нам лише чарку розлуки
      Залишилось випить до дна.

      Закінчилось ніби кохання,
      І нічого більше втрачать.
      З останнім холодним зітханням
      Зупиниться всесвіт і час.

      Зажурено плачуть повіки,
      Купаючи серце в сльозах.
      В душі не знайшовши потіхи,
      Знаходять її у очах.

      Стрілою розбитого серця
      Повисла в повітрі любов.
      Неначе, болючої смерті
      Чекаючи знову і знов…




      Коментарі (1)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    31. Віртуальний персонаж
      Рука в руці, а ми не разом.
      Це все ілюзія, чи що?
      Ми не збагнули суть відразу,
      Й перетворилися в Ніщо.

      І це Ніщо тепер живе в нас,
      Руйнує душі і серця.
      До невагомості веде нас,
      А , може, просто до кінця…

      Бо ми, довіру схоронивши,
      Любов до страти прирекли…
      І, випадково помилившись,
      Не повернулись, а втекли.

      Рука в руці, та ми не разом,¬-
      Це все занедбаний муляж.
      І , тільки сповнений образи,
      Наш віртуальний персонаж…




      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: 5.25 | Рейтинг "Майстерень": 5.25

    32. У пошуках себе
      Розшукую вічність у натовпі мертвих людей,
      Де в кожного власна існує дорога до раю.
      Та в полум’ї грішнім так серце повільно згорає,
      І став на коліна цей світ неземних епопей.

      Розшукую правду в тенетах німої брехні,
      Де з нами зрослися причесані наші перуки.
      Можливо, існують ще десь незабруднені руки,
      І промінь довіри існує ще десь на Землі.

      Розшукую істину в дивно-прозорих очах,
      Бо з часом усе починає втрачати свій колір.
      Й нічого не варті, мабуть, оці роздуми хворі,
      Та я їх до раю на власних нестиму плечах.

      Я в пошуках долі, чи, може, самої себе,
      Бо знов наді мною нависла ота загадковість…
      І в сутінках днів заховалася збуджена совість.
      Я в пошуках слів, що не скажуть нічого уже…




      Коментарі (3)
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    33. Акорди життя
      Акорди сліз, страждання і печалі,
      Акорди тих, незрозумілих слів.
      Мов ті дві сторони забутої медалі,
      Злилися у просту буденність днів.

      Всю музику життя зіграти неможливо,
      Хоч і залишиться всього лиш пара нот.
      І всі ті почуття, такі п’янкі й бурхливі,
      Вже мерехтітимуть, десь там, поміж зірок.

      Нестримний час летить, виграючи думками,
      І залишаючи один єдиний шанс,
      На каяття образ, що стали вже між нами,
      І день за днем, неначе, віддаляють нас.

      Блукаючи між звуків та відлуння,
      Вчувається нам музика кінця.
      Та мрії все одно не зможемо забути,
      Що нас вели до кращого життя!





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    34. Під прозорими шатрами долі
      Під прозорими шатрами долі,
      Непомітними стали шляхи,
      По яких, наче мрії з долоні,
      Відлітали останні птахи.

      Я зливаючись з тими птахами,
      Вже не вперше збираюсь втекти.
      Та від вічно болючої рани,
      Неможливо так просто піти.

      Я закопую серце в безодню,
      Ставлю хрест на холодному тлі.
      Я зробила б, що тільки завгодно,
      Щоб життя усміхнулось мені.

      Відраховані щастя хвилини,
      Вже написані вічні рядки.
      Наближається світ щогодини,
      До самотньої злої пітьми.

      Під похмурими шатрами долі,
      Непомітними стали шляхи,
      По яких, наче мрії з долоні,
      Відлітали останні птахи…





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    35. Я зустріла тебе
      Я зустріла тебе між облич,
      Між однакових, сірих, холодних,
      Ніби, чогось, можливо, й голодних,
      Та ти зовсім не схожий на них.

      Я зустріла тебе, коли вже,
      Вже кохання було мені вдосталь,
      Та поніс крізь обурений простір
      Ти на крилах любові мене.

      Я зустріла тебе на весні,
      Коли зорі купалися в цвіті,
      І пахучі закохані квіти,
      Дарував ти мов казку мені.

      Я зустріну тебе ще не раз,
      Ще не раз обійму твої плечі,
      І, в наповнений пристрасті вечір,
      Поцілую я сотнями фраз.






      Коментарі (2)
      Народний рейтинг: 0 | Рейтинг "Майстерень": 0

    36. Відблиски моралі

      Самотній стіл, забруднені пейзажі,
      І лише тінь розмитих кольорів.
      Там, може, й досі відблиски моралі
      Себе шукають поміж голосів.

      Там, може, ще немає болю втрати,
      Чекання мук немає, а між тим…
      Мораль, і та, нічого вже не варта,
      Вона ж давно розвіялась, мов дим.

      Здоровий глузд також кудись подівся,
      Можливо, втік, бо є куди втекти.
      Дощем образ ганебних залишився
      І ним топив, мов ниточки, мости.

      Мости надій, пробачень… І без жалю
      Топив усе, що було на шляху.
      Він був останнім відблиском моралі,
      Та першим був, хто знищив її суть.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --

    37. Спалах ночі
      Спалах ночi забрав тебе знов.
      Я прощупую холод на дотик.
      I на голий скарлючений дротик
      Стала схожою наша любов.

      Заглядати вже марно в слова,
      В них солодкої ноти шукати,
      Бо вони, як жорстокі пiрати,
      Нас у власних утоплять сльозах.

      I гойдається стомлена мить
      Мiж заплутаним чимось i вiчним,
      Де кохання вогнем потойбiчним
      Досi в поглядах наших горить.

      Спалах ночi повернеться знов,
      Та тебе не вiдчую на дотик.
      I на згубний болючий наркотик
      Стала схожою наша любов.





      Прокоментувати
      Народний рейтинг: -- | Рейтинг "Майстерень": --